Провадження №2-а/522/381/25
Справа № 522/14680/25-Е
25 липня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: судді - Бондар В.Я.,
за участі секретаря судового засідання - Єрганінової К.В.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження (з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-271, 286 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
Позивач в особі представника ОСОБА_2 01.07.2025 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправною та скасування постанови №ЮР/1346/1 від 21.04.2025 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про адміністративне правопорушення, провадження у справі просить закрити за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не отримав повістку про виклик та не був обізнаний про її існування до 17.04.2025. Позивач особисто з'явився до ТЦК та СП з метою подання заяви про відстрочку від призову на військову службу. Позивач вчасно оновив дані, однак повістка направлялася з метою уточнення даних, без конкретного зазначення які дані не уточнені. Крім того, ОСОБА_1 спільно з адвокатом ОСОБА_3 прибули 21.04.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для розгляду справи про адміністративне правопорушення, однак розгляд справи не відбувся, бо за повідомленням чергового начальник перебував на оперативній нараді, юрист повідомив, що провадження у справі буде закрито, однак не дотримався обіцянки.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 03.07.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано 10-денний строк для усунення недоліків позову.
Після усунення недоліків позову заявою від 15.07.2025 ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16.07.2025 поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на звернення до суду, провадження у справі було відкрите, справу призначено до розгляду у судовому засіданні 23.07.2025. Витребувано від відповідача матеріали справи про притягнення позивача до відповідальності.
У судове засідання 23.07.2025 учасники справи не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Представник позивача Мевлід Д.М. звернувся до суду 23.07.2025 з заявою про розгляд справи за його відсутності.
Згідно ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 25 липня 2025 року.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 17 квітня 2025 року відповідальним виконавцем адміністартивного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 солдатом ОСОБА_4 складено протокол №ЮР/1346, згідно якого військовозобов'язаний ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункт 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, не прибув 16.01.2025 о 14:00 за повісткою №1650781 від 03.01.2025 для уточнення військово-облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Виклик направлений рекомендованим поштовим відправленням №0610219546133. Про причини неявки протягом визначеного пунктом 24 Порядку №560 терміну не повідомив.
ОСОБА_1 підписав протокол та зазначив, що пояснення будуть надані на електронну пошту.
Згідно відомостей з застосунку Резерв+, дані ОСОБА_1 уточнені вчасно.
21 квітня 2025 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 було винесено постанову №ЮР/1346/1, згідно якої військовозобов'язаний ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункт 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, не прибув 16.01.2025 о 14:00 за повісткою №1650781 від 03.01.2025 для уточнення військово-облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Виклик направлений рекомендованим поштовим відправленням №0610219546133. Про причини неявки протягом визначеного пунктом 24 Порядку №560 терміну не повідомив, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
На постанові наявна відмітка про її отримання ОСОБА_1 23.03.2025.
Згідно листа АТ «Укрпошта» від 02.05.2025 рекомендований лист від 07.01.2025 за №0610219546133 з позначкою «повістка ТЦК» адресований ОСОБА_1 надійшов 09.01.2025 до відділення №29 м.Одеса та в той же день доставлявся листоношею за вказаною адресою. Однак, згідно отриманих пояснень від листоноші, за вказаною адресою знаходиться багатоквартирний будинок, доступу і під'їзд не було, оскільки ключів у листоноші немає. Повідомлення про надходження поштового відправлення було залишено в дверях до під'їзду, адже на прохання листоноші до мешканців будинку зробити їй електронні ключі до входу у під'їзд і доступу до абонентських скриньок, отримувала відмову. Інформування адресата за номером телефону не здійснювалося, оскільки номер телефону адресата не було зазначено. Рекомендований лист №0610219546133 не був вручений адресату, повернутий відправнику 15.01.2025 з зазначенням причини повернення «адреса відсутній за вказаною адресою».
Згідно абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані: надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.
Обов'язок громадян з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, передбачений абзацом першим частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», однак у протоколі та постанові вказано, що ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу другого частини першої статті 22 Закону.
За змістом ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно із ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно із п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За приписами ст.77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За правилами ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно абз. 1 п.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 16 травня 2024 року № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Позивач зазначає, що повістку від ІНФОРМАЦІЯ_4 він не отримував. Матеріали справи не містять ані повістки, ані доказів її належного отримання позивачем, адже у листі АТ «Укрпошта» вказано, що відмітка «адресат відсутній за вказаною адресою» проставлена тільки на підставі того, що листоноша залишила сповіщення в дверях під'їзду будинку, що не відповідає проставленій відмітці і не може бути належним сповіщенням. Крім того, номер телефону позивача зазначений не був, тому він не був обізнаний про повістку про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ухвалу суду про витребування доказів, відповідач не виконав, з відзивом до суду не звертався.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно зі ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно зі ст.62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності. Чинним законодавством заборонено притягнення особи до адміністративної відповідальності, якщо на момент подій адміністративна відповідальність не була передбачена певною нормою КУпАП, адже закони, що встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Тож, ОСОБА_1 не був належним чином сповіщений про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а тому доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення не надано.
Слід зазначити, що закон покладає на відповідача обов'язок довести законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, направленого на переслідування особи позивача в порядку КУпАП.
Відповідач не виконав обов'язку доведення правомірності прийнятого рішення, на виконання ухвали суду у строки встановлені судом відзив на позовну заяву не надав. На виконання ухвали суду про витребування доказів, ІНФОРМАЦІЯ_5 витребуваної інформації суду не представив.
З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 не доведений склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки доказів на підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення до матеріалів справи не долучено.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, відтак суд вважає за необхідне скасувати постанову, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
З огляду на вищевикладене, відсутні підстави наводити доводи іншим аргументам позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 38, 247, 287-293 КпАП України, ст.ст. 243-246,250, 251, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати постанову №ЮР/1346/1 від 21 квітня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, згідно якої на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 25 липня 2025 року.
Суддя: В.Я. Бондар