25 липня 2025 року № 320/52353/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанов про накладення штрафу ,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (02000, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15, код ЄДРПОУ 35011660), у якому просила суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову від 15.02.2024 р. по виконавчому провадженню № НОМЕР_2 про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , штрафу у розмірі 1700,00 грн;
- визнати протиправною та скасувати постанову від 22.02.2024 р. по виконавчому провадженню НОМЕР_3 про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , штрафу у розмірі 3400,00 грн;
- визнати протиправною та скасувати постанову від 01.05.2024 р. по виконавчому провадженню НОМЕР_3 про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , штрафу у розмірі 6800,00 грн;
- визнати протиправною та скасувати постанову від 08.05.2024 р. по виконавчому провадженню НОМЕР_3 про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , штрафу у розмірі 13600,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що оскаржувані постанови винесені в порушення вимог ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження». Зауважила, що не чинить перешкод у спілкуванні батька з дитиною, проте в зв'язку із збройною агресією рф проти України, змушена була разом із дочкою виїхати за межі України, про що повідомила стягувача та державного виконавця. Відтак, рішення суду не виконується з об'єктивних причин.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву, а також витребувано від відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_3.
Однак, до суду відзив та витребувані матеріали виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 відповідачем не надані.
Відтак, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
25.04.2019 державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Таратунською Людмилою Юріївною було відкрито виконавче провадження НОМЕР_3 за виконавчим листом № 757/12809/13-ц, виданим Печерським районним судом м. Києва 10.01.2014 року, яким визначено участь батька, ОСОБА_2 , у спілкуванні з дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У зв'язку з військовим вторгненням рф в Україну, що сталося 24 лютого 2022 року, для збереження та безпеки життя, позивач разом з неповнолітньою дитиною були вимушені виїхати за межі України, де знаходяться по цей час.
3 24.03.2022 року позивач із донькою перебували під тимчасовим захистом Республіка Польща.
Після виїзду закордон, неповнолітня дитина навчалася у закордонному навчальному закладі в м.Краків, Республіка Польща.
Починаючи з навчального року (2023-2024 рр.) дитина вступила до коледжу в м. Краків на платній основі.
До військового вторгнення рф в Україну, дитина перебувала на «Д» обліку у КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Печерського району м. Києва» з діагнозом невротичний стан, ангіоспазмами, демсопластична фіброма в/з правої плечової кістки, патологічний перелом.
Оскільки за станом здоров'я неповнолітній дитині було рекомендовано проходити обстеження у лікаря ортопеда та здійснювати постійний моніторинг, позивач із дочкою на початку 2024 року переїхали до Французької Республіки, де і знаходяться зараз.
Неповнолітня дитина навчається в закордонному навчальному закладі в м. Руан, Французька Республіка та отримує належну освіту та медичне обслуговування.
Відтак, ні позивач, ні дитина не планують повертатися найближчим часом на територію України.
В межах виконавчого провадження №58890593, яке перебувало в Печерському районному відділі державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, державним виконавцем Лісовенко В.А. було складено акт від 07.06.2021, яким зафіксовано зустріч ОСОБА_3 з ОСОБА_2 , та про те, що позивач не чинить перешкоди батьку в спілкуванні з донькою, проте донька не бажає з ним спілкуватися.
02 жовтня 2023 року на адресу Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві було подано заяву з викладенням обставин перебування ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_3 за межами України разом з підтверджуючими документами.
15.02.2024 державним виконавцем було винесено постанову про накладення штрафу по ВП № НОМЕР_2 в розмірі 1700 грн.
В подальшому, 22.02.2024 державним виконавцем винесено другу постанову про накладення штрафу по ВП № НОМЕР_2 в розмір 3400 грн.
Як зазначає позивач, вказані постанови не находили ні на поштову адресу позивача, ні на електронну адресу, яка відома державному виконавцю.
01.05.2024 державним виконавцем було винесено третю постанову про накладення штрафу по ВП № НОМЕР_2 в розмір 6800 грн.
08.05.2024 р. державним виконавцем винесено ще одну постанову про накладення штрафу по ВП № НОМЕР_2 в розмір 13 600 грн.
Про існування двох останніх постанов позивачу стало відомо 27.05.2024 під час моніторингу інформації по ВП № НОМЕР_2 через сайт Міністерства юстиції України за посланням «Автоматизована система виконавчого провадження - Доступ до сторін виконавчого провадження» https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors.
Не погодившись із постановами про накладення штрафу, позивач звернулась до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної дії виконавчого провадження та відповідних дій органу державної виконавчої служби являється Закон України від 02.06.2016р. №1404-VІІ «Про виконавче провадження» (далі-Закон №1404-VІІ).
За приписами ст.1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими згідно з цим Законом, а також рішеннями, які у відповідності до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, серед іншого, законодавчо визначений комплекс певних дій, спрямованих на захист та відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. №18-рп/2012), а невиконання рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012р. №11-рп/2012).
Так, примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII).
У відповідності до ч.1 ст.13 Закону №1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів.
У силу вимог ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 1,3 ч.3 цієї ж статті регламентовано, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до Закону №1404-VIII, та накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Як передбачено положеннями ч.ч.1,2 ст.63 Закону №1404-VIII, за рішенням, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного у ч.6 ст.26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Якщо ж рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом 3 робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно із ст.75 Закону №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, невиконання боржником рішення суду, за яким він зобов'язаний вчинити певні дії у строки, визначені законодавством, без наявності для цього поважних причин, тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі - 1700 грн. (для фізичних осіб), а в разі повторного невиконання рішення без поважних причин у вигляді штрафу у подвійному розмірі - 3400 грн.
Аналізуючи наведені вище положення законодавства суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення). Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця та направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Притягаючи боржника до відповідальності за невиконання рішення у виконавчому провадженні і накладаючи на нього штраф, виконавець зобов'язаний ретельно дослідити всі обставини справи, зокрема, належним чином перевірити факт невиконання боржником його обов'язків та встановити причини їх невиконання або неналежного виконання.
Верховний Суд у постановах від 07 липня 2019 року у справі №420/70/19, від 21 січня 2020 року у справі №640/9234/19, від 04 липня 2023 у справі №400/4175/22 зазначив, що визначальною умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання останнім виконавчого документа без поважних причин.
В залежності від характеру правовідносин та змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Поважність причин невиконання рішення суду оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення (постанова Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 640/9234/19).
Таким чином, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №640/9234/19.
Матеріалами справи підтверджується, що у зв'язку з військовим вторгненням рф в Україну, для збереження та безпеки життя, позивач разом з неповнолітньою дитиною були вимушені виїхати за межі України та знаходяться у Франції, де неповнолітня дитина навчається, проходить післяопераційне лікування та реабілітацію.
Про вказані обставини був попереджений батько дитини листами від 24.08.2023 та від 02.10.2023.
Крім того, позивачем було повідомлено державного виконавця про знаходження боржника разом із донькою у Польщі, а в подальшому - у Франції, листами від 21.10.2023, 24.10.2023, 07.11.2023, 11.11.2023, 14.11.2023, 22.11.2023, 26.11.2023, 09.12.2023, 20.12.2023, 23.12.2023, 27.12.2023, 06.02.2024, 05.03.2024, 30.04.2024, 22.05.2024, 27.05.2024, 04.06.2024, 10.06.2024, 20.06.2024, 21.06.2024, 26.06.2024, 03.07.2024, 24.07.2024, 04.09.2024.
У вказаних листах позивач просила врахувати обставини перебування дитини на території Республіка Франція та вважати їх такими, що ускладнюють (роблять неможливим) в період воєнного стану виконувати рішення суду стосовно побачень батька з дитиною.
Таким чином, відповідач був обізнаний про перебування боржника разом із дитиною за межами України, про що також свідчать запити та відповіді ДПСУ щодо перетину боржником державного кордону, наявні в матеріалах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2.
Незважаючи на вказані обставини, відповідачем були прийняті постанови від 15.02.2024, 22.02.2024, 01.05.2024,08.05.2024 про накладення штрафу за невиконання рішення суду.
Підставою для прийняття оскаржуваних постанов про накладення на боржника штрафу у межах виконавчого провадження НОМЕР_3, було встановлення державним виконавцем невиконання Ципнятовою Н.О. рішення у справі №757/12809/13-ц (про що складались акти) без поважних причин протягом встановленого строку.
Суд зауважує, що акт, за визначенням п.8 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 02.04.2012 №512/5, є документом, що підтверджує певні встановлені факти або події.
Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування боржника та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин.
У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт.
У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть та характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції.
У кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються).
Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні.
До акта можуть вноситись й інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином, в акті державний виконавець зазначає, серед іншого, мету і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також, у разі потреби, висновки і пропозиції.
Натомість, в актах державного виконавця від 14.02.2024, 22.02.2024, 01.05.2024, 08.05.2024 зазначено, що виходом за адресою проживання стягувача, зустріч батька з донькою не відбулась. Тобто, державним виконавцем не вказано жодних даних про вчинення позивачем перешкод у спілкуванні батька з дитиною, які б беззаперечно свідчили про невиконання нею судового рішення від 10.01.2014 у справі №757/12809/13-ц.
Разом із тим, під час вирішення питання про накладення штрафу, відповідач, згідно з ч.2 ст.2 КАС України, повинен діяти обґрунтовано, тобто із урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Також, з метою захисту інтересів стягувача державний виконавець наділений повноваженнями проводити перевірку виконання боржником рішень, що підлягають виконання відповідно до цього Закону, зокрема, одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб та інших учасників виконавчого провадження пояснення, довідки та іншу інформацію необхідну для проведення виконавчих дій, застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис, залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб (п.п.1,3,15,17 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII).
А тому, державний виконавець був зобов'язаний та мав провести перевірку виконання судового рішення боржником, оскільки підставою для накладення відповідного штрафу є саме невиконання рішення без поважних причин.
Однак, відповідачем не було надано до суду жодних доказів на підтвердження обставин, невиконання судового рішення, на підставі яких було винесено спірні постанови про накладення штрафу.
Поважність причин невиконання рішення, за загальним правилом, оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати відповідне судове рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.07.2023р. у справі №380/16763/22.
Так, судом встановлено, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24 вересня 2024 року у справі № 757/12809/13-ц задоволено заяву ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2013 року про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільного спілкування з дитиною батьком, який проживає окремо від неї. Відстрочено виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 19 грудня 2013 року у справі № 757/12809/13-ц на строк один рік з дня ухвалення такого рішення.
Постановляючи вищевказану ухвалу, суд підтвердив неможливість виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2013 року через воєнний стан на території України, навчання та обстеження дитини в закордонних установах, перебування під наглядом лікарів після перенесеної операції, постійного моніторингу стану хвороби, проживання на території Євросоюзу. Зазначив, що визначальним фактором є винятковість цих випадків, та їх об'єктивний вилив на виконання судового рішення. Зазначене не залежить від волі заявника та впливає на його спроможність виконати рішення суду.
Таким чином, судовою інстанцією також підтверджено поважність причин невиконання рішення суду щодо спілкування батька із дитиною.
За результатами розгляду справи судом встановлено, що при винесенні оскаржуваних постанов, відповідач обмежився лише формальним посиланням на невиконання боржником судового рішення без поважних причини, без врахування положень ст.ст.18 та 63 Закону №1404-VIII (щодо обов'язку державного виконавця перевірити повне виконання рішення) та дотримання ч.2 ст.2 КАС України, а тому постанови від 15.02.2024, 22.02.2024, 01.05.2024, 08.05.2024 про накладення штрафу у ВП № НОМЕР_2 є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до статей 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 4844,80 грн, що підтверджено квитанцією від 07.08.2024.
В зв'язку із задоволенням позовних вимог, на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 4844,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263, 287 КАС України суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) задовольнити повністю;
Визнати протиправною та скасувати постанову від 15.02.2024 р. по виконавчому провадженню № НОМЕР_2 про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , штрафу у розмірі 1700,00 грн;
Визнати протиправною та скасувати постанову від 22.02.2024 р. по виконавчому провадженню НОМЕР_3 про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , штрафу у розмірі 3400,00 грн;
Визнати протиправною та скасувати постанову від 01.05.2024 р. по виконавчому провадженню НОМЕР_3 про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , штрафу у розмірі 6800,00 грн;
Визнати протиправною та скасувати постанову від 08.05.2024 р. по виконавчому провадженню НОМЕР_3 про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , штрафу у розмірі 13600,00 грн.;
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 4844,80 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири грн 80 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (02000, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15, код ЄДРПОУ 35011660).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Білоноженко М.А.