23 липня 2025 рокуСправа №160/13768/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
13.05.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 27.02.2022 по 19.05.2023 виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01.01.2018, на відповідні тарифні коефіцієнти;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію, допомогу для оздоровлення) за період з 27.02.2022 по 19.05.2023 виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме: встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-ІХ у 2022 році, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-ІХ у 2023 році, на відповідні тарифні коефіцієнти;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн на місяць за липень 2022 року, за період з 01.09.2022 по 28.09.2022, з 25.03.2024 по 19.04.2024;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду з розрахунку 100 000 грн. на місяць за період з 01.07.2022 по 31.07.2022, з 01.09.2022 по 28.09.2022, з 25.03.2024 по 19.04.2024;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.07.2023 по 13.01.2025;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення в повному розмірі за період з 01.07.2023 по 13.01.2025;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2024 роки;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення за 2022 рік та в розмірі місячного грошового забезпечення за 2024 рік.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 27.02.2022 по 01.04.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Позивач отримав поранення 26.04.2022 при виконані обов'язків військової служби по захисту Батьківщини, у зв'язку з чим перебував на стаціонарних лікуваннях в закладах охорони здоров'я в Україні та у Німеччині. За період лікування позивачу не виплатили в належному розмірі грошове забезпечення та додаткову винагороду, що позивач вважає порушенням його права на належне грошове забезпечення та соціальний захист, тому вимушений звернутися до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 16.06.2025, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
02.06.2025 від відповідача надійшов до суду відзив на позов, в якому представник заперечує проти задоволення позову та зазначає, що до березня 2023 року всім військовослужбовцям Збройних Сил України при визначенні розміру посадового окладу застосовувався розмір прожиткового мінімуму встановленого на 01.01.2018, оскільки інших управлінських рішень зі сторони суб'єктів владних повноважень не надходило. Відповідач також зазначив, що законодавство не передбачає виплату грошової допомоги на оздоровлення за минулі роки. Щодо грошового забезпечення позивача під час лікування (з 01.07.2023 по 13.01.2025) та додаткової винагороди за перебування на стаціонарному лікуванні (з 01.09.2022 по 28.09.2022 та з 25.03.2024 по 19.04.2024), відповідач пояснив, безперервне лікування не може тривати довше чотирьох місяців, окрім випадків передбачених законодавством. Оскільки позивач не надав висновку військово-лікарської комісії про продовження лікування понад чотири місяці, відповідач був змушений припинити виплату щомісячного грошового забезпечення за відсутності підстав, тому і для виплати додаткової винагороди підстави також відсутні.
09.06.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача не погоджується з доводами відповідача у відзиві, підтримує позовні вимоги та, зокрема, зазначає, що законодавство не передбачає повноважень ВЛК про винесення постанови про продовження перебування в лікарняних закладах понад 4 місяці, але при цьому містить положення про можливість підтвердження необхідності лікування висновком лікарняного закладу, та стверджує, що відповідач мав всі дані та медичні документи, необхідні для прийняття рішення щодо нарахування та виплати додаткової винагороди. Вважає, що виплати грошового забезпечення не залежать від наявності висновку ВЛК, а виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира військової частини, та посилається на відповідну судову практику.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу з 27.02.2022 по 01.04.2025 у Військовій частині НОМЕР_1 .
Під час проходження військової служби позивач перебував на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 та отримував грошове забезпечення.
Згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, виданої 13.01.2024 за вих.№21 Військовою частиною НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_1 дійсно в період з 18.04.2022 по 25.04.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на території Донецької області.
26.04.2022 під час виконання військових обов'язків із захисту Батьківщини та територіальної цілісності, відповідно до вимог окремого доручення Міністерства оборони України одержав МВТ (Вогнепальне сліпе осколкове поранення м'яких тканин верхньо-латеральної поверхні правого плеча. Вогнепальне осколкове наскрізне поранення середньої третини правого передпліччя із кістковим дефектом та дефектом м'яких тканин. Відкритий багато уламковий перелом середньої третини діафізу правої променевої кістки із зміщенням кісткових фрагментів. Вогнепальне сліпе осколкове поранення м'яких тканин лівого стегна та лівої гомілки. Вогнепальний перелом обох кісток правої гомілки. Травматична вогнепальна ампутація першого пальця разом з плюсновими кістками).
В період з 26.04.2022 по 28.09.2022 та з 25.03.2024 по 19.04.2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням, отриманим при захисті Батьківщини, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується відповідачем у відзиві.
Згідно Свідоцтва про хворобу №1393/с, затвердженого головою комісії 20 регіональної військово-лікарняної комісії від 18.02.2025, позивач був направлений на ВЛК командиром Військової частини НОМЕР_1 . ОСОБА_1 має захворювання, пов'язане з проходженням військової служби із захистом Батьківщини, поранення тяжкого ступеня: ампутація кукси правої нижньої кінцівки на рівні межі верхньо-середньої третини правої гомілки, з больовим синдромом, зі значним порушенням функції, тощо. За постановою ВЛК про придатність до військової служби, служби за військовою спеціальністю, позивач - непридатний до військової служби, має потребу у супроводжуючому.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 17.03.2025 №43-РС солдата ОСОБА_1 , колишнього водія стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , звільненого у запас за підпунктом "б" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.04.2025 №92 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та з усіх видів забезпечення з 02.04.2025.
Станом на 01.04.2025 року загальна вислуга років у Збройних Силах України становить - 03 роки 01 місяць 07 днів.
Призначено виплатити надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років в розмірі 25%, щомісячну премію відповідно до особистого внеску в загальний результат служби у розмірі 523% посадового окладу (тарифний розряд, посадовий оклад, грн).
Щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалась.
Щорічна основна відпустка за 2023 рік не надавалась.
Щорічна основна відпустка за 2024 рік не надавалась.
Щорічна основна відпустка за 2025 рік не надавалась.
Призначено виплатити компенсацію за 25 (двадцять п'ять) днів невикористаної щорічної відпустки пропорційно строку служби за 2022 рік; компенсацію за 30 (тридцять) днів невикористаної щорічної відпустки пропорційно строку служби за 2023 рік; компенсацію за 30 (тридцять) днів невикористаної щорічної відпустки пропорційно строку служби за 2024 рік.
Грошову допомогу для оздоровлення за 2025 рік не отримував.
Призначено виплатити грошову допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення за 2025 рік.
Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік не отримував.
Призначено у зв'язку з пораненням виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік в розмірі місячного грошового забезпечення.
Призначено виплатити одноразову грошову допомогу у разі звільнення в розмірі 148 % місячного грошового забезпечення (4% за кожний повний календарний місяць служби за мобілізацією з 26.02.2022).
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 18.04.2025 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю І групи і має права та пільги, встановлені законодавством України для ветерана війни, осіб з інвалідністю внаслідок війни.
У зв'язку з недоотриманням позивачем виплат грошового забезпечення та додаткових винагород, представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом від 24.01.2025, у відповідь на який отримав витяг з наказу командира військової частини про зарахування ОСОБА_1 до особового складу та призначення на посаду, а також довідку про розміри щомісячних видів грошового забезпечення, додаткової винагороди та інших виплат за період з лютого 2022 року по січень 2025 рік.
Як вбачається з вищевказаної довідки, позивачу було нараховане: грошове забезпечення за період з лютого 2022 року по червень 2023 року включно та у листопаді 2024 року; додаткова винагорода в лютому 2022 року в розмірі 2142,86 грн та за період з березня 2022 року по січень 2023 року включно - щомісячно по 30 000,00 грн; додаткова винагорода в квітні 2022 року в розмірі 30 333,33 грн, в травні, червні та серпні 2022 року - по 70 000,00 грн; матеріальну допомогу та грошову допомогу на оздоровлення - в грудні 2023 року.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Розмір грошового забезпечення військовослужбовців, зокрема, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності з 01.03.2018 року.
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У первісній редакції п. 4 Постанови № 704, було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
На момент набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 704 п. 4 цього нормативно-правового акту був викладений у редакції згідно з п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103, а саме: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 втратив чинність у зв'язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18.
Отже, починаючи з 29.01.2020 року діє п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у первісній редакції, який визначає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до п.4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 також містять примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
А тому, розрахункова величина для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, повинна бути визначена шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Статтями 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022-2023 роки розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022 року встановлено у сумі 2481,00 грн, на 01.01.2023 року у сумі 2684,00 грн.
Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 року у справі № 440/6017/21 на підставі аналізу, у тому числі, норм Закону № 2262-XII та Постанови № 704, дійшов висновку про те, що з 01.01.2020 року положення п. 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Встановлене положеннями п. 3 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Аналогічні правові висновки застосовані Верховним Судом також у постанові 06.11.2023 року у справі № 300/1947/22, при розгляді якої суд не знайшов підстав для відступу від висновків, викладених у справі № 440/6017/21.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 внесено зміни до пункту 4 Постанови №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції:
4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14..
Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 набрала чинності 20.05.2023 року.
Таким чином, з 20.05.2023 року застосовується редакція пункту 4 Постанови №704, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Таким чином, суд доходить висновку, що з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на відповідний календарний рік.
З огляду на наведене, у період з 27.02.2022 по 19.05.2023 грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
З 20.05.2023 грошове забезпечення позивача має обчислюватися з урахуванням постанови КМУ № 481 від 12.05.2023 року.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідач діяв протиправно, обчислюючи розмір грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію, допомогу для оздоровлення) позивача за період з 27.02.2022 по 19.05.2023 з використанням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного станом на 01 січня 2018 року.
Стосовно позовних вимог щодо не нарахування та не виплату позивачу додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн на місяць, суд зазначає наступне.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Згідно із пунктом 1 Постанови № 168, на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми є Підтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІпорядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Пунктом 2 розділу І вказаного Порядку визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
За змістом пункту 3 розділу І Порядку №260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до пункту 17 розділу І Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністром оборони України телеграмою від 25.03.2022 №248/1298 доведено до відома Першому заступнику, заступникам Міністра оборони України, Державному секретарю Міністерства оборони України, Головнокомандувачу Збройних Сил України, начальнику Генерального штабу Збройних Сил України, командиру військової частини, голові Державної спеціальної служби транспорту, командувачам видів (родів військ, сил) Збройних Сил України/керівникам структурних-підрозділів апарату Міністерства оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України та Генерального штабу Збройних Сил України, командирам (начальникам) військових частин, установ, вимогу про те, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям у розмірі 100 000,00 грн або 30 000,00грн здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління командирам військових частин (пункт 5). У період дії воєнного стану, військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язані із захистом Батьківщини, додаткову винагороду виплачувати у розмір 100 000,00 грн за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого та перебування у відпустці у зв'язку з хворобою або для лікування тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії (пункт 8).
23.06.2022 з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінетом Міністрів України від 28.02.2022 №168, Міністром оборони України видано Окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29, яке є обов'язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України та застосовується з 01.06.2022.
За змістом пункту 7 Окремого доручення у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень також, включати військовослужбовців, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної комісії).
Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - довідка), видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини.
У довідці обов'язково зазначати: військове звання, прізвище, ім'я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травма, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо).
Керівникам військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України при наданні рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікувальному закладі (в тому числі закордонному) одночасно надавати медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 грн за час цієї відпустки.
Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44 внесено зміни до «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, та доповнено Порядок №260 новим розділом. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану.
Так, відповідно до пункту 10 розділу XXXIV Порядку №260 встановлено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які:
загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень та травм, пов'язаних із захистом Батьківщини), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому військовослужбовець загинув (помер);
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення), - за час перебування в полоні (заручниках) та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні та до дня повернення до України або за час безвісної відсутності;
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних),- з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Згідно із пунктом 11 Розділу XXXIV Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
Пунктом 12 Розділу XXXIV Порядку №260 керівниками військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.
З системного аналізу наведених норм права вбачається, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язані із захистом Батьківщини, встановлено додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн. за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого та перебування у відпустці у зв'язку з хворобою або для лікування тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
З аналізу норм Постанови № 168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) внаслідок такого поранення або перебування у відпустці у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
При цьому, суд зауважує, що Постанова № 168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини, за які виплачується у розмірі 100 000 гривень винагорода.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 26.04.2022 позивач під час виконання обов'язків військової служби із захисту Батьківщини в районі проведення бойових дій на території Донецької області, одержав МВТ (Вогнепальне сліпе осколкове поранення м'яких тканин верхньо-латеральної поверхні правого плеча. Вогнепальне осколкове наскрізне поранення середньої третини правого передпліччя із кістковим дефектом та дефектом м'яких тканин. Відкритий багато уламковий перелом середньої третини діафізу правої променевої кістки із зміщенням кісткових фрагментів. Вогнепальне сліпе осколкове поранення м'яких тканин лівого стегна та лівої гомілки. Вогнепальний перелом обох кісток правої гомілки. Травматична вогнепальна ампутація першого пальця разом з плюсновими кістками), яке пов'язане із захистом Батьківщини, не перебуваючи в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 16.09.2022 №66, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 .
Також, судом встановлено, що в результаті отриманого поранення позивач перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням, отриманим при захисті Батьківщини, за період з 01.07.2022 по 31.07.2022, з 01.09.2022 по 28.09.2022, з 25.03.2024 по 19.04.2024, що не оскаржується відповідачем.
Свідоцтвом про хворобу №1393/с, затвердженого головою комісії 20 регіональної військово-лікарняної комісії від 18.02.2025, підтверджено, що ОСОБА_1 має захворювання, пов'язане з проходженням військової служби із захистом Батьківщини, поранення тяжкого ступеня (ампутація кукси правої нижньої кінцівки на рівні межі верхньо-середньої третини правої гомілки, з больовим синдромом, зі значним порушенням функції, тощо) та постановою ВЛК встановлено, що позивач непридатний до військової служби та має потребу у супроводжуючому.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 18.04.2025 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю І групи і має права та пільги, встановлені законодавством України для ветерана війни, осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивач набув право на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, у зв'язку з отриманням тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається та не заперечується позивачем у позовній заяві, Військова частина НОМЕР_1 виплатила додаткову винагороду за квітень, травень, червень, серпень 2022 в повному обсязі; за липень, вересень 2022 виплачено додаткову винагороду лише з розрахунку 30 000 грн на місяць; за період з 25.03.2024 по 19.04.2024 не виплачено додаткову винагороду в повному обсязі.
Таким чином, суд вважає необхідним визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн на місяць за липень 2022 року, за період з 01.09.2022 по 28.09.2022, з 25.03.2024 по 19.04.2024; та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду з розрахунку 100 000 грн на місяць за період з 01.07.2022 по 31.07.2022, з 01.09.2022 по 28.09.2022, з 25.03.2024 по 19.04.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо позовної вимоги про не нарахування та не виплату позивачу грошового забезпечення з 01.07.2023 по 13.01.2025, суд зазначає наступне.
Як вбачається з довідки про розміри щомісячних видів грошового забезпечення, додаткової винагороди та інших виплат, отриманих солдатом ОСОБА_1 за період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 з лютого 2022 року по січень 2025 року, грошове забезпечення не було нараховане з липня 2023 року по січень 2025 року (окрім листопада 2024 року - нараховано 710,99 грн).
У відзиві на позов відповідач зазначає, що був змушений зупинити виплату щомісячного грошового забезпечення, оскільки позивач не надав висновок ВЛК про продовження лікування понад чотирьох місяців.
Суд зазначає, що пункт 15 розділу I Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 передбачено, що призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Відтак, фактичне призупинення виплати грошового забезпечення можливе лише видачі наказу командира військової частини.
Без наявності відповідного наказу, неможливо перевірити, які саме обставини стали підставою для призупинення виплати грошового забезпечення. При цьому, у пункті 15 розділу I Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 також регламентовано, що грошове забезпечення не виплачується:
за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати;
якщо виплачуються академічні стипендії;
за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше;
за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки;
за час тимчасового виконання обов'язків понад два місяці за новими посадами у зв'язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату);
за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом;
за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Проте, оскільки фактичне призупинення виплати грошового забезпечення можливе лише видачі наказу командира військової частини, суд зазначає, що у відповідача були відсутні підстави для невиплати грошового забезпечення у спірний період.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовної вимоги про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за спірний період з 01.07.2023 по 13.01.2025, з урахуванням фактично виплачених сум.
Стосовно позовних вимог про не нарахування та не виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення за 2022 рік та за 2024 рік, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з частиною 3 статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям виплачуються, зокрема, грошова допомога на оздоровлення в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать, зокрема, грошова допомога для оздоровлення.
Виплата грошової допомоги для оздоровлення встановлена розділом XXIII Порядку №260, пунктами 1 та 2 якого передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.
З огляду на вище викладене, суд доходить висновку, що грошова допомога для оздоровлення належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення та надається військовослужбовцям, які набули право на отримання щорічної основної відпустки. Підставою для виплати допомоги на оздоровлення є або рапорт військовослужбовця, або подія вибуття військовослужбовця у щорічну основну відпустку повної тривалості (у другу частину основної щорічної відпустки). При цьому грошова допомога на оздоровлення може надаватися військовослужбовцю без вибуття у відпустку. Саме в такому випадку грошова допомога на оздоровлення надається за рапортом військовослужбовця протягом поточного року.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази подання рапорту позивачем про виплату додаткової грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та за 2024 роки.
Відтак, суд не вбачає підстав для визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2024 роки.
Підводячи підсумок викладеному, суд вважає необхідним визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 27.02.2022 по 19.05.2023 виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01.01.2018, на відповідні тарифні коефіцієнти, визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати грошового забезпечення з 01.07.2023 по 13.01.2025 та додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн на місяць за липень 2022 року, за період з 01.09.2022 по 28.09.2022, з 25.03.2024 по 19.04.2024; та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію, допомогу для оздоровлення) за період з 27.02.2022 по 19.05.2023 виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме: встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-ІХ у 2022 році, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-ІХ у 2023 році, на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення в повному розмірі за період з 01.07.2023 по 13.01.2025 та додаткову винагороду з розрахунку 100 000 грн. на місяць за період з 01.07.2022 по 31.07.2022, з 01.09.2022 по 28.09.2022, з 25.03.2024 по 19.04.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, у зв'язку з чим адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи, що позивач, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 27.02.2022 по 19.05.2023 виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01.01.2018, на відповідні тарифні коефіцієнти.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію, допомогу для оздоровлення) за період з 27.02.2022 по 19.05.2023 виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме: встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-ІХ у 2022 році, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-ІХ у 2023 році, на відповідні тарифні коефіцієнти.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн на місяць за липень 2022 року, за період з 01.09.2022 по 28.09.2022, з 25.03.2024 по 19.04.2024.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду з розрахунку 100 000 грн на місяць за період з 01.07.2022 по 31.07.2022, з 01.09.2022 по 28.09.2022, з 25.03.2024 по 19.04.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.07.2023 по 13.01.2025.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення в повному розмірі за період з 01.07.2023 по 13.01.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець