справа№380/12606/25
25 липня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області про стягнення податкового боргу з фізичної особи ОСОБА_1 .
Обставини справи.
Головне управління ДПС у Львівській області (далі - позивач, контролюючий орган) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій просить стягнути з відповідача на користь держави податковий борг у загальній сумі 11 394,53 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за відповідачем обліковується заборгованість перед бюджетом по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Вказана сума боргу виникла внаслідок несплати відповідачем узгоджених грошових зобов'язань, визначених на підставі низки податкових повідомлень-рішень. Позивач вказує, що відповідачем у встановлені законом строки, передбачені Податковим кодексом України, борг не сплачено, у зв'язку з чим контролюючим органом було вжито заходів досудового врегулювання, зокрема направлено податкову вимогу. Оскільки відповідачем не вжито заходів щодо погашення заборгованості в добровільному порядку, позивач звернувся до суду для її примусового стягнення.
Ухвалою від 24 червня 2025 року, постановленою на підставі статей 171, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Цією ж ухвалою, відповідно до вимог статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачу було встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Суд роз'яснив відповідачу, що відповідно до частини четвертої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
Також суд попередив відповідача, що згідно з частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд повідомляв відповідача про розгляд справи належним чином шляхом направлення ухвали про відкриття спрощеного провадження рекомендованою кореспонденцією за його зареєстрованим місцем проживання. Однак, як свідчить довідка про причини повернення, конверт повернувся до суду 23 липня 2025 року з відміткою поштового оператора «за закінченням терміну зберігання». За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.
Станом на день ухвалення цього рішення, відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань, які б обґрунтовували неможливість подання відзиву у встановлений строк, до суду не надходило.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд, відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та суд,
Фізична особа ОСОБА_1 має заборгованість перед бюджетом, яка складається із сум податкових зобов'язань по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, що складається із основного платежу.
Заборгованість згідно з довідки про заборгованість №3989/5/13-01-13-06-12 від 07.04.2025 складає 11 394,53 грн. яка виникла на підставі:
Зазначений борг виник на підставі податкових повідомлень-рішень:
- від 05.05.2023 № 0829928-2405-0915 на суму 4 495,26 грн;
- від 08.02.2024 № 0114785-2411-1350 на суму 3 516,62 грн;
- від 08.02.2024 № 0114786-2411-1350 на суму 3 382,65 грн.
Відповідно до положень статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Цей конституційний обов'язок є безумовним і виникає у платника з моменту настання обставин, з якими законодавство пов'язує сплату певного податку чи збору.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Засади податкового законодавства ґрунтуються, зокрема, на принципі невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства (підпункт 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України).
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом. Податковим обов'язком, відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України, визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 ПК України).
Грошове зобов'язання платника податків, згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію.
Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за його податковою адресою (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач отримав податкові повідомлення-рішення, однак у встановлені законом строки не сплатив визначені ними суми та не розпочав процедуру їх оскарження. Таким чином, відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України, ці грошові зобов'язання набули статусу узгоджених.
Оскільки відповідачем узгоджені суми у встановлений строк не сплачені, Головним управлінням ДПС у Львівській області було прийнято податкову вимогу від 07.02.2019 №1672-55.
Зазначена податкова вимога направлена відповідачу за його податковою адресою та вручена особисто 24.02.2024, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до положень пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Таким чином, суд вважає доведеним факт належного повідомлення відповідача про наявність податкового боргу та обов'язок його погасити.
Несплата відповідачем у встановлений законом строк узгоджених сум грошових зобов'язань обумовила звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу. Відповідно до пункту 59.3 цієї ж статті, така вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу, його розмір, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення. Наявна у матеріалах справи податкова вимога повністю відповідає цим вимогам.
Податковий борг, відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відтак, враховуючи, що сума грошових зобов'язань відповідачем не була сплачена своєчасно, вона набула статусу податкового боргу. Доказів оскарження податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги чи погашення податкового боргу суду не надано.
Оскільки відповідачем сума податкового боргу після виставлення йому податкової вимоги не погашалась, процедура стягнення такого боргу позивачем вважається дотриманою.
Таким чином, за відповідачем обліковується сума узгоджених та несплачених грошових зобов'язань, які мають статус податкового боргу у загальній сумі 11 394,53 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
При вирішенні даної справи, судом враховано, що відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПК України, платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Відповідно до пункту 70.7 статті 70 ПК України, фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки, протягом місяця з дня виникнення таких змін.
В постанові Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 120/479/21-а, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що добросовісний платник податків, зобов'язаний забезпечити отримання кореспонденції, у разі невиконання цього обов'язку, платник не вправі посилатись на неотримання ним документів, як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних наслідків.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 140/30/20.
Згідно п. 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року у справі №826/11455/15 дійшов висновку, що невиконання платником податків обов'язку щодо повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси позбавляє його можливості посилатися у спорі з контролюючим органом, що документи не були йому вручені, якщо буде встановлено, що вони були направлені в установленому законом порядку на його податкову адресу.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Згідно з пунктом 41.4 статті 41 ПК України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.
Згідно з положеннями статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною другою цієї ж статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У даному випадку позивач надав докази наявності боргу, в той час як відповідач, будучи належно повідомленим, не надав доказів його сплати чи спростування.
Відповідно до статті 13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Несплата податків є порушенням прав територіальної громади та держави на отримання коштів до бюджету для виконання покладених на них функцій.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Так як позивачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а при її розгляді не було залучено свідків та/або проведено експертиз, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до бюджету податковий борг в сумі 11 394,53 грн (одинадцять тисяч триста дев'яносто чотири гривні 53 копійки).
3. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 25.07.2025
Суддя Коморний О.І.