25 липня 2025 р.Справа №160/18539/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Голобутовський Р.З., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРАНС-ЛОГІСТИКА» про забезпечення позову у справі №160/18539/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРАНС-ЛОГІСТИКА» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
1. 25.06.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ТРАНС-ЛОГІСТИКА" (просп. Слобожанський, буд. 35, офіс 402, м. Дніпро, 49081, код ЄДРПОУ 41412601) до Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371), у якій, з урахуванням уточнених позовних вимог від 01.07.2025, просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №UA110000202523 від 19.03.2025.
2. Позовна заява обґрунтована тим, що позивач не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, зазначає, що позиція митного органу ґрунтується виключно на інформації листа Республіки Польща від 07.11.2024 №1201-ІОС.4331.19.2024, яким митні органи Республіки Польщі підтверджують справжність з перевезення товару EUR.1. Разом з тим зазначена інформація не може бути єдиним та беззаперечним доказом порушення позивачем митних правил, оскільки до митного оформлення ТОВ «УКР-ТРАНС-ЛОГІСТИКА» надало всі документи, передбачені чинним законодавством, які були видані експортером і підтверджують право позивача на застосування преференційного режиму. На момент митного оформлення позивач подав інвойси із декларацією про походження товару, що відповідає Додатку IV до Доповнення I Конвенції. Такий документ підтверджує походження товару з Європейського Союзу та є достатньою підставою для застосування преференційного режиму. В акті перевірки відсутні будь-яке посилання на документи, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Республіки Польщі до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера. Тобто, відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера. Враховуючи наведене в сукупності, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача №UA110000202523 від 19.03.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.
3. 24.07.2025 представником позивача через автоматизовану систему «Електронний суд» подано заяву про забезпечення позову, у якій просить зобов'язати Дніпровську митницю відобразити в інформаційній системі, яка забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, факт судового оскарження податкового повідомлення-рішення № UA110000202523 від 19.03.2025.
4. В обґрунтування заяви про забезпечення позову представником позивача зазначено, що ухвалою суду від 27.06.2025 було відкрите провадження у справі №160/18539/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРАНС-ЛОГІСТИКА» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.03.2025 №UA110000202523. Зазначено, що Дніпровська митниця повністю обізнана про факт судового оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення та активно приймає участь у судовому процесі. Таким чином, Дніпровська митниця, як учасник судового процесу достеменно знає про зупинення виконання оскаржуваного рішення та неузгодженість грошового зобов'язання до набрання судовим рішенням законної сили. Позивач вважає, що оскільки він звернувся до суду з вимогою про скасування №UA110000202523 від 19.03.2025, винесеного на підставі акту перевірки від 03.03.2025 №0010/25/7.5-19/0041412601 та провадження у справі було відкрито, то грошові зобов'язання за вказаним податковим повідомленнями-рішеннями є неузгодженими. Абзацом 4 п. 56.18 ст. 56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Предметом оскарження у справі є податкове повідомлення-рішення №UA110000202523 від 19.03.2025, а отже, в силу вказаних норм грошові зобов'язання за даним ППР є неузгодженими. При цьому митним органом податкове повідомлення-рішення №UA110000202523 від 19.03.2025 відображено як узгоджене та по ньому виник податковий борг. Така інформація в інтегрованій картці виникла у результаті невнесення митним органом в інтегровану картку позивача ухвали від 27.06.2025, якою було відкрите провадження у справі №160/18539/25. Позивач наголошує на необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зазначаючи, що грошове зобов'язання за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є неузгодженим, при цьому відповідачем можуть бути здійснені заходи, передбачені Податковим кодексом України щодо погашення податкового боргу.
5. Розглянувши клопотання про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
6. Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
7. Частинами 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
8. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
9. За приписами ч. 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
10. Заходи забезпечення позову відповідають предмету позовної заяви та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
11. Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
12. У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
13. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
14. Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
15. При розгляді та вирішенні заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову судом надається оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не беруть участь у розгляді справи.
16. Порядок розгляду заяви про забезпечення позову визначений ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
17. За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
18. З системного аналізу наведених процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами. Суд також повинен ураховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
19. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №826/7496/18 та застосована Судом, зокрема у постанові від 30.03.2021 у справі №420/4037/20.
20. Відповідно до пункту 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
21. Згідно з п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
22. Пунктом 56.18 ст. 56 ПК України встановлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
23. Вирішуючи заяву про забезпечення позову шляхом зобов'язання Дніпровської митниці відобразити в інформаційній системі, яка забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, факт судового оскарження податкового повідомлення-рішення №UA110000202523 від 19.03.2025, суд звертає увагу на встановлені ч.ч. 1, 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України шляхи забезпечення позову, а саме позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
24. Позивачем заявлено вимог в межах заяви про забезпечення позову щодо зобов'язання відповідача вчинити дії щодо відображення результатів судового оскарження податкового повідомлення-рішення.
25. Проте вимога щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії не відповідає вимогам ч.ч. 1, 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України щодо визначених видів забезпечення позову.
26. Зобов'язання відповідача вчинити певні дії фактично є новим спором, який має вирішуватись за позовною заявою, а не в порядку розгляду заяви про забезпечення позову, адже перед вимогою щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії передує спір між сторонами щодо вчинення таких дій.
27. Враховуючи, що заявлена вимога в заяві про забезпечення позову не відповідає вимогам ч.ч. 1, 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, вона не підлягає задоволенню судом.
28. Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
29. Представником заявника до заяви про забезпечення позову не додано жодних доказів в обґрунтування вимог заяви щодо обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду у справі, прийнятого по суті заявлених позовних вимог.
30. Суд також зазначає, позивач фактично у поданій заяві просить суд про спосіб забезпечення позову, який при подачі позовної заяви до суду врегульований на законодавчому рівні п. 56.18 ст. 56 ПК України.
31. Враховуючи, що нормами законодавства врегульовано, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили, відповідні облікові показники (операції) в блокуються, а донараховані/зменшені суми не відображаються та не беруть участь у розрахунках, відсутні підстави для застосування заходів забезпечення позову у визначений заявником спосіб.
32. Керуючись ст. ст. 150-154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
33. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРАНС-ЛОГІСТИКА» про забезпечення позову у справі №160/18539/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРАНС-ЛОГІСТИКА» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.
34. Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський