Справа № 522/12824/25
Провадження №3/522/4442/25
24 липня 2025 року місто Одеса
Суддя Приморського районного суду міста Одеси Коваленко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, які надійшли з Відділу поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №220644 від 24.05.2025, ОСОБА_1 24.05.2025 о 22 годині 09 хвилин, будучи матір'ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КпАП, а саме керував транспортним засобом «Mersedes» за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 89, не маючи права керувати транспортним засобом, чим порушив п.2.1.а ПДР, якому на момент вчинення адміністративного правопорушення виповнилось 15 років.
За вказаним фактом стосовно ОСОБА_1 було складено протокол серії ВАБ №220644 від 24.05.2025 за ч.3 ст.184 КУпАП.
Судовий розгляд в суді проведено за відсутністю особи, стосовно якої складені матеріали, яка в судове засідання не з'явилася. Про дату, час та місце розгляду протоколу про адміністративне правопорушення було повідомлено належним чином шляхом направлення смс-повідомлення Крім того, судом було повідомлено про дату судового засідання шляхом розміщення повідомлення на сайті «Судова влада».
Суд вважає, що були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги те, що особа, будучи повідомленою про дату та час розгляду справи в суді, не з'явилася, надавши до суду заяву про розгляд справи без його участі, суд оцінює таку поведінку, як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.254 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Так, ч.1 ст.184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, що тягне за собою попередження або накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.3 ст.184 КУпАП, передбачена відповідальність батьків або осіб, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачена КУпАП
Суб'єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
В той час, як відповідальність на батьків чи осіб, які їх замінюють, настає у разі вчинення правопорушення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, то вчинення такого правопорушення неповнолітнім, має підтверджуватись відповідними доказами до утворення об'єктивної сторони інкримінованого правопорушення.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 який є єдиним доказом у справі, ОСОБА_1 24.05.2025 о 22 годині 09 хвилин, будучи матір'ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КпАП, а саме керував транспортним засобом «Mersedes» за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 89, не маючи права керувати транспортним засобом, чим порушив п.2.1.а ПДР, якому на момент вчинення адміністративного правопорушення виповнилось 15 років, що свідчить про відсутність суб'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст.184 КУпАП передбачає вичерпний перелік ознак, які утворюють склад даного правопорушення.
Натомість у складеному працівником поліції протоколі не зазначено, які саме обов'язки порушила ОСОБА_1 , в чому конкретно виражаються її протиправні дії і яким чином вони призвели до наслідків у вигляді вчинення її сином адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КпАП.
Вчинення неповнолітнім сином ОСОБА_1 протиправних дій не призводить автоматично до настання відповідальності батьків за ст.184 КУпАП, оскільки матеріалами справи має бути доведено що між такими наслідками і конкретними діями чи бездіяльністю батьків існує прямий причинний зв'язок.
Крім того, єдиним доказом по справі, в якому відображені обставини можливого вчинення правопорушення ОСОБА_1 , є протокол про адміністративне правопорушення.
До протоколу не долучено жодного іншого письмового доказу чи відеозапису з місця події, не зазначено свідків події.
Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження факту скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)». Таким чином, суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчинення адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено перед судом. Суд також не має права самостійно вишукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином перебиратиме на себе функції обвинувача, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 62 Конституції України визначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, враховуючи що в протоколі не конкретизовано обставини інкримінованого правопорушення, що має наслідком істотне порушення права особи на захист, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП, у зв'язку із чим вона не підлягає адміністративній відповідальності за ч.2 ст.184 КУпАП і, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.184, 221, 247, 280, 283, 284 КУпАП, суд,
Провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.184 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: