24 липня 2025 року справа № 580/1144/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Черкаського окружного адміністративного суду, треті особи: Державна судова адмінітсрація України, Головне управління Державної казначейської служби України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Черкаського окружного адміністративного суду, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Черкаського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати судді Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди та доплат за вислугу років і науковий ступінь, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу, інших доплат (невиплачених, або виплачених в обмеженому розмірі) за період:
- з 11.09.2007 по 21.03.2013, з порушенням вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 07.02.2002 №3018-ІІІ, від 07.07.2010 № 2453-VI, при визначенні стажу роботи для нарахування та виплати суддівської винагороди та відповідних доплат за вислугу років, науковий ступінь, кваліфікаційний клас судді, допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу;
- з 17.06.2015 по 17.06.2020, з порушенням вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 07.07.2010 №2453-VI, від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, при визначенні стажу роботи для нарахування та виплати суддівської винагороди та відповідних доплат за вислугу років, науковий ступінь, допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу;
- з 01.01.2021 по 31.12.2024, з порушенням вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 02 червня 2016 року №1402-VIII, при визначенні базового розміру посадового окладу судді при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди та відповідних доплат, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у розмірі 2 102 грн.;
- зобов'язати Черкаський окружний адміністративний суд провести нарахування та виплати судді Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 кошти недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди з усіма належними щомісячними доплатами та регіональним коефіцієнтом, коштами матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу, з врахуванням вже виплачених за цей період коштів суддівської винагороди за всіма її складовими та матеріальної допомоги на оздоровлення, з утриманням передбачених законом податків, зборів та обов'язкових платежів при їх виплаті, за період:
з 11.09.2007 по 21.03.2013, з врахуванням вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 07.02.2002 No3018-III, від 07.07.2010 № 2453-VI, при визначенні стажу роботи для нарахування та виплати суддівської винагороди та відповідних доплат за вислугу років, науковий ступінь, кваліфікаційний клас судді, допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу;
з 17.06.2015 по 17.06.2020, з врахуванням вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 07.07.2010 №2453-VI, від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, при визначенні стажу роботи для нарахування та виплати суддівської винагороди та відповідних доплат за вислугу років, науковий ступінь, допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу;
з 01.01.2021 по 31.12.2024, на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року - 2270 грн., на 1 січня 2022 року - 2684 грн., на 1 січня 2023 року - 2684 грн., на 01 січня 2024 року - 3028 грн., з врахуванням вже виплачених за цей період коштів суддівської винагороди за всіма її складовими та матеріальної допомоги на оздоровлення, з утриманням передбачених законом податків, зборів та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Як третіх осіб позивач зазначає: Державну судову адміністрації України, Головне управління Державної казначейської служби України в Черкаській області.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаського окружного адміністративного суду, треті особи: Державна судова адміністрація України, Головне управління Державної казначейської служби України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії передано до Шостого апеляційного адміністративного суду для визначення суду, до підсудності якого віднесена ця справа.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2025 визначено територіальну підсудність адміністративної справи №580/1144/25 за позовом ОСОБА_1 до Черкаського окружного адміністративного суду, треті особи: Державна судова адміністрація України, Головне управління Державної казначейської служби України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - Київському окружному адміністративному суду. Передано справу на розгляд Київському окружному адміністративному суду.
02.04.2025 матеріали адміністративної справи №580/1144/25 надійшли на адресу Київського окружного адміністративного суду та за наслідками автоматизованого розподілу були передані для розгляду ОСОБА_2 .
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати пояснення щодо дотримання строку звернення з позовом до суду в частині перерахунку суддівської винагороди за період з 01.10.2023 по 31.12.2024 та/або заяву про поновлення строку звернення до суду із наданням відповідних доказів, які б підтверджували наявність об'єктивних перешкод, які унеможливили своєчасне подання позову з врахуванням висновків суду щодо застосування положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку із пунктом 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України.
14.07.2025 на адресу суду від позивача на виконання вимог ухвали суду від 30.04.2025 надійшла заява про усунення недоліків позову, в якій позивач просить суд поновити пропущений строк звернення до суду та визнати поважними причини пропуску такого строку в частині позовних вимог про перерахунок суддівської винагороди за період з 01.10.2023 по 31.12.2024 (далі - Заява).
Надаючи оцінку доводам позивача стосовно поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог про перерахунок суддівської винагороди за період з 01.10.2023 по 31.12.2024, суд виходить з наступного.
За правилами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини третьої статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В силу норм частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду для захисту прав, свобод та інтересів особи.
Як слідує із матеріалів справи спір виник у зв'язку з виплатою судді Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та доплат за вислугу років і науковий ступінь, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу, інших доплат у меншому розмірі, ніж це передбачено чинним законодавством.
Позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно оцінювати як вимоги про стягнення заборгованості з виплати суддівської винагороди, яка (винагорода) охоплюється поняттями «заробітна плата» і «оплата праці» у тому сенсі, яким їх наповнив Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013.
Таким чином, спір про суддівську винагороду набуває ознак трудового спору і, якщо зважити на те, що КАС України не містить норм, які передбачали б строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення недоотриманої/заборгованої заробітної плати/винагороди, то застосуванню до спірних правовідносин підлягає стаття 233 КЗпП України, яка містить спеціальні для окреслених правовідносин норми, які встановлюють строк звернення до суду за захистом порушеного в матеріальному аспекті права на оплату праці.
Приписами частин першої та другої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до 19 липня 2022 року, передбачалося, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом №2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, внесено зміни до деяких законодавчих актів України, у тому числі до КЗпП України.
Відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України (у редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом №2352-IX) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Нормами пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України передбачено, що під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин на всій території України був установлений Постановою КМУ №211, за пунктом 1 якої (у первинній редакції) карантинні обмеження були запроваджені з 12 березня до 03 квітня 2020 року.
Згодом цей строк був неодноразово змінений згідно з постановами КМУ від 23 лютого 2022 року №229, від 27 травня 2022 року №630, від 19 серпня 2022 року №928, від 23 грудня 2022 року №1423. Востаннє цей строк був продовжений Постановою КМУ від 25 квітня 2023 року №383 до 30 червня 2023 року і згідно з Постановою КМУ №651 карантин припинив дію з 30 червня 2023 року.
Таким чином, із набранням 19 липня 2022 року чинності Законом №2352-ІХ, частини перша та друга статті 233 КЗпП України діють у новій редакції, й аналізуючи положення цієї статті у часових межах існування її юридичних норм (тобто як у її редакції, чинній до 19 липня 2022 року, так і в чинній її редакції) у зіставленні з нормами пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, суд доходить наступних висновків:
- норми частини п'ятої статті 12 КАС України є загальними нормами для правовідносин з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, відносно норм іншого закону, які встановлюють інший строк звернення до суду у спорах, що виникають з цих правовідносин (публічної служби);
- стаття 122 КАС України, зокрема частина п'ята цієї статті, не містить норм, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебували (перебувають) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці;
- строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення заробітної плати (якою за своєю правовою природою є суддівська винагорода) визначений у статті 233 КЗпП України, норми якої є для цих (спірних) правовідносин спеціальними відносно приписів частини п'ятої статті 122 КАС України;
- з 19 липня 2022 року для звернення з таким позовом до адміністративного суду передбачено тримісячний строк (частина перша статті 233 КЗпП України), відлік якого треба починати з 19 липня 2022 року, тобто з дати набрання чинності Законом №2352-ІХ;
- тримісячний строк для звернення з цим позовом до адміністративного суду завершився 19 жовтня 2022 року, проте, на підставі пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, був продовжений до 30 червня 2023 року.
У пункті 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України йдеться саме про продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України.
З вказаного слідує, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП України, були продовжені на строк дії карантину. Тобто, якщо під час дії карантину на всій території України існували чи виникли підстави (з якими пов'язується відлік строку) для звернення до суду за вирішенням трудового спору, то строк на це звернення не обмежувався строками, які визначені у статті 233 КЗпП України, а продовжувався на строк дії карантину. З припиненням дії карантину, якщо строк, установлений у статті 233 КЗпП України, був «прив'язаний» до нього, закінчується і строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору. Для його поновлення, як умову для відкриття провадження у справі, позивач має пояснити, обґрунтувати причини його пропуску.
Відлік тримісячного строку для звернення з цим позовом до адміністративного суду почався 19 липня 2022 року і мав би закінчитися 19 жовтня 2022 року, якби не положення пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, на підставі яких цей строк був продовжений до 30 червня 2023 року. Протягом усього цього періоду (з 19 липня 2022 року до 30 червня 2023 року) позивач мав право у межах строку звернутися до суду з позовом щодо невиплати йому суддівської винагороди у належному розмірі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2023 року по справі №990/139/23 сформулювала висновок, що у зв'язку з відміною Постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27 червня 2023 року на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року, продовжені строки, визначені статтею 233 КЗпП, завершились у 00 год. 01 хв. 01 липня 2023 року.
Відтак, строк звернення до суду має обраховуватись з 01.07.2023.
В ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 судом констатовано, що строк звернення до суду з позовними вимогами щодо перерахунку позивачу суддівської винагороди за період з 01.07.2023 по 31.12.2024 обмежений трьома місяцями з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, судом встановлено, що з позовними вимогами щодо перерахунку суддівської винагороди за період з 01.10.2023 по 31.12.2024 позивач звернулась до суду після спливу тримісячного строку звернення, визначеного статтею 233 КЗпП України.
Обґрунтовуючи наявність об'єктивних перешкод, які унеможливлювали своєчасне подання позову у спірних правовідносинах щодо перерахунку заробітної плати (суддівської винагороди) з 01.10.2023 по 31.12.2024, позивач зазначає, що на розгляді у суді перебувала адміністративна справа № 580/1144/25, предметом розгляду якої було стягнення з відповідача середньомісячної заробітної плати (суддівської винагороди) за час вимушеного прогулу з 21.03.2013 по 16.06.2015. Позивач стверджує, що лише після набрання законної сили рішенням у справі № 580/1144/25, а саме 29.01.2025, вона змогла звернутися до суду із даним адміністративним позовом. Позивач наполягає, що у розмінні пункту 5 частини четвертої статті 169 КАС України, позовні вимоги у справі
№ 580/1746/22 (стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 21.03.2013 по 16.06.2015) та вимоги адміністративного позову у справі № 580/1145/25 (про перерахунок суддівської винагороди) взаємопов'язані між собою, як такі, що стосуються суддівської винагороди та суддівського стажу позивача.
На третій сторінці Заяви позивач покликається на те, що без вирішення спору про стягнення коштів за час вимушеного прогулу, вона не змогла би звернутися до суду про перерахунок суддівської винагороди за періоди: з 11.09.2007 по 21.03.2013; з 17.06.2015 по 17.06.2020; з 01.01.2021 по 31.12.2024, оскільки в період з 01.10.2023 по 31.12.2024 позивачу не було відомо чи зможе вона відновити свої права за час вимушеного прогулу та зарахування суддівського стажу необхідного для відставки судді.
Суд критично сприймає такі твердження позивача, зважаючи на наступне.
Так, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 у справі № 580/1746/22 зобов'язано Черкаський окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату (суддівську винагороду) за час вимушеного прогулу з 21.03.2013 по 16.06.2015 в сумі 467291,52 (чотириста шістдесят сім тисяч двісті дев'яносто одна) грн 52 коп.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2025 у справі № 580/1746/22 апеляційну скаргу Черкаського окружного адміністративного суду на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 року повернуто особі, яка її подала.
Суд звертає увагу, що в адміністративній справі № 580/1746/22 позивач обґрунтовувала позовні вимоги тим, що постановою Вищого адміністративного суду України від 06.06.2013 у справі № П/800/35/13 скасовано рішення Вищої ради юстиції від 18.12.2012 №1216/0/15-к в частині внесення подання до Президента України про звільнення позивача з посади судді. Указом Президента України від 07.07.2014 № 582/2014 скасовано положення Указу Президента України від 13.03.2013 № 132/2013 «Про звільнення судді» у частині звільнення з посади судді Черкаського ОАС ОСОБА_1 у зв'язку із закінченням строку, на який її призначено. Наказом Голови суду В.І. Коваленко від 17.06.2015 № 112-0 «Про зарахування ОСОБА_3 та внесення змін до облікових документів» позивача зараховано з 17.06.2015 на посаду судді Черкаського ОАС. Наголошувала, що за час до поновлення на посаді відповідачем не сплачено середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України, чим порушено її право на належну суддівську винагороду.
Аналіз наведеного дає суду підстави дійти до висновку, що спірним періодом, який досліджувався судом у межах адміністративної справи був час вимушеного прогулу позивача за період з 21.03.2013 по 16.06.2015.
Варто відмітити, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 у даній адміністративній справі, судом сформовано висновки, що позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за періоди з 11.09.2007 по 21.03.2013, з 17.06.2015 по 17.06.2020 та з 01.01.2021 по 01.07.2023, не обмежені будь-яким строком звернення до суду.
Суд наголошує, що оцінка наявності підстав для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду, в межах даної адміністративної справи, стосуються періоду з 01.10.2023 по 31.12.2024.
Суд звертає увагу, що стверджуючи про неможливість звернення до суду із даним адміністративним позовом до вирішення і набрання законної сили рішенням у справі №580/1746/22, позивач наголошує, що в період з 01.10.2023 по 31.12.2024 їй не було відомо чи зможе вона відновити свої права за час вимушеного прогулу та зарахування суддівського стажу необхідного для відставки судді та й відповідно нарахування та виплати доплат за вислугу років у належному розмірі.
При цьому, суд зауважує, що обґрунтовуючи позовні вимоги, зокрема, за окреслений період, позивач посилається на порушення відповідачем положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, при визначенні базового розміру посадового окладу судді при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди та відповідних доплат, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у розмірі 2 102 грн. Також зазначає, що відповідачем не було враховано, що наявний у позивача стаж роботи надає право для нарахування та виплати доплат у розмірі 50 відсотків посадового окладу та наукового ступеню (т. 1, а.с. 14-15).
Між тим, судом встановлено, що позивачем до позовної заяви долучено наказ голови Черкаського окружного адміністративного суду С.М. Гарань від 27.12.2018 № 220-о «Про встановлення ОСОБА_1 доплат за вислугу років та за науковий ступінь кандидата юридичних наук», відповідно до якого з 04.12.2018 позивачу встановлено доплату за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу та доплату за науковий ступінь кандидата юридичних наук у розмірі 15% від посадового окладу (т. 1, а.с. 60).
У той же час зі змісту позовної заяви прослідковується, що порушення, які мають місце на думку позивача, в частині нарахування та виплати їй суддівської винагороди за період з 01.10.2023 по 31.12.2024 не обумовлені відсотковим зменшенням доплати за вислугу років, внаслідок не зарахування стажу роботи на посаді судді за період вимушеного прогулу (з 21.03.2013 по 16.06.2015), а обґрунтовані застосуванням відповідачем меншого прожиткового мінімуму для працездатних осіб для обрахунку посадового окладу, з якого, своєю чергою обраховуються інші доплати, у тому числі доплати за вислугу років.
З наявних в матеріалах справи розрахункових листків за 2023 рік та за 2024 рік, судом вбачається, що доплата за вислугу років нарахована у розмірі 50% посадового окладу, розрахованого відповідачем, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у розмірі 2 102 грн.
Відтак, аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що адміністративна справа № 580/1746/22 пов'язана з розглядом даної адміністративної справи і до вирішення та набрання законної сили рішенням у якій позивач була позбавлена можливості звернутися до суду з даним адміністративним позовом стосовно перерахунку суддівської винагороди за період з 01.10.2023 по 31.12.2024.
Що ж стосується посилань позивача на положення статті 234 КЗпП України, у взаємозв'язку з положеннями статті 233 КЗпП України стосовно подання адміністративного позову в межах строків, встановлених процесуальним законом, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (ч. 2 ст. 233 КЗпП України).
Відповідно до частини першої статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Аналіз наведеного дає суду підстави дійти висновку, що положення частини першої статті 233 КЗпП України встановлюють строки звернення до суду для вирішення трудового спору, у той час коли частина друга статті 233 КЗпП України стосується строків звернення до суду вже звільненого працівника.
В контексті спірних правовідносин, суд вважає наявними підстави для застосування положень частини першої статті 233 КЗпП України в частині обчислення строків звернення до суду, а не частини другої статті 233 КЗпП України, оскільки суддівська винагорода є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі розмір суддівської винагороди відомий особі, яка її отримує.
Суд зазначає, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Водночас поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.03.2025 у справі № 520/28829/24.
Суд враховує, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що наведені позивачем причини не можуть вважатися поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки, не свідчать про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав, тому не визнає поважними вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду з позовом в частині позовних вимог про перерахунок суддівської винагороди за період з 01.10.2023 по 31.12.2024.
Відповідно до пунктів 1 та 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною другою статті 123 КАС України встановлено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на зазначене, та ненадання доказів поважності строку звернення до суду в частині позовних вимог, вказані позивачем в заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнаються судом неповажними, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачу в частині позовних вимог про:
- визнання протиправними дій Черкаського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати судді Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди та доплат за вислугу років і науковий ступінь, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу, інших доплат (невиплачених, або виплачених в обмеженому розмірі) за період з 01.10.2023 по 31.12.2024, з порушенням вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 02 червня 2016 року №1402-VIII, при визначенні базового розміру посадового окладу судді при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди та відповідних доплат, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у розмірі 2 102 грн;
- зобов'язання Черкаського окружного адміністративного суд провести нарахування та виплати судді Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 кошти недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди з усіма належними щомісячними доплатами та регіональним коефіцієнтом, коштами матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу, з врахуванням вже виплачених за цей період коштів суддівської винагороди за всіма її складовими та матеріальної допомоги на оздоровлення, з утриманням передбачених законом податків, зборів та обов'язкових платежів при їх виплаті, за період з 01.10.2023 по 31.12.2024, на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року - 2270 грн., на 1 січня 2022 року - 2684 грн., на 1 січня 2023 року - 2684 грн., на 01 січня 2024 року - 3028 грн., з врахуванням вже виплачених за цей період коштів суддівської винагороди за всіма її складовими та матеріальної допомоги на оздоровлення, з утриманням передбачених законом податків, зборів та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Черкаського окружного адміністративного суду, треті особи: Державна судова адміністрація України, Головне управління Державної казначейської служби України в Черкаській області в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Черкаського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати судді Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди та доплат за вислугу років і науковий ступінь, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу, інших доплат (невиплачених, або виплачених в обмеженому розмірі) за період з 01.10.2023 по 31.12.2024, з порушенням вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 02 червня 2016 року №1402-VIII, при визначенні базового розміру посадового окладу судді при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди та відповідних доплат, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у розмірі 2 102 грн та зобов'язання Черкаського окружного адміністративного суд провести нарахування та виплати судді Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 кошти недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди з усіма належними щомісячними доплатами та регіональним коефіцієнтом, коштами матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу, з врахуванням вже виплачених за цей період коштів суддівської винагороди за всіма її складовими та матеріальної допомоги на оздоровлення, з утриманням передбачених законом податків, зборів та обов'язкових платежів при їх виплаті, за період з 01.10.2023 по 31.12.2024, на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року - 2270 грн., на 1 січня 2022 року - 2684 грн., на 1 січня 2023 року - 2684 грн., на 01 січня 2024 року - 3028 грн., з врахуванням вже виплачених за цей період коштів суддівської винагороди за всіма її складовими та матеріальної допомоги на оздоровлення, з утриманням передбачених законом податків, зборів та обов'язкових платежів при їх виплаті, - повернути позивачеві з усіма доданими до неї документами.
2. Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали надіслати позивачу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Кушнова А.О.