про витребування доказів
24 липня 2025 року 826/17268/17
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Венкон» до Державної податкової служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Венкон» (далі по тексту також позивач, ТОВ «Венкон») з позовом до Державної фіскальної служби України (далі по тексту також відповідач, ДФС України), в якому просить суд:
- визнати незаконними дії Державної фіскальної служби України щодо операції від 18.10.2017 override/09.2017, внаслідок якої відбулось зменшення суми реєстраційного ліміту ПДВ ТОВ «Венкон» на суму 191 341 грн.;
- зобов'язати Державну фіскальну службу України повернути ТОВ «Венкон» реєстраційний ліміт ПДВ в сумі 191341,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач пояснив, що після подання та реєстрації ТОВ «Венкон» в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту також - ЄРПН) розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №22 від 18.09.2017 до помилково виписаної податкової накладної № 57 від 31.08.2017 із сумою ПДВ 191 341 грн, в системі електронного адміністрування податку на додану вартість безпідставно збільшилось значення показника «загальна сума перевищення податкових зобов'язань, зазначених платником податку у поданих контролюючому органу податкових деклараціях з податку, сум податку, зазначеної у складених таким платником податкових накладних, зареєстрованих у Реєстрі» (?Перевищ) та одночасно зменшився показник «сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН» (?Накл) на суму коштів у розмірі 191 341 грн.
Наведені обставини позивач пов'язує з тим, що відповідач безпідставно врахував 18.10.2017 при обрахунку показник ?Накл за формулою, визначеною в пункті 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України (далі по тексту також - ПК України), дані з розрахунку коригування. При цьому, як помилково виписана податкова накладна, так і розрахунок коригування до неї позивачем відповідно до наданого контролюючим органом роз'яснення в інформаційно-довідковому ресурсі «ЗІР» у поданій податковій звітності з податку на додану вартість за звітні періоди серпень та вересень 2017 року не відображались.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2019, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Постановою Верховного Суду від 24.07.2024 задоволено частково касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Венкон» скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2019, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
02 вересня 2024 року справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду та за результатом автоматизованого розподілу передана на розгляд судді Дудіну С. О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 адміністративну справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Цією ухвалою замінено відповідача - ДФС України, на правонаступника - Державну податкову службу України (далі по тексту також - відповідач, ДПС України).
Витребувано від позивача докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги, а саме:
- письмові пояснення по справі з урахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові у цій справі, з відповідними доказами на обґрунтування правомірності позовних вимог, на які звернув увагу Верховний Суд;
- докази направлення відповідачу скарги від 23.10.2017;
Витребувано від відповідача:
- письмові пояснення по справі з урахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові у цій справі, з відповідними доказами на обґрунтування правомірності своєї позиції, на які звернув увагу Верховний Суд;
- письмові пояснення щодо обставин отримання та розгляду поданої позивачем скарги від 23.10.2017.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 витребувано від відповідача (ДПС України):
- письмові пояснення по справі з урахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові у цій справі, з відповідними доказами на обґрунтування правомірності своєї позиції, на які звернув увагу Верховний Суд;
- письмові пояснення щодо обставин отримання та розгляду поданої позивачем скарги від 23.10.2017.
Скасовуючи вищевказані судові рішення, Верховний Суд зазначив таке:
«…ані зміст рішення суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не дає можливості пересвідчитися в дійсних обставинах щодо 1) причин зменшення/збільшення відповідного показника на рахунку платника податків в СЕА ПДВ; 2) відповідності даних ЄРПН і податкової звітності з цього податку за відповідний період; 3) вжитим платниками податків заходам задля приведення цих показників у відповідність з дійсними обставинами; 4) вжитим ДПС України, як адміністратором СЕА ПДВ, заходам задля вирішення відповідної ситуації.
Як встановили суди попередніх інстанцій при вирішенні спору, показник ?Перевищ розраховувався у зв'язку з невідповідністю суми податкових зобов'язань, задекларованих ТОВ «Венкон» згідно з поданими деклараціями з ПДВ або уточнюючими розрахунками до декларацій із сумою ПДВ за податковими накладними/розрахунками коригування, виписаними у відповідних періодах та зареєстрованими в ЄРПН. Показник ?Перевищ («override/09.2017») складав 191 341,00 грн: 223 798 грн - 32 457 грн = 191 341 грн, де 223 798 - сума податку, задекларована платником в податковій декларації за вересень 2017 року, 32 457 сума податку, що міститься в складених податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних та зареєстрованих в ЄРПН у вересні 2017 року. Цей показник виник у зв'язку з тим, що 3 жовтня 2017 року зареєстрований розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 18 вересня 2017 року № 22 (до податкової накладної від 31 серпня 2017 року № 57) на суму ПДВ -191 341 грн, але не відображений в рядку 8.2 декларації з ПДВ та додатку 1 до декларації (розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з ПДВ) за вересень 2017 року.
При цьому за доводами Відповідача, що наводилися в судах першої та апеляційної інстанцій, відповідний показник УПеревищ розраховувався у зв'язку з невідповідністю суми податкових зобов'язань, задекларованих ТОВ «Венкон» згідно з поданими деклараціями з ПДВ з сумою податку на додану вартість за податковими накладними/розрахунками коригування, виписаними у відповідних періодах та зареєстрованими в ЄРПН…
Позивач при судовому розгляді вказував, що його дії щодо невідображення в податковій декларації розрахунку коригування до помилково зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної, а так само і податкової накладної обумовлені наданими Відповідачем роз'ясненнями. Згідно з цими роз'ясненнями: помилково складена податкова накладна не підлягає відображенню у декларації з ПДВ; це стосується і розрахунку коригування до неї.
Разом з тим, відповідної правової оцінки цим доводам рішення судів обох інстанцій у цій справі не містять.
До того ж, у матеріалах справи міститься витяг (його копія) в розрізі операцій з системи електронного адміністрування за 18 жовтня 2018 року, й відсутні докази, які б могли підтвердити наявність змін в системі електронного адміністрування на час, коли Позивач зареєстрував податкову накладну від 31 серпня 2017 року № 57 та відображав відповідні показники податкової звітності з ПДВ за серпень 2017 року, як і відсутні докази щодо відповідних змін, на день, коли Позивач зареєстрував в ЄРПН відповідний розрахунок коригування до податкової накладної.
Варто звернути увагу й та те, що, обґрунтовуючи позов, ТОВ «Венкон» звертало увагу на те, що в позасудовому порядку було надіслано скаргу на неправомірні дії Відповідача від 23 жовтня 2017 року з додатками, яка була отримана 9 листопада 2017 року. Втім, як наголошував представник Позивача, попри завершення строку на розгляд цієї скарги, Відповідач відповіді на неї Позивачу так і не надіслав.
У відзивах на позовну заяву та на апеляційну скаргу Відповідач також не зазначив пояснень щодо обставин розгляду/нерозгляду скарги Позивача.
Однак, ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції цьому оцінки не надавали й не встановили дійсних обставин щодо надіслання Позивачем скарги, її вручення та розгляду Відповідачем та впливу цих обставин на зміст відповідних правовідносин у справі.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій фактично не дослідили доказів та не надали належної оцінки спірним правовідносинам в зазначеному вище правовому регулюванні, та не дотримались принципів процесуального закону.
Вказані вище обставини та факти залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій…».
Відповідно до частини п'ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Позивачем на виконання вимог ухвали суду від 23.09.2024 надано письмові пояснення, в яких зазначено про отримання відповідачем скарги на неправомірні дії №23/10-1 від 23.10.2017, які є предметом спору в межах цієї справи, а тому в силу положень пункту 56.8 статті 56 ПК України така карга вважається задоволеною та має наслідком наявність підстав для повернення ТОВ «Векон» реєстраційного ліміту ПДВ в сумі 191 341 грн, чого не було зроблено без жодних обґрунтувань відповідачем.
Позивач наголосив на тому, що судами встановлено недоведення вчинення сторонами (позивачем та ТОВ «Фора») господарської операції, за якою виписано податкову накладну №57 від 31.08.2017, що мало наслідком відсутність юридично значимих наслідків для сторін та правомірність складення розрахунку коригування №22 від 18.09.2017, яким фактично виплавлено помилку щодо складення означеної податкової накладної. Враховуючи означені обставини, на думку позивача, відповідач зобов'язаний був врахувати означений розрахунок коригування на суму ПДВ «-» 191 341 грн.
Позивач повторно наголосив на тому, що ГУ ДПС у м. Києві на своєму офіційному сайті зазначило, що у разі, якщо платником податку помилково складена податкова накладна, то така податкова накладна не підлягає відображенню у податковій звітності з ПДВ. Згідно інформації ЗІР підкатегорії 101.20 відповідач зазначив, що у разі помилкового складання платником податку податкової накладної остання не підлягає відображенню в податковій звітності з ПДВ. Розрахунок коригування, який може бути виписаний до такої податкової накладної, підлягає реєстрації в ЄРПН, але до податкової звітності також не включається.
Позивач підсумував, що відповідач всупереч приписам законодавства України, норм міжнародного права, судової практики та власним консультаціям, не заперечуючи безпідставності (помилковості) складення податкової накладної №57 від 31.08.2017, за відсутності будь яких документів, що можуть підтвердити факт здійснення господарської операції, фактично самостійно включив до податкової звітності позивача реєстраційний ліміт ПДВ в сумі 191 341 грн, не маючи на це ні підстав, ні повноважень, позбавив позивача законного права вільно користуватися означеними грошовими коштами.
Відповідач на виконання вимог ухвали суду від 23.09.2024 надав додаткові пояснення, в яких зазначив, що не погоджується з позовними вимогами з огляду на те, що СЕА ПДВ працює виключно в автоматичному режимі та на підставі алгоритмів, розроблених відповідно до статті 200-1 ПК України.
Відповідач пояснив, що наявний показник ?Перевищ (override/09.2017) за вересень 2017 року у сумі 191 341 грн, який обраховано автоматично після прийняття звітної податкової декларації з ПДВ від 18.10.2017 №9216051196, відповідно до якої ТОВ «Векон» задекларовано податкові зобов'язання у сумі 223 798 грн. При цьому, за даними ЄРПН сума податку, що міститься в складених податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН у вересні 2017 року, складає 32 457 грн. Даний показник виник у зв'язку з тим, що позивач у звітній податковій декларації з ПДВ не відобразив розрахунок коригування №22 від 18.09.2017 до податкової накладної №57 від 31.08.2017, зареєстрований в ЄРПН 03.10.2017 на суму «-» 191 341 грн. На думку відповідача, недекларування позивачем у звітній податковій декларації з ПДВ за серпень 2017 року показників податкової накладної від 31.08.2017 №57 на суму ПДВ 191 341 грн, до якої зареєстровано в ЄРПН розрахунок коригування на суму «-» 191 341 грн, призвело до відхилення між задекларованими показниками та даними ЄРПН.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем на виконання ухвал суду від 23.09.2024та від 04.06.2025 не надано письмові пояснення по справі з урахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.07.2024 у цій справі, з відповідними доказами щодо підтвердження наявності/відсутності змін в системі електронного адміністрування на час, коли ТОВ «Венкон» зареєстрував податкову накладну від 31.08.2017 №57 та відображав відповідні показники податкової звітності з ПДВ за серпень 2017 року, та доказів щодо наявності/відсутності відповідних змін на день, коли ТОВ «Венкон» зареєстрував в ЄРПН відповідний розрахунок коригування до означеної податкової накладної
Також з метою встановлення обставин справи в частині тверджень позивача щодо невідображення сум ПДВ по спірним податковій накладній та розрахунку коригування у податковій звітності суд вважає за необхідне витребувати у позивача пояснення щодо відображених у податкових деклараціях з ПДВ за серпень 2017 року та за вересень 2017 року у Додатках 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» показників по платнику податків ТОВ «Фора» (ІПН 322948910136) у розрізі виписаних податкових накладних на суму 1 747 526 грн, у тому числі ПДВ 349 505,20 грн, яка відображена у додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за серпень 2017 року та на суму 432 257 грн, у тому числі ПДВ 86 451,40 грн, яка відображена у додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за вересень 2017 року, з наданням доказів на підтвердження відображених сум.
Відповідачем на виконання ухвал суду від 23.09.2024та від 04.06.2025 не надано письмові пояснення по справі з урахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові у цій справі, з відповідними доказами щодо відповідності даних ЄРПН і податкової звітності з ПДВ за серпень 2017 року та за вересень 2017 року, щодо вжитих ДПС України, як адміністратором СЕА ПДВ, заходів задля вирішення відповідної ситуації з урахуванням наявності доказів звернення позивача з відповідною скаргою, а також щодо відображення позивачем відповідних сум ПДВ згідно податкової накладної №57 від 31.08.2017 у податковій декларації з ПДВ за серпень 2017 року.
Крім того, відповідачем не надано пояснень щодо наявності чи відсутності доказів, які б могли підтвердити наявність змін в СЕА ПДВ позивача на час, коли Позивач зареєстрував податкову накладну від 31.08.2017 №57 та відображав відповідні показники податкової звітності з ПДВ за серпень 2017 року, як і відсутні докази щодо відповідних змін, на день, коли Позивач зареєстрував в ЄРПН відповідний розрахунок коригування до податкової накладної.
Також відповідачем не надано пояснень, підтверджених документально, щодо розгляду надісланої на його адресу та отриманої ним 09.11.2017 скарги позивача на неправомірні дії Відповідача від 23.10.2017 з додатками.
Критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах частини другої статті 2 КАС України, а у силу вимог частини другої статті 77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб'єкта владних повноважень має доводитись, насамперед, відповідачем - суб'єктом владних повноважень.
При цьому, із положень частин першої та другої статті 77 КАС України у поєднанні з приписами частини четвертої статті 9, абзацу 2 частини другої статті 77, частин третьої і четвертої статті 242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом» (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей» (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування суб'єктом владних повноважень задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку частини другої статті 77 КАС України, однак реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту частини першої статті 77 та частини другої статті 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №520/2261/19, відповідно до якого визначений статтею 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21.
У розумінні частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, згідно з частиною першою статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а в силу запроваджених частинами першою та другою статті 74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
За правилом частини першої статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частинами першою та другою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту означеної норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019 по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де вказано, що обов'язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Згідно з частиною третьою статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Статтею 129 Конституції України обов'язковість рішень суду (до яких належать і ухвали) визначена як одна з основних засад судочинства.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Суд зазначає, що за приписами статті 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно статті 9 КАС України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частині четвертій статті 9 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Таким чином, принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує суд вчинити всі необхідні дії для повного та всебічного з'ясування фактичних обставин справи з метою забезпечення прийняття правосудного рішення.
Згідно з частинами другою та третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.
Положеннями частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи.
Згідно частини шостої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України6. якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Згідно статті 80 КАС України, про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне витребувати:
1) від позивача:
- письмові пояснення по справі з урахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.07.2024 у цій справі, з відповідними доказами щодо підтвердження наявності/відсутності змін в системі електронного адміністрування на час, коли ТОВ «Венкон» зареєстрував податкову накладну від 31.08.2017 №57 та відображав відповідні показники податкової звітності з ПДВ за серпень 2017 року, та доказів щодо наявності/відсутності відповідних змін на день, коли ТОВ «Венкон» зареєстрував в ЄРПН відповідний розрахунок коригування до означеної податкової накладної;
- пояснення щодо відображених у податкових деклараціях з ПДВ за серпень 2017 року та за вересень 2017 року у Додатках 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» показників по платнику податків ТОВ «Фора» (ІПН 322948910136) у розрізі виписаних податкових накладних на суму 1 747 526 грн, у тому числі ПДВ 349 505,20 грн, яка відображена у додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за серпень 2017 року та на суму 432 257 грн, у тому числі ПДВ 86 451,40 грн, яка відображена у додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за вересень 2017 року, з наданням доказів на підтвердження відображених сум;
2) від відповідача:
- письмові пояснення по справі з урахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові у цій справі, з відповідними доказами щодо відповідності даних ЄРПН і податкової звітності з ПДВ за серпень 2017 року та за вересень 2017 року, щодо вжитих ДПС України, як адміністратором СЕА ПДВ, заходів задля вирішення відповідної ситуації з урахуванням наявності доказів звернення позивача з відповідною скаргою, а також щодо відображення позивачем відповідних сум ПДВ згідно податкової накладної №57 від 31.08.2017 у податковій декларації з ПДВ за серпень 2017 року;
- докази, які б могли підтвердити наявність змін в СЕА ПДВ ТОВ «Венкон» на час, коли позивач зареєстрував податкову накладну від 31.08.2017 №57 та відображав відповідні показники податкової звітності з ПДВ за серпень 2017 року, а також докази щодо відповідних змін, на день, коли ТОВ «Венкон» зареєструвало в ЄРПН відповідний розрахунок коригування до податкової накладної від 18.09.2017 №22;
- пояснення, підтверджені документально, щодо розгляду надісланої на адресу ДФС України та отриманої ним 09.11.2017 скарги ТОВ «Венкон» на неправомірні дії ДФС України від 23.10.2017 з додатками.
Керуючись статтями 12, 72, 77, 80, 94, 241 - 243, 248, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Витребувати від позивача:
- письмові пояснення по справі з урахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.07.2024 у цій справі, з відповідними доказами щодо підтвердження наявності/відсутності змін в системі електронного адміністрування на час, коли ТОВ «Венкон» зареєстрував податкову накладну від 31.08.2017 №57 та відображав відповідні показники податкової звітності з ПДВ за серпень 2017 року, та доказів щодо наявності/відсутності відповідних змін на день, коли ТОВ «Венкон» зареєстрував в ЄРПН відповідний розрахунок коригування до означеної податкової накладної;
- пояснення щодо відображених у податкових деклараціях з ПДВ за серпень 2017 року та за вересень 2017 року у Додатках 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» показників по платнику податків ТОВ «Фора» (ІПН 322948910136) у розрізі виписаних податкових накладних на суму 1 747 526 грн, у тому числі ПДВ 349 505,20 грн, яка відображена у додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за серпень 2017 року та на суму 432 257 грн, у тому числі ПДВ 86 451,40 грн, яка відображена у додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за вересень 2017 року, з наданням доказів на підтвердження відображених сум.
2. Витребувати від відповідача:
- письмові пояснення по справі з урахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові у цій справі, з відповідними доказами щодо відповідності даних ЄРПН і податкової звітності з ПДВ за серпень 2017 року та за вересень 2017 року, щодо вжитих ДПС України, як адміністратором СЕА ПДВ, заходів задля вирішення відповідної ситуації з урахуванням наявності доказів звернення позивача з відповідною скаргою, а також щодо відображення позивачем відповідних сум ПДВ згідно податкової накладної №57 від 31.08.2017 у податковій декларації з ПДВ за серпень 2017 року;
- докази, які б могли підтвердити наявність змін в СЕА ПДВ ТОВ «Венкон» на час, коли позивач зареєстрував податкову накладну від 31.08.2017 №57 та відображав відповідні показники податкової звітності з ПДВ за серпень 2017 року, а також докази щодо відповідних змін, на день, коли ТОВ «Венкон» зареєструвало в ЄРПН відповідний розрахунок коригування до податкової накладної від 18.09.2017 №22;
- пояснення, підтверджені документально, щодо розгляду надісланої на адресу ДФС України та отриманої ним 09.11.2017 скарги ТОВ «Венкон» на неправомірні дії ДФС України від 23.10.2017 з додатками.
3. Витребувані докази надати суду протягом п'яти календарних днів з моменту отримання копії цієї ухвали (або її тексту засобами зв'язку).
4. Зобов'язати відповідача у випадку неможливості подати докази, витребувані судом, або неможливості подати такі докази у встановлені строки, повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
5. Роз'яснити, що відповідно до положень статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України за неподання без поважних причин доказів, витребуваних судом, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом, зокрема, штраф або тимчасове вилучення доказів для дослідження судом.
У разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
6. Роз'яснити, що відповідно до положень статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.
7. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Дудін С.О.