25 липня 2025 року ЛуцькСправа № 140/3010/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - ГУ ПФУ в Чернівецькій області) про визнання протиправним та скасування рішення від 13 листопада 2024 року №212450014204 про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком, як учаснику бойових дій; зобов'язання призначити дострокову пенсію за віком, як учаснику бойових дій з урахування періоду проходження військової служби з 13 травня 1988 року по 18 травня 1990 року, періоду роботи з 04 травня 1992 року по 26 травня 1992 року.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що є учасником бойових дій та звернувся до територіального відділення Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про призначення дострокової пенсії за віком. За результатом розгляду заяви, рішенням ГУ ПФУ в Чернівецькій області від 13 листопада 2024 року №212450014204 було відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком, як учаснику бойових дій та не зараховано до страхового стажу період проходження військової служби з 13 травня 1988 року по 18 травня 1990 року (на титульній сторінці військового квитка по батькові не відповідає паспортним даним внесеним російською мовою), період роботи з 04 травня 1992 року по 26 травня 1992 року (відсутня назва організації-роботодавця).
Позивач не погоджується з таким рішенням та зазначив, що період проходження ним військової служби з 13 травня 1988 року по 22 травня 1990 року додатково підтверджується й записами трудової книжки серії НОМЕР_1 . Покликаючись на положення Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162 (Інструкція №162), вказав, що усі записи в трудовій книжці вносяться адміністрацією підприємства після видання відповідного наказу. Працівник не може відповідати за правильність та повноту заповнення трудової книжки, та у свою чергу недотримання правил введення трудової книжки не може нести негативні наслідки нього.
Відтак на переконання позивача спірні періоди мають бути зараховані до страхового стажу.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.24-26). В обґрунтування цієї позиції вказав, що 08 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (ГУ ПФУ у Волинській області) із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-VІ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-VІ). Засобами програмного забезпечення ГУ ПФУ в Чернівецькій області було визначене уповноваженим органом на розгляд вказаної заяви. Нормами чинного законодавства передбачені умови і порядок призначення дострокової пенсії за віком, зокрема, визначено перелік документів, які підтверджують право на призначення такої пенсії - документи про проходження військової служби, довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного стажу роботи або документи про безпосередню участь в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації, посвідчення учасника бойових дій. Позивач довідку згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу не подав. Відповідно до Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи до 01 січня 2004 року, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Так, за доданими документами до страхового стажу не зараховано період проходження військової служби з 13 травня 1988 року по 18 травня 1990 року та період роботи з 04 травня 1992 року по 26 травня 1992 року оскільки такі необхідно підтвердити довідками, оформленими належним чином.
Відповідач вважає, що його рішення є законним та підстави для його скасування відсутні.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи сторін у заявах по суті, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08 листопада 2024 року звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області з заявою про призначення пенсії за віком, подавши документи згідно з переліком, зазначеним у розписці-повідомленні (а.с.34-35).
За принципом екстериторіальності така заява розглядалася ГУ ПФУ в Чернівецькій області, рішенням якого від 13 листопада 2024 року №212450014204 позивачу відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком у зв'язку з відсутністю довідки згідно з додатком 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу (а.с. 17).
У рішенні вказано, що страховий стаж позивача становить 26 років 8 місяців 19 днів. Відповідно до підпункту 6 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1) передбачено документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком, зокрема військовослужбовцям, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, які брали участь у бойових діях, безпосередню участь в АТО/ООС та/або в обороні України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації: документи про проходження військової служби; довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного стажу роботи або документи про безпосередню участь в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації; посвідчення учасника бойових дій.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано:
період проходження військової служби з 13 травня 1988 року по 18 травня 1990 року, оскільки на титульній сторінці військового квитка по батькові заявника « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним (рос. частина) « ОСОБА_3 ». Необхідно підтвердити період довідкою, оформленою належним чином;
період роботи з 04 травня 1992 року по 26 травня 1992 року, оскільки відсутня назва організації куди прийнято на роботу. Необхідно підтвердити період роботи довідкою, оформленою належним чином.
Позивач не погоджується з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, вважає його протиправним, а тому звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантоване право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон №1058-IV.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.
Як встановлено абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
Приписами статті 56 Закону України від 05 липня 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до частини третьої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також: в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Крім цього, згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2233-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За обставин цієї справи відповідач не зарахував до страхового стажу період військової служби позивача з 13 травня 1988 року по 22 травня 1990 року, оскільки на титульній сторінці військового квитка по батькові « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не відповідає паспортним даним (рос. частина) « ОСОБА_3 ».
Так, відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 позивач у період з 13 травня 1988 року по 22 травня 1990 року перебував на військовій службі.
Варто зауважити, що вказаний період підтверджено також і записами трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (а.с. 8-11).
Суд вважає, що некоректне написання по батькові позивача у військовому квитку не є суттєвою обставиною, яка може бути підставою для неврахування періоду військової служби до страхового стажу, оскільки усі інші персональні дані ОСОБА_1 є повністю ідентичними (прізвище та ім'я, дата народження, місце народження, відомості про освіту).
Будь-які сумніви, що у цьому випадку є саме помилка у написанні по батькові, а не обман чи маніпулювання з боку позивача, у суду відсутні, а тому спірний період з 13 травня 1988 року по 22 травня 1990 року підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду з 04 травня 1992 року по 26 травня 1992 року суд зазначає наступне.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі Закону №1788-XII відповідає пункт 1 Порядку №637, відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (абзац другий пункту 1, пункт 2 Порядку №637).
Згідно з частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
При цьому, суд звертає увагу, що чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05 грудня 2019 року у справі №235/805/17, від 06 грудня 2019 року у справі №663/686/16-а, від 06 грудня 2019 року у справі №500/1561/17, від 05 грудня 2019 року у справі №242/2536/16-а.
Відповідно до чинної на момент оформлення трудової книжки Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02 серпня 1985 року №252, далі - Інструкція №162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню (пункт 1.1 глави 1).
Згідно з пунктом 2.3 глави 2 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видачі наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення і повинні чітко відповідати тексту наказу (розпорядженню). Записи проводяться арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, пір'яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.
Отже, обов'язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації.
Судом досліджено копію трудової книжки серії НОМЕР_1 , у якій наявні записи щодо трудової діяльності позивача, що не містять в собі виправлень, здійснені у послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис. Встановлено, що 04 травня 1992 року позивача прийнято майстром по укладці кабелю (запис №9); 26 травня 1992 року ОСОБА_1 звільнено з посади майстра по укладці кабелю (запис №10). При цьому слід зауважити, що записи про спірний період роботи скріплені печатками, на яких міститься назва організації - «Центр Дозвілля Молоді Бериславської міської ради народних депутатів».
З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач надто формально підходить до питання зарахування страхового стажу та, в даному випадку, такий недолік як внесення запису без зазначення назви організації у трудовій книжці особи не може бути перешкодою у зарахуванні періодів трудової діяльності, вказаних у цій трудовій книжці.
Обов'язок щодо належного заповнення трудових книжок покладено на роботодавця, а не працівника. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Відтак, період трудової діяльності позивача з 04 травня 1992 року по 26 травня 1992 року підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Оцінюючи обґрунтованість тверджень позивача щодо наявності у нього права на призначення пенсії за віком згідно пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Особи, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення норм, що регулюють питання визначення категорій осіб, які визнаються ветеранами війни та членами сімей загиблих Захисників і Захисниць України, та надання їм соціальних гарантій» з числа осіб, зазначених у статтях 10 і 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», продовжують користуватися правом на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до цього пункту, передбаченим для членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, без заміни відповідного посвідчення.
Разом із цим, статтями 4 та 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Поняття «учасника бойових дій» зазначене у пункті 2 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Ним визначено, що учасниками бойових дій визнаються, зокрема, учасники бойових дій на території інших країн військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Судом зазначається, що позивачу видано безтермінове посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 , яке є дійсним на всій території України та відповідно до якого ОСОБА_1 за своїм статусом має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.6).
За обставин цієї справи підставою для відмови у призначенні дострокової пенсії за віком, як учаснику бойових дій, слугувало неподання документів, а саме: довідки згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного стажу роботи.
Відповідно до підпункту 6 пункту 2.1 Порядку №22-1 документами, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком є, зокрема, документи про проходження військової служби (служби); довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного стажу роботи або документи про безпосередню участь в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації; посвідчення учасника бойових дій.
З аналізу наведеної норми Порядку №22-1 вбачається, що документами, що посвідчують спеціальний статус особи для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є один із зазначених вище документів, оскільки обов'язку позивача надавати всі документи в сукупності Порядком 22-1 не передбачено.
До заяви про призначення дострокової пенсії за віком позивачем додано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 .
Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни визначені Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302 (надалі - Положення №302, в редакції чинній на час видачі посвідчення).
Згідно з пунктом 2 Положення №302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
Пунктом 3 Положення №302 передбачено, що відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Учасникам бойових дій (стаття 6 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення учасника бойових дій» та нагрудний знак «Ветеран війни - учасник бойових дій».
Таким чином, факт участі позивача у бойових діях вже встановлений державою під час вирішення питання про наявність підстав для видачі позивачу посвідчення учасника бойових дій. Відтак «Посвідчення учасника бойових дій» є належним документом, що підтверджує статус учасника бойових дій та надає особі право користування пільгами, встановленими законом, в тому числі й пільгами щодо дострокового призначення пенсії.
Посвідчення позивача серії НОМЕР_3 є чинним, недійсним та скасованим у встановленому порядку не визнавалось. Доказів протилежного відповідачем не надано.
Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2018 року у справі №591/3086/16-а зазначив, що участь військовослужбовця у бойових діях може підтверджуватись і фактом набуття статусу учасника бойових дій у розумінні статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та відповідним посвідченням».
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 серпня 2018 року у справі №295/1129/17.
Отже, зазначене посвідчення підтверджує те, що позивач є військовослужбовцем, який брав участь у бойових діях, та є документом, який надає йому право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-VІ.
Відтак, з урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи спірне рішення від 13 листопада 2024 року №212450014204, діяв без врахування всіх обставин для прийняття законного рішення та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення тому, вказане рішення є протиправним та належить до скасування.
Вирішуючи даний спір, суд враховує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі №227/3208/16-а.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Виходячи з встановлених фактичних обставин справи, враховуючи норми чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, суд з урахуванням наданих частинами другою, третьою статті 245 КАС України повноважень та з метою повного захисту порушеного права позивача вважає, що позов належить задовольнити у спосіб визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Чернівецькій області 13 листопада 2024 року №212450014204 та з огляду на наявність у ОСОБА_1 умов для реалізації права на призначення дострокової пенсії за віком - зобов'язання ГУ ПФУ в Чернівецькій області призначити позивачу дострокову пенсію за віком з 08 листопада 2024 року (з дня звернення із заявою), зарахувавши до страхового стажу період проходження військової служби з 13 травня 1988 року по 18 травня 1990 року та період роботи з 04 травня 1992 року по 26 травня 1992 року.
З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58002, Чернівецька область, місто Чернівці, площа Центральна, будинок 3, ідентифікаційний код юридичної особи 40329345) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 13 листопада 2024 року №212450014204.
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком з 08 листопада 2024 року, зарахувавши до страхового стажу період проходження військової служби з 13 травня 1988 року по 18 травня 1990 року та період роботи з 04 травня 1992 року по 26 травня 1992 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В. Л. Шепелюк