25 липня 2025 року Справа № 280/4331/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
27 травня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача з приводу відмови у призначенні позивачу пенсії за віком;
зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком з врахуванням страхового стажу: навчання в Ногайському радгоспі-технікумі в період з 01.09.1981 року по 26.04.1986 року з перервою в період проходження військової служби з 06.10.1982 року по 22.11.1984 року; роботи в колгоспі «Авангард» в період з 1987 по 1992 роки - повні 5 років з перевищенням встановленого мінімуму вихододнів; з 1994 по 1998 роки - повні 5 років з перевищенням встановленого мінімуму вихододнів.
Ухвалою суду від 02.06.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Ухвалою суду від 18.06.2025 до участі у справі в якості співвідповідача залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, а розгляд адміністративної справи №280/4331/25 розпочато спочатку.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що йому протиправно відмовлено у призначені пенсії за віком з посиланням на відсутність необхідної кількості страхового стажу. Позивач зазначає, що до його страхового стражу протиправно не було зараховано періоди навчання в Ногайському радгоспі-технікумі в період з 01.09.1981 року по 26.04.1986 року з перервою в період проходження військової служби з 06.10.1982 року по 22.11.1984 року; роботи в колгоспі «Авангард» в період з 1987 по 1992 роки - повні 5 років з перевищенням встановленого мінімуму вихододнів; з 1994 по 1998 роки - повні 5 років з перевищенням встановленого мінімуму вихододнів, оскільки такі періоди підтверджуються належними та допустимими доказами. З урахуванням викладеного, позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечили. В обґрунтування заперечень зазначено, що відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058 починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років. Зазначають, що позивач не має достатньої кількості стажу для призначення пенсії. Також, зазначено, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, проте, позивачем не було надано трудової книжки колгоспника. Зазначено, що за наслідками розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 25.09.2024 та доданих до неї документів, до загального страхового стажу не враховано період навчання з 01.09.1981 по 26.04.1986, згідно з дипломом НОМЕР_1 від 26.04.1989, оскільки тривалий термін навчання та перетинається з періодом проходження строкової військової служби з 06.10.1982 по 22.11.1984 рік. Також, до страхового стажу не було зараховано період роботи згідно з архівною довідкою від 19.04.2024 №05/07/П-966 періоди роботи в колгоспі «Авангард» (з 1998 року КСП «Авангард», щодо займаних посад протягом 1987-1992 років, 1994-1998 років, 2000 року. Відповідачі зазначають, що позивач не має достатньої кількості страхового стажу для призначення пенсії, у зв'язку з чим просять відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що 25.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до органів ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ в Миколаївській області від 02.10.2024 №084250004119, яке прийнято за принципом екстериторіальності, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу у 31 рік.
Також, у вказаному рішення зазначено про те, що: «…до страхового стажу не зараховано періоди навчання з 01.09.1981 по 26.04.1986, згідно з дипломом НОМЕР_1 від 26.04.1986, оскільки тривалий термін навчання та період навчання перетинається з періодом проходження строкової військової служби з 06.10.1982 по 22.11.1984; роботи в колгоспі «Авангард» (з 1998 КСП «Авангард»), згідно з архівною довідкою від 19.04.2024 №05/07/П-966 щодо займаних посад протягом 1987-1992, 1994-1998 років, 2000 року. Інформація щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів) відсутня…».
Позивач, не погодившись з не зарахуванням спірних періодів до страхового стажу та відмовою у призначенні пенсії, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно приписів статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Під час розгляду справи судом встановлено, що під час розгляду заяви позивача, його страховий стаж визначено органом ПФУ в розмірі 28 років 0 місяців 20 днів, при цьому не було зараховано до стажу періоди навчання з 01.09.1981 по 26.04.1986, згідно з дипломом НОМЕР_1 від 26.04.1986, оскільки тривалий термін навчання та період навчання перетинається з періодом проходження строкової військової служби з 06.10.1982 по 22.11.1984; роботи в колгоспі «Авангард» (з 1998 КСП «Авангард»), згідно з архівною довідкою від 19.04.2024 №05/07/П-966 щодо займаних посад протягом 1987-1992, 1994-1998 років, 2000 року.
Згідно з ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або відсутності у ній необхідних записів, які визначають право на пенсійне забезпечення.
Згідно з вимогами частин 1, 2 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Зазначені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника у повному обсязі є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.
Суд зазначає, що позивачем не було надано до органів ПФУ трудової книжки колгоспника.
Разом з тим, позивачем подавалися архівні довідки, які видані Державним архівом, відповідно до яких на колгоспі «Авангард» було встановлено такі мінімуми трудової участі у товаристві для чоловіків: у 1986 році - 280; у 1987 році - 280; у 1990 році - 280; у 1991 році - 280; у 1992 році - 270; у 1994 році - 270; у 1995 році - 270; у 1996 році - 270; у 1997 році - 270; у 1998 році - 270.
Згідно з довідкою ТОВ «Авангард» від 11.11.2024, яке є правонаступником КСП «Авангард», повідомлено, що ОСОБА_1 відпрацював у КСП «Авангард»: 1987 рік (з 23.11.1987) - 5 днів; 1988 рік - 286 днів; 1989 рік - 293 днів; 1990 днів - 299 днів; 1991 рік - 296 днів; 1992 рік - 278 днів; 1993 рік - 272 дні; 1994 рік - 299 днів; 1995 рік - 289 днів; 1996 рік - 282 дні; 1997 рік - 287 днів; 1998 рік - 294 дні.
Відповідно за вказаний період орган ПФУ мав можливість та обов'язок враховувати до страхового стажу позивача періоди його трудової діяльності у КСП «Авангард», відповідно до даних які містяться у вказаних довідках.
При цьому, суд зазначає, що у тому році коли позивач не виконав встановлений трудовий мінімум до страхового стажу має зараховуватись час роботи за фактичною тривалістю, а у році, в якому відповідний норматив було виконано - повністю.
Суд зазначає, що позовні вимоги про врахування стажу, як «повні 5 років з перевищенням встановленого мінімуму вихододнів» задоволенню не підлягають, оскільки саме на відповідача покладено обов'язок проводити обрахунок стажу.
Суд зазначає, що належним способом захисту порушених прав буде досягнуто, шляхом зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди його роботи в колгоспі «Авангард» (КСП «Авангард») за період з 1987 по 1992 роки та з 1994 по 1998 роки.
Також, суд зазначає, що органу ПФУ не було правових підстав для відмови позивачу у зарахуванні до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1981 по 26.04.1986.
Суд зазначає, що наданими документами підтверджується, що позивач навчався протягом зазначеного періоду у Ногайському родгоспі - технікумі, що підтверджується дипломом НОМЕР_1 .
Відповідно до положень статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Суд зазначає, що та обставина, що навчання позивача переривалося на проходження військової служби не є тією обставиною, яка перешкоджає зарахуванню періоду навчання до страхового стажу.
Більш того, суд зазначає, що період проходження військової служби також зараховується до страхового стажу особи.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що з урахуванням спірних періодів, позивач має понад 31 рік страхового стажу, а тому відмова у призначенні пенсії є протиправною.
Разом з тим, суд зазначає, що позовні вимоги до ГУ ПФУ в Запорізькій області є безпідставними, оскільки рішення щодо заяви позивача приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54008, м. Миколаїв, вул.Морехідна, буд.1, код ЄДРПОУ 13844159), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 02.10.2024 №084250004119.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання в Ногайському радгоспі-технікумі в період з 01.09.1981 року по 26.04.1986 року, з перервою в період проходження військової служби з 06.10.1982 року по 22.11.1984 року; роботи в колгоспі «Авангард» в період з 1987 по 1992 роки та з 1994 по 1998 роки, а також призначити пенсію за віком з 29.07.2024.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова