25 липня 2025 рокуСправа №160/33101/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тулянцевої І.В.
розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 18.11.2024 року №045550013274 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), періоди роботи згідно запису «№1-5» трудової книжки у період з 28.07.1980 року по 16.11.1989 року та запису «№18» та «№19» у період з 26.08.2008 року по 13.04.2009 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно переглянути справу, призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком з моменту права на її виникнення з 12.11.2024 року.
В обґрунтування позову зазначено, про те що позивач по досягненню 63 річного віку, 12.11.2024 року завернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно ст. 26 до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV. 18.11.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області рішенням № 045550013274 було відмовлено в призначені пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу та зазначено про те, що необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058-IV в період з 01.01.2024 по 31.12.2024 - від 21 до 31 року, а страховий стаж позивача складає 18 років 4 місяці 5 днів, до загального трудового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки з 28.07.1980 по 16.11.1989, оскільки в записі про звільнення відсутня печатка та з 26.08.2008 по 13.04.2009, оскільки відсутня печатка в записі про припинення допомоги по безробіттю. Позивач вважає, що оскільки в неї наявні записи в трудовій книжці, яка є основним документом для підтвердження стажу роботи, а за недоліки записів в трудовій книжці позивач, як працівник, не несе відповідальності, а також додатково надано архівні довідки, що додатково підтверджує спірні періоди, тому вона має право на зарахування цих періодів до загального страхового стажу роботи. Позивач не погодилася з таким рішенням відповідача-2, тому, звернулася до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 25 грудня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.
Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, належним чином завірену копію матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .
Копію ухвали про відкриття провадження у справі отримано представниками відповідачів 1 та 2 - 30.12.2024 року, про що в матеріалах справи містяться довідки про доставку електронних листів.
Правом на подання відзиву відповідач - 1 не скористався.
Частиною першою статті 261 КАС України визначені особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні, а саме відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи обставини ненадання відповідачем - 1 відзиву у встановлений строк (протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачам ухвали про відкриття провадження у справі), суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на викладене, суд зазначає, що вжив заходи щодо належного повідомлення відповідача - 1 про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, у порядку визначеному КАС України.
21 січня 2025 року до суду засобами поштового зв'язку надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на позовну заяву, в якому відповідач-2 пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що 12.11.2024 року позивач звернулася до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону №1058. Пенсійний вік, визначений ч. 1 ст. 26 Закону №1058 становить 60 років. Вік позивачки на дату звернення - 63 роки. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи на наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року не менше 28 років. Згідно доданих позивачкою документів до заяви про призначення пенсії за віком стаж роботи на дату звернення складає 18 років 04 місяці 05 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано періоди роботи за трудовою книжкою НОМЕР_2 від 28.07.1980: - з 28.07.1980 по 16.11.1989 (09 років 03 місяці 18 днів), оскільки в записі №5 про звільнення відсутня печатка, тобто не завірена належним чином, що свідчить про порушення п. 2.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. №58. Інструкції та обумовлює відсутність правових підстав вважати такий запис достовірним без підтвердження його іншими первинними документами, зокрема, наказом про звільненням з роботи та період отримання допомоги по безробіттю з 26.08.2008 по 13.04.2009, оскільки відсутня печатка в записі про припинення виплати допомоги по безробіттю. Для зарахування періоду отримання допомоги по безробіттю з 26.08.2008 по 13.04.2009 до страхового стажу необхідно надати уточнюючу довідку. Також до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно архівних довідок про заробітну плату №Б-58/2, № Б-58/3, № Б-58/4 від 08.12.2021, оскільки довідки не підтверджені первинними документами. В зазначених довідках ім'я та по батькові заявниці вказано не повністю (Л.А.). Уточнюючі довідки про підтвердження вищезазначених періодів роботи позивачкою не надавалися. Відповідач-2 зазначає, що такі записи не можна прийняти до уваги для підтвердження стажу. Відсутність підтвердження вищенаведених обставин не породжує виникнення призначення пенсії права у позивача на зарахування вищезазначеного стажу та відповідно ст. 26 Закону №1058, оскільки відсутній страховий стаж необхідний для призначення пенсії відповідно до ст.26 Закону №1058 від 21 до 31 року.
14 лютого 2025 року до суду засобами поштового зв'язку від позивача надійшла відповідь на відзив в якій наведені аргументи щодо обґрунтованості позовних вимог, аналогічні, що зазначені у позовній заяві, а також позивач заперечує проти відзиву на позовну заяву та просить задовольнити позовну заяву у повному обсязі.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12.11.2024 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року.
У зв'язку з впровадженням екстериторіальності її заяву було направлено для опрацювання до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та розглянуто ним.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №045550013274 від 18.11.2024 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Рішення мотивоване тим, що пенсійний вік, визначений ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року становить 63 роки. Вік заявника 63 роки. Необхідний страховий стаж, визначений ч. 2 ст. 26 Закону № 1058-IV в період з 01.01.2024 по 31.12.2024 від 21 до 31 року. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого ч. 1 та 2 ст. 26 Закону № 1058-IV право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи, за наявності страхового стажу в період з 01.01.2026 по 31.12.2026 від 15 до 23 років. Страховий стаж особи становить 18 років 4 місяці 5 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 28.07.1980 з 28.07.1980 по 16.11.1989, оскільки в записі про звільнення відсутня печатка. Для зарахування зазначеного вище періоду роботи до страхового стажу необхідно надати уточнюючу довідку про період роботи, видану підприємством на якому працювала заявниця, на підставі первинних документів за час виконання роботи. Період отримання допомоги по безробіттю з 26.08.2008 по 13.04.2009 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 28.07.1980, оскільки відсутня печатка в записі про припинення виплати допомоги по безробіттю. Для зарахування періоду отримання допомоги по безробіттю з 26.08.2008 по 13.04.2009 до страхового стажу необхідно надати уточнюючу довідку. Періоди роботи згідно архівних довідок про заробітну плату № Б-58/2, № Б-58/3, №Б-58/4 від 08.12.2021, оскільки довідки не підтверджені первинними документами. В зазначених довідках ім'я та по батькові заявниці вказано не повністю ( ОСОБА_2 ). Отже, відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки заявниця не набула необхідного страхового стажу.
Не погоджуючись з відмовою відповідача-2 у призначенні пенсії за віком та не зарахуванням періодів роботи з 28.07.1980 р. по 16.11.1989 р. та з 26.08.2008 р. по 13.04.2009 р. до страхового стажу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи на наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Згідно з приписами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема ст.62 Закону №1788-XII та Порядку №637 слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п.2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
За приписами з п.2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Відповідно до п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи.
Згідно з п.п.3 п.4.2 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відповідно до п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку №22-1.
Так, з трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , копія якої міститься в матеріалах справи, слідує, що ОСОБА_1 у спірні періоди з 28.07.1980 р. по 16.11.1989 р. та з 26.08.2008 р. по 13.04.2009 р. працювала (записи №№ 1-5, 18-19) (далі - мовою оригіналу):
- 28.07.1980 - принята продавцом магазина № НОМЕР_3 в Днепропетровское областное розничное объединение фирмы «Взуття» (пр. №116 от 28.07.1980) (запис №1);
- 01.12.1980 - переведена на должность продавца магазина №17 (пр. №191 от 01.12.1980) (запис №2);
- 10.12.1986 - переведена на должность старшего продавца магазина №17 (пр. №112 от 10.12.1986) (запис №3);
- 01.04.1989 - присвоена квалификация «Продавец І категории» (пр. №26 от 28.03.1989) (запис №4);
- 16.11.1989 - уволена по собственному желанию (пр. №77-к от 17.11.1989) (запис №5);
- 26.08.2008 - розпочато виплату допомоги по безробіттю згідно ст. 23 п. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (Наказ НТ 080826 від 26.08.2008) (запис №18);
- 13.04.2009 - припинено виплату допомоги по безробіттю згідно ст. 31 п. 1 пп.14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (Наказ НТ 090414 від 14.04.2009) (запис №19).
Крім того, позивачем як до суду, так і до пенсійного органу надано архівні довідки про заробітну плату № Б-58/1, № Б-58/2, № Б-58/3, №Б-58/4 від 08.12.2021, видані ТОВ «Юридично-архівне бюро «ЛЕГІС».
Так, згідно з архівною довідкою №Б-58/1 від 08.12.2021 року встановлено, що згідно розрахунково платіжних відомостей за 1980-1989pр. Державного Дніпропетровського обласного оптово-роздрібного підприємства фірми «Взуття» (з 19.10.1992р - Дніпропетровське обласне орендне підприємство - фірма «Взуття»; з 22.12.1995р. - Відкрите акціонерне товариство «Взуття», код платника податків згідно з ЄДРПОУ 01553215), які знаходяться на архівному зберіганні у ТОВ "ЮАБ «ЛЕГІС», заробітна платня « ОСОБА_3 » 1961 р. (так у документах) нарахована вперше в липні 1980р. а в останнє « ОСОБА_1 » в грудні 1989р. В розрахунково платіжній відомості зроблений запис про призначення- за 1980р. 18. « ОСОБА_3 » - наказ № 116, дата 28/VII. (так у документах).
Згідно архівних довідок № Б-58/2, № Б-58/3, №Б-58/4 від 08.12.2021 року, підтверджується отримання позивачем у спірний період роботи, заробітної плати.
Так, щодо спірного періоду роботи ОСОБА_1 з 28.07.1980 р. по 16.11.1989 р., який не враховано відповідачем-2 до страхового стажу позивача, оскільки в записі про звільнення відсутня печатка, а також щодо спірного періоду отримання виплати допомоги по безробіттю з 26.08.2008 по 13.04.2009 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 28.07.1980, оскільки відсутня печатка в записі про припинення виплати допомоги по безробіттю, суд зазначає наступне.
Спір з приводу зарахування вказаних періодів до страхового стажу виник лише у зв'язку з тим, що запис про звільнення не завірено печаткою підприємства, а щодо періоду отримання виплати допомоги по безробіттю у зв'язку з тим, що відсутня печатка в записі про припинення виплати допомоги по безробіттю.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що самі лише формальні неточності у документах, в тому числі записи, оформлені неналежним чином, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Суд зазначає, що на момент заповнення трудової книжки в спірних записах, порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці і соціальних питань від 20.06.1974 №162 (далі- Інструкція №162), яка втратила чинність на підставі Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників».
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців.
Згідно пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція) (аналогічна норма є в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджений наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Пунктами 2.25 та 2.26 Інструкції № 162 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Суд зазначає, що наявні в трудовій книжці недоліки свідчать лише про неналежне заповнення трудової книжки роботодавцем та жодним чином не впливають на факт перебування позивача із вказаним підприємством у трудових відносинах.
Таким чином, допущені роботодавцями помилки в належному оформленні записів у трудовій книжці, не можуть слугувати підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а відтак, не повинно впливати на її особисті права.
Абзацами першим та другим пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Суд зазначає, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи та отримання виплати допомоги по безробіттю, і ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового (страхового) стажу, а такі підстави як «запис про звільнення не завірено печаткою підприємства, а також відсутня печатка в записі про припинення виплати допомоги по безробіттю» не може бути підставою для виключення спірних періодів з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки, а також іншої документації з вини адміністрації підприємства, і як наслідок не може позбавляти його конституційного права на соціальний захист, а тому суд вважає, що оскаржуване рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а вказані період роботи з 28.07.1980 р. по 16.11.1989 р. та період отримання допомоги по безробіттю з 26.08.2008 по 13.04.2009 протиправно не зараховано відповідачами до страхового стажу.
Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2018 року в справі № 677/277/17 висловлено правову позицію, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Слід також урахувати, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року в справі № 754/14898/15-а.
З вищенаведених мотивів щодо покладення відповідальності за неналежне ведення трудових книжок на особу, яка допустила такі порушення, а не на робітника, а також зважаючи, що вказані записи містять всю необхідну інформацію про період зайнятості позивача на вказаних підприємствах, характер виконуваної ним роботи, не може бути підставою для відмови в зарахуванні таких періодів роботи позивача до його страхового стажу.
Під час розгляду справи по суті, відповідачами не надано до суду жодного доказу на підтвердження того, що записи у трудовій книжці позивача є недійсними та недостовірними.
Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Крім того, суд критично ставиться до посилань відповідача-2, в оскаржуваному рішенні, відносно неприйняття до уваги архівних довідок про заробітну плату № Б-58/2, № Б-58/3, №Б-58/4 від 08.12.2021 з підстав того, що довідки не підтверджені первинними документами та в зазначених довідках ім'я та по батькові заявниці вказано не повністю (Л.А.), з огляду на те, що відповідно до положень Порядку №22-1 органи ПФУ при перевірці наданих заявником документів, зобов'язані особисто провести їх перевірку та в разі їх наявності витребувати у відповідних підприємств необхідні документи. Всупереч зазначеному, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області при прийнятті рішення про відмову у призначенні пенсії не було вчинено дій щодо перевірки наданих позивачем архівних довідок. Пенсійний орган, фактично переклав свій обов'язок на позивача.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 18.11.2024 року №045550013274, яким ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку із відсутністю у останньої необхідного страхового стажу роботи на дату звернення, в частині не зарахування до страхового стажу позивача періоду її роботи з 28.07.1980 по 16.11.1989 та періоду отримання допомоги по безробіттю з 26.08.2008 по 13.04.2009 - є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки така відмова є необґрунтованою, прийнятою без урахування та оцінки всіх обставин, що мають значення при прийнятті цього рішення, та передчасною.
Зважаючи на встановлення судом протиправності відмови відповідача-2 включити до трудового стажу позивача періоду роботи з 28.07.1980 по 16.11.1989 та періоду отримання допомоги по безробіттю з 26.08.2008 по 13.04.2009, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , періоди роботи з 28.07.1980 року по 16.11.1989 року та період отримання допомоги по безробіттю з 26.08.2008 року по 13.04.2009 року.
При цьому, суд зазначає, що порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005р. №22-1, зареєстрованою в Мін'юсті України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі Порядок №22-1).
Відповідно до абз.13 п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з абз.1-3 п.4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що оскільки рішення про відмову в призначенні пенсії за віком позивачці будо прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, належним відповідачем в частині зобов'язання зарахування спірних періодів до страхового стажу та призначення пенсії, є саме - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Щодо вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно переглянути справу та призначити пенсію за віком з моменту права на її виникнення з 12.11.2024 року, суд зазначає про таке.
Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Судом встановлено, що відповідачем-2 було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком через недостатність страхового стажу у зв'язку з не зарахуванням періоду роботи позивача з 28.07.1980 по 16.11.1989 та періоду отримання допомоги по безробіттю з 26.08.2008 по 13.04.2009, водночас, вищезазначені спірні періоди повинні бути зараховані до страхового стажу, а відтак позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії необхідного пенсійного віку досяг та має більше 21 року страхового стажу роботи.
Між тим, суд вважає, що у даному випадку у відповідача 2 наявна дискреція, оскільки остаточний розрахунок страхового стажу позивачки не проведено, у зв'язку із чим, єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме - повторний розгляд заяви позивача про призначення пенсії з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги частково знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
З урахуванням положень частини 3 статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427), відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд., 10, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 18.11.2024 року №045550013274 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи з 28.07.1980 року по 16.11.1989 року та період отримання допомоги по безробіттю з 26.08.2008 року по 13.04.2009 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 12.11.2024 року про призначення пенсії за віком та вирішити питання про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд., 10, код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривен 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева