Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
24 липня 2025 року Справа №200/1266/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Бабіч С.І., дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними і скасування наказів та про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), відповідно до якої просить:
- визнати незаконними та скасувати накази № 253 від 29.08.2024 року та № 282 від 26.09.2024 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити додаткову винагороду та премію за вересень та серпень 2024 року.
Ухвалою суду від 03.03.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення копії цієї ухвали, шляхом надання суду:
- обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом (із зазначенням причин пропуску строку та підстав, з яких позивач вважає ці причини пропуску строку поважними).
На виконання вимог ухвали від 03.03.2025 року позивачем було надано до суду заяву щодо поновлення строку для звернення до суду з цим позовом.
Обґрунтовуючи дану заяву, позивач зазначав про те, що пропуск строку для звернення до суду пов'язаний із неможливістю отримання документів, які позивач використовував як додатки до позовної заяви, в обґрунтування своїх вимог.
Так, як вказано у цій заяві, позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням надати необхідні документи, проте останній не виконував свій обов'язок, який установлений статтею 20 Закону України "Про звернення громадян", щодо надання відповіді на подане звернення у передбачений чинним законодавством термін.
Зокрема, позивач зазначав про те, що для отримання необхідних документів на адресу Військової частини НОМЕР_1 його представником були направлені адвокатські запити. При цьому в першій відповіді, яка була надана на запит, відповідач не надав жодної конкретної інформації, що призвело до необхідності звернення із запитами повторно.
Також позивач у заяві посилався на введення воєнного стану на території України, що, на його думку, є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.
Ухвалою суду від 24.03.2025 року продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви та встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення копії цієї ухвали, шляхом надання суду:
- належним чином засвідчених копій звернень (запитів) до відповідача, про які вказано позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду з даним позовом (із доказами їх направлення відповідачу), або відповідей на такі звернення (запити) до відповідача.
18.04.2025 року від позивача до суду надійшло клопотання відповідно до якого позивач просив суд продовжити строк на усунення недоліків позовної заяви на 15 днів з моменту отримання ухвали суду про таке продовження, посилаючись на те, що для виконання вимог ухвали суду від 24.03.2025 року необхідно отримати дублікати чеків від АТ "Укрпошта", що потребує додаткового часу (орієнтовний строк їх надання становить 10 днів).
З 18.04.2025 року по 14.07.2025 року суддя Бабіч С.І. перебував на лікарняному та у щорічній відпустці.
Станом на 24.07.2025 року будь-яких інших додаткових заяв, клопотань або документів від позивача до суду не надходило.
Розглянувши подану позивачем заяву про поновлення строку для звернення до суду з цим позовом, суд не знаходить підстав для її задоволення з огляду на таке.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Строк може і має бути поновленим судом, але лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Водночас, за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує відповідне рішення і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України.
Інститут строків в адміністративному судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При визначенні початку строку для звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14.02.2019 року у справі № 805/3881/18-а.
Під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття ж "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо причин визначення спірного розміру виплати, звернулась до вповноваженої особи із заявою щодо надання відповідної інформації. В такому разі особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав, при отриманні від такого органу відповіді на подану заяву. Триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд зауважує, що перебування позивача у відрядженні під час проведення службового розслідування не може свідчити про необізнаність позивача про спірні накази, оскільки згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 15.10.2024 року № 301, у зв'язку із закриттям службового розслідування, позивачу було визначено повернутись до виконання обов'язків за посадою начальника відділення підготовки Військової частини НОМЕР_1 .
Крім того, як видно з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.10.2024 року № 290, позивач вибув у службове відрядження з 04.10.2024 року, тобто вже після прийняття оскаржуваних наказів командира Військової частини НОМЕР_1 .
Суд зазначає, що позивачем на підтвердження доводів про вчинення ним активних дій з метою одержання необхідних документів від відповідача з метою подальшого подання даного позову ані до позовної заяви, ані до заяви про поновлення строку для звернення до суду з позовом не додано жодних звернень до відповідача, про які позивач вказує у заяві щодо поновлення строку для звернення до суду з цим позовом.
Не надано таких звернень (запитів) до відповідача і на виконання вимог ухвали суду від 24.03.2025 року, якою було продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви.
При цьому суд наголошує на тому, що з моменту одержання ухвали від 24.03.2025 року та з моменту подання клопотання про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви від 18.04.2025 року пройшло більше 3-х місяців (період перебування судді Бабіча С.І. на лікарняному та у щорічній відпустці), однак станом на день постановлення цієї ухвали жодних додаткових документів від позивача до суду не надійшло.
Враховуючи наведене вище, судом не приймаються до уваги викладені у позовній заяві та заяві про поновлення строку для звернення до суду з цим позовом доводи позивача щодо його необізнаності про спірні накази та щодо вчинення ним активних дій з метою одержання від відповідача необхідних для подання цього позову до суду документів.
Щодо вчинення процесуальних дій з урахуванням умов воєнного стану, про які, серед іншого, вказує позивач у заяві про поновлення строку для звернення до суду з цим позовом, суд зазначає наступне.
У постанові від 10.11.2022 року у справі № 990/115/22 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, зокрема, про те, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків щодо звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку, у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Подібних висновків Верховний Суд дійшов також у постановах від 18.01.2023 року у справі № 160/21195/21, від 16.02.2023 року у справі № 640/4426/22, від 16.02.2023 року у справі № 640/7964/21, від 27.03.2023 року у справі № 160/14362/21, тощо.
У постанові від 23.03.2023 року у справі № 761/28821/20 Верховний Суд наголосив на тому, що за усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з цією обставиною. При цьому саме лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження (поновлення).
Відтак, введення воєнного стану на території України саме по собі не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку.
У той же час, позивачем у заяві не вказано, яким саме чином введення воєнного стану на території України завадило йому подати позов до суду у визначені законом строки.
З огляду на це, доводи позивача щодо введення воєнного стану на території України як підстава для поновлення процесуального строку судом до уваги також не приймаються.
Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2011 року № 17-рп/2011 зауважив, серед іншого, на тому, що обмеження строків звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" вказано, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (Perez de Rada Cavanilles c. Espagne, № 116/1997/900/1112).
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (caso Osman contra Reino Unido, № 23452/94; Kreuz v. Poland, № 28249/95).
Таким чином, з огляду на викладене, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі й встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження цих строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Строки звернення до суду обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду або здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Для цього має бути дотримано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки згідно з національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.
Поважними причинами визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами або труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій і підтверджені належними доказами.
У поданій до суду заяві "про виконання ухвали суду" будь-яких інших, окрім вказаних вище, причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом не наведено.
З огляду на вищевикладене, розглянувши заяву позивача, суд не знаходить підстав для продовження строку на усунення недоліків позовної заяви та для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Згідно з частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у випадку подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 2 статті 123 КАС України встановлено, що у разі, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
У зв'язку з викладеним позовна заява підлягає поверненню позивачу без розгляду.
Згідно з частиною 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд
У задоволенні заяв ОСОБА_1 про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви та про поновлення строку звернення до адміністративного суду - відмовити.
Визнати причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом - неповажними.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними і скасування наказів та про зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу разом із доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення з цим позовом до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала складена і підписана 24 липня 2025 року в порядку письмового провадження та набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч