25 липня 2025 року м. Житомир справа № 240/25361/24
категорія 112030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шувалової Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у невиплаті у повному обсязі грошового забезпечення померлого військовослужбовця ОСОБА_2 його дружині ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення померлого військовослужбовця ОСОБА_2 у відповідності до вимог Наказу Міністра Оборони України від 07.06.2018 № 260 за грудень 2023 року та січень 2024 року у розмірі 100500 грн за кожен місяць, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невідбуті 28 днів додаткової відпустки як учасника бойових дій померлого військовослужбовця ОСОБА_2 .
На обґрунтування позову позивач зазначає, що вона є вдовою військовослужбовця ОСОБА_2 , який проходив військову службу за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_1 , та помер у тимчасовому пункті дислокації у АДРЕСА_1 . Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2024 №155 виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 14.01.2025 зв'язку зі смертю. Вказує, що грошове забезпечення померлого чоловіка, яке він не отримав, було виплачене частково та не у повному розмірі. Окрім того, не була виплачена компенсація за 28 днів додаткової календарної відпустки за 2023-2024 роки. Про недоотримані суми позивач дізналась із форми ОК-5 про страхові виплати померлого чоловіка, отриманої у Головному управлінні Пенсійного фонду України, після чого звернулась до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та доплату грошового забезпечення у повному розмірі, на що отримала відмову. Наведене слугувало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов. Витребувано у відповідача додаткові докази.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року провадження у справі зупинено до надходження витребуваних документів, зобов'язано Міністерство оборони України надати суду протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали інформацію щодо місця знаходження (розташування) Військової частини НОМЕР_1 для листування та відомості щодо виплати ОСОБА_2 або позивачці додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за грудень 2023 року - січень 2024 року, у разі виплати такої винагороди надати підтверджуючі документи.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року провадження у справі поновлено.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року провадження у справі зупинено до надходження витребуваних документів, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 надати суду протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали письмові пояснення та докази на їх обґрунтування стосовно виплати ОСОБА_2 грошового забезпечення у розмірі 100500 грн у грудні 2023 року (підстави виплати, яка складова цієї суми) та накази про включення ОСОБА_2 до списків осіб, яким буде нарахована та виплачена додаткова грошова винагорода на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року провадження у справі поновлено.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що після отриманого поранення, яке сталося 12 листопада 2023 року, відповідно до пункту 12 наказу (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 від 14.11.2023 № 322, сержанта ОСОБА_2 , старшого стрільця-оператора 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 5 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 було визначено вважати таким, що перебуває на лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням. На підставі підпункту 15 пункту 116 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, виведено у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 . Після смерті, 13 січня 2025 року, відповідно до пункту 20 наказу (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2023 № 13 ОСОБА_2 визначено вважати таким, що помер. Вказують, що після остаточного розрахунку відповідно до пункту 35 наказу (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2024 № 155, вдові військовослужбовця виплачено:
грошове забезпечення за грудень 2023 (доплата) - 7 100,00 грн;
грошове забезпечення за січень 2024 - 3 399,79 грн;
грошова компенсація за 30 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 та 2023 роки: 21 732,04 грн;
матеріальна допомога за 2024 рік: 21 732,04 грн.
допомога на поховання ну розмірі 14 600,00 грн.
Після відрахування військового збору, 13.08.2024 перераховано на картковий рахунок позивачки 67 648,21 грн.
Перед цим, у грудні 2023 року, сержанту ОСОБА_2 було виплачено:
15.12.2023 грошове забезпечення за листопад 2023 року - 22 231,87 грн (нараховано 22 456,43 грн.):
15.12.2023 матеріальна допомога за 2023 рік - 22 119,58 грн (нараховано 22 456,43 грн.);
26.12.2023 додаткова винагорода за листопад 2023 року 85 866,67 грн. (нараховано 86 666,67 грн.);
26.12.2023 грошове забезпечення за грудень 15 126,08 грн. (нараховано 22 456,43 грн.).
Також відповідач вказує, що всі зазначені дані відображені у довідці про грошове забезпечення від 02 серпня 2024 року та листі в/ч НОМЕР_1 від 02 листопада 2024 pоку №4007/13/5184, надісланому на адресу позивача, які додані нею до позовної заяви і нею не оспорюються. Також відповідна інформація наявна у грошовому атестаті сержанта ОСОБА_2 , долученого до матеріалів справи на виконання ухвали суду про витребування документів. Також звертають увагу, що виплата додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 у розмірі 100 тисяч гривень на місяць виплачується військовослужбовцям не незалежно від будь-яких умов за кожен місяць служби у вищезазначеному розмірі 100 тисяч гривень, а саме відповідно до кількості днів, у які конкретний військовослужбовець брав безпосередню участь у бойових діях в районах здійснення таких дій.
При цьому, згідно абзаців третього та четвертого пункту 1-2 постанови Кабінету Міністрів від 28 лютого 2022 р. № 168 (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: «у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії».
Відповідно до пункту 11 розділу XXXIV вищезазначеного «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зазначена винагорода у розмірі 100 тисяч гривень на місяць виплачується, також, військовослужбовцям, які «у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці». Тобто, додаткова винагорода у розмірі (розрахунково) 100 тисяч гривень на місяць виплачується пораненим військовослужбовцям лише за дні перебування на стаціонарному лікуванні, а також у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Таким чином, виплата військовослужбовцю винагороди у розмірі 100 тисяч гривень на місяць підлягає саме виключно за дні, коли він або виконує бойові чи спеціальні завдання в районах безпосереднього здійснення бойових дій, або знаходиться на стаціонарному лікуванні в зв'язку із пораненням, або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Із наданого позивачем виписного епікризу померлого ОСОБА_2 , її покійний чоловік перебував на стаціонарному лікуванні в зв'язку із пораненням у військовому шпиталі в/ч НОМЕР_3 АДРЕСА_2 з 12 по 26 листопада 2023 року, виписаний під нагляд лікаря частини 26.12.2023.
Відповідач зазначає, що пропорційно до кількості днів виконання ним бойових завдань та перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку із пораненням, 26.12.2023 йому була виплачена додаткова винагорода за листопад 2023 року у розмірі 85 866,67 грн з урахуванням відрахованого військового збору.
В подальшому, з 30 листопада по 29 грудня 2023 року сержант ОСОБА_2 перебував у відпустці за станом здоров'я за місцем його постійного проживання в АДРЕСА_3 , що підтверджується витягами з наказів по стройовій частині №№ 337 та 369 командира в/ч НОМЕР_1 , які долучені відповідачем до відзиву.
Після повернення з відпустки до моменту смерті, 13 січня 2024, ОСОБА_2 перебував у розташуванні підрозділу, в розпорядженні командира частини, бойових задач не виконував, тому додаткова винагорода у розмірі 100 тис. грн. за відповідні дні йому не нараховувалась. На підставі вищевикладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
За приписами частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини,
на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 є вдовою померлого учасника бойових дій, що підтверджується витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2024 №155, у якому відповідно військовою частиною визначено склад сім'ї, якому належить виплата матеріальної допомоги на поховання, для вирішення соціально - побутових питань та грошової компенсації за невикористані дні відпустки.
Чоловік позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учасник бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 , виданим 26.06.2023 Управлінням персоналу штабу Військової частини НОМЕР_5 , проходив військову службу по мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 та виключений зі списків особового складу з 14.01.2024 у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 13.05.2024 №155.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2024 №155, сержанта ОСОБА_2 , такого, що перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 (колишнього старшого стрільця-оператора 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 5 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 від інтоксикації, гострого геморагічного панкреатиту з панкреонекрозом, з 14 січня 2024 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направити документи для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вислуга років у Збройних Силах становить: календарна 03 роки 02 місяці 08 днів. Похований 19.01.2024 року на кладовищі в смт. Пулини Житомирського району Житомирської області. Батько - ОСОБА_3 1954 р.н. Мати - ОСОБА_4 1953 р.н. Дружина - ОСОБА_1 1980 р.н. Дочка - ОСОБА_5 , 2006 р.н. Проживають: АДРЕСА_3 . Виплатити членам сім?ї або близьким родичам померлого (загиблого) допомогу на поховання. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №829 від 22.05.2000 року у розмірі 12 945,00 гривень. Виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260. Відповідно до наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260 та окремого доручення Міністра оборони України від 01.02.2023 №2683/з, виплатити надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% до посадового окладу. окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за період 01 по 14 січня 2024 року. Виплатити членам сім?ї або близьким родичам померлого (загиблого) грошову компенсацію за 30 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024 роки, відповідно до Постанови Кабінету міністрів України №37 від 16.01.2024 року.
29 вересня 2023 року отримав поранення при захисті Батьківщини, а саме під час здійснення заходів, необхідних для забезпечення національної безпеки та оборони з первинним діагнозом ВОСП правого плеча, ВОП дотичне правої сідниці, ВТ: ЗЧМТ, що підтверджується довідкою про обставини травми від 30.10.2023 №11713, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 .
11 листопада 2023 року отримав поранення при захисті Батьківщини, а саме під час здійснення заходів, необхідних для забезпечення національної безпеки та оборони з первинним діагнозом ВОСП в ділянці правої лопатки, ВОСП правого плеча, ВОСП вогнепальний перелом правого зап'ястя, ВОП наскрізне правої гомілки, вогнепальний перелом правої гомілки?, ЗЧМТ?, що підтверджується довідкою про обставини травми від 18.11.2023 №12880, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 .
Згідно з виписним епікризом із медичної карти стаціонарного хворого №2445, долученим до матеріалів позовної заяви, ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні медичної частини Військової частини НОМЕР_3 у АДРЕСА_2 у період з 12.11.2023 по 26.11.2023.
Як убачається з витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.11.2023 №322, сержанта ОСОБА_2 з 14.11.2023 вважати таким, що перебуває на лікуванні у зв'язку із отриманим пораненням та вивести у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 та утримувати у списках підрозділів, з яких вони виведені у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 та покласти відповідальність за облік та наявність військовослужбовців безпосередньо на начальника штабу, заступника (командира) батальйону (дивизіону), командирів окремих рот (батарей) взводів, з яких вони були виведені у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Як встановлено судом із довідки військово - лікарської комісії від 25.11.2023 №1558, виданою Військовою частиною НОМЕР_3 та долученою відповідачем до відзиву, діагноз та постанова ВЛК про причинний зв?язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Стан після повторної хірургічної обробки вогнепальних ран правого плеча, правої лопаткової ділянки, правого передпліччя, правої поперекової ділянки, правого колінного суглобу та гомілки від 14.11.23. Повторної хірургічної обробки вогнепальних ран, накладання первинно-відтермінованих швів від 21.11.23 з приводу вогнепальних осколкових сліпих непроникаючих поранень правого плеча, правої лопаткової ділянки, правого передпліччя, правої поперекової ділянки, правого колінного суглобу та гомілки з наявністю сторонніх тіл, посттравматичною невропатією правого великогомілкового нерву з руховими та чутливими розладами від 11.11.23 з тимчасовим порушенням функцій правої нижньої кінцівки. Довідка про обставини поранення не надана. Поранення: ТАК, пов?язане з проходженням військової служби. Згідно наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 року травма легка. На підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб - потребує відпустки за станом здоров'я на тридцять календарних днів.
Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.11.2023 №337, сержанта ОСОБА_2 вважати таким, що вибув зі складу сил і засобів оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_5 », які здійснювали заходи із забезпечення Національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії збройних сил російської федерації у відпустку для лікування, у зв?язку з пораненням, такого, що перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , до АДРЕСА_3 на 30 діб з «30» листопада по «29» грудня 2023 року. Зняти з котлового забезпечення зі сніданку 30.11.2023.
Згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.12.2023 №369, сержанта ОСОБА_2 вважати таким, що прибув до складу сил і засобів з відпустки за станом здоров'я з 29 грудня 2023 року у зв'язку з пораненням для здійснення заходів із забезпечення Національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії збройних сил російської федерації, з метою виконання службових (бойових) завдань в оперативно-тактичному угрупуванні військ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », приступив до виконання службових обов'язків. Сержанта ОСОБА_2 , такого, що перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , поставити на котлове забезпечення із сніданку 30.12.2023.
Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2024 №13, сержанта ОСОБА_2 , такого, що перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що помер. Зняти з всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення зняти з вечері 13.01.2024. Вважати таким, що вибув з підпорядкування оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».
Позивач звернулася до відповідача з заявою щодо виплати їй, як дружині загиблого військовослужбовця належних сум грошового забезпечення та щодо сум виплат загиблому військовослужбовцю ОСОБА_2 у грудні 2023 року.
Листом Військової частини НОМЕР_1 від 02.11.2024 №4007/13/5184 відповідач повідомив позивача про суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, зокрема, на момент смерті військовослужбовцю нараховано то виплачено на його картковий рахунок:
15.12.23 грошове забезпечення за листопад 22 231,87 грн (нараховано 22 456,43 грн);
15.12.23 матеріальна допомога за 2023 рік - 22 119,58 грн (нараховано 22 456;43 грн);
26.12.23 додаткова винагорода за листопад - 85 866,67 грн (нараховано 86 666,67 грн);
26.12.23 військовослужбовцю перераховано грошове забезпечення за грудень 15 126,08 грн (нараховано 22 456,43 грн);
Також повідомлено позивачу, що військовою частиною отримано пакет документів із заявою (вх. від 01.03.24 №5352) від 26.01.24 року про виплату належного грошового забезпечення та допомоги на поховання.
Військовослужбовцю нараховано 68 563,87 грн, у т.ч.:
Грошове забезпечення за грудень (доплата) -7 100,00 грн;
Грошове забезпечення за січень -3 399,79 грн;
Грошова компенсація за 30 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022,
2023 роки -21 732,04 грн;
Матеріальна допомога за 2024 рік -21 732,04 грн;
Допомога на поховання нарахована у розмірі - 14 600,00 грн. Після відрахування військового збору, 67 648,21 грн перераховано на картковий рахунок позивача 13.08.2024.
Ознайомившись із змістом листа Військової частини та наданих довідок про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, позивач виявила, що у грудні 2023 року військова частина подала до Пенсійного фонду України відомості, що ОСОБА_2 отримав 100 500,00 гривень грошового забезпечення. Також зазначає, що їй не було виплачено грошову компенсацію за 28 календарних днів додаткової відпустки. передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" за 2023 - 2024 роки.
Уважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статті 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За частиною другою статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022 та № 573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023 строк дії воєнного стану продовжувався та діє дотепер.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168) (у редакції чинній на дату прийняття), установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постановами Кабінету Міністрів України № 350 від 22.03.2022, № 754 від 01.07.2022, № 793 19.07.2022, № 1066 від 27.09.2022, № 1146 від 08.10.2022, № 43 від 20.01.2023 до Постанови № 168 від 28.02.2022 внесені відповідні зміни та доповнення.
Згідно з п. 1 Постанови № 168 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 року № 1146, яка застосовується з 01.09.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно з п. 2-1 Постанови № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Суд зазначає, що в межах даної справи спірним питанням є, зокрема, невиплата вдові загиблого військовослужбовця грошового забезпечення за грудень 2023 - січень 2024 року додаткової винагороди у розмірі 100 500 грн щомісячно, з урахуванням виплачених сум.
Так, відповідно до статті 9 Закону № 2011-ХІІ, постанови № 704, Мінооборони видало наказ від 07 червня 2018 року № 260, яким затвердило Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).
Відповідно до розділу XXXIV Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану Порядку № 260, чинного на дату спірних правовідносин, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;
на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;
з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями.
Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;
керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
До наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які:
самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника);
усунені від виконання службових обов'язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посади,- з дня усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника), до дня фактичного завершення усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника);
відмовились виконувати бойові накази (розпорядження), - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника);
вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння, - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника);
вчинили інші дії (бездіяльність), за які судом прийнято рішення про притягнення до відповідальності за вчинення кримінального, військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, - за місяць, у якому така постанова (вирок) надійшла до військової частини;
добровільно здалися в полон,- з дня з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, оголошеного наказом командира (начальника);
навмисно спричинили собі тілесні ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров'ю або самогубство (крім випадків доведення до самогубства, встановленого судом), - за місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров'ю або самогубство;
відбувають покарання на гауптвахті - за час відбування такого покарання.
Враховуючи зазначені норми законодавства, підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі: бойових наказів (бойових розпоряджень), журналів бойових дій/ведення оперативної обстановки, бойових донесень або постових відомостей, а також рапортів командира підрозділу про участь військовослужбовця у бойових діях або заходах/виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
З аналізу пункту 1-2 Постанови №168 вбачається встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення, а саме:
- пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;
- факт перебування на стаціонарному лікуванні у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008 року (далі - Положення №402) визначає, що медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, потреби у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва).
Відповідно до пункту 6.5 глави 6 розділу II Положення №402, для вирішення питання про потребу у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або про потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), або звільненні від виконання службових обов'язків (у тому числі і повторно), або потреби у тривалому лікуванні військовослужбовець направляється на медичний огляд начальником (керівником) відділення або профільним головним (провідним) фахівцем закладу охорони здоров'я (установи), у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом відповідної посадової особи.
Згідно з пунктом 6.6 глави 6 розділу II Положення № 402Військовослужбовці оглядаються ВЛК у закладах охорони здоров'я (установах) за територіальним принципом або за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні, за місцем проведення відпустки.
Огляд вказаними лікарями військовослужбовців, направлених на ВЛК для вирішення питання про потребу у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або про потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), або у звільненні від виконання службових обов'язків, проводиться за медичними показаннями (абзац 5 пункту 6.8 глави 6 розділу II Положення №402).
Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва - це такий стан здоров'я, коли результати обстеження та лікування дають підстави ВЛК (ЛЛК) винести постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби пункту 6.9 глави 6 розділу II Положення №402).
Відповідно до п. 6.12. глави 6 розділу II Положення №402, на підставі постанови ВЛК відпустка для лікування у зв'язку з хворобою надається військовослужбовцям на 30 календарних днів, а за медичними показаннями після травм (поранень, контузій) або оперативного лікування - на 45 або 60 календарних днів. За наявності медичних показань відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) продовжується ВЛК на 30 календарних днів, а в окремих випадках - на 45 або на 60 календарних днів.
Відповідно до листа Військової частини НОМЕР_1 від 02.12.2924 №4007/13/5184 підтверджується, що у грудні 2023 року ОСОБА_2 Військовою частиною НОМЕР_1 було загалом сплачено близько 145 тис грн, включаючи грошове забезпечення за листопад 2023 року - 22 231,87 грн, матеріальну допомогу за 2023 рік - 22 119,58 грн, додаткову винагороду за листопад 2023 року 85 866,67 грн та частину суми грошового забезпечення за грудень 2023 року у сумі 15 126,08 грн. В зв'язку з цим, у виписці з реєстру Пенсійного фонду за формою ОК-5 щодо ОСОБА_2 відображено за грудень 2023 року суму заробітку для нарахування пенсії на суму в 100500 грн - максимальну, на яку здійснюється нарахування пенсійних внесків за місяць.
Також судом встановлено, що відповідно до довідки ВЛК від 25.11.2023 №1558 поранення, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби, згідно наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 року - травма легка.
Таким чином, суд доходить висновку, що у відповідача не було законних підстав нараховувати та виплачувати позивачу додаткову грошову винагороду в сумі 100 500 грн за період з 12.11.2023 по 26.11.2023 під час проходження лікування у зв'язку із отриманим пораненням.
Щодо позовної вимоги зобов'язати нарахувати та виплатити компенсацію за невідбуті 28 днів додаткової відпустки як учасника бойових дій померлого військовослужбовця ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР встановлено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
Згідно з пунктом 18 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у законах України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі Закони № 3543-XII та № 1932-XII відповідно).
За визначенням статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Стаття 1 Закону України «Про оборону України» визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Крім того, у статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
Проаналізувавши викладене, в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски.
Однак, Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.
Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пунктом 8 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 16-2 Закону України від 05листопада 1996 року №504/96-ВР «Про відпустки».
Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі Наказ № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Саме така правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду у зразковій справі № 620/4218/18 від 16.05.2019 року, залишеному в силі постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року.
Відповідно до частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Так, відповідно до частини 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток.
Як вбачається з матеріалів справи, додаткова відпустка позивачу не надавалась, а отже позивач має право на отримання грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, у зв'язку із звільненням зі служби.
Щодо періоду військової служби, за який позивач має право на отримання компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, суд встановив наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що сержант ОСОБА_2 відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 15.07.2023 №196 з 15.07.2023 зарахований до списків особового складу.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2024 №155 сержанта ОСОБА_2 з 14.01.2023 виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення.
Відповідно до наданих довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення від 01.08.2024 №4007/13/3502 та грошового атестату від 01.08.2024 №4007/13/3500 позивач отримував грошове забезпечення у Військовій частині НОМЕР_1 .
Таким чином, із з наданих позивачем документів вбачається, що підтвердженим періодом проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 є 2023 - 2024 роки.
Як вбачається із грошового атестату сержанта ОСОБА_2 , членам сім'ї або близьким родичам померлого (загиблого) грошову компенсацію за 33 доби невикористаної щорічної основної відпустки відповідно до постанови КМУ №37 від 16.01.2024 в розмірі 21 732,04 грн.
Відпустка як учаснику бойових дій, відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статті 16-2 Закону України «Про відпустки» за 2023 та 2024 роки не надавалась, грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки не виплачувалась.
Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач звертає увагу, що вдова військовослужбовця ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату їй компенсації за дні невикористаної відпустки її померлого чоловіка, як учасника бойових дій, не зверталась.
Однак, доказів проведення розрахунку з позивачем щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за спірний період до суду не надано, а судом не встановлено.
Наведене свідчить про допущену відповідачем протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій.
За наведених обставин, враховуючи вимоги статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог та визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані додаткові оплачувані відпустки, як учаснику бойових дій за 2023 - 2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення, а належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за 2023 - 2024 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, і доказів понесення ним інших судових витрат до суду не подано, тому виходячи з положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 . РНОКПП: НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_5 . ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за померлого військовослужбовця ОСОБА_2 за 2023 - 2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за померлого військовослужбовця ОСОБА_2 за 2023 - 2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 25 липня 2025 р.
Суддя Т.О. Шувалова