Справа № 522/511/25
Провадження № 3/522/485/25
25 липня 2025 року місто Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Ляшко О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Із протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 31.12.2024 року о 22:03 годині у м. Одесі на вул. Фонтанська, 85Б, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився, що зафіксовано на пвр 471575, 473723 у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Судовий розгляд в суді проведено за відсутністю ОСОБА_1 , який в судові засідання жодного разу не з'явився, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку.
Водночас до суду надійшло письмове клопотання від захисника ОСОБА_1 адвоката Попроцького Д.М., відповідно до якого просив закрити провадження по справі у зв'язку з тим, що в матеріалах відсутні належні докази, які підтверджували вчинення адміністративного правопорушення. У своєму клопотанні зазначає, що обставини, викладені в протоколі не відповідають дійсності, Так, ОСОБА_1 підійшов до свого автомобіля, однак не встиг навіть сісти за кермо, коли до нього під?їхала поліцейська машина, після чого поліцейські почали з ним розмовляти саме, як з водієм транспортного засобу. Також він стверджує, що ніяких ознак будь якого сп?яніння у нього не було, про що він неодноразово наголошував поліцейським, a також ці ознаки не встановлювали, до того ж не роз'яснили йому всіх наслідків відмови (саме водія) від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп?яніння та не роз?яснено санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП. Твердження ОСОБА_1 повністю підтверджуються наданими відеозаписами, які долучені до протоколу.
Дослідивши пояснення, матеріали адміністративної справи та долучені до справи докази, суд приходить до висновку про таке.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283,284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Адміністративна відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проведення огляду на стан сп'яніння регулюється статтею 266 КУпАП за нормами частин 2,3 цієї статті: огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення, у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Норми статті 266 КУпАП є бланкетними, оскільки не встановлюють детальної процедури проходження огляду, а відсилають до підзаконних нормативно-правових актів, які деталізують положення цієї статті. Такий висновок підтверджується положеннями частини 6 цієї статті, в якій зазначено, що направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура огляду встановлюється такими підзаконними нормативними актами, які прийняті на виконання статті 266 КУпАП і деталізують норми цієї статті: Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (надалі Порядок №1103); Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735 (надалі Інструкція № 1452/735).
Ці нормативно-правові акти передбачають два види огляду: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу і лікарем в закладі охорони здоров'я.
Відповідно до пунктів 2, 6, 7 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів (далі Інструкція), щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом(далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров'я).
Крім того, відповідно до пункту 6 Порядку №1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав (п.7 Порядку).
Наведене дає підстави стверджувати те, що у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння підлягає безумовному доведенню факт керування особою транспортним засобом, далі вже наявність ознак наркотичного сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння оформлена відповідним направленням, та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.
Відповідно до п. 1.10 ПДР України водій особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Під керуванням транспортним засобом слід розуміти виконання особою функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Порядок застосування органами національної поліції технічних засобів, що мають функції відеозапису, врегульовано Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року за №1026 (далі Інструкція), відповідно до якої включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Судом був досліджений DVD-диск з відеозаписом з нагрудної камери/відеореєстратора поліцейського, доданий до матеріалів провадження. При дослідженні відеозапису, який долучений працівниками поліції до матеріалів справи встановлено, що відеозапис містить лише один файл, в якому відсутній факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 . Відеозапис розпочинається з моменту в якому, громадянин ОСОБА_1 перебуває поряд з автомобілем та спілкується зі співробітниками поліції і йому одразу пропонують пройти огляд у лікаря нарколога для встановлення факту вживання наркотичних засобів.
Таким чином, слід констатувати, що відеозапис, долучений до матеріалів провадження не відображає відомостей, як керування ОСОБА_2 транспортним засобом, що є одними з невід'ємних складових для кваліфікації дій притягуваного за ст. 130 КУпАП. Отже відео, що додано як доказ у справі не є належним доказом у цій справі та не дає можливості суду поза розумним сумнівом встановити чи керував ОСОБА_2 транспортним засобом і чи дотримано працівником поліції встановлений порядок проведення огляду згідно ст. 266 КУпАП.
Частина 2 статті 251 КУпАП імперативно вказує, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та неспростовним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а є лише формою фіксації правопорушення.
При цьому, за усталеною практикою ЄСПЛ суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції.
Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
З урахуванням встановлених обставин, суд констатує, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення відомості про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах справи, а його винуватість не доведена поза розумним сумнівом допустимими і належними доказами.
У зв'язку із викладеним, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена поза розумним сумнівом.
Склад правопорушення це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд приходить до однозначного висновку, що ОСОБА_1 не підлягає адміністративній відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП і, відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 247 КпАП України провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.
Керуючись ст.ст. 7, 130, 221, 247, 251, 255, 284 КУпАП,
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , 11.01.2003, за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя О.П. Ляшко