м. Вінниця
24 липня 2025 р. Справа № 120/1746/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог вказує на протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №025350008206 від 30.07.2024 про відмову у призначенні пенсії.
Ухвалою від 18.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Також даною ухвалою встановлено відповідачам строк на подання відзивів на позов.
У встановлений судом строк від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшов відзив на позов, в якому останній заперечував щодо задоволення позову. Зазначив, що рішення про відмову в призначенні пенсії за віком є обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню, оскільки винесене з дотриманням норм чинного законодавства. Так, зазначає, що рішенням №025350008206 від 30.07.2024 у призначенні пенсії за віком позивачу відмовлено, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, який на дату звернення до органів Пенсійного фонду складав 20 років 07 місяця 09 днів.
Суд, дослідивши матеріал справи, встановив наступне.
23.07.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком.
Подана позивачем заява про призначення пенсії була передана за принципом екстериторіальності на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
За результатом розгляду такої заяви прийнято рішення №025350008206 від 30.07.2024 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи, передбаченого статтею 26 Закону № 1058.
Рішення мотивоване тим, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки з 20.12.1978 по 02.04.1979, оскільки запис про звільнення не засвідчений відбитком печатки та підписом відповідальної особи та в довідці №07-02/559 від 18.06.2024, виданої Тростянецькою селищною радою відсутня інформація про звільнення та період навчання в Бершадській автомобільній школі ТСОУ з 02.04.1979 по 18.07.1979 згідно довідки №42 від 22.07.2024, оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікації; період навчання в Ладижинському технікумі механізації сільського господарства з 01.09.1982 по 18.11.1985, оскільки період навчання перетинається з періодом роботи.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV).
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 8 цього Закону право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
В силу положень пункту 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком.
Особи мають право на призначення пенсії за віком, згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV, після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частинами 1 та 3 статті 44 Закону № 1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та частини 1 статті 48 Кодексу законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Наведене узгоджується також із положеннями пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 (надалі також - Інструкція №58) та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок 637).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника, а в разі відсутності трудової книжки або ж якщо в останній відсутні певні записи або вони є неточними, підтвердження трудового стажу здійснюється за допомогою інших даних та документів.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 року у справі № 235/805/17, від 06.12.2019 року у справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 року у справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 року у справі № 242/2536/16-а.
В даному ж випадку, зі змісту оскаржуваної відмови вбачається, що відповідачем відмовлено в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи:
згідно записів трудової книжки з 20.12.1978 по 02.04.1979, оскільки запис про звільнення не засвідчений відбитком печатки та підписом відповідальної особи та в довідці №07-02/559 від 18.06.2024, виданої Тростянецькою селищною радою відсутня інформація про звільнення;
та період навчання в Бершадській автомобільній школі ТСОУ з 02.04.1979 по 18.07.1979 згідно довідки №42 від 22.07.2024, оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікації; період навчання в Ладижинському технікумі механізації сільського господарства з 01.09.1982 по 18.11.1985, оскільки період навчання перетинається з періодом роботи.
З приводу такої позиції відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі - Інструкція №162).
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Згідно з абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Абзацом 1 пункту 2.10 Інструкції №162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Згідно з пунктом 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні вимоги закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58).
Зміст викладених норм свідчить про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.
Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії чи/або не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Суд зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому, працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
В даному ж випадку, відповідач не врахував, що не усі недоліки записів (заповнення) у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Як слідує із трудової книжки серії НОМЕР_1 в період з 12.20.1978 по 10.10.1979 року ОСОБА_1 працював у Капустянському цукрокомбінаті (записи №№ 1-4).
Крім того період роботи позивача у Капустянському цукрокомбінаті підтверджується довідкою Тростянецької селищної ради від 18.06.2024 №07-02/559.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що певні недоліки в заповненні трудової книжки позивача, не можуть бути підставою для відмови в зарахуванні до його страхового стажу періоду роботи з 20.12.1978 та 02.04.1979.
Надаючи оцінку аргументам пенсійного органу стосовно незарахування до страхового стажу позивача періоду навчання в автошколі, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Крім того, до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби (пункт "в" частини 2 ст. 56 цього Закону), а також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі (пункт "д" частини 2 статті 56 цього Закону).
Отже, законодавець передбачав можливість зарахування до страхового стажу періоду навчання у певних навчальних закладах, зокрема в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації.
Пунктом 8 Порядку №637 визначено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
В даному випадку, на підтвердження спірного періоду навчання, позивач надав трудову книжку серії НОМЕР_1 , водійське посвідчення, довідки Бершадської автомобільної школи ТСОУ від 22.07.2024 №42, від 15.01.2025 №2.
Згідно довідок Бершадської АШ ТСО України № 42 від 22 липня 2024 року і № 2 від 15 січня 2025 року ОСОБА_1 дійсно навчався на денній формі навчання в Бершадській АШ ДТСААФ України на курсах по підготовці водіїв автотранспортних засобів категорії «С». Наказ про навчання № 63 п. 6 від 02.04.1979 навчальна група №10, початок занять 02.04.1979, кінець занять 18.07.1979. Довідки видані на підставі книги наказів по підготовці спеціалістів для збройних сил при Бершадській автомобільній школі ДТСААФ за 1978-1983 роки.
У довідці №2 від 15.01.2015 також зазначено, що повідомити серію, номер та дату видачі свідоцтва, видати дублікат свідоцтва про присвоєння кваліфікації водія автотранспортних засобів категорії «С» неможливо у зв'язку з відсутністю запису про видачу ОСОБА_1 в архівних документах Бершадської АШ ТСОУ.
Разом із тим, факт присвоєння ОСОБА_1 кваліфікації водія автотранспортних засобів категорії «С» по закінченню навчання підтверджується посвідченням водія серії НОМЕР_2 , виданому 24.03.1993, в якому зазначені, що він має право керувати транспортними засобами категорій «В», «С», «Е», де в пункті для особливих позначок написано: «Статус з 1979 р.».
Також факт присвоєння ОСОБА_1 кваліфікації водія підтверджується зарахуванням його на роботу водієм відразу по закінченню навчання, що підтверджується записом №2 у трудовій книжці ОСОБА_1 та архівною довідкою КУ Тростянецької селищної ради «Тростянецький трудовий архів» від 18.06.2024 №07-02/559, у якій зазначено, що згідно наказу директора Капустянського цукрозаводу №339 від 16.07.1979 в зв?язку із закінченням курсів водіїв перевести тракториста Капустянського відділення радгоспу ОСОБА_1 водієм 3-го класу автогаража радгоспу з 14.07.1979.
Відносно ж доводів відповідача про відсутність відомостей про присвоєння кваліфікації позивачу після завершення його навчання, то в цьому випадку суд погоджується із позивачем про те, що присвоєння кваліфікації по завершенню навчання не є підставою для не зарахування до страхового стажу відповідного періоду, оскільки процитована вище стаття 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" такої умови не передбачає.
Наведені обставини дають суду підстави для висновку про те, що період навчання позивача в Бершадській АШ ТСОУ з 03.04.1979 по 18.07.1979 має бути зараховано останньому до його страхового стажу.
Наведені вище обставини свідчать про протиправність прийнятого відповідачем рішення №025350008206 від 30.07.2024 та, як наслідок, про наявність підстав для його скасування.
Таким чином, з метою належного захисту порушених прав позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області слід зобов'язати повторно розглянути заяву позивача від 23.07.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу періоди його трудової діяльності з 20.12.1978 по 02.04.1979 та з 03.04.1979 по 18.07.1979 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду у цій справі.
Суд наголошує на тому, що згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб'єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, відповідачі діяли не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій, недобросовісно, нерозсудливо, непропорційно.
Підсумовуючи викладене, аналізуючи все в сукупності, суд вважає, що позов обґрунтований, повністю доведений належними доказами, тому підлягає задоволенню.
Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 30.07.2024 №025350008206 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.07.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу періоди його трудової діяльності з 20.12.1978 по 02.04.1979 та з 03.04.1979 по 18.07.1979 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду у цій справі.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (вул. Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 14035769)
Суддя Мультян Марина Бондівна