Справа № 521/1424/24
Провадження № 1-кп/522/1140/25
25.07.2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
при розгляді в режимі відео конференції обвинувального акту у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022160000000581 від 22.08.2022 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хлвачеурі, Республіки Грузія, громадянина Республіки Грузія, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-29.05.2020 року Малиновським районним судом м. Одеси за ст. 115 ч.2 п.6, 187 ч.4 КК України до 13 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.12.2021 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання змінено на довічне позбавлення волі,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 255 ч.5, ст. 28 ч.4, 189 ч.4, ст. 27 ч.3, 28 ч.4, 255-2 ч.1 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Чорноморська, Одеської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 255 ч.5, ст. 28 ч.4, 255-2 ч.1 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Солтанівка, Любашівського району, Одеської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше судимого:
-10.09.2003 року Любашівським районним судом Одеської області за ст. 185 ч.3, 187 ч.3 КК України до 7 років позбавлення волі;
-04.09.2017 року Малиновським районним судом м. Одеси за ст. 146 ч.2, 189 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 255 ч.5, ст. 28 ч.4, 255-2 ч.1 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Рибаківка, Березанського району, Миколаївської області, громадянина України, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_5 , раніше судимого:
- 26.01.2011 року Березанським районним судом Миколаївської області за ст. 212 ч.2 КК України до 7 років 3 місяців позбавлення волі,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 255 ч.5, ст. 28 ч.4, 189 ч.4, 28 ч.4, 255-2 ч.1 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Ізмаїла, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_6 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_7 , який не має судимості в силу ст. 89 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 203-2 ч.2 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
захисників - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 ,
перекладача - ОСОБА_14 ,
суд-
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022160000000581, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 255 ч.5, ст. 28 ч.4, 189 ч.4, ст. 27 ч.3, 28 ч.4, 255-2 ч.1 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 255 ч.5, ст. 28 ч.4, 255-2 ч.1 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 255 ч.5, ст. 28 ч.4, 255-2 ч.1 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 255 ч.5, ст. 28 ч.4, 189 ч.4, 28 ч.4, 255-2 ч.1 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 203-2 ч. 2 КК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_8 подав клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 .
В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що обвинуваченим необхідно продовжити строк тримання під вартою на 60 діб, так як ризики, передбачені ст. 177 КПК України встановлені раніше судом при обранні їм запобіжного заходу не відпали та продовжують існувати, в зв'язку з чим до обвинувачених неможливо застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_13 , заперечували проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на його необґрунтованість та просили змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, або при продовженні строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_10 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на його необґрунтованість та просили при вирішенні питання про продовження дії обраного запобіжного заходу визначити розмір застави.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_12 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на його необґрунтованість та просили змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід.
Інші учасники судового провадження пітримали думку сторони захисту.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши подане прокурором клопотання, вивчивши матеріали судової справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» гарантується право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Так, в провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022160000000581 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 255 ч.5, ст. 28 ч.4, 189 ч.4, ст. 27 ч.3, 28 ч.4, 255-2 ч.1 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 255 ч.5, ст. 28 ч.4, 255-2 ч.1 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 255 ч.5, ст. 28 ч.4, 255-2 ч.1 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 255 ч.5, ст. 28 ч.4, 189 ч.4, 28 ч.4, 255-2 ч.1 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 203-2 ч. 2 КК України.
Прокурором було подане клопотання про продовження обвинуваченим строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що ризики встановлені раніше судом при обранні їм запобіжного заходу не відпали та продовжують існувати, в зв'язку з чим до обвинувачених неможливо застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Надаючи оцінку доводам клопотання щодо наявності існування ризиків, суд враховує наступне.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 255 ч.5, ст. 28 ч.4, 255-2 ч.1 КК України, ОСОБА_5 обвинувачується у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 255 ч.5, ст. 28 ч.4, 255-2 ч.1 КК України, ОСОБА_6 обвинувачується у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 255 ч.5, ст. 28 ч.4, 189 ч.4, 28 ч.4, 255-2 ч.1 КК України, за вчинення яких в разі доведеності їх вини, передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років, а отже наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик того, що обвинувачені враховуючи тяжкість покарання, що їм загрожує у разі встановлення їх вини, можуть вдатися до спроб переховуватися від суду.
При цьому, суд враховує, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний, обвинувачений може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім того, зважаючи на те, що остаточне рішення по справі відносно обвинувачених не прийнято, свідки підлягають безпосередньому допиту судом та суд має дослідити докази у справі, суд вважає, що в даному випадку існує ризик можливого незаконного впливу обвинуваченими на свідків у цьому кримінальному проваджені, з метою зміни останніми показань, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
З урахуванням того, що обвинувачені раніше притягувалися до кримінальної відповідальності, суд ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжує існувати.
За таких обставин, суд вважає, що у клопотанні прокурора доведено про не зменшення ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На даному етапі судового провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченими та зможе запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом не встановлено.
Таким чином, суд вважає, що ризики, які були заявлені у клопотанні прокурора, доведені під час розгляду клопотання та виправдовують тримання обвинувачених під вартою, обумовлені суспільною необхідністю, є обґрунтованими з огляду обмеження конституційних прав і свобод обвинувачених.
Враховуючи положення п. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне розмір застави не визначати, в зв'язку з тим що обвинуваченим інкримінується вчинення злочину передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження стосовно обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 201, 331, 350, 369-372, 376 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 21.09.2025 року, включно.
Розмір застави не визначати.
Продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 21.09.2025 року, включно.
Розмір застави не визначати.
Продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 21.09.2025 року, включно.
Розмір застави не визначати.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місць ув'язнення.
Суддя: