справа № 380/15081/25
з питань забезпечення позову
25 липня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Кисильової О.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1), військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-2), у якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача-1 щодо мобілізації позивача;
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача-1 від 07.06.2025і № 33 в частині призову військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період щодо позивача;
- скасувати наказ про зарахування позивача до складу військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов'язати відповідача-2 в особі її командування, прийняти рішення про звільнення позивача від проходження з військової служби.
Ухвалою від 25.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони командуванню військової частини НОМЕР_1 в особі командира чи інших компетентних осіб вчиняти будь-які дії щодо переміщення (в тому числі й відрядження) позивача, для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, до набрання законної сили рішенням суду у справі.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову представник позивача обґрунтовує тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних позивача прав або інтересів, оскільки, на переконання ОСОБА_1 , він уже незаконно призваний на військову службу, та станом на зараз перебуває на військовій службі, а в подальшому може бути переміщений до іншого місця служби або іншої військової частини.м
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно із п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи відсутність необхідності отримати додаткові документи або пояснення від учасників справи, суд розглядає заяву позивача у письмовому провадженні без виклику сторін.
Надаючи оцінку доводам позивача про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує таке.
Відповідно до ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, при розгляді заяви про забезпечення позову суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених статтею 150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти; врахувати пов'язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акту або нормативно-правового акту; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частиною 1 ст. 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
За правилами ч. 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Для задоволення судом поданої заявником заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі, із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам особи, яка звернулася до суду, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 висновку, позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
З урахуванням викладеного, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною у справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у чи існує реальна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам особи до ухвалення рішення у справі.
Тобто, забезпечення позову можливе лише у разі достатньо обґрунтованого твердження позивача, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значних зусиль для відновлення прав позивача.
У заяві про забезпечення позову позивач просить заборонити командуванню військової частині НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо переміщення (у тому числі й відрядження) позивача для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, до набрання законної сили рішення суду у справі.
Втім, суд зауважує, що обгрунтовуючи обставини, зазначені у заяві, позивач не надав належних доказів, що унеможливлює надання їм оцінки судом та встановлення судом наявності підстав вважати, що ОСОБА_1 може бути переміщено, і це переміщення призведе до заподіяння шкоди його правам та інтересам.
Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Отже, фактичні обставини справи, у тому числі питання щодо правомірності/неправомірності рішень, наказів та дій відповідачів, на які посилається позивач, встановлюються та доводяться на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті.
Суд також зауважує, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Отже, на даному етапі судового розгляду справи суд позбавлений можливості встановити ознаки протиправності дій та рішень відповідачів, оскільки заявником не надано належних доказів та обґрунтувань того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Окрім того, підставою позову, з яким позивача звернувся до суду є наказ відповдача-1 "Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації" в частині призову позивача та наказ відповідача-2 у частині призначення та зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .
Тобто позивач фактично оскаржує протиправність, на його думку, призову на військову службу.
Так, суд відзначає, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, та який триває станом на теперішній час.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначене Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
За правилами п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного РТЦК та СП або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Із аналізу зазначених правових норм слідує, що військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці.
Так, зі змісту позовної вимоги про скасування наказу про зарахування позивача до складу військової частини НОМЕР_1 , суд встановив, що ОСОБА_1 набув статусу військовослужбовця.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Відтак, на час проходження позивачем служби та на дату звернення до суду із заявою про забезпечення позову в Україні діє воєнний стан, в умовах якого існує заборона вживати заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказів відданих військовослужбовцю, яким безумовно є і наказ про його переміщення.
Запропонований заявником захід забезпечення позову не відповідає порушеному праву заявника, за захистом якого він звернувся до суду із позовом, та не може бути застосований в силу приписів п. 10 ч. 3 ст. 151 КАС України, оскільки вказані дії можуть здійснюватися лише на виконання відповідних наказів, які не є предметом оскарження.
Позивач до заяви не додав жодного доказу на підтвердження того, що відповідач прийняв наказ(и) про переміщення позивача для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, або/до іншого навчального центру.
Зважаючи на те, що на час проходження позивачем служби та на дату звернення до суду із заявою про забезпечення позову в Україні діє воєнний стан, в умовах якого існує заборона зупинення дії наказів відданих військовослужбовцю, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Інших доводів на підтвердження обгрунтованості застосування заходів забезпечення позову позивач не зазначив.
Таким чином, суд не встановив передбачених ч. 1 ст. 150 КАС України підстав для вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, тому у задоволенні заяви слід відмовити.
Відповідно до ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відтак, суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 150-157, 243, 248 КАС України,
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення.
Якщо ухвалу постановлено у письмовому провадженні, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя Кисильова О.Й.