Справа № 522/15979/25
Провадження по справі №3/522/5396/25
24 липня 2025 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Іванов В.В., при секретарі Тетьковій В.М., розглянувши адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
26.06.2025 о 15 год. 30 хв., громадянин ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: м. Одеса, вул. Привозна кут вул. Преображенської здійснював реалізацію тютюнових виробів без марок акцизного податку, чим вчинив правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 156 КУпАП.
За цим фактом співробітниками поліції стосовно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 462455 від 26.06.2025 за ч. 4 ст. 156 КУпАП України.
Судовий розгляд в суді проведено за відсутністю ОСОБА_1 , який в судове засідання не з'явився, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Про причини неявки ОСОБА_1 суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи не подавав.
Суд вважає, що були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 , будучи повідомленим про дату та час розгляду справи в суді, не з'явився, суд оцінює таку поведінку як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 462455 від 26.06.2025 в графі «заяви та клопотання» ОСОБА_1 просив матеріали адміністративної справи розглядати за його відсутності. Також зазначив, що вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 156 КУпАП визнає.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 156 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
Більш того, в умовах воєнного стану, з огляду на неприпустимість зупинення роботи судів та здійснення правосуддя та на розумність строків розгляду справ, суд не має чекати, що особа, щодо якої розглядається справа, виявить бажання з'явитись до суду за умови не повідомлення суду причин своєї неявки.
З урахуванням того, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, в судове засідання не з'явився, до суду будь-яких доказів не надав, приймаючи рішення по суті, суд виходить з наявних в матеріалах справи даних.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 462455 від 26.06.2025 вбачається, що 26.06.2025 о 15 год. 30 хв., громадянин ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: м. Одеса, вул. Привозна кут вул. Преображенської здійснював реалізацію тютюнових виробів без марок акцизного податку, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 156 КУпАП.
Факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджується доданими до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 462455 від 26.06.2025 матеріалами адміністративної справи, а саме:
-рапортом від 26.06.2025;
-письмовими поясненнями ОСОБА_1 , в яких зазначив, що вину визнає;
-письмовими поясненнями ОСОБА_2 ;
-письмовими поясненнями ОСОБА_3 ;
-долученими до справи фотоматеріалами;
-актом приймання-передачі на відповідальне зберігання № 2922 від 26.06.2025;
-копією постанови Приморського районного суду м. Одеси від 21.05.2025.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , всупереч ст. 15 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» здійснював реалізацію тютюнових виробів без марок акцизного податку.
За вимогами ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
При цьому, статтею 1 вказаного Закону визначено, що: роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання (у тому числі іноземних суб'єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Відповідно до ст. 55 ГК України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Частиною 4 ст. 156 КУпАП передбачена відповідальність за дії, передбачені частиною першою чи третьою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу від восьмисот до однієї тисячі чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: об'єкту, об'єктивної сторони, суб'єкту, суб'єктивної сторони.
Суб'єкт адміністративного правопорушення - це фізична осудна особа, яка досягла на момент вчинення проступку віку, з якого настає адміністративна відповідальність.
Об'єктивна сторона правопорушення за ч. 4 ст. 156 КУпАП передбачає дії суб'єкта підприємницької діяльності щодо порушення правил торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами без ліцензії або марок акцизного збору, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню
Суб'єктами правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 156 КУпАП можуть бути працівники торгівлі, громадського харчування, громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю в цих галузях.
Тобто, з вищевказаного вбачається, що адміністративна відповідальність за ч. 4 ст. 156 КУпАП настає для працівників торгівлі, а ОСОБА_1 в письмових поясненнях зазначив, що здійснював реалізацію тютюнових виробів без марок акцизного податку.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази та надавши їм оцінку, суд вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів для встановлення в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 156 КУпАП.
Суд вказує, що особою, яка притягається до адміністративної відповідальності не надано доказів, які б спростовували факти викладені у протоколі та матеріалах справи.
Відповідно до санкції ч. 4 ст. 156 КУпАП за це правопорушення на особу накладається штраф від восьмисот до однієї тисячі чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі.
Вирішуючи питання про вид і розмір адміністративного стягнення, суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника та ступінь вини, а також відсутність обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу, передбаченого санкцією вказаної статті, у розмірі штрафу від восьмисот до однієї тисячі чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі.
Враховуючи викладене вище правила, визначені ч. 2 ст. 33 КУпАП, суд приходить до висновку про необхідність застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, у зв'язку з чим на вимогу п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. 156, ст. ст. 9, 24, 33, 34, 35, 38, 221, 283, 284, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 13600 гривень, з конфіскацією предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за редакцією від 01.01.2025, стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 гривень на користь держави.
У разі несплати правопорушником штрафу не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання штрафу, постанова про накладання штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений у відповідній статті КУпАП.
Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення. В разі ж оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси Віктор ІВАНОВ