Справа № 420/11134/25
25 липня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду у якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 25.10.2016 р. по 26.03.2025 р.;
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.10.2016 р. по 26.03.2025 р. у розмірі 23 686 (двадцять три тисячі шістсот вісімдесят шість) гривень 42 копійки.
Ухвалою судді від 21.04.2025 року судом відкрито провадження в адміністративній справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його 20.10.2016 року виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення та звільнено у запас. 31.01.2025 р. Одеським окружним адміністративним судом прийнято рішення по справі № 420/26560/24, яким визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 07.11.2015року по 24.10.2016року. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015року по 24.10.2016року».
На виконання вказаного рішення суду, ГУНП в Одеській області здійснило нарахування та 27.03.2025 р. виплатило позивачу індексацію грошового забезпечення під час служби в поліції в період з 07.11.2015 р. по 24.10.2016 р. у розмірі 375,58 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2780. Оскільки ГУНП в Одеській області не був зроблений повний розрахунок при звільненні позивача станом на 24.10.2016 р., тому вважає, що він має право на виплату середнього заробітку за час затримки виплати повного розрахунку при звільненні.
З огляду на вищенаведене, позивач вважає, що відповідач повинен сплатити на його користь середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні.
Відповідачем надав до суду відзив на адміністративний позов у якому вимоги не визнав та зазначив, що був наявний спір щодо права позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 24.10.2016 року включно. ГУНП в Одеській області таке право не визнавало, внаслідок чого Позивачем було вирішено звернутися до суду для вирішення спору в судовому порядку. Сума до стягнення у розмірі повноцінного розміру грошового забезпечення за недоплату його порівняно несуттєвої складової частини є очевидно неспівмірною і відповідний розсуд призвів би до незабезпечення необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і відповідною сумою сатисфакції, яку позивач вважає справедливою, що суперечить завданню адміністративного судочинства та не узгоджується із його принципами.
Дослідивши заяви по суті справи, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у національній поліції та наказом ГУ НП в Одеській області №1081 о/с від 20.10.2016 року звільнений зі служби в поліції за п.2 ч.1 ст.77(через хворобу) з 24.10.2016р.
Як встановлено судом, позивачу при звільнені відповідачем не виплачено в повному обсязі індексацію.
Позивач не погодився з невиплатою індексації та звернувся до суду з позовом.
Одеським окружним адміністративним судом по справі № 420/26560/24 31.01.2025 р. прийнято рішення яким:
визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області (ЄДРПОУ 40108740) щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за період з 07.11.2015року по 24.10.2016року.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015року по 24.10.2016року».
На виконання вищенаведеного рішення суду, ГУНП в Одеській області здійснило нарахування та 27.03.2025 р. виплатило позивачу індексацію грошового забезпечення під час служби в поліції в період з 07.11.2015 р. по 24.10.2016 р. у розмірі 375,58 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2780 та не заперечується відповідачем.
Так як ГУНП в Одеській області не був зроблений повний розрахунок при звільненні позивача станом на день звільнення -24.10.2016 р., а при проведенні повного розрахунку 27.03.2025 року відповідач не виплатив ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати повного розрахунку при звільненні він звернувся до суду за захистом порушених прав..
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Однією з встановлених державою гарантій права на своєчасне одержання винагороди за працю є передбачений Кодексом законів про працю України обов'язок роботодавця виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.
Особливості проходження служби в поліції врегульовані Законом України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частини першої та третьої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Правові відносини щодо виплати середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні не врегульовані Законом №580-VIII, внаслідок чого до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми статей 116-117 Кодексу законів про працю України.
Аналогічна правова позиція з цього питання висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року справа № 9901/929/18 та від 14 січня 2021 року справа № 9901/584/19, згідно з якою за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться в спеціальному законі.
Відповідно до статті 116 КЗпП України, в редакції, що діяла на дату звільнення позивача із служби в поліції, а саме 25.10.2016, було передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно із статтею 117 КЗпП України, в редакції, що діяла на дату звільнення позивача із служби в поліції, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Метою встановлення передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності роботодавця є захист майнових прав працівника (службовця) у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права на своєчасне одержання заробітної плати (грошового забезпечення) за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, зазначила, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Разом з тим, Законом України № 2352-ІХ від 01.07.2022 в статтю 117 КЗпП України внесено зміни, якими передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Таким чином, положення статті 117 КЗпП України, в редакції Закону України № 2352-ІХ від 01.07.2022, які діяли на момент виплати позивачу недоотриманих сум грошового забезпечення, передбачають обов'язок роботодавця виплатити працівнику середній заробіток за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, але не більше шести місяців.
Відтак, суд приходить висновку, що встановлюючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, підлягає застосуванню принцип співмірності та пропорційності, що зокрема передбачає необхідність визначення істотності частки недоотриманого грошового забезпечення при звільненні в порівнянні із сумами, які належали особі та були виплачені при звільнені.
Так, як вже встановлено судом, позивачу при звільненні не було виплачено індексацію сумі 375,58 грн., натомість сума, що належала до виплати позивачу при звільнені з урахуванням індексації складала: 41606,03грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи Витягом з особового рахунку за період з жовтня 2016 р. по грудень 2016 р. №0І5-0032К.
Отже, істотність частки недоотриманого грошового забезпечення при звільненні у даному випадку складає 0,9% (41606,03*100%/375,58).
Таким чином, сума, що підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 0,9% розраховується наступним чином:
126,69грн. (середньоденний заробіток позивача) х 2093 (дні затримки розрахунку по 18.07.2022р.) х 0,9% та дорівнює 2386,46 грн.
Період стягнення з 19.07.2022 р. до 26.03.2025 р. регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.
Враховуючи редакцію статті 117 КЗпП України, викладену відповідно до Закону України від 1 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», на корить позивача (за період з 19.07.2022 р. до 26.03.2025р.) необхідно стягнути середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 23 310,96 грн. (126,69 грн х 184).
Відтак, враховуючи наявне правове регулювання, а також вказані Великою Палатою Верховного Суду критерії розміру простроченої заборгованості, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, суд дійшов висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, середній заробіток за час затримки розрахунку має бути стягнутий з відповідача на користь позивача у розмірі 25697,42грн. (23 310,96 грн.+ 2386,46).
Таким чином суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 25.10.2016 р. по 26.03.2025 р.; та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.10.2016 р. по 26.03.2025 р. у розмірі 25697,42грн.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Підсумовуючи все вищевикладене суд дійшов висновків, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує розподіл судових витрат у справі не здійснювати.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 25.10.2016 р. по 26.03.2025 р.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.10.2016 р. по 26.03.2025 р. у розмірі 25697,42грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими ст.ст. 293,295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) рнокпп НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Одеській області (65080, м. Одеса, вул. Академіка Філатова 15-А) код ЄДРПОУ 40108740.
Суддя Е.А.Іванов