23 липня 2025 року справа № 580/1969/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» до відділу державної виконавчої служби в місті Сміла Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування рішень,
Державна установа «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» звернулась до суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби в місті Сміла Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби в місті Сміла Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03.02.2025 ВП №67529797 про стягнення з державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» на користь держави 66 595,92 грн виконавчого збору;
- визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби в місті Сміла Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 04.02.2025 ВП №77062790 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови відділу державної виконавчої служби в місті Сміла Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03.02.2025 №67529797 про стягнення з державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» на користь держави 66 595,92 грн виконавчого збору.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи ухвалено здійснити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в судове засідання.
Ухвалою суду від 11.03.2025 зупинено провадження у справі до подання витребуваних доказів.
Ухвалою суду від 23.07.2025 поновлено провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначив, що державні виконавці позбавлені можливості проводити будь-яке списання коштів за виконавчими документами, згідно з якими боржником є державний орган. А відтак, виконавчі документи про стягнення боргу з позивача мають виконуватись виключно органами Казначейства. Представник позивача вказав, що приймаючи оскаржувані постанови, з огляду на статус божника, відповідач перевищив свої владні повноваження та діяв не у спосіб, визначений законом України, що призвело до прийняття незаконного рішення, яке не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті ч. 2 ст. 2 КАС України та підлягає скасуванню судом. Прийняття відповідачем оскаржуваних постанов тягне за собою нецільове використання державних коштів.
Відзив у встановлений судом строк відповідачем до суду не подано, тому з урахуванням ч. 6 ст. 162 КАС України, суд визначив достатніми наявні в матеріалах справи докази та за відсутності поданого відповідачем відзиву проти позову, розглянути справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з такого.
Судом встановлено, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 67529797, відкрите за вимогою №Ю-1004-51 від 09.08.2019, виданою ГУ ДПС у Черкаській області, про стягнення з ДЗ “Спеціалізована медико-санітарна частина № 14» МОЗ України на користь ГУ ДПС у Черкаській області заборгованості в сумі 665959,20 грн.
Постановою від 31.01.2025 головний державний виконавець вніс зміни в АСВП щодо боржника та зазначив таким Державну установу “Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України».
Згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження суд встановив, що постановою від 03.02.2025 у виконавчому провадженні № 67529797 головний державний виконавець стягнув з Державної установи “Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» на користь держави 66595,92 грн виконавчого збору.
Також постановою від 03.02.2025 головний державний виконавець закінчив виконавче провадження № 67529797 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним повним виконанням виконавчого документа.
Постановою від 04.02.2025 головний державний виконавець відкрив виконавче провадження № 77062790 із виконання постанови від 03.02.2025 № 67529797 про стягнення виконавчого збору.
Вважаючи протиправними постанови про стягнення виконавчого збору та відкриття на підставі неї виконавчого провадження, представник позивача звернувся до суду з позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).
Згідно пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно частин 1, 2 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, в тому числі здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
На підставі ч.5 ст.26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Щодо постанов про стягнення з позивача виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.42 Закону №1404-VIII витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Частинами 1-4 ст.42 Закону №1404-VIII встановлено, що кошти виконавчого провадження складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Відповідно до ч.4 ст.27 Закону №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Відповідно до ч.9 ст.27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення ст. 27 Закону № 1404-VIII визначено виключний перелік підстав, з яких виконавчий збір не стягується.
Так, пунктами 1-6 ч.5 ст.27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується:
за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;
за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
у разі виконання рішення приватним виконавцем;
за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Також ч.9 ст.27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.
Наявності вказаних обставин, за яких виконавчий збір не стягується, позивачем не доведено, оскільки не надано доказів виконання виконавчого документу у виконавчому провадженні №67529797 за рахунок бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Згідно з ч.3 ст.40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Тому суд дійшов висновку, що у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону) частини першої статті 39 цього Закону, відповідно до приписів ч.3 ст. 40 ЗУ №1404-VIII, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі відповідної постанови, винесеної державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня з дня завершення виконавчого провадження.
У спірних правовідносинах постанова про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження винесені за умов завершеного виконавчого провадження, тобто на виконання вимог ч.3 ст.40 Закону №1404-VIII.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що спірна постанова від 03.02.2025 ВП №67529797 про стягнення з державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» на користь держави 66 595,92 грн виконавчого збору є правомірною та не підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими.
Щодо постанови державного виконавця від 04.02.2025 про відкриття виконавчого провадження №77062790 щодо примусового стягнення виконавчого збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Отже, постанова від 03.02.2025 ВП №67529797 про стягнення з державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» на користь держави 66 595,92 грн виконавчого збору є виконавчим документом у розумінні п.5 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII.
Згідно з ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.6 Закону №1404-VIII рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Суд встановив, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державна установа "Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України" (ДУ "ІСП МОЗ України") має організаційно-правову форму: державна організація (установа, заклад).
Відповідно до довідки УДКСУ у Подільському районі від 18.09.2023 Державна установа "Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України" включена до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.
Згідно з п.12 ч.1ст.2 Бюджетного кодексу України, бюджетними установами є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.
Відтак, позивач є Державною установою, яка фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів з бюджетних установ визначається Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845 (далі - Порядок №845).
Відповідно до визначень, наведених у п.2 Порядку №845, безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
Боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання;
Виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України “Про виконавче провадження».
Стягувачі - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, державні органи (посадові особи) за рішеннями про стягнення коштів в дохід держави.
Згідно з п. 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Відповідно до п. 24 Порядку №845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.
Пунктом 26 Порядку №845 передбачено, що безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).
Зважаючи, що позивач є Державною установою, яка фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, суд дійшов висновку, що постанова про стягнення виконавчого збору має виконуватись у встановленому законодавством порядку органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Отже, постанова державного виконавця від 04.02.2025 про відкриття виконавчого провадження №77062790 щодо примусового стягнення виконавчого збору винесена всупереч вимог закону, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на встановлені обставини справи та аналіз чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим позовні вимоги належить задовольнити частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Керуючись статтями 12, 72-77, 242- 243, 245-246, 255, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тітаренко Д.І. від 04.02.2025 про відкриття виконавчого провадження № 77062790.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (20701, Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. Житомирська, 6, код ЄДРПОУ 36091333) на користь Державної установи “Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 103, код ЄДРПОУ 04803492) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня підписання рішення.
Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО