Справа № 420/18841/25
25 липня 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ст. 262 ч. 5 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо своєчасної виплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат за період з 01.04.2019 року по 28.02.2022 року у розмірі 327448,50 грн.;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних виплат за період з 01.04.2019 року по 28.02.2022 року у розмірі 327 448,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звертався до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в межах адміністративної справи №420/4472/24.
Водночас, згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 29.05.2025 року позивача було повідомлено, що покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати пенсії за період з 01.04.2019 року по 28.02.2022 року в сумі 327 448,50 грн. буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.
Зазначена відповідь, на думку позивача, є доказом відмови пенсійного органу виконати рішення суду, що набрало законної сили, з огляду на що він звернувся до суду з адміністративним позовом у справі №420/18841/25.
Ухвалою суду від 17.06.2025 року адміністративну справу №420/18841/25 судом було прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін в порядку, визначеному ч.5 ст.262 КАС України. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
02.07.2025 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшла заява про залишення адміністративного позову без розгляду, в якій представник відповідача зазначила, що позивач вже звертався з аналогічними вимогами по справі №420/4472/24, та рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 року його позовні вимоги задоволено, а саме зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.04.2019 року по 28.02.2022 року перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум. У той же час, Головне управління провело перерахунок пенсії позивачу на виконання зазначеного рішення, внаслідок чого виникла заборгованість з пенсійних виплат за період з 01.04.2019 року по 28.02.2022 року у розмірі 327 448,50 грн.
04.07.2025 року до суду від позивача надійшли заперечення на заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи вищевказані обставини, суд дійшов до наступного висновку.
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області.
Позивач раніше звертався до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в межах адміністративної справи №420/4472/24.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 року по справі №420/4472/24 було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року по 28.02.2022 року її максимальним розміром.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.04.2019 року по 28.02.2022 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду від 24.04.2024 року по справі №420/4472/24 набрало законної сили 27.05.2025 року.
05.06.2024 року по справі №420/4472/24 було видано виконавчий лист.
01.07.2024 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №75412608 на підставі виконавчого листа №420/4472/24, виданого 05.06.2024 року Одеським окружним адміністративним судом. У зазначеній постанові було вказано про необхідність боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
06.07.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 року по справі №420/4472/24 пенсійним органом було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року по 28.02.2022 року без обмеження її максимальним розміром. Сума доплати за період з 01.04.2019 року по 28.02.2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум, склала 327 448,50 грн. та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації. Покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати до пенсії за період з 01.04.2019 року по 28.02.2022 року в сумі 327 448,50 грн. буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.
Враховуючи вищевказані обставини, позивач звернувся до суду із заявою в порядку ст.378 КАС України.
Ухвалою суду від 10.03.2025 року було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення від 24.04.2024 року у справі №420/4472/24.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2025 року у справі №420/4472/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 року - залишено без змін.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 29.05.2025 року було повторно зазначено, що погашення заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, здійснюватиметься в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Таким чином, покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати пенсії за період з 01.04.2019 року по 28.02.2022 року в сумі 327 448,50 грн. буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.
Вважаючи зазначену бездіяльність щодо невиплати відповідачем заборгованості протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у справі №420/18841/25 задля стягнення суми пенсійних виплат.
Дослідивши адміністративний позов, відзив та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, та судову практику, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Суд звертає увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання окремого адміністративного позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання вже постановлених судових рішень, які набрали законної сили.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Як вбачається з позовної заяви, за своєю суттю спір у справі №420/18841/25 виник у зв'язку із виконанням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області рішення суду від 24.04.2024 року по справі №420/4472/24 з питання виплати позивачу заборгованості при перерахунку його пенсії.
При цьому, вищевказаним рішенням суду від 24.04.2024 року по справі №420/4472/24 вже визнавались протиправними дії відповідача щодо обмеження виплати пенсії позивачу з 01.04.2019 року по 28.02.2022 року її максимальним розміром, у звязку з чим було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.04.2019 року по 28.02.2022 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Водночас, за твердженням позивача, на момент його звернення до суду в межах адміністративної справи №420/18841/25 заборгованість Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області по виплаті перерахованої пенсії в повному обсязі виплачена йому не була.
За таких обставин суд вважає, що вказаним діям Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неперерахунку та невиплаті позивачу пенсії вже надавалась правова оцінка судом в межах провадження по справам №420/18841/25, тобто спірні правовідносини між сторонами вже вирішені в судовому порядку та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
При цьому, винесення окремого судового рішення у справі №420/18841/25, яке передбачає оцінку судового рішення, прийнятого в іншій справі №420/4472/24, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень (або стягнення грошових сум), які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, не можуть розглядатись в окремому судовому провадженні.
З огляду на наведене суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити його право у разі визнання його судом порушеним.
Зазначена правова позиція була висловлена Верховним Судом в постанові від 21 листопада 2019 року у справі №802/1933/18-а, від 17 квітня 2019 року у справі №355/1648/15-а, а тому в силу приписів частини 5 ст. 242 КАС України вона повинна бути врахована судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Аналогічну правову позицію також було висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16 січня 2019 року у справі №686/23317/13-а та від 06 лютого 2019 року у справі №816/2016/17.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції», ЄСПЛ зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (Hornsby v. Greece №18357/91).
У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від в справі «Антонюк проти України» (заява №17022/02) зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.
У пункті 54 даного Висновку йдеться про те, що згідно з тлумаченням Європейського суду з прав людини право на справедливий суд, зафіксоване в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, означає не лише те, що судове рішення повинно бути ухвалено в розумні строки, а й те, що воно повинно бути - коли це доречно - таким, яке можна ефективно виконати на користь сторони, яка виграла справу. Справді, Конвенція не передбачає теоретичного захисту прав людини, а має на меті гарантувати максимальну ефективність такого захисту.
При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.238 КАС України провадження в справі закривається, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
З огляду на викладене, враховуючи те, що є такі, що набрали законної сили рішення суду з фактичного предмету спору і між тими самими сторонами, суд доходить висновку, що наявні підстави для закриття провадження у справі №420/18841/25 на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України.
При цьому суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що у разі закриття провадження в адміністративній справі повторне звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається, але позивач не позбавлений права звернення до адміністративного суду із заявами та клопотаннями, пов'язаними з виконанням судового рішення у справі №420/4472/24 на підставі процесуальних норм Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що діють на теперішній час.
Керуючись приписами ст.ст. 2, 4, 5-11, 238, 241, 243, 248, 256, 257, 258, 262, 293, 295, 370, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Провадження в адміністративній справі №420/18841/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості - закрити.
Роз'яснити сторонам, що у разі закриття провадження в адміністративній справі повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.
Ухвалу суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293-295, пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Головуючий суддя Білостоцький О.В.
.