24 липня 2025 року ЛуцькСправа № 140/6756/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач ) з наступними позовними вимогами:
1) визнати протиправним та скасувати рішення, яке оформлено листом від 04 червня 2025 року №7539-6870/П-02/8-0300/25, про не зарахування до стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого, визначена законом, надавала право для призначення на посаду судді, що становить 2 роки, половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, що становить 2 роки 5 місяців 16 днів, а загалом - 36 років 9 місяців 19 днів;
2) зобов'язати зарахувати до стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого, визначена законом, надавала право для призначення на посаду судді, що становить 2 роки, половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, що становить 2 роки 5 місяців 16 днів, а загалом - 36 років 9 місяців 19 днів, та провести з 30 квітня 2025 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з його розміру у 82 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з врахуванням фактично виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , рішенням дванадцятої сесії Волинської обласної ради народних депутатів двадцять першого скликання від 21.12.1992 обрана суддею Маневицького районного суду Волинської області, Постановою Верховної Ради України від 22.04.1999 №607-XIV обрана суддею Луцького міського суду Волинської області безстроково, Указом Президента України від 23.03.2004 №358/2004 переведена на роботу на посаді судді Луцького міськрайонного суду Волинської області.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 29.04.2025 №877/0/15-25, позивача звільнено з посади судді Луцького міськрайонного суду Волинської області у відставку.
30.04.2025 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про призначення довічного грошового утримання судді у відставці.
Рішенням відповідача позивачу призначено з 30.04.2025 довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 74% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
При цьому відповідач при здійсненні призначення врахував лише стаж роботи судді тривалістю 32 роки 4 місяці 3 дні, але не врахував половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 5 місяців 16 днів, а також стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 2 роки.
22.05.2025 позивач звернулася до відповідача із заявою з проханням зарахувати до стажу, що дає право на призначення довічного грошового утримання судді у відставці половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 5 місяців 16 днів, а також стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 2 роки. Однак, відповідач листом від 04.06.2025 №75339-6870/П-02/8-0300/25 відмовив позивачу у здійсненні вищенаведеного зарахування.
Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, тому звернулась з даною позовною заявою до суду.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відзив на позов до суду надійшов після строку встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження, а відтак, до уваги не взятий.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з 25.08.2009 їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу», а з 30.04.2025 - щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 29.04.2025 №877/0/15-25, позивача звільнено з посади судді Луцького міськрайонного суду Волинської області у відставку.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням відповідача позивачу призначено з 30.04.2025 довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 74% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. При цьому відповідач при здійсненні призначення врахував лише мій стаж роботи судді тривалістю 32 роки 4 місяці 3 дні, але не врахував половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 5 місяців 16 днів, а також стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 2 роки.
Вважаючи дії відповідача протиправними, 22.05.2025 позивач звернулася до відповідача із заявою з проханням зарахувати до стажу, що дає право на призначення довічного грошового утримання судді у відставці половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 5 місяців 16 днів, а також стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 2 роки.
Листом від 04.06.2025 у №75339-6870/П-02/8-0300/25 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що згідно з частиною 6 статті 69 Закону №1402 стажем професійної діяльності у сфері права вважається стаж професійної діяльності особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти, а вищою юридичною освітою - є вища юридична освіта ступеня магістра (або прирівняна до неї вища освіта за кваліфікаційним рівнем спеціаліста), здобута в Україні, а також вища юридична освіта відповідного ступеня, здобута в іноземних державах та визнана в Україні в установленому порядку.
Нормами статті 142 та пункту 25 розділу XII Закону №1402 визначено право судді, який вийшов у відставку, зокрема, на щомісячне довічне грошове утримання. При цьому, частиною 3 статті 142 та абзацом 2 пункту 25 розділу ХІІ Закону №1402 передбачено збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці за кожний повний рік роботи на посаді судді.
Застосування норм статті 137 Закону №1402 при визначенні відсотка для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не передбачено.
Позивач вважає, що пенсійним органом при визначенні відсотку від суддівської винагороди при призначенні щомісячного довічного грошового утримання протиправно не зараховано до стажу як судді стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді та половини строку навчання у вищому навчальному закладі, а тому звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно із частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (Закон №1402-VIII).
Пунктом 2 розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №2453-VI), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 №2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон №2862-ХІІ).
Згідно з частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшуєтеся на два відсотки грошового утримання судді.
Пунктом 25 розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII зі змінами.
Відповідно до абзацу 4 пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Суд зазначає, що на день обрання ОСОБА_1 суддею Маневицького районного суду Волинської області законодавство не встановлювало права судді на відставку та, відповідно, не регламентувало питання обчислення стажу, який дає право на відставку. Під час роботи ОСОБА_1 на посаді судді набрав чинності Закон України від 15.12.1992 №2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон №2862-XII), діяв Указ Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
З документів, доданих до заяви про відставку, встановлено, що стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді на дату ухвалення Вищою радою правосуддя цього рішення становить 32 роки 4 місяці 3 дні.
Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону України «Про статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України від 24.02.1994 №4015-XII «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів»», до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з абзацом другим статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Відповідно до копій диплома, трудової книжки ОСОБА_1 навчалася у Львівському ордена Леніна державному університеті імені Івана Франка за денною формою з 25.07.1979 по 26.06.1984, здобула повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та отримала кваліфікацію юриста.
Отже, до стажу роботи позивача на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню половина строку навчання за денною формою у Львівському ордена Леніна державному університеті імені Івана Франка - 2 роки 5 місяців 16 днів.
Частиною другою статті 137 Закону №1402-VIII (у редакції від 05.08.2018) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Таким чином, з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України від 12.07.2018 №2509-VIII «Про вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону №1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи ( професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Такий правовий висновок викладено в рішенні Верховного Cуду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.11.2018, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного суду від 30.05.2019 у справі №9901/805/18.
Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону №1402-VIII (у редакції від 05.08.2018) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №9901/15/21.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону СРСР від 04.08.1989 №328-I «Про статус суддів в СРСР», яка була чинною на день обрання ОСОБА_1 суддею Маневицького районного суду Волинської області, народним суддею міг бути обраний громадянин СРСР, який досяг на день виборів 25 років, мав вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років і склав кваліфікаційний екзамен.
Згідно із записами у трудовій книжці після здобуття вищої юридичної освіти до обрання на посаду судді стаж роботи ОСОБА_1 за юридичною спеціальністю становив понад 2 роки.
Враховуючи вище наведене суд зазначає, що до стажу роботи позивача на посаді судді підлягає зарахуванню додатково стаж роботи за юридичною спеціальністю, що вимагався Законом СРСР від 04.08.1989 №328-I «Про статус суддів в СРСР» для зайняття посади судді, - 2 роки, та стаж роботи, що дає право на відставку, половини строку навчання, що становить 2 роки 5 місяців 16 днів.
Суд підсумовуючи вище наведене вказує, що як вбачається з доданих позивачем до відповідача документів щодо визначення стажу для призначення на посаду, а саме: актів про призначення, обрання на посаду судді, копії трудової книжки, копії диплома, довідки про роботу на посаді судді, встановлено, що до стажу моєї роботи на посаді судді, що дає їй право на відставку, підлягає зарахуванню строк роботи на посаді судді - 32 роки 4 місяців 3 дні, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого, визначена законом, надавала право для призначення на посаду судді - 2 роки та половина строку навчання - 2 роки 5 місяців 16 днів.
Отже, станом на дату звільнення позивача, загальний стаж моєї роботи на посаді судді, який давав право на відставку, становить 36 років 9 місяців 19 днів. Такий самий строк зазначений у рішенні Вищої Ради Правосуддя про відставку ОСОБА_1 (а.с. 17-19).
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи положення частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII та суддівський стаж позивача (36 років 9 місяців 19 днів), щомісячне довічне грошове утримання позивача має розраховуватися, виходячи з 82 % суддівської винагороди судді: (50% (за 20 років роботи на посаді судді) + 32% (за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді), який працює на відповідній посаді.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій щодо обчислення стажу роботи на посаді судді при призначенні позивачу довічного грошового утримання, без урахування зазначених вище періодів, на підставі поданої заяви від 30.04.2025 та розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до якого стаж роботи позивача станом на 30.04.2025 становить 36 років 9 місяців 19 днів.
Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати згідно статті 139 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 263, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, яке оформлено листом від 04 червня 2025 року №7539-6870/П-02/8-0300/25, про не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого, визначена законом, надавала право для призначення на посаду судді, що становить 2 роки, половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, що становить 2 роки 5 місяців 16 днів, а загалом - 36 років 9 місяців 19 днів.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого, визначена законом, надавала право для призначення на посаду судді, що становить 2 роки, половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, що становить 2 роки 5 місяців 16 днів, а загалом - 36 років 9 місяців 19 днів, та провести з 30 квітня 2025 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з його розміру у 82 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з врахуванням фактично виплачених сум.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826).
Суддя В.В. Дмитрук