25 липня 2025 року справа №320/2220/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) та Військової частини НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Зміст позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) та Військової частини НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії, у якому просить суд:
- Визнати протиправною бездіяльність відповідачів у відношенні до ОСОБА_1 , щодо не здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 16 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 01 січня 2022 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року;
- Зобов'язати відповідачів здійснити нарахування та виплатити на користь ОСОБА_1 , грошового забезпечення за період з 16 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 01 січня 2022 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
- Визнати протиправною бездіяльність відповідачів у відношенні до ОСОБА_1 , щодо не здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 20 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 01 січня 2022 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року;
- Зобов'язати відповідачів здійснити нарахування та виплатити на користь ОСОБА_1 , грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 20 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 01 січня 2022 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
- Визнати протиправною бездіяльність відповідачів у відношенні до ОСОБА_1 , щодо не здійснення нарахування та виплати суми грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року;
-Зобов'язати відповідачів здійснити на користь ОСОБА_1 , нарахування та виплату суми грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити одноособово суддею Вісьтак М. Я., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 у задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_2 про зупинення провадження у справі відмовлено.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 16 жовтня 2022 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_4 . Відповідно до копії з Витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 29.07.2024 № 216 майора ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 29.07.2024 року. Після звільнення ОСОБА_1 виявив, що військова частина НОМЕР_2 у період з жовтня 2022 року по грудень 2022 року, а також у січні та травні 2023 року здійснювала неправильне нарахування та виплату розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, оскільки при обчисленні використовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року. Також, на думку позивача, грошова допомога на оздоровлення за 2023 рік була нарахована некоректно, оскільки обчислення здійснювалося на підставі вказаного застарілого прожиткового мінімуму, замість актуального на 01 січня 2023 року. Позивач вважає, що відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №?823/6453/18, військова частина НОМЕР_2 зобов'язана була, починаючи з лютого 2022 року і до 20 травня 2023 року, здійснювати нарахування посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня 2022 року.
На переконання позивача, занижені суми грошового забезпечення за вказані періоди свідчать про порушення його прав, а тому він має усі законні підстави для здійснення перерахунку грошового забезпечення за період з 21 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня по 20 травня 2023 року, а також для перерахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік - з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених на підставі прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня 2022 року. Таким чином, ОСОБА_1 просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Правова позиція відповідача Військової частини НОМЕР_2 .
27.01.2025 року від уповноваженого представника Військової частини НОМЕР_2 надійшов письмовий відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що останній просить суд у задоволенні позову відмовити.
Так, сторона відповідача вважає безпідставними вимоги ОСОБА_1 щодо перерахунку грошового забезпечення за спірний період, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2022 та 01.01.2023, із застосуванням тарифного коефіцієнта відповідно до пункту 4 Постанови КМУ № 704 від 30.08.2017.
На думку відповідача, Постанова №?704 у редакції, чинній після внесення змін Постановою КМУ №?103 від 21.02.2018, прямо передбачає, що розрахунок посадових окладів здійснюється виходячи виключно з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, а не з актуального на відповідні роки. Мінімальна заробітна плата при цьому не застосовується як розрахункова величина.
Відповідач вказує, що положення пункту 4 Постанови №?704 є нормою права, тоді як примітки до її додатків мають інформаційний характер і не можуть змінювати чи розширювати норму.
Також, уповноважений представник Військової частини НОМЕР_2 посилається на законодавчі акти та судову практику (зокрема, рішення Конституційного Суду України від 05.04.2001 №?3-рп/2001), згідно з якими принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі виключає застосування старої редакції Постанови №?704 до правовідносин, що виникли після її зміни.
Крім того, хоча пункт 6 Постанови №?103 було скасовано судом (у справі №?826/6453/18), саме це рішення, на думку представника відповідача, не породжує автоматичного обов'язку проводити перерахунок грошового забезпечення, оскільки нормативне регулювання залишилось чинним, а скасування не відновлює попередню редакцію акта.
Таким чином, уповноважений представник Військової частини НОМЕР_2 вважає, що підстав для перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 у порядку, запропонованому останнім, не існує, а вимоги є безпідставними як з огляду на зміст чинних норм права, так і з урахуванням усталеної судової практики.
Правова позиція відповідача Військової частини НОМЕР_4 .
04.02.2025 року від уповноваженого представника Військової частини НОМЕР_4 надійшов письмовий відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що останній просить суд у задоволенні позову відмовити.
Так, сторона відповідача вважає, що немає підстав для здійснення перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 , виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 16.10.2022 та 20.03.2023, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови № 704.
Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).
Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Встановлені судом фактичні обставини справи.
На підставі письмових доказів, поданих позивачем, суд встановив наступне.
Згідно з копії Витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 15.10.2022 № 241, капітана ОСОБА_1 15.10.2022 призначено на посаду заступника батальйону та того ж дня останній прийняв посаду та приступив до виконання службових обов'язків.
У матеріалах справи наявні копії особового рахунку ОСОБА_1 за 2022 та 2023 роки (табельний номер НОМЕР_6 ). Зазначені документи свідчать про те, що військова частина НОМЕР_2 перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_4 .
Відповідно до копії з Витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 29.07.2024 № 216 майора ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 29.07.2024 року.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Застосоване судом законодавство.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону №2011-XIІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Кабінет Міністрів України Постановою № 704 затвердив, серед іншого, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (згідно з додатком 1).
Згідно з пунктом 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У додатку 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. У додатку 14 до Постанови № 704 визначена схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
У пункті 4 Постанови № 704 - у первинній його редакції, яка діяла до набрання чинності Постанови № 103 - було передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Примітка додатку 1 до Постанови № 704 у цьому зв'язку повторювала нормативні положення пункту 4, а саме: 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень. .
Аналогічні за змістом положення містять примітки до додатків 12-14 Постанови №704.
Проте вже 21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову №103 (чинна з 24 лютого 2018 року), пунктом 6 якої вніс зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: 4.Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отож на момент набрання чинності Постановою № 704 (1 березня 2018 року) пункт 4 вже був викладений в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 Постанови № 103, відповідно передбачав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Водночас текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови № 704 - у зв'язку з прийняттям Постанови № 103 - не змінився, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 Постанови № 704 в редакції, викладеній згідно з пунктом 6 Постанови № 103.
Кабінет Міністрів України постановою від 28 жовтня 2020 року № 1038 Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. № 1644 і від 30 серпня 2017 р. № 704 виправив цю неузгодженість, виклавши, зокрема, примітку до додатку 1 до Постанови № 704 в новій редакції: 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.
В аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови № 704.
Проте, ще до ухвалення зазначеної постанови від 28 жовтня 2020 року № 1038 Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнав протиправним і скасував пункт 6 Постанови № 103.
Відтак з дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови №704, тобто та, яка була до внесення змін згідно з пунктом 6 Постанови № 103. Текст примітки до додатку 1 до Постанови № 704 в цьому контексті суттєвого значення вже не має, адже акцентується головним чином на тексті пункту 4 Постанови №704, а надто на розмірі розрахункової величини - прожитковому мінімумі для працездатних осіб.
У постанові від 15.03.2023 у справі № 420/6572/22 Верховний Суд наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
При цьому суд зазначає, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (далі - Закон № 294-IX) та Закон № 1082-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020, 2021, 2022 роки, відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Так, частина третя статті 1-1 Закону № 2262-XII містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до такого Закону та Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України правила, а також враховуючи на те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
З урахуванням наведеного, колегія суддів Верховного Суду у постанові від 15.03.2023 у справі №420/6572/22, дійшла таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:
(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Суд звертає увагу на те, що такий самий підхід Верховний Суд застосував також у справах №120/8603/21-а (постанова від 31 серпня 2022 року), №120/648/22-а (постанова від 16 листопада 2022 року), №640/17686/21 (постанова від 4 січня 2023 року), №440/1185/21 (постанова від 10 січня 2023 року).
У згаданих справах, правовий висновок Верховного Суду про те, що з 1 січня 2020 року розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, побудований головним чином - як випливає з їх змісту - на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.
Водночас, суд звертає увагу на дату ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, якою визнано протиправним і скасовано пункт 6 Постанови № 103.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 року № 1928-IX визначено, що станом на 01.01.2022 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2 481,00 грн.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року № 2710-IX передбачено, що станом на 01.01.2023 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2 684,00 грн.
Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для підвищення посадового окладу та окладу за військовим звання позивача, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Судом встановлено, що уповноважений представник Військової частини НОМЕР_2 у письмовому відзиві зазначає, що під час нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу за спірний період застосовувався прожитковий мінімум, визначений законом станом на 01 січня 2018 року, що відповідає вимогам чинного законодавства. На думку уповноваженого представника Військової частини НОМЕР_2 , відсутні правові підстави для проведення перерахунку грошового забезпечення позивача з урахуванням прожиткового мінімуму на 01.01.2022 чи 01.01.2023, оскільки розрахункова величина була змінена Постановою КМУ №103, і її застосування є обов'язковим.
Таким чином, при здійсненні нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу за спірний період застосовувався прожитковий мінімум станом на 01 січня 2018 року, що не заперечується відповідачем.
Враховуючи вище наведені норми права та встановлені судом обставини у справі, суд доходить висновку, що відповідачем була допущена протиправна дія при обчисленні та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 16 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року та за період з 01 січня 2023 року по 20 травня 2023 року, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 року, а тому позовні вимоги належать задоволенню у повному обсязі.
Вказана правова позиція суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 02 серпня 2022 року справа №440/6017/21, від 12 вересня 2022 року справа №500/1813/21, які в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховуються судом під час вирішення цього спору.
Щодо позовних вимог щодо не здійснення нарахування та виплати суми грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, суд зазначає таке.
Частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до вимог ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до п. 1, 2 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.
Так, відповідно до особової картки ОСОБА_1 за 2023 рік суд встановив, що у лютому 2023 року позивачу була виплачена грошова допомога для оздоровлення в сумі 34 418 грн. 40 коп.
З огляду на те, що матеріальна допомога на оздоровлення мають бути обчислені з грошового забезпечення позивача, який за вказаний період відповідачем був обчислений неправильно, з вище наведених судом обґрунтувань, суд доходить висновку, що наведені позовні вимоги в частині перерахунку грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік є правомірними та належать задоволенню.
Щодо перебування Військової частини НОМЕР_2 на грошовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_4 .
У позовній заяві позивач вказував, що у період проходження служби Військова частина НОМЕР_2 перебувала на грошовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_4 .
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України,
Згідно з абзацами другим-четвертим пункту 1.5 Правил організації фінансового забезпечення військовий частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22.04.2021 №104), військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень).
У разі зарахування військової частини на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника бюджетних коштів не за підпорядкованістю, рішення про таке зарахування приймається фінансовим органом головного розпорядника бюджетних коштів на підставі клопотання керівника органу військового управління (структурного підрозділу органу військового управління).
Згідно з положеннями абзаців 4 і 6 пункту 1.5 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України, затверджених наказом Міністерства оборони України № 280 від 22.05.2017, в редакції наказу Міністерства оборони України № 44 від 14.02.2020 (далі - Правил), командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини. Первинні документи, розрахунки фондів оплати праці, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати підписують посадові особи розпорядника коштів та посадові особи (командир та інша, визначена командиром, відповідальна посадова особа) військової частини, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні.
Таким чином, при виплаті грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини, яка зарахована на фінансове забезпечення іншої військової частини (фінансового органу), обов?язок із своєчасного нарахування та виплати грошового забезпечення, у тому з оформлення, підписання та подання усіх документів (грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям) покладається одночасно, в межах компетенції кожної, на військову частину, у штаті якої знаходиться військовослужбовець, так і на військову частину, на фінансуванні якої знаходиться остання.
Водночас оскільки позивач звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 , для ефективного відновлення порушеного права необхідно покласти обов'язок з нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , саме на Військову частину НОМЕР_4 , як таку, що здійснювала виплату грошового забезпечення за період служби з 16.10.2022 року.
Висновки суду щодо розгляду справи.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали позову, положення законодавства України та детально оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.
Судові витрати по справі.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України.
Позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_7 .
На підставі наведеного та керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) та Військової частини НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_4 у відношенні до ОСОБА_1 , щодо не здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 16 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 01 січня 2022 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 та Військову частину НОМЕР_4 здійснити нарахування та виплатити на користь ОСОБА_1 , грошового забезпечення за період з 16 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 01 січня 2022 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_4 у відношенні до ОСОБА_1 , щодо не здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 20 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 01 січня 2022 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 та Військову частину НОМЕР_4 здійснити нарахування та виплатити на користь ОСОБА_1 , грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 20 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 01 січня 2022 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_4 у відношенні до ОСОБА_1 , щодо не здійснення нарахування та виплати суми грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 та Військову частину НОМЕР_4 здійснити на користь ОСОБА_1 , нарахування та виплату суми грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.