Справа №591/6534/18 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/15/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Хуліганство
Іменем України
10 липня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 591/6534/18 за апеляційними скаргами прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 20.01.2020, за яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1
визнаний невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 296 КК України та виправданий
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка та мешканка АДРЕСА_2
визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України,
учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_10 ,
захисників - адвоката ОСОБА_11 ,
установила:
У поданих апеляційних скаргах:
- прокурор ОСОБА_12 просить скасувати вирок суду відносно ОСОБА_13 через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_13 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 2 роки. Також просить скасувати вирок відносно ОСОБА_14 через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м'якості, та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_14 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК, і призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком 2 роки. Задовольнити цивільний позов ОСОБА_15 у повному обсязі. Вимоги обґрунтовані тим, що вина ОСОБА_13 доводиться зібраними в ході досудового розслідування доказами, яким суд першої інстанції не дав належної оцінки та фактично ухвалив вирок на підставі показань одного обвинуваченого. Крім того, суд безпідставно призначив ОСОБА_14 покарання із застосування ст. 69 КК;
- захисник ОСОБА_14 - адвокат ОСОБА_7 просить скасувати вирок через неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та закрити кримінальне провадження за ч. 1 ст. 296 КК відносно ОСОБА_14 , оскільки надані суду стороною обвинувачення докази не доводять вину обвинуваченої, а висновки суду грунтується на припущеннях.
Вироком Зарічного районного суду м. Суми від 20.01.2020 ОСОБА_13 визнаний невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 296 КК і виправданий. ОСОБА_14 визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК, і їй призначене покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді штрафу в розмірі 1700 грн. Стягнуто з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_15 10000 грн моральної шкоди.
Згідно обвинувального акта органом досудового розслідування ОСОБА_13 і ОСОБА_14 пред'явлене обвинувачення в тому, що 28.09.2018 близько 17:15, перебуваючи в салоні тролейбуса № 4, не доїжджаючи до зупинки на вул. Г. Кондратьєва, 110, між обвинуваченими та потерпілою ОСОБА_15 , яка здійснювала контрольну перевірку проїзних документів у пасажирів та вимагала сплати штрафу за безбілетний проїзд ОСОБА_13 , виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_14 , діючи групою осіб з ОСОБА_13 , грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, нанесла один удар кулаком лівої руки в область живота потерпілої, що завдало їй фізичного болю (ч. 2 ст. 296 КК). ОСОБА_13 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, приєднався до дій ОСОБА_14 , і, діючи групою осіб, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповагу до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, наніс один удар кулаком в область обличчя потерпілої, що завдало їй фізичного болю (ч. 2 ст. 296 КК).
Розглянувши кримінальне провадження та дослідивши всі обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що надані докази не доводять вчинення ОСОБА_13 грубого порушення громадського порядку, вчинене з особливою зухвалістю, у той час як вина ОСОБА_14 у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповагу до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, судом встановлена. У зв'язку з недоведенням вини ОСОБА_13 , правову кваліфікацію вчиненого ОСОБА_14 кримінального правопорушення суд змінив на ч. 1 ст. 296 КК, виключивши кваліфікуючу ознаку - вчинення злочину групою осіб.
До початку апеляційного розгляду захисник ОСОБА_11 заявила клопотання про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_14 у зв'язку з її смертю.
Вислухавши суддю-доповідача, доводи захисника ОСОБА_11 , яка просила закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_14 у зв'язку з її смертю, доводи прокурора ОСОБА_10 , яка заперечила проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що клопотання захисника про закриття кримінального підлягає задоволенню з таких підстав.
Зокрема, відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, КПК та інших законів України (ч. 1-2 ст. 1 КПК), а завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).
Належна правова процедура - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Відповідно п. 5 ч. 1, ч. 7 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв'язку з її смертю, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого. Якщо обставини, передбачені п. 5, 6, 7, 8, 9, 9-1 ч. 1 цієї статті, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому п. 2, 3 ч. 2 цієї статті, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.
Згідно ч. 10 ст. 284 КПК за наявності підстави для закриття кримінального провадження, передбаченої п. 5 ч. 1 цієї статті суд до постановлення ухвали про закриття кримінального провадження направляє у порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення повідомлень, одному з близьких родичів або члену сім'ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захиснику обвинуваченого копію клопотання прокурора про закриття кримінального провадження із роз'ясненням права заявити клопотання про непогодження із закриттям кримінального провадження. Кримінальне провадження закривається, якщо у 10-денний строк не надійшло клопотання про непогодження із закриттям кримінального провадження.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_14 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Суми, про що складено актовий запис про смерть № 315 від 08.02.2024. При цьому, у ОСОБА_14 не встановлено наявності близьких родичів або членів сім'ї, коло яких визначено КПК, та які б мали право заявити клопотання про непогодження із закриттям кримінального провадження. При цьому не можуть бути прийняті до уваги заперечення прокурора про неможливість закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_14 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК у зв'язку з тим, що в апеляційній скарзі порушується питання про перекваліфікацію її дій з ч. 1 ст. 296 КК на ч. 2 ст. 296 КК, з огляду на наступне.
Закриття кримінального провадження у зв'язку зі смертю особи, щодо якої здійснюється це провадження, крім випадків, коли воно є необхідним для реабілітації померлого, по суті означає припинення процесуальної діяльності щодо встановлення винуватості особи у вчиненні певного злочину та відмову держави від притягнення її до кримінальної відповідальності й призначення їй покарання. Припинення кримінального переслідування особи, яка померла, дозволяє уникнути надмірного витрачання ресурсів держави, адже продовження такого переслідування виключно заради формального визнання померлого винуватим у вчиненні злочину, як правило, не має жодного практичного сенсу. Тому на стадіях досудового розслідування, а також провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, коли винуватість чи невинуватість особи ще не встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, закриття кримінального провадження, у тому числі поєднане із скасуванням обвинувального вироку чи ухвали суду першої інстанції на стадії апеляційного перегляду, є цілком розумною вимогою законодавства.
У разі ж продовження провадження буде неможливо дотриматись ряду загальних засад кримінального провадження таких, як доступ до правосуддя, право на захист, змагальність сторін, безпосередність дослідження доказів, розумність строків та інші, що визнається істотним порушенням КПК.
Так, ст. 21 КПК гарантує право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов'язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Стаття 22 КПК містить положення про те, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК, а ст. 23 КПК передбачає, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите (ст. 28 КПК).
У ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зазначається, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права, зокрема, захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.
Аналогічні норми закріплені і у ст. 20 КПК, де визначено, що підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені КПК.
Право користуватись допомогою захисника є лише однією із складових права на захист, яка не заміняє і не може підмінити собою решту прав, які нероздільно пов'язані із особою підозрюваного, обвинуваченого, виправданого, засудженого. Тому при продовженні провадження щодо померлої особи, навіть при наявності захисника, решту прав неможливо буде забезпечити.
Відповідно ст. 405 КПК, апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених КПК, і обвинувачений підлягає обов'язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища (ст. 401 КПК).
Згідно вимог п. 3 ч. 2 ст. 412 КПК судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 323 чи ст. 381 цього Кодексу, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов'язковою.
Основоположна норма кримінального права про те, що кримінальна відповідальність не зберігається відносно померлої особи, яка вчинила злочинні діяння, є гарантією презумпції невинуватості, закріпленої у ст. 6 Конвенції. Відповідно ст. 6 буде порушена, якщо заявник не зазнав суду і був засуджений (визнаний винним у вчиненні більш тяжкого кримінального правопорушення) посмертно.
Відмінною є ситуація, коли у випадку смерті обвинуваченого кримінальне провадження може продовжуватись, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого. Це прямо передбачено нормами КПК і родичі померлого усвідомлюючи, що це єдиний шлях реабілітації померлого, свідомо погоджуються не певні обмеження.
З огляду на норми ст. 22 КПК, забезпечення дотримання ст. 404, 420 КПК (як пропонує прокурор) при розгляді апеляційної скарги прокурора шляхом порушення прав померлої особи є невиправданим. При цьому, слід зазначити, що апеляційний суд у будь-якому випадку позбавлений процесуальної можливості визнати ОСОБА_14 винною у вчиненні більш тяжкого кримінального правопорушення, як про це просить прокурор у апеляційній скарзі, оскільки винуватість особи може бути встановлена виключно судовим рішенням у формі вироку, який в порядку ст. 420 КПК вже не може бути ухвалений через смерть останньої.
Положеннями ч. 1 ст. 417 КПК визначено, що суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок та закриває кримінальне провадження, тому колегія суддів вважає за потрібне скасувати вирок суду відносно ОСОБА_14 , а кримінальне провадження відносно неї за ч. 1 ст. 296 КК закрити на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284, ст. 417 КПК у зв'язку з її смертю.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418 і 419 КПК України, -
постановила:
Клопотання захисника ОСОБА_11 задовольнити.
Вирок Зарічного районного суду м. Суми від 20.01.2020 відносно ОСОБА_16 скасувати, а кримінальне провадження відносно неї за ч. 1 ст. 296 КК України закрити на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284, ст. 417 КПК України у зв'язку з її смертю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4