Номер провадження: 22-ц/813/5551/25
Справа № 947/37558/21
Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
25.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Сєвєрової Є.С. (суддя-доповідач),
- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
учасники справи:
- позивач - Одеська міська рада,
- відповідачі - ОСОБА_1 ,
розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення об'єктів самочинного будівництва, за апеляційною скаргою Одеської міської ради на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2025 року, постановлену у складі судді Калініченко Л.В., про повернення заяви про зміну предмета позову,
встановив:
2. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та заяви про зміну предмета позову
В листопаді 2021 року Одеська міська рада звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення об'єктів самочинного будівництва, в якій позивач просив суд зобов'язати відповідача звільнити за власний рахунок самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 50 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно зведеної прибудови до квартири АДРЕСА_2 (рнонм: 1889959451101) та самовільно встановленого металевого сітчатого паркану за вищевказаною адресою.
В листопаді 2024 року Одеська міська рада звернулась із заявою про зміну предмету позову до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора та усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення об'єктів самочинного будівництва, зареєстрована за вх. №72998, в якій позивач просить суд:
- скасувати рішення державного реєстратора Василівської сільської ради Белградського району Одеської області Козлова Юрія Вікторовича від 28.12.2021 №62622541 про внесення змін до розділу, відкритого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1889959451101), щодо зміни загальної площі об'єкта з 36,7 кв.м. на 57,1 кв.м., житлової площі - з 20 кв.м. на 19,8 кв.м. та щодо внесення довідки, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «АРХБУД ІНЖИРІНГ», та технічного паспорту від 20.12.2021 року № 764/21, виготовленого Товариством з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКЕ БТІ» до документів, поданих для державної реєстрації права власності;
- зобов'язати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) звільнити за власний рахунок самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 50 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно зведеної прибудови до квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1889959451101), позначеної в технічному паспорті від 20.12.2021 № 764/21, виготовленому Товариством з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКЕ БТІ», під № 5 «коридор», площею 20,9 кв.м., та самовільно встановленого металевого сітчастого паркану за адресою: АДРЕСА_1 ;
- стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 6 433,00 грн. на користь Одеської міської ради (на рахунок Юридичного департаменту Одеської міської ради, код ЄДРПОУ: 26302537, р/р UA 808201720344250211000034995, ДКСУ м. Київ, МФО 820172).
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14.04.2025 відмовлено у прийнятті заяви представника позивача - Одеської міської ради, про зміну предмету позову, та повернуто її заявнику.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що звертаючись до суду із заявою про зміну предмета позову, позивач, з посиланням на інформацію, яка мала місце після звернення до суду з даним позовом та про яку він дізнався після відкриття провадження у даній справі, просить змінити предмет позову шляхом доповнення позову новою самостійною вимогою про скасування рішення державного реєстратора, з одночасним доповненням інших обставин в її обґрунтування та новими нормами права, якими врегульовано відповідний спосіб захисту права, про що позивачем не зазначалось у первісному позові.
Отже, позивачем змінено не лише предмет позовних вимог, а і його підстави, викладено нові обґрунтування та обставини позовних вимог, визначено нові правові підстави позовних вимог.
Заява про зміну предмета або підстав позову за своєю суттю є новим позовом, оскільки в ній зазначені самостійні матеріально-правові вимоги та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову, що сукупно дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним судовим рішенням Одеська міська рада звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 14.04.2025 про повернення заяви про зміну предмету позову скасувати. Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала суду є незаконною, необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального законодавства.
Апелянт вказує на те, що при зверненні з позовною заявою Одеською міською радою як власником земель комунальної власності територіальної громади м. Одеси заявлено основну вимогу - звільнення земельної ділянки шляхом знесення самочинно зведеної прибудови до квартири АДРЕСА_4 , а при зверненні із заявою про зміну предмета позову доповнено похідною вимогою - скасування рішення державного реєстратора про внесення змін до розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки її задоволення залежить від задоволення основної вимоги, адже у разі визнання спірного об?єкта самочинно побудованим право власності на нього також є таким, що виникло безпідставно, що обумовлює протиправність вищевказаного рішення державного реєстратора.
Крім цього, проведена незаконна державна реєстрація права власності на квартиру зі збільшеною площею за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно мала на меті ухилення від можливих наслідків від поданого Одеською міською радою позову про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинно зведеної прибудови до квартири.
Судом першої інстанції не враховано, що позовні вимоги, які заявлялись Одеською міською радою, при зміні предмета позову виникли з однієї підстави - самочинного будівництва, яке стало наслідком зведення прибудови до квартири АДРЕСА_4 .
У даній справі Одеською міською радою доповнено позовні вимоги, при збереженні первісних обставин справи, що проігноровано судом першої інстанції.
Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи.
Представник ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6. 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників.
3. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції про необхідність повернення позовної заяви. Вважає, що суд першої інстанції дійшов вказаних висновків без порушення вимог процесуального законодавства.
Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) закріплено принцип доступу до правосуддя.
Право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення основних прав, наданих конституцією або законом, а також право на доступ до правосуддя та справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом є одними із невід'ємних прав людини, які закріплені в Загальній декларації прав людини, прийнятій Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 10 грудня 1948 року (статті 8, 10).
Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання в її права (рішення Європейського суду з прав людини від 04 грудня 1995 року в справі «Белле проти Франції» («Bellet v. France»), заява № 23805/94).
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
У статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У частині першій статті 13 зазначеного Кодексу визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частина третя цієї ж статті прямо декларує, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно із частиною першою статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 4, 5 частини другої статті 175 ЦПК України).
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (частина шоста статті 175 ЦПК України).
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів - предмета і підстави позову.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що предмет позову- це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права або охоронюваного законом інтересу (постанови від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23)).
Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (юридичне обґрунтування позову) - юридичну кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові, оскільки суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно надати правову кваліфікацію спірних правовідносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, від 15 червня 2021 року у справі № 916/585/18 та у справі № 904/5726/19, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, від 22 вересня 2021 року у справі № 904/2258/20, від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19).
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (постанови Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 03 липня 2024 року у справі № 759/17146/20 (провадження № 61-7914св23), від 22 травня 2024 року у справі № 128/285/18 (провадження № 61-15740св23), Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 01 липня 2024 року у справі № 908/1884/23, від 25 квітня 2024 року у справі № 927/977/23 та інші.
У постанові Верховного Суду 18 травня 2022 року у справі № 570/5639/16-ц (провадження № 61-19440св21) зроблено правовий висновок, що зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Колегія суддів Верховного Суду у вказаній справі № 570/5639/16-ц не погодилася із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо повернення заяви про зміну предмета позову і вважає, що позивач має право на уточнення позовних вимог, враховуючи приписи статей 13, 175, 197 ЦПК України, якими передбачено виключне право позивача на визначення предмета та підстав спору, а також способу захисту порушеного права та інтересу. У цьому випадку суди не врахували вимоги статті 189 ЦПК України, за якими одним із завдань підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Ураховуючи викладене, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів - предмета і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні у ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/обраних способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не повною мірою забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
При цьому збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі.
Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмета позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.
Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки в разі одночасної зміни предмета і підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави), які не були визначені позивачем первісно підставою позову та які сукупно дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.
При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що звертаючись до суду із заявою про зміну предмета позову, позивач, з посиланням на інформацію, яка мала місце після звернення до суду з даним позовом та про яку він дізнався після відкриття провадження у даній справі, просить змінити предмет позову шляхом доповнення позову новою самостійною вимогою про скасування рішення державного реєстратора, з одночасним доповненням інших обставин в її обґрунтування та новими нормами права, якими врегульовано відповідний спосіб захисту права, про що позивачем не зазначалось у первісному позові.
Таким чином, позивачем змінено не лише предмет позовних вимог, а і його підстави, викладено нові обґрунтування та обставини позовних вимог, визначено нові правові підстави позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин, що не може бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Одеської міської ради є безпідставними, а тому вона не підлягає задоволенню.
За правилами, передбаченими пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що суд першої інстанції постановив ухвалу про повернення заяви про зміну предмета позову без порушень діючого законодавства, підстави для її скасування, зміни в межах доводів апеляційної скарги відсутні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню її без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.
Дата ухвалення постанови, порядок та строк касаційного оскарження
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Згідно пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 353, п. 2 ч. 1 ст. 389 ЦПК України ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивачеві, після її перегляду в апеляційному порядку може бути оскаржена в касаційному порядку.
Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Одеської міської ради - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2025 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: