С права №522/8841/24-Е
Провадження № 2/522/2077/25
24 липня 2024 року Приморський районний суд м. Одеса у складі:
головуючого - судді Абухіна Р.Д.,
за участю секретаря судового засідання Кріцької Д.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, щодо визнання права власності спадкове майно, -
В червні 2024 р. ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду міста Одеси з вищевказаним позовом.
За первісною редакцією позовних вимог просила встановити факт сумісного проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2000 року по дату смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та визнати за ним право на спадкування.
На підставі заяви про зміну предмета позову до розгляду судом було прийнято змінені позовні вимоги, якими позивач просила визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , в порядку спадкування за законом як спадкоємцем четвертої черги після померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/3 (одну третю) частку ОСОБА_2 в квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов було мотивовано тим, що відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 , виданого Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 16.11.2017 р., ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У зареєстрованому шлюбі ОСОБА_2 на момент смерті - не перебував, дітей та батьків, які б його пережили - немає.
Разом з цим, у 2000 р., ОСОБА_2 почав жити однією сім'єю з ОСОБА_1 та її донькою від першого шлюбу, ОСОБА_3 .
Дана обставина підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданого 05.06.2000 р. Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради, відповідно до розпорядження 05.06.2000 р., за №138714.
Згідно змісту цього свідоцтва, воно було видане на підтвердження права спільної часткової власності ОСОБА_1 та членам її сім'ї ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (за текстом свідоцтва).
Відтак, органом приватизації вже станом на 2000 р. підтверджувався факт проживання ОСОБА_2 однією сім'єю з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , у зв'язку з чим він прийняв участь у приватизації житла державного житлового фонду.
Позивач відзначає, що станом на 1989 р., ОСОБА_2 до складу сім'ї ОСОБА_1 не входив, а був вселений і, відповідно, приймав участь у приватизації з волевиявлення головного квартиронаймача ОСОБА_1 , на що вказує ордер на житлове приміщення №109-А від 29.05.1989 р.
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 06.05.2024 р., ОСОБА_1 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , так само, як і померлий ОСОБА_2 , та проживала разом з ним по день його смерті, що підтверджується матеріалами спадкової справи.
Окрім цього, факт спільного проживання підтверджується також актом про встановлення фактичного місця проживання від 23.05.2024 р., підписаного сусідами ОСОБА_1 та нині померлого ОСОБА_2 , - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , підписи яких засвідчено Начальником виробничої дільниці №2 КП «ЖКС «Фонтанський».
Також ця обставина підтверджується показами свідків, фото-світлинами, які підтверджують спільне святкування головних подій життя цієї сім'ї разом, як одна дружня та повноцінна сім'я.
З огляду на те, що фактичні шлюбні відносини так і не були зафіксовані шляхом укладення шлюбу у встановленому законом порядку, ОСОБА_1 вимушена була звернутися з цим позовом до суду, позаяк відповідно до листа державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Ворсуляк Асі Миколаївни від 09.05.2024 р., за вих. №1150с/02-14, було приведено, що для оформлення своїх спадкових прав, ОСОБА_1 повинна надати відповідне рішення суду про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З підстави порушення своїх спадкових прав, звернулася до суду з цим позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , не склавши заповіту, що підтверджується матеріалами спадкової справи після ОСОБА_2 та свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , виданого Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 16.11.2017 р.
Відповідно до листа державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Ворсуляк Асі Миколаївни від 09.05.2024 р., за вих. №1150с/02-14, було приведено, що для оформлення своїх спадкових прав, ОСОБА_1 повинна надати відповідне рішення суду про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У зареєстрованому шлюбі ОСОБА_2 на момент смерті - не перебував, дітей та батьків, які б його пережили - немає. з Разом з цим, у 2000 р., ОСОБА_2 почав жити однією сім'єю ОСОБА_1 та її донькою від першого шлюбу, ОСОБА_3 . Дана обставина підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданого 05.06.2000 р. Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради, відповідно до розпорядження 05.06.2000 р., за №138714.
Згідно змісту цього свідоцтва, воно було видане на підтвердження права спільної часткової власності ОСОБА_1 та членам її сім'ї ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Відтак, органом приватизації станом на 2000 р. підтверджувався факт проживання ОСОБА_2 однією сім'єю з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , у зв'язку з чим він прийняв участь у приватизації житла державного житлового фонду.
Свідки, надаючи показання, підтверджують факт безперервного спільного проживання сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Також спільне проживання Позивача та померлого підтверджується фотознімками, де вони зображені в моменті святкування подій родини.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно з статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).
Згідно з частинами другою, четвертою статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім'ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18).
Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Зазначене положення поширюється щодо осіб, а саме чоловіка або жінки, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, але перебувають в іншому зареєстрованому шлюбі; проте не поширюється щодо інших осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, але проживали однією сім'єю зі спадкодавцем на інших засадах, ніж фактичні шлюбні відносини. Згідно з частиною другою статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Тлумачення наведеної норми права вказує, що для визначення статусу сім'ї необхідно встановити три складові: особи спільно проживали; ці особи пов'язані спільним побутом; ці особи мають взаємні права та обов'язки (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року в справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).
Позитивні юридичні факти, тобто ті, які повинні існувати на час відкриття спадщини і можуть зумовлювати, за передбачених в ЦК умов, виникнення права на спадкування за законом. Аналіз положень глави 68 ЦК України дозволяє стверджувати, що для спадкування за законом мають існувати чітко визначені юридичні факти, що підтверджують наявність: родинних відносин (певний ступінь споріднення зі спадкодавцем); квазіродинних відносин (усиновлення спадкоємця чи спадкодавця); сімейних відносин (шлюб зі спадкодавцем; проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини); відносин із утримання (перебування на утриманні спадкодавця спадкоємцем не менш як 5 років до часу відкриття спадщини) (див, зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 березня 2021 року в справі № 643/14592/18 (провадження № 61-15094св20)).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18), вказано, що «для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
З метою застосування статті 1264 ЦК України встановлення факту проживання однією сім'єю передбачає доведення перед судом факту спільного проживання осіб, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних сім'ї. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне проживання таких осіб в житлі за однією адресою (адресами), збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування один про одного/надання взаємної допомоги тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин. Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2022 року у справі № 361/4744/19 (провадження № 61-2851св22), від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20 (провадження № 61-13801св21).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22серпня 2018 року в справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18), «згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року у справі № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї» членами сім'ї є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2024 року в справі № 642/4502/17 (провадження № 61-14982св23) зазначено, що «способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).
Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб'єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20 (провадження № 61-17025св21), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21)).
Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов'язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року в справі № 346/2744/21 (провадження № 61-10543сво23)).
Для визнання права власності (чи визнання права на частку в праві спільної часткової власності) за спадкоємцем законодавцем не передбачено обов'язкового пред'явлення окремої позовної вимоги про встановлення факту прийняття спадщини спадкодавцем. Тобто, така обставина (факт прийняття спадщини спадкодавцем), у разі пред'явлення позову про визнання права власності (чи визнання права на частку в праві спільної часткової власності) за спадкоємцем, встановлюється під час розгляду такого позову.
Враховуючи той факт, що Позивач наявними у матеріалах справи довела спільне проживання зі спадкодавцем однією сім'єю ще з 2000 року, - її нові позовні вимоги є законними та обґрунтованими.
Керуючись ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268, 280-285, 315 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , в порядку спадкування за законом як спадкоємцем четвертої черги після померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/3 (одну третю) частку ОСОБА_2 в квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Р. Д. Абухін
24.07.25