Номер провадження: 22-ц/813/5819/25
Справа № 947/20082/24
Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
про залишення апеляційної скарги без руху
25.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в особі судді-доповідача Таварткіладзе О.М., розглянувши питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , на рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 січня 2025 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29 січня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги- задоволено.
Не погодившись з вказаним заочним рішенням суду, 19.05.2025 року за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС “Електронний суд», ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся з апеляційною скаргою безпосередньо до суду апеляційної інстанції в порядку ст. 355 ЦПК України.
Апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
В апеляційній скарзі міститься посилання на ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" та зазначено, що скаржник звільнений від сплати судового збору.
Проте посилання відповідача на звільнення його від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" є безпідставним з огляну на таке.
Обов'язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір - це процесуальний обов'язок, визначений нормами процесуального права.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.
Преамбула Закону України "Про захист прав споживачів" визначає, що Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Отже, позивач, який звільнений від сплати судового збору при пред'явленні позову, також звільняється від його сплати й при поданні апеляційної чи касаційної скарги якщо спір вирішено по суті.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі N 761/24881/16-ц зазначила, що статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому статтею 5 Закону України "Про судовий збір", не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів. Велика Палата констатувала, що стаття 5 Закону України "Про судовий збір" не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України "Про захист прав споживачів").
Отже, при прийнятті Закону України "Про судовий збір" законодавець передбачив можливість застосування Закону України "Про захист прав споживачів" при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору. Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду визначила єдиний підхід щодо застосування судами норм матеріального права під час визначення, чи звільнена особа від сплати судового збору за звернення до суду із позовом на підставі Закону України "Про захист прав споживачів", сформулювавши, що виключно позивачі споживачі у таких справах звільняються від справляння судового збору на всіх стадіях судового розгляду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 160/15864/20 зазначено, що стаття 22 Закону України "Про захист прав споживачів" підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством, і встановлює певні особливості судового захисту їх прав, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. У регулюванні сплати судового збору положення зазначеної норми права є спеціальними щодо положень статті 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки остання загалом урегульовує питання звільнення різних суб'єктів звернення до суду від сплати судового збору за різні процесуальні дії (об'єкти сплати судового збору) в судах усіх інстанцій.
Ураховуючи наведене, споживачі звільняються від сплати судового збору на всіх стадіях цивільного процесу у випадку, якщо вони є позивачами і звертаються до суду з позовами про захист прав споживачів.
Зокрема, такої ж позиції дотримується Верховний Суд при вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору на підставі ч. 3ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" за подачу касаційної скарги особами, які не мають процесуального статусу позивача (ухвала від 10 січня 2023 року у справі № 344/8736/21).
При цьому, апеляційний суд зазначає, що в даній справі ОСОБА_1 має процесуальний статус відповідача, а тому не є особою, яка звільнена від сплати судового збору відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів".
Також в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що ОСОБА_1 є людиною похилого віку та єдиним джерелом доходу має пенсію, середній розмір пенсії у 2025 році становить 6 341,11 грн, тоді як сума судового збору, яку йому було запропоновано сплатити - 3 633,60 грн, що є майже половиною його щомісячного доходу. На підтвердження зазначених обставин скаржником не надано жодних доказів.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Із системного аналізу ст. 136 ЦПК України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що єдиною підставою для звільнення від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, і особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст. 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Апеляційний суд зазначає, що апеляційна скарга не містить жодних доказів, які підтверджують що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу скаржника - фізичної особи за попередній календарний рік, тому скаржнику потрібно надати інші докази на підтвердження вказаних обставин. Такими доказами, наприклад, можуть бути довідки про доходи (зокрема видані відповідним органом - Державною податковою службою України), довідки про розмір пенсії, банківські документи, довідки про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, склад сім'ї, тощо.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 08.11.2018 у справі №234/13165/17, в ухвалі Верховного Суду від 28.09.2018 у справі №459/584/17.
За таких обставин у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.
Порядок сплати, розмір судового збору визначається у відповідності з Законом України «Про судовий збір».
Підпунктом 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду підлягає сплаті судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
З оскаржуваного рішення вбачається, що позивач звернувся з позовом у 2024 році про стягнення заборгованості у розмірі 7 367,42 грн.
В ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3028 грн.
Враховуючи викладене, скаржнику необхідно сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн (3028 x 1,5) х 0,8, виходячи з 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та 150 відсотків ставки, що підлягають сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги - для вимоги майнового характеру та необхідності застосування коефіцієнту 0,8 за подання апеляційної скарги в електронній формі.
Надати до Одеського апеляційного суду документ про сплату судового збору, який перерахувати за наступними банківськими реквізитами або сплатити онлайн на офіційному веб-порталі Судова влада України: http://court.gov.ua/sud4813/gromadyanam/tax/:
Отримувач коштів: ГУК в Од.обл./Хаджибейськ. р-н/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37607526
Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)
Код банку отримувача (МФО): 899998
Рахунок отримувача: UA428999980313161206080015757
Код класифікації доходів бюджету: 22030101
Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), Одеський апеляційний суд (назва суду, де розглядається справа).
Крім того, відповідно до п. 4, 5, 9 ч. 2 ст. 356 ЦПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені рішення або ухвала, що оскаржуються; в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо); перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Проте в прохальній частині апеляційної скарги ОСОБА_1 просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси, однак не уточнює дату ухвалення оскаржуваного судового рішення.
Ураховуючи викладене, скаржнику необхідно надати уточнену редакцію апеляційної скарги, зазначивши, яке саме судове рішення оскаржується у даній справі та надати докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи, згідно вимог ч. 4 ст. 356 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, тобто скарга залишається без руху, про що повідомляється скаржник і йому надається строк для усунення недоліків.
Таким чином, апеляційну скаргу слід залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги щодо надання нової редакції апеляційної скарги, в якій необхідно зазначити дату постановлення оскаржуваного судового рішення, звернення з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду, виклавши обставини неподання апеляційної скарги у строк передбачений ст. 354 ЦПК України з наданням відповідних доказів та надання доказів для звільнення від сплати судового збору або надання доказів сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. 185, ст. 356 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , на рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 січня 2025 року- залишити без руху.
Надати скаржнику строк десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в тексті ухвали.
Роз'яснити скаржникам, що у разі не усунення недоліків апеляційної скарги протягом вказаного терміну апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе