25 липня 2025 рокуСправа №160/14429/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
19 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 14 квітня 2025 року № 047250018473 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 квітня 2025 року про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що з метою переведення з пенсії за віком на пенсію в зв'язку з втратою годувальника 04 квітня 2025 року через відділ обслуговування громадян № 20 (сервісний центр) ОСОБА_1 звернулась до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із відповідною заявою.
Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 14 квітня 2025 року № 047250018473 ОСОБА_1 відмовлено у переведенні з пенсії за віком на пенсію в зв'язку з втратою годувальника в зв'язку з тим, що до заяви від 04.04.2025 № 2117 долучено довідки № 342 та № 343 від 03.04.2025, що надані ОСББ «Відродження-28» про склад сім'ї та спільне проживання ОСОБА_1 разом з чоловіком на день його смерті, оскільки чинними законодавчими актами не передбачено права голови правління ОСББ підтверджувати факт проживання фізичних осіб у житловому приміщенні та надавати довідки, з чим позивач не погоджується, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою від 12 червня 2025 року суд відкрив провадження у адміністративній справі; справу № 160/14429/25 призначив до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
25.06.2025 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов письмовий відзив на позов, в якому він не визнає позовні вимоги в повному обсязі з наступних підстав. Відповідач зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, розглянувши заяву та додані до неї документи, 11.04.2025 прийняло рішення про відмову у переведенні на пенсію по втраті годувальника за №047250018473, оскільки за результатами розгляду документів встановлено, що до заяви від 04.04.2025 № 2117 долучено довідки № 342 та № 343 від 03.04.2025, що надані ОССБ «Відродження-28» про склад сім'ї та спільне проживання ОСОБА_1 разом з чоловіком на день його смерті, але чинними законодавчими актами не передбачено права голови правління ОСББ підтверджувати факт проживання фізичних осіб у житловому приміщенні та надавати довідки.
Тобто для переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника немає підстав. Позивачка не надала докази перебування на утриманні померлого годувальника, вважаємо, що довідка приватного підприємства не може вважатися належним доказом у суді, при тому що таку довідку можна отримати в органах місцевого самоврядування.
Справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження за приписами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 04.04.2025 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії по втраті годувальника ОСОБА_3 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ) згідно ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
З метою переведення з пенсії за віком на пенсію в зв'язку з втратою годувальника 04 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фону України в Дніпропетровській області із відповідною заявою.
За принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке уповноважене розглянути подану позивачем заяву.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, розглянувши заяву та додані до неї документи, 11.04.2025 прийняло рішення про відмову у переведенні на пенсію по втраті годувальника за №047250018473, оскільки за результатами розгляду документів встановлено, що до заяви від 04.04.2025 № 2117 долучено довідки № 342 та № 343 від 03.04.2025, що надані ОССБ «Відродження-28» про склад сім'ї та спільне проживання ОСОБА_1 разом з чоловіком на день його смерті, але чинними законодавчими актами не передбачено права голови правління ОСББ підтверджувати факт проживання фізичних осіб у житловому приміщенні та надавати довідки.
Відповідач зазначив, що факт перебування фізичної особи на утриманні, заінтересована особа має вирішити у декілька способів: особа має право звернутися до органів місцевого самоврядування за отриманням довідки про підтвердження факту перебування особи на утриманні; або подати заяву до суду про встановлення факту, що має юридичне значення, про що позивачу роз'яснено, але останній не скористався цим правом.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у переведенні з пенсії за віком на пенсію в зв'язку з втратою годувальника, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідачів, викладених в відзивах на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Відповідно до положень статті 36 Закону №1058-ІV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Згідно із пунктом 2.3 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.
Також надаються такі документи:
1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) особи, якій призначається пенсія (надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків), та померлого годувальника (надається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи);
2) свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу, зазначений у пункті 2.9 цього розділу, якій призначається пенсія;
3) документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником;
4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;
5) документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;
7) документи про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;
8) відомості про місце проживання;
9) документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;
10) експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника).
11) документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону).
Відповідно до п. 1.7. Порядку № 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.
Згідно з п. 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник сервісного центру зокрема повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Відповідно до частини 3 статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається значний обсяг прав та обов'язків в органів Пенсійного фонду України при вирішенні питання про призначення та перерахунку пенсії.
Суд зауважує, для того щоб орган, що призначає пенсію, мав можливість всебічно, повно і об'єктивно установити право особи на одержання пенсії він наділений повноваженнями: вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії; в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість видачі таких документів та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію (ч. 3 ст. 44Закону № 1058); повідомляти заявника про те, які документи необхідно подати додатково (п. 1.7. Порядку № 22-1).
Суд встановив та не заперечується сторонами, що позивач являється пенсіонером за віком у зв'язку з чим і отримує пенсію за віком.
Згідно із свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 05.03.2015 року.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.
На підтвердження спільного проживання ОСОБА_1 разом з чоловіком ОСОБА_3 на день його смерті позивач надала до пенсійного фонду довідки № 342 та № 343 від 03.04.2025, що надані ОССБ «Відродження-28» про склад сім'ї.
У справах, де суб'єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень щодо відмови фізичній особі у реалізації її права на соціальний захист, гарантованого, зокрема, статтею 46 Конституції України, за загальним правилом, повинні відповідати критерію «поза розумним сумнівом».
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14 листопада 2019 року у справі № 822/863/16, від 21 листопада 2019 року у справі № 826/5857/16, 16 червня 2020 року у справі № 756/6984/16-а та 11 лютого 2020 року у справі № 816/502/16, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
За наведених обставин суд зазначає про безпідставність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у призначенні позивачу пенсії у зв'язку з втратою годувальника з підстави наявності відомостей про те, що станом на момент смерті ОСОБА_3 враховуючи зміст інших документів, зокрема свідоцтва про одруження, свідоцтва про смерть складені відносно ОСОБА_3 , з яким позивачка перебувала у шлюбі, довідки № 342 та № 343 від 03.04.2025, що надані ОССБ «Відродження-28» про склад сім'ї та спільне проживання ОСОБА_1 разом з чоловіком на день його смерті, можна зробити висновок, що позивач проживала з ОСОБА_3 однією сім'єю.
Отже, суд вважає, що відповідач неправомірно відмовлено у призначені пенсії з підстав не доведеності спільного проживання заявниці з годувальником.
Враховуючи викладене суд зробив висновок, що позивачка, яка перебувала у шлюбі із ОСОБА_3 , має право на переведенні з пенсії за віком на пенсію в зв'язку з втратою годувальника.
З урахуванням вищенаведеного, наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 14 квітня 2025 року № 047250018473 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов'язання пенсійного органу повторно розглянути заяву повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 квітня 2025 року про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає у задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 968,96 грн, що документально підтверджується квитанцією від 02.06.2025
Оскільки задоволено основну позовну вимогу позивача, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 968,96 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Керуючись ст. статтями 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 14 квітня 2025 року № 047250018473 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника;.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) повторно розглянути заяву повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 квітня 2025 року про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук