про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
25 липня 2025 року 320/37194/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Політичної ради політичної партії Всеукраїнського об?єднання «Батьківщина», третя особа: Київська обласна організація політичної партії «Всеукраїнське об?єднання «Батьківщина», третя особа: Ірпінська міська територіальна виборча комісія Бучанського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
Представник позивача ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Політичної ради політичної партії Всеукраїнського об?єднання «Батьківщина», третя особа: Київська обласна організація політичної партії «Всеукраїнське об?єднання «Батьківщина», третя особа: Ірпінська міська територіальна виборча комісія Бучанського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, у якому просить суд:
-Визнати протиправним та скасувати рішення Політичної ради політичної партії Всеукраїнського об?єднання «Батьківщина» від 17 червня 2025 року про відкликання депутата Ірпінської міської ради Київської області ОСОБА_1 , обраного на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року, що прийняте за результатами розгляду рішення конференції Київської обласної організації політичної партії «Всеукраїнське об?єднання «Батьківщина» про внесення пропозиції щодо відкликання депутата Ірпінської міської ради Київської області ОСОБА_1 , обраного від цієї організації партії, за народною ініціативою, оформленого протоколом ХІ етапу XXII конференції Київської обласної організації політичної партії «Всеукраїнське об?єднання «Батьківщина» від 17 лютого 2025 року».
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Окрім цього, одночасно із поданням позовної заяви, представник позивача Пікулика Олександра Борисовича подав до суду заяву про забезпечення позову, із змісту якої вбачається, що останній просить суд:
-Зупинити дію рішення Політичної ради політичної партії Всеукраїнського об?єднання «Батьківщина» (код ЄДРПОУ - 20069956; адреса місцезнаходження юридичної особи: 04080, місто Київ, вул. Турівська, буд. 15) від 17 червня 2025 року про відкликання депутата Ірпінської міської ради Київської області ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), обраного на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року, що прийняте за результатами розгляду рішення конференції Київської обласної організації політичної партії «Всеукраїнське об?єднання «Батьківщина» (код ЄДРПОУ - 21710792; адреса місцезнаходження юридичної особи: 04080, місто Київ, вул. Турівська, буд. 13, корп. Б) про внесення пропозиції щодо відкликання депутата Ірпінської міської ради Київської області ОСОБА_1 , обраного від цієї організації партії, за народною ініціативою, оформленого протоколом XI етапу XXII конференції Київської обласної організації політичної партії «Всеукраїнське об?єднання «Батьківщина» від 17 лютого 2025 року»;
- Заборонити Ірпінській міській територіальній виборчій комісії Бучанського району Київської області приймати будь-які рішення про визнання обраним депутатом Ірпінської міської ради наступного за черговістю кандидата у депутати за списком Київської обласної організації політичної партії «Всеукраїнське об?єднання «Батьківщина» замість ОСОБА_1 та оголошувати такі рішення Ірпінської міської територіальної виборчої комісії Бучанського району Київської області на сесіях Ірпінської міської ради до набрання законної сили відповідним судовим рішенням;
-Заборонити Ірпінській міській територіальній виборчій комісії Бучанського району Київської області приймати постанови «Про визнання обраним депутатом Ірпінської міської ради наступного за черговістю кандидата в депутати» та «Про реєстрацію депутатом Ірпінської міської ради» наступного за черговістю кандидата в депутати за списком Київської обласної організації політичної партії «Всеукраїнське об?єднання «Батьківщина» замість ОСОБА_1 , а також видавати наступному за черговістю кандидату обраному замість ОСОБА_1 посвідчення депутата Ірпінської міської ради.
Вказану заяву про вжиття заходів забезпечення позову зареєстровано у КП «Діловодство спеціалізованого суду» та передано судді Вісьтак М. Я. для розгляду.
Вирішуючи питання щодо дотримання заявником вимог Кодексу адміністративного судочинства України стосовно змісту та форми заяви про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Оцінивши зміст заяви про забезпечення позову та наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи про виклик у судове засідання, отже розгляд такої заяви здійснюється судом без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Вирішуючи питання щодо дотримання заявником вимог Кодексу адміністративного судочинства України стосовно змісту та форми заяви про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Частина 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Статтею 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено зміст і форму заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 152 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити:
1) найменування суду;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до частин 1, 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено шляхом: зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Приписами пунктів 2, 3 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Наведеною вище нормою процесуального закону передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову і суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Водночас будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Окрім цього, суд наголошує, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.
Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 у справі № 826/9263/17.
За Рекомендацією № R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи неможливість виконання рішення суду або ефективного захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду, або про очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дії, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
В обґрунтування вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначає, що був обраний депутатом Ірпінської міської ради восьмого скликання на виборах 25 жовтня 2020 року за списком Київської обласної організації політичної партії «Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина». 17 лютого 2025 року відбулася конференція обласної парторганізації, на якій розглядалося питання про відкликання депутатів, зокрема й ОСОБА_1 . Позивач не був присутній, оскільки дізнався про її проведення лише 19 лютого 2025 року після отримання поштового повідомлення. У ньому йшлося про право бути присутнім, однак водночас зазначалося, що його відсутність не стане перешкодою для розгляду. У витягу з протоколу конференції, наданому для ініціювання процедури відкликання, міститься недостовірна інформація щодо депутатської діяльності позивача, озвучена головою обласної організації ОСОБА_2 . За результатами конференції ухвалено рішення звернутися до вищого керівного органу партії з пропозицією про відкликання. На підставі частини другої статті 39 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» партійна організація повідомила Ірпінську міську територіальну виборчу комісію та надала витяг з протоколу. 18 червня 2025 року позивачу стало відомо, що 17 червня політична рада партії ухвалила рішення про дострокове припинення його депутатських повноважень, яке вже передано до територіальної виборчої комісії. Так, сторона позивача вказує, що згідно з частиною дев'ятою статті 41 Закону, комісія має визнати обраним наступного за черговістю кандидата та зареєструвати його депутатом. Таким чином, представник позивача вважає, що якщо не буде вжито заходів забезпечення позову, зокрема не зупинено дії рішення про відкликання, виконання можливого судового рішення на користь позивача буде ускладненим або неможливим. У разі реєстрації нового депутата та оголошення про це на пленарному засіданні, поновлення позивача в правах стане неможливим навіть за наявності судового рішення на його користь. Отже, на думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову перешкоджатиме ефективному захисту порушених прав.
Враховуючи наведені доводи позивача про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі. Разом з тим, неправомірності, як вказує представник позивача, оскаржуваного рішення та, власне оцінку останньому, суд надаватиме під час розгляду справи по суті, а тому вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви є передчасними.
Саме по собі можливе завдання шкоди, на думку позивача, не є беззаперечним свідченням настання тяжких негативних наслідків для позивача, а наведене заявником обґрунтування потребує з'ясування обставин в адміністративній справі, з підтвердженням відповідними доказами і наданням оцінки аргументам учасників справи.
При вирішенні заяви позивача про забезпечення позову суд зазначає, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
При цьому суд зазначає, що позивачем не наведено аргументованих доводів на підтвердження того, чому невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, виходячи з предмету позову. Так само не розкрито у заяві доводів позивача про те, що у випадку забезпечення позову позивач буде вимушений докласти значні зусилля для відновлення своїх прав.
Отже доказів, у розумінні статей 73, 76 Кодексу адміністративного судочинства України, на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду надано не було.
Також в суду є підстави вважати, що у випадку застосування заходу забезпечення позову фактично продовжено повноваження депутата на час розгляду справи в суді (якщо позов буде подано), що поставить під сумнів виборчі права громадян України в частині права достроково припинити повноваження депутата місцевої ради шляхом його відкликання, що реалізується виборцями через відповідні організації політичної партії.
У даному ж випадку, обґрунтовуючи необхідність забезпечення даного адміністративного позову, заявник вказав на наявність очевидних ознак протиправності рішення Політичної партії «Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» від 17.06.2025 про відкликання за народною ініціативою депутата Ірпінської міської ради Київської області ОСОБА_1 за народною ініціативою.
З огляду на викладене, суд критично оцінює викладені у заяві про забезпечення позову посилання щодо очевидної протиправності спірного рішення, оскільки оцінку спірному рішенню буде надано за наслідками розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, а не на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.
Суд зазначає, що порядок відкликання депутата місцевої ради регламентується нормами Закону України Про статус депутатів місцевих рад №93-IV від 11.07.2002 (далі - Закон №93-IV).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закон №93-IV повноваження депутата місцевої ради припиняються достроково за наявності перелічених підстав, засвідчених офіційними документами, без прийняття рішення відповідної ради у разі:
1) його відкликання за народною ініціативою у встановленому цим Законом порядку;
3) припинення його громадянства України або виїзду на постійне проживання за межі України;
4) обрання або призначення його на посаду, зайняття якої згідно з Конституцією України і законом не сумісне з виконанням депутатських повноважень;
5) обрання його депутатом іншої місцевої ради;
6) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;
7) набрання законної сили обвинувальним вироком суду, за яким його засуджено до позбавлення волі, або набрання законної сили рішенням суду, яким його притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією, та застосовано покарання або накладено стягнення у виді позбавлення права займати посади або займатися діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;
7-1) набрання законної сили рішенням суду про визнання його активів чи активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави;
8) його смерті.
Підстави та порядок відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою визначено розділом V Закону України "Про статус депутатів місцевих рад".
Відповідно до частини 1 статті 38 Закону №93-IV право вносити пропозицію про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою (не раніше ніж через рік з моменту набуття таких повноважень) мають місцева організація політичної партії, від якої його обрано депутатом, а також громадяни України, які є виборцями відповідного виборчого округу.
З аналізу вищезазначених приписів Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" вбачається, що право вносити пропозицію про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою мають два суб'єкти, а саме: місцева організація політичної партії, від якої його обрано депутатом; громадяни України, які є виборцями відповідного виборчого округу.
При цьому, в залежності від того, ким ініційовано питання щодо внесення пропозиції про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, приписами Закону №93-IV визначено окремі порядки проведення процедури відкликання депутата.
За таких підстав та враховуючи, що заявником не доведено існування обставин, вказаних у статті 150 частині 2 Кодексу адміністративного судочинства України, на час вирішення заяви про забезпечення позову відсутні підстави стверджувати про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень, а також про наявність підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, оскільки вирішення вказаного питання на даній стадії фактично є розглядом справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Згідно з ч. 5 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 8 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Виходячи з викладених позивачем обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову, слід відмовити.
З огляду на наведене та керуючись статтями 150-157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Політичної ради політичної партії Всеукраїнського об?єднання «Батьківщина», третя особа: Київська обласна організація політичної партії «Всеукраїнське об?єднання «Батьківщина», третя особа: Ірпінська міська територіальна виборча комісія Бучанського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Роз'яснити позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Роз'яснити позивачу, що останній не позбавлений можливості звернутися із заявою про забезпечення позову після відкриття провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя Вісьтак М.Я.