Справа № 420/13062/25
17 липня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в особі:
Головуючої судді - Бойко О.Я.,
за участі
секретаря судового засідання - Петрової Д.А.,
позивачки - ОСОБА_1 ,
представника позивачки - Цисіна Д.В.,
представники відповідача та третьої особи - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами окремого позовного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-272, 287 КАС України справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) , третя особа, Військова частини НОМЕР_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, вирішив адміністративний позов задовольнити.
І. Суть спору:
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивачки, ОСОБА_1 до Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) , третя особа, Військова частини НОМЕР_1 ,, у якій позивачка просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Лінник А.О. від 21.03.2025 про закінчення виконавчого провадження.
ІІ. Аргументи сторін
(а) Позиція позивачки
Позивачка вважає, що рішення про закінчення виконавчого провадження є необґрунтованим, а отже протиправним та таким, що належить до скасування. Так, на думку позивачки, накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суд., якщо при цьому відсутні докази , які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державний виконавець ужив всі можливі заходи та встановив неможливість його виконання, штраф, подання самі по собі не є достаніми заходами з виконання судового рішення.
(б) Позиція відповідача
Відповідач у відзиві на позов заперечував проти задоволення позовних вимог.
В обгрунтування своєї позиції зазначав, що діяв відповідно до Закону України “Про виконавче провадження». В нього були усі законні підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження: він повідомляв боржника про необхідність виконати рішення суду, складав акти про невиконання боржником рішення суду без поважних причин та двічі накладав штрафні санкції на боржника за невиконання рішення суду, направляв повідомлення до правоохоронних органів про вчинення боржником кримінального правопорушення. Оскільки вказане судове рішення виконати без участі боржника неможливо, у відповідача були законні підстави для закінчення виконавчого провадження.
(в) Позиція третьої особи
Третя особа не скористалася своїм правом на надання письмових пояснень до позову.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
05.05.2025 суд відкрив провадження у справі з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-273, 287 КАС України, зупинив провадження у справі до отримання витребуваних судом матеріалів виконавчого провадження.
17.07.2025 на відкритому судовому засідання заслухав усні пояснення сторін, дослідив докази, суд ухвалив вступну та резолютивну частини рішення.
IV. Обставини, встановлені судом
23.10.2023 Одеський окружний адміністративний суд у справі №420/4866/24:
- визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 з дня його захоплення в полон, а саме з 04.04.2022 на підставі заяви, поданої 18.01.2024 в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 на підставі заяви від 18.01.2024 поданої ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 перерахувати та виплатити їй, як законному представнику неповнолітнього, неотримане грошове забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 , який був захоплений в полон, а саме з 04.04.2022, у розмірі частки від неотриманого грошового забезпечення , з моменту захоплення в полон по січень 2024 року включно, з урахуванням виплачених сум.
29.11.2024 рішення набрало законної сили.
18.02.2025 відповідач відкрив виконавче провадження № 77233372 на підставі виконавчого листа №420/4866/24, виданого 07.01.2025.
06.03.2025 відповідач склав акт про невиконання боржником , в установлений строк, рішення суду без поважних причин та наклав штраф за невиконання.
21.03.2025 відповідач повторно склав акт про невиконання боржником , в установлений строк, рішення суду без поважних причин та наклав штраф за невиконання. Відповідач направив до Миколаївського районного управління поліції ГУНП Миколаївської області повідомлення про вчинення посадовими особами Військової частини НОМЕР_1 кримінального правопорушення передбаченого ст.382 КК України.
21.03.2025 відповідач виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України “Про виконавче провадження».
V. Джерела права та висновки суду.
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення.
Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.
Згідно з ч.1 ст. 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Принцип обов'язковості судових рішень також закріплений ч. 2 та ч. 3 ст.14 КАС України, якою передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Відповідно, виходячи з предмету спірних правовідносин, спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).
У спірному рішенні, як на підстави його прийняття відповідач посилається на п.11 ст.39 та ст.40 Закону №1404 - VIII.
Відповідно до п.11 ч.1 ст.39 Закону України “Про виконавче провадження» виконавче провадження закінчується у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
В свою чергу відповідно до ч.3 ст.63 Закону України “Про виконавче провадження» : “Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження».
Відповідач в обґрунтування законності спірного рішення посилається на те, що він двічі наклав штраф на боржника за невиконання рішення суду та звернувся з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронних органів. Проте суд зазначає, що невиконання боржником рішення суду після накладення на нього штрафу не може свідчити про вжиття усіх можливих заходів примусового виконання рішення суду і не свідчить про неможливість його виконання.
Суд звертає увагу, що ч. 1 статті 18 Закону України “Про виконавче провадження» зобов'язує вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень , неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч.3 ст.18 цього Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження серед іншого має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
З аналізу повноважень державного виконавця, визначених ст.18 Закону України “Про виконавче провадження» відповідач наділений широким інструментарієм для реалізації виконання судового рішення.
Суд встановив, що матеріали виконавчого провадження не містять доказів того, що відповідач здійснив усі можливі необхідні заходи для виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду. Суд звертає увагу, що в цілому діяльність державного виконавця з виконання рішення суду до закінчення виконавчого провадження тривала трохи більше місяця.
Таким чином, суд робить висновок, що відповідач не здійснив усі можливі заходи для реалізації виконання рішення суду. Тому при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження він діяв необґрунтовано, без врахування усіх необхідних обставин для прийняття вказаного рішення.
Касаційний адміністративний суд у складі ВС в постанові від 18.06.2019 у справі №826/14580/16 висловив правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
Суд погоджується з аргументом позивачки, що наслідком закінчення виконавчого провадження є те, що судове рішення не буде виконаним і в майбутньому.
VI. Судові витрати
При поданні позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) 25, 00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України суд здійснює розподіл судових витрат на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 268-273, 287 КАС України, суд -
1.Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Лінник А.О. від 21.03.2025 про закінчення виконавчого провадження.
3.Стягнути з Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) ЄДРПОУ 35065742, вул. Артилерійська, 18, офіс 5, м.Миколаїв, 54030) судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять), 20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ).
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Відповідно до ст.272 КАС України судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 25.07.2025.
Суддя Оксана БОЙКО