Номер провадження: 11-сс/813/1413/25
Справа № 511/2218/25 1-кс/511/796/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
25 липня 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисники ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваногоОСОБА_8 , на ухвалу слідчого суддіРоздільнянського районного суду Одеської області від 07 липня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України, в рамках кримінального провадження №12025162390000359, внесеного до ЄРДР 3 травня 2025 року, -
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою було частково задоволено клопотання слідчого СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором Роздільнянської окружної прокуратури ОСОБА_10 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 3 вересня 2025 року (включно), з утриманням його в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор».Визначено розмір застави у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 1 січня 2025 року) в сумі 908 400 гривень.
Рішення слідчого судді мотивоване наявністю обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення, наявністю ризиків, передбачених п. 1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказану ухвалу захисникОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу в якій вказують на те, що оскаржена ухвала є необґрунтованою та незаконною, такою, що підлягає скасуванню відповідно до вимог ст. 407, ст. 409, ст. 412 КПК України, з огляду на наступне:
- відсутня належно обґрунтована підозра, оскільки, надані стороною обвинувачення докази не містять будь-яких даних, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_8 корисливого мотиву, що є обов'язковою ознакою складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, зокрема: 1)у показаннях свідка ОСОБА_11 від 03 травня 2025 року взагалі не згадується ОСОБА_8 , а всі обставини стосуються виключно громадянина ОСОБА_12 та його колишньої дружини ОСОБА_13 ; 2) до моменту 05 липня 2025 року ОСОБА_8 не фігурує в матеріалах кримінального провадження, і про нього не зазначено жодним свідком чи іншим доказом; 3) свідок ОСОБА_11 не був повторно допитаний перед врученням повідомлення про підозру. Відтак, обставини його можливої зустрічі чи контактів із ОСОБА_8 не досліджені органом досудового розслідування взагалі; 4) як підтверджував ОСОБА_8 , під час розгляду клопотання, він дійсно незаконно перетнув державний кордон України, однак мав на меті лише вивести свого друга ОСОБА_12 , без жодного корисливого мотиву. Про будь-які домовленості ОСОБА_12 із ОСОБА_11 чи про отримання грошових коштів ОСОБА_8 нічого не було відомо; 5) ОСОБА_8 не отримував від ОСОБА_11 жодних коштів та прямо заявив йому, що грошей від нього не потребує
- слідчий суддяформально зазначив, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, але не навів конкретних обґрунтованих мотивів чи аналізу чому саме такі заходи, як особисте зобов'язання або домашній арешт, не можуть бути ефективними та не здійснив оцінки можливості застосування особистого зобов'язання, особистої поруки, та (або) застави, хоча підозрюваний: - має постійне місце проживання на території України; не має судимостей або даних про схильність до правопорушень; має соціальні зв'язки, що знижує ризики ухилення.
- слідчий суддя визначив ОСОБА_8 максимальний розмір застави - 908 400 грн, формально зазначивши, що дослідив його матеріальне становище. Однак із тексту ухвали абсолютно не зрозуміло, які саме документи чи факти слідчий суддя дослідив і на яких підставах дійшов висновку, що підозрюваний спроможний внести суму майже в мільйон гривень. Ухвала не містить жодних відомостей про: доходи чи заощадження ОСОБА_8 ; наявність у нього майна значної вартості; інші джерела коштів для забезпечення застави;
- сторона захисту вважає, що у даній ситуації найбільш раціональним та достатнім запобіжним заходом відносно ОСОБА_8 є домашній арешт, у тому числі цілодобовий, замість тримання під вартою чи непомірної застави. На користь цього свідчать наступні обставини: ОСОБА_8 має зареєстроване місце проживання в Україні за адресою: АДРЕСА_1 , де він може фактично проживати під час досудового розслідування; у підозрюваного є тісні соціальні зв'язки в Україні, зокрема: донька- ОСОБА_14 ; онук - ОСОБА_15 , які постійно проживають в Одеській області. Наявність житла та близьких родичів в Україні зменшує ризики переховування чи ухилення від слідства, а також свідчить про соціальну стабільність ОСОБА_8
Посилаючись на викладене захисник просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Обрати щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, зокрема заставу у помірному розмірі або домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 , з покладенням на нього таких процесуальних обов'язків.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні захисник апеляційну скаргу підтримав, наполягав на її задоволенні.
Прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважав ухвалу слідчого судді такою, що відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості.
Заслухавши доповідь головуючого, доводи та пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно із ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності; ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частина 4 ст. 194 КПК України встановлює, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону виконав у повній мірі та врахував їх при постановленні ухвали.
Відповідно до клопотання у провадженні Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025162390000359 від 03 травня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
В рамках вказаного кримінального провадження 06 липня 2025 року ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України.
За версію органу досудового розслідування, ОСОБА_12 запропонував ОСОБА_8 вступити у попередню змову, з метою незаконного переправлення осіб віком від 18 до 60 років, щодо яких діють обмеження на виїзд за кордон та які бажали незаконно перетнути державний кордон України, поза пунктів пропуску, за грошову винагороду, шляхом сприяння, тобто надання порад та вказівок з цього приводу, надання засобів та усунення перешкод, на що останній погодився.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 3 травня 2025 року, ОСОБА_12 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, згідно визначеної схеми реалізації спільного злочинного плану, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , маючи протиправний умисел, спрямований на незаконне збагачення, шляхом організації та керування незаконного переправлення осіб через державний кордон України, невстановленим способом підшукав особу призивного віку - ОСОБА_11 , який мав бажання незаконно виїхати за межі території України.
Надалі, з метою реалізації спільного з ОСОБА_8 злочинного умислу, ОСОБА_12 , 28 травня 2025 року приблизно о 13: 00 годині, перебуваючи на паркінгу ТЦ «Новий Привоз» за адресою: вулиця Пантелеймоновська, 25, місто Одеса, за попередньою домовленістю зустрівся із ОСОБА_11 та повідомив останнього про можливість організації його незаконного переправлення через державний кордон України поза межами встановлених пунктів пропуску за грошову винагороду в сумі 4000 доларів США.
Того ж дня, біля 13 години 30 хвилин, діючи з прямим умислом за попередньою змовою із ОСОБА_8 , з корисливих мотивів, перебуваючи на паркінгу ТЦ «Новий Привоз», отримав від ОСОБА_11 частину грошових коштів в сумі 1000 доларів США (що згідно офіційного курсу НБУ станом на 28.05.2025 становило 41 670 гривень) як передоплату за організацію переправлення його через державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску та попередньо визначив час щодо переміщення ОСОБА_16 , у червні - липні 2025 року.
У подальшому, ОСОБА_12 знову зв'язався з ОСОБА_11 та 3 липня 2025 року близько 13 години 30 хвилин біля паркану ринку «Привоз» по вулиці Привозній міста Одеса, провів зустріч з ОСОБА_11 , де діючи з прямим умислом, з метою сприяння у незаконному переправленні через державний кордон України, з корисливих мотивів, надав останньому інструкції щодо незаконного перетину державного кордону України та повідомив механізм, орієнтовну дату, час, місце такого перетину та суму коштів, які має сплатити за це ОСОБА_11 .
Так, 4 липня 2025 року о 23 годині 22 хвилини, діючи з прямим умислом, перебуваючи в невстановленому місці, використовуючи месенджер «Viber», ОСОБА_12 надіслав смс - повідомлення ОСОБА_11 та повідомив, що 5 липня 2025 року буде здійснюватися незаконний перетин державного кордону України останнього.
У подальшому, 5 липня 2025 року біля 17:00 ОСОБА_12 зустрівся із ОСОБА_11 біля паркану ринку «Привоз», де ОСОБА_11 , за вказівкою ОСОБА_12 , передав дружині ОСОБА_12 (яка не була обізнана про його плани), грошові кошти в сумі 1000 доларів США (що згідно офіційного курсу НБУ станом на 05.07.2025 становило 41 720 гривень) як другу частину передоплати за організацію незаконного переправлення його через державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску.
Того ж дня, ОСОБА_12 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_8 , згідно раніше встановленого плану злочинної діяльності, з метою перевезення ОСОБА_11 до заздалегідь визначеного злочинним планом місця незаконного переправлення через кордон, в районі прикордонного міста Кодима Подільського району Одеської області, обравши залізничний транспорт, як найбільш сприятливий засіб для переміщення територією Одеської області, о 18 годині 18 хвилин спільно із ОСОБА_11 пасажирським потягом №26 сполученням Одеса - Ясіня вирушив до міста Кодима Подільського району Одеської області, де їх мав зустрічати ОСОБА_8 у заздалегідь обумовленому місці.
Так, 5 липня 2025 року о 21 годині 49 хвилин ОСОБА_12 разом із ОСОБА_11 прибув до міста Кодима Подільського району Одеської області, де до обумовленого місця зустрічі із ОСОБА_8 , а саме до околиці прикордонного села Грабове Кодимської територіальної громади Подільського району Одеської області, дістались за допомогою таксі.
Продовжуючи виконання спільного злочинного плану, діючи за попередньою змовою, ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою незаконного переправлення ОСОБА_11 через державний кордон України до Придністровського регіону Республіки Молдова поза пунктами пропуску, втрьох рухаючись пішим порядком до визначеного місця незаконного перетину державного кордону, почали кожен по черзі, надавати ОСОБА_11 поради та вказівки щодо дій останнього, які він повинен вчинити на місці незаконного переміщення через державний кордон України, а саме: щодо його напрямку руху по території Придністровського регіону Республіки Молдова та його дій у разі зупинки працівниками прикордонної служби Придністровського регіону Республіки Молдова.
Далі, 5 липня 2025 року рухаючись до місця незаконного переправлення через кордон, яке знаходиться в межах географічних координат 47.996666,29.014852, по вулиці Леніна села Шершенці Подільського району Одеської області, о 23:31 незаконна діяльність ОСОБА_12 та ОСОБА_8 щодо незаконного переправлення ОСОБА_11 через державний кордон України з Придністровським регіоном Молдови була припинена працівниками Національної поліції України.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Так, відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 р., заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Колегія суддів наголошує на тому, що обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушеннях, на даній стадії досудового розслідування, підтверджується наданими до клопотання у їх сукупності.
Що стосується посилань захисника на відсутність у діях підозрюваного ОСОБА_8 складу інкримінованих йому кримінальних правопорушень, апеляційний суд наголошує на передчасності таких доводів, натомість, оцінка доказів з точки зору належності та допустимості, а загалом сукупності доказів - з точки зору вагомості, достатності та взаємозв'язку, надається судом, відповідно до вимог ст.ст. 89, 94 КПК України, на іншій стадії провадження - стадії судового розгляду кримінального провадження по суті, при цьому, за результатами проведення судового розгляду також вирішенню підлягає питання стосовно наявності або відсутності в діях особи складу конкретного кримінального правопорушення, натомість, на теперішній час слідчий суддя лише вирішує питання щодо достатності певного обсягу зібраних доказів для переконання стороннього спостерігача у тому, що особа причетна до вчинення злочину та стосовно неї існують законодавчо встановлені підстави для застосування певного запобіжного заходу.
Згідно з приписами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст.177 КПК України).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у даному кримінальному провадженні існують доведені органом досудового розслідування ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду; незаконно впливати інших підозрюваних та свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зважаючи на:
- надані відомості, які свідчать про вагомість на даному етапі досудового розслідування доказів про вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України, та, розуміючи, що за вчинення, тяжкого кримінального правопорушення, у разі доведеності вини йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі строком від 7-ми до 9-то з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю з конфіскацією майна, тому останній, буде мати можливість переховуватись від органів слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності
Отже, співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі робить цей ризик достатньо високим. Колегія суддів, звертає увагу, що ЄСПЛ в своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» неодноразово зазначав, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Тому, апеляційним судом було ретельно вивчено особу підозрюваного, який раніше до кримінальної не притягувався, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні немає, офіційно непрацевлаштований, у власності нерухомого або рухомого майна немає, що свідчить про відсутність у підозрюваного міцних соціальних зв'язків на території України. Крім того, згідно даних Державної прикордонної служби ОСОБА_8 офіційно перебуває за межами території України з 12.01.2022 року (а.с.80 т.1), а за фактичних обставинам даного кримінального провадження виконував активну роль у здійсненні незаконних дій, направлених на переправлення громадян України за кордон, а тому, використовуючи набуті знання і навички, зможе безперешкодно незаконно перетнути державний кордон України;
- враховуючи, що обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у значній мірі підтверджується показаннями свідка, анкетні данні яких відомі підозрюваному, тому з урахуванням процедури, яка передбачена КПК України щодо отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом;
- обставини та характер інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, свідчить про ймовірний високий рівень підготовки, схильність та здатність підозрюваного приховувати свої протиправні дії всіма доступними силами та засобами, тому існує висока ймовірність вчинення підозрюваним дій, спрямованих на перешкоджання кримінальному провадженню.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд апеляційної інстанції використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п.1-5 ч.1 ст.177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Апеляційний суд приймає до уваги посилання захисника щодо наявності у підозрюваного соціальних зав'язків в Україні, зокрема: доньки та онука, які проживають в Одеській області, однак, у світлі інкримінованих обставин справи, зазначене не є настільки переконливими обставинами, що могли б знизити встановлений ризик до маловірогідного чи до його виключення.
У свою чергу, характер інкримінованого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, свідчить про наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року), а тому на цьому етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти ризикам, передбачених ст.177 КПК України.
Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
У контексті справи «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що слідчий суддя повинен захищати правовладдя і разом з ним права та інтереси особи, яка потрапила в орбіту кримінального процесу. Однак і суспільство, вимагає безпеки і послідовного дотримання власних інтересів. Відповідно дотримуючись балансу цих інтересів, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_8 підозрюється у організація незаконного перетину державного кордону особами призивного віку в умовах дії воєнного стану на території України, з корисливих мотивів, що свідчить про наявність значного суспільного інтересу у цьому кримінальному провадженні, оскільки, вчинення злочинів, які кваліфікуються за статтею 332 КК України, має стабільну динаміку зростання та несе реальні ризики для національної безпеки нашої держави.
З урахуванням наведеного, у цій справі наявна виключність випадку обумовлена такими обставинами: застава, у визначених КПК межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (від 60 560 грн до 242 240 грн), не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження; тяжкістю кримінального правопорушення; характером інкримінованого кримінального правопорушення, обставинами його вчинення; наявністю у цьому кримінальному провадженні значного суспільного інтересу, майнового стану підозрюваного.
На думку апеляційного суду, застава у розмірі - 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто станом на 01.01.2025 року - 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень, цілком відповідає фінансовим можливостям підозрюваного, не є для нього та його сім'ї завідомо непомірною, та дійсно зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків та буде найбільш пропорційним заходом на теперішній час, який збалансує інтереси суспільства, держави та підозрюваного.
Натомість, стороною захисту вищезазначені обставини не спростовані, а тому апеляційний суд не знаходить законних підстав для зміни розміру застави у бік зменшення.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Керуючись статями 24, 176, 177, 178, 183, 194, 196,197 370-372, 376, 404, 407, 409,419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 07 липня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України, в рамках кримінального провадження №12025162390000359, внесеного до ЄРДР 3 травня 2025 року,- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4