про відмову у забезпеченні позову
25 липня 2025 року Київ № 320/37802/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,
23.07.2025 через підсистему «Електронний суд» звернувся ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, яка зареєстрована 24.07.2025.
Просив забезпечити адміністративний позов шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 : призупинити службу до моменту вирішення судового процесу; зобов'язати військову частину: забезпечити доступ до частини для реалізації права на подачу рапорту; сприяти звільненню заявника відповідно до висновку ВЛК; надати документи для того, щоб стати на облік та оформлення повторної ВЛК і вирішення проходження служби.
Відповідно до пункту 1 частини першої, частини другої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
За положеннями частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування заяви заявник зазначає, що змушений звернутися із заявою про забезпечення позову, оскільки вичерпав усі правові можливості взаємодії з військовою частиною НОМЕР_1 . Стверджує ігнорування командування в/ч НОМЕР_1 висновку ВЛК (категорія ст18 «Б»); незаконне, на думку заявника, призначення його до складу резерву і суміжно в СЗЧ; заявник не отримує грошового забезпечення понад 8 місяців; відносно заявника застосовуються безпідставні дисциплінарні стягнення, які, як він стверджує, не доводилися до його відома; заявника, як він стверджує, не допускають до частини для подачі рапортів; після реабілітації 20.07.2025 заявника примусово знову направили в СЗЧ 21.07.2025; у «службовому чаті» опубліковано його фото з образливим підписом, що принижує його гідність і безпосередньо загрожує безпеці; відносно заявника поступали погрози фізичного впливу; заявником подано скарги до ДБР, прокуратури, Уповноваженого ВРУ (ВСП каже, - незгоден з рішенням, звертайся до суду); підтвердженням актуальних дій з його боку є також запис до електронної черги до ТЦК та СП на 24.07.2025 для отримання соціального та правового захисту.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на таке.
За положеннями статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
При цьому, частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Для задоволення судом поданої заявником заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного з наслідків, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Виходячи із системного аналізу зазначених положень, убачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника має бути очевидною.
Отже метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку суб'єкта владних повноважень, щоб забезпечити заявнику реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Перевіривши зазначені в заяві про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності викладеним нормам та обставинам, суд доходить висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та про відсутність підстав для її задоволення, оскільки вжиття таких заходів вимагатиме фактично розглянути спір по суті, який заявник має намір подати до суду, з установленням усіх фактичних обставин справи.
Важливим для врахування є те, що у межах розгляду цієї заяви, судом не може даватись оцінка правомірності/протиправності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності, оскільки встановлення очевидності ознак їх протиправності без розгляду справи по суті, є неприпустимим, адже саме під час розгляду спору по суті, учасниками справи надаються відповідні докази на підтвердження своєї правової позиції, забезпечується принципи змагальності та рівності учасників справи.
Слід відмітити, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
При цьому, заява про забезпечення позову не містить предмет позову, з яким заявник має намір звернутися до суду, та обґрунтування необхідності забезпечення позову.
За вказаних обставин суд доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити - відмовити.
Копію ухвали надіслати (видати) особі, яка подала заяву.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Скрипка І.М.