Справа №583/2623/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/333/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - тримання під вартою
Іменем України
15 липня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 583/2623/25 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13.06.2025 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
учасників кримінальногоо провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
підозрюваної - ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
установила:
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 просить скасувати ухвалу слідчого судді, оскільки наведені слідчим ризики не підтверджуються матеріалами клопотання і є припущеннями, наміру переховуватися від органу досудового розслідування її підзахисна не має, прізвища свідків і потерпілого, на яких може чинити тиск підозрювана в клопотанні взагалі не наведені, які саме докази може переховувати, знищити або сховати остання стороною обвинувачення також не зазначено, ОСОБА_8 раніше не судима, має постійне місце проживання, тому запобігти наведеним в клопотанні ризикам можливо шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, зокрема у виді домашнього арешту.
13.06.2025 до Охтирського міськрайонного суду Сумської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, погодженим із прокурором Охтирської окружної прокуратури, звернувся начальник СВ Охтирського РВП ГУНП в Сумській області, яке обґрунтував тим, що ОСОБА_8 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, а саме, в умисному заподіянні 11.06.2025 потерпілому ОСОБА_11 тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя потерпілого в момент заподіяння.
12.06.2025 до ЄРДР за № 12025200460000581 були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, в цей день ОСОБА_8 була затримана в порядку ст. 208 КПК і їй було оголошене повідомлення у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Зважаючи на те, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, існують ризики, передбачені п. 1-3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, тому слідчий просив застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13.06.2025 до ОСОБА_8 був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою. Своє рішення слідчий суддя суду першої інстанції умотивувала тим, що повідомлена ОСОБА_8 підозра є обґрунтованою, існують ризики, передбачені п. 1-3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, запобігти яким можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, доводи підозрюваної ОСОБА_8 та її захисника ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу, доводи прокурора ОСОБА_7 про залишення рішення слідчого судді без змін, а апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Зокрема, здійснивши судовий розгляд клопотання слідчого та задовольнивши його, слідчий суддя суду першої інстанції дійшла правильного висновку про застосування до ОСОБА_8 саме такого запобіжного заходу як тримання під вартою, а не будь-якого іншого, більш м'якого запобіжного заходу, передбаченого у ч. 1 ст. 176 КПК, та дотрималася вимог ст. 176, 177, 178, 183 і 194 КПК, з'ясувала і дослідила всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання особи під вартою, а саме наявність у органу досудового розслідування обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, існування ризиків, на які вказував слідчий у своєму клопотанні, та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам.
Так, ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачене покарання лише у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, існують реальні ризики того, що остання може переховуватися від органів досудового розслідування, суду, незаконно впливати на свідків, потерпілого у даному краніальному провадженні, знищити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та вчинити інше кримінальне правопорушення, і застосування до неї більш м'яких запобіжних заходів є недостатнім для запобігання визначеним в ухвалі слідчого судді ризикам.
Наявність обґрунтованої підозри підтверджується сукупністю наданих стороною обвинувачення доказів відповідно п. 1 ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК, а будь-які інші докази, які б викликали сумніви в обґрунтованості оголошеної підозри на цій стадії процесу у кримінальному провадженні відсутні. При встановленні факту наявності обґрунтованої підозри колегія суддів також враховує і усталену судову практику з цього питання ЄСПЛ, який у своїх численних рішеннях (зокрема від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine, п. 175) і від 20.03.1997 у справі «Луканов проти Болгарії» (Lukanov v. Bulgaria) визначив, що слідчий суддя, оцінюючи докази на предмет доведеності обставин, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо «існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення», а «…факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу» (рішення від 28.10.1994 в справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. the United Kingdom), заява № 14310/88). При цьому питання про те, що «тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою» (п. 3 рішення від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» (Ferrari-Bravo v. Italy), заява № 9627/81).
Тобто, для визнання підозри обґрунтованою наявні докази є достатніми, а доведення факту вчинення кримінального правопорушення є завданням подальшого досудового розслідування. При цьому слідчий суддя/суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати будь-які фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та давати безпосередньо оцінку доказам його вчинення.
Висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу фактичних обставин кримінального правопорушення та обвинуваченої особи (характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців тощо), її поведінки під час досудового розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади, способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків тощо).
З огляду на це, мають місце і заявлені у клопотанні слідчого ризики того, що ОСОБА_8 із-за тяжкості покарання, що їй загрожує в разі визнання її винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнути відповідальності за скоєне, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Врахування тяжкості кримінального правопорушення при цьому має свій раціональний зміст, оскільки тяжкість свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинені кримінальні правопорушення підвищує ризик того, що ОСОБА_8 може іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, так як небезпека ризику переховування від органів досудового розслідування і суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та інше.
Є обґрунтованим і ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК, оскільки підозрювана може чинити спроби схилити потерпілого, свідків в даному кримінальному провадженні до зміни показань, враховуючи фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється. При цьому колегія суддів бере до уваги, що відповідно ч. 4 ст. 95 КПК, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них.
Кримінальне провадження перебуває на початковій стадії досудового розслідування, а відтак ймовірність того, що підозрювана може вдатися до спроб перешкоджання цьому кримінальному провадженню існує і є вагомою, може знищити докази своєї причетності до вчинення злочину та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_8 , колегія суддів враховує і наявність об'єктивної потреби у цьому, зважуючи на всі обставини, що свідчать «за» і «проти» наявності справжнього публічного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи. При цьому згідно ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також судової практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою; суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, тому більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не забезпечить запобігання встановленим слідчим суддею ризикам, що є виправданим та необхідним елементом з огляду на інші обставини і визначає потребу в триманні підозрюваної під вартою.
Доводи апеляційної скарги захисника з приводу того, що наведені слідчим ризики не підтверджуються матеріалами клопотання є необґрунтованим, адже при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваною особою та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, в даному випадку, слідчий суддя має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК, що виключають можливість застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційним судом не встановлено.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_8 раніше не судима, має постійне місце проживання, хоч і мають місце, але повинні враховуватись разом з іншими обставинами у справі у їх сукупності. При цьому колегія суддів враховує і те, що наведені захисником обставини не стали стримуючими факторами від протиправних дій згідно повідомленої ОСОБА_8 підозри.
Погоджується колегія суддів і з висновком слідчого судді щодо невизначення ОСОБА_8 альтернативного заходу у виді застави, оскільки відповідно вимог п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК запобіжний захід у виді застави може не встановлюватись у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненому із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і умотивованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, у зв'язку з чим приходить висновку про залишення рішення слідчої судді без змін, а поданої апеляційної скарги - без задоволення
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України,
постановила:
Ухвалу слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13.06.2025 відносно ОСОБА_12 залишити без змін, а апеляційну скаргу її захисника ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4