Номер провадження: 11-кп/813/788/25
Справа № 496/577/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
17 липня 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні апеляційні скарги захисників Ратушняк та ОСОБА_8 , які діють в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на вирок Біляївського районного суду Одеської області від 18 червня 2024 року, у кримінальному провадженні №12023163250000243, внесеному до ЄРДР 20.09.2023 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Роздільна Одеської області, маючого середню освіту, одруженого, комірника ТОВ «ЮГФУД», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 152 КК України,
установив:
Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Зазначеним вироком суду ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років і 6 місяців з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено - тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Строк відбування покарання ОСОБА_7 визначено обчислювати з 05.12.2023 року, тобто з дня взяття під варту.
Вироком також вирішено питання щодо речових доказів.
Відповідно до вироку суду першої інстанції 19.09.2023 року, приблизно о 19.30 год., більш точний час в ході судового розгляду не встановлений, ОСОБА_7 , перебуваючи в будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , достовірно знаючи, що ОСОБА_9 є неповнолітньою особою, оскільки проживав з нею та її матір'ю однією сім'єю протягом п'яти років, діючи умисно, з метою статевих зносин, покликав до спальної кімнати вказаного будинку неповнолітню ОСОБА_9 . Далі, ОСОБА_7 , зачинив двері спальної кімнати на замок, штовхнув ОСОБА_9 на диван, та всупереч її волі зняв з неї штани разом з нижньою білизною, після чого, користуючись фізичною перевагою та неповнолітнім віком ОСОБА_9 , нехтуючи правом на статеву свободу та статеву недоторканність, застосовуючи до потерпілої психологічний тиск, подавивши її волю до опору, тримаючи її у положенні лежачи на спині, вчинив дії сексуального характеру, пов'язані з вагінальним проникненням в тіло неповнолітньої з використанням геніталій, без добровільної згоди останньої.
Вимоги апеляційної скарги.
Не погоджуючись з вироком суду захисники ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , які діють в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , кожен окремо, подали апеляційні скарги, в яких зазначають, що ОСОБА_7 , категорично не погоджується з прийнятим вироком, вважає його незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. Свої вимоги сторона захисту аргументує наступним:
- показання потерпілої ОСОБА_9 не узгоджуються між собою та суперечать матеріалам кримінального провадження. Потерпіла намагається відвести увагу від своїх статевих стосунків із хлопцем, тому вигадує постійні домагання та збудження ОСОБА_7 , які крім неї ніхто не пам'ятає. У свою чергу, відсутність на тілі та в області зовнішніх статевих органів неповнолітньої видимих тілесних ушкоджень, тільки підтверджує невинуватість ОСОБА_7 ;
- показання свідка ОСОБА_11 суперечать показам потерпілої, яка пояснила, що ніколи не помічала за обвинуваченим дій сексуального характеру відносно потерпілої. При цьому, показання вказаного свідка не можуть бути доказом провини обвинуваченого, оскільки вони є переказом слів потерпілої;
- у судовому засіданні обвинувачений не заперечував факт використання рушника на якому було виявлено клітини його біологічного матеріалу, проте, зазначав, що використовував його регулярно після статевого акту зі своєї співмешканкою - свідком ОСОБА_11 , яка підтвердила це у судовому засіданні, вказане залишилось поза увагою суду. Натомість, суд не встановив часу утворення сіменної рідини та часу потрапляння її на рушник; встановлення часу утворення клітин піхвового епітелію та часу потрапляння піхвового епітелію на рушник;
- під час досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_7 , який заперечував свою вину, був допитаний за допомогою поліграфа, який підтвердив що останній говорить правду.
На підставі викладеного:захисник ОСОБА_10 просить скасувати вирок та призначити новий судовий розгляд; захисник ОСОБА_8 ,просить скасувати вирок та виправдати ОСОБА_7 .
На апеляційні скарги сторони захисту надійшли заперечення від прокурора Біляївської окружної прокуратури ОСОБА_12 , в яких остання зазначає, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню. В обґрунтування своєї позиції зазначила, що при зґвалтуванні не обов'язково на тілі потерпілої особи мають бути тілесні ушкодження. У свою чергу,згідно висновку молекулярно- генетичної експертизи встановлено, що біологічні сліди на рушнику, виявленому у пральній машині, належать саме обвинуваченому ОСОБА_7 та потерпілій ОСОБА_9 , а не будь-якій іншій особі, зокрема ОСОБА_13 . При цьому, сторона захисту не була позбавлена можливості вжити заходів щодо залучення експертної установи, експерта чи експертів для проведення експертизи з метою з'ясування обставин щодо часу утворення сіменної рідини та часу потрапляння її на рушник; часу утворення клітин піхвового епітелію та часу потрапляння піхвового епітелію на рушник, та надати такий висновок суду. Проте з матеріалів кримінального провадження не вбачається, що сторона захисту скористалася таким правом. Звертає увагу, що під час досудового розслідування при допиті ОСОБА_7 поліграф не застосувався, а усі допити здійснювались виключно у присутності захисника.
Позиція учасників судового розгляду в судовому засіданні.
В судовому засіданні обвинувачений та захисник підтримали апеляційні скаргу та просили скасувати вирок та виправдати ОСОБА_7 .
Прокурор заперечував проти апеляційних скарг сторони захисту.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Так, серед завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, міститься вимога про те, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура та прийнято законне рішення як під час розслідування справи, так і за результатами її судового розгляду.
В судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 свою винуватість заперечив, однак пояснив, що 19.09.2023 року він прийшов раніше додому, вдома нікого не було, в умивальнику був складений брудний посуд. Він зателефонував своїй падчерці ОСОБА_14 , яка відповіла, що пішла гуляти, нащо він наказав їй повернутись додому. Після того, як повернулась додому та помила посуд, він спитав в неї, чи зможе її хлопець ОСОБА_15 залишитися на ніч у них вдома, щоб він пішов у нічну зміну, оскільки ОСОБА_14 боялася залишатися вночі сама.Потім він сказав ОСОБА_14 , що встановив у будинку відеокамери, з відеозапису йому стало відомо, що вона ( ОСОБА_14 ) вступила у статеві стосунки зі своїм хлопцем ОСОБА_16 . Після розмови він попросив її зробити бутерброди та чай. Поки вона готувала, він пішов прийняти душ. Вийшовши з душу, він сказав ОСОБА_14 , що вона може йти гуляти, але щоб о 22 годині вона була вдома. Через деякий час йому зателефонувала ОСОБА_17 та сказала, що їй телефонувала ОСОБА_14 та сказала, що він її зґвалтував, на що він сказав, що цього не було та запропонував їй, щоб вона приїхала додому, щоб вони все це обговорили, на що ОСОБА_17 сказала, що вона не приїде і буде через три-чотири дні. Також вона сказала, що приїде поліція. Після розмови він був вдома години півтори, чекав, що хтось приїде та зателефонував ОСОБА_17 та спитав, навіщо вона так говорить, але вона не відповідала і він поїхав з дому. Вранці він поїхав на роботу, де за ним приїхали співробітники поліції.
Незважаючи на позицію обвинуваченого, що виразилась у невизнанні винуватості, пославшись на те, що потерпіла його обмовила, наведені вище показання обвинуваченого суперечать іншим доказам по справі, які ретельно досліджені, перевірені та оцінені судом першої інстанції, як окремо так і у сукупності, і яким суд першої інстанції дав відповідну оцінку.
Потерпіла ОСОБА_9 під час судового розгляду у суді першої інстанції пояснила, що 19.09.2023 року о 18 годині вона гуляла з хлопцем ОСОБА_18 та другом ОСОБА_19 , коли подзвонив ОСОБА_7 та повідомив, що є серйозна розмова. Через 10 хвилин, після дзвінка ОСОБА_7 , вона повернулася додому, а її друзі залишилися на вулиці. Коли зайшла у будинок ОСОБА_7 попросив закрити двері та покликав у кімнату. Зайшовши у кімнату ОСОБА_7 закрив двері на ключ та сказав їй сісти та віддати телефон. Забравши телефон він увімкнув режим «Політ», поклав його у тумбочку та запитав в неї, чому вона йому брехала про те, що не спить зі своїм хлопцем та повідомив, що про це дізнався, переглянувши відео з відеокамер, які встановив у будинку. Вона злякалася, він спитав, що вона йому може запропонувати, щоб він мовчав, вона сказала що не знає. Він торкався її начебто непомітно, але вона його відштовхувала, плакала та просила цього не робити, на що він сказав що вона більше кричить, ніж все це відбувається, а потім кинув її на ліжко, де намагався зняти штани. Вона говорила йому, що не хоче цього, кричала та плакала. Він сказав, що проникати не буде та зняв з неї штани та після чого проникнув у неї. Статевий акт тривав приблизно хвилину, після чого він закінчив їй на живіт. Діставши у тумбочці рушник білого кольору, він витерся та кинув рушник у пральну машину. Після чого сказав, щоб вона йому зробила чай з бутербродами, що вона і зробила. Надалі, вона пішла на вулицю до свого хлопця ОСОБА_15 , якому розповіла про те, що сталося та взяла у нього телефон та зателефонувала мамі та повідомила про подію, а мама зателефонувала вже поліцію.
Жодних доказів упередженого ставлення потерпілої до обвинуваченого, а також наявності між ними неприязних відносин, які були б підставою для сумніву у правдивості та достовірності наданих показань, матеріали провадження не містять, внаслідок чого колегія суддів не вбачає підстав для недовіри наданим показанням. Не наводить беззаперечних даних про це і сторона захисту.
Крім того, згідно висновку експерта №680 від 20.11.2023 року, рівень інтелектуального розвитку потерпілої ОСОБА_9 , відповідає середній нормі для її вікової групи. У випробуваної немає якихось виражених характерологічних «загострень» (акцентуації характеру); неповнолітня потерпіла ОСОБА_9 не виявляє підвищеної навіюваності та патологічної схильності до фантазування; неповнолітня потерпіла ОСОБА_9 з урахуванням її емоційного стану, індивідуально - психологічних особливостей та рівня розумового розвитку здатна на теперішній час правильно сприймати обставини, що мають значення у справі, і давати про них відповідні свідчення; неповнолітня потерпіла ОСОБА_9 , виходячи з рівня її розумового розвитку, індивідуально - психологічних особливостей і емоційного стану, здатна правильно розуміти характер та значення скоюваних з нею дій. У момент скоєння по відношенню до випробуваної насильницьких дій вона чинила опір (а.с. 126-129).
Апеляційний суд звертає увагу, що показання потерпілої узгоджуються з показаннями свідків.
Так, з показань свідка ОСОБА_20 , суд встановив, що 19.09.2023 року о 18:30 год. він, ОСОБА_14 і їх друг пішли гуляти, ОСОБА_14 зателефонував ОСОБА_7 та сказав, що є серйозна розмова, і щоб на хвилин 10 вона прийшла додому. Вони провели до воріт, а самі сіли її чекати на лавочці. Через хвилин п'ятнадцять він написав ОСОБА_14 в соціальній мережі «Телеграм», чи все добре, але вона йому нічого не відповіла. Він підійшов до воріт будинку, щоб подивитися, чи є там хтось во дворі, але там нікого не було. Через хвилин п'ятнадцять він знову їй написав, але вона так і не відповіла, а вже через хвилин 3-4 вона зателефонувала йому та запитала, чи зможе він залишитися в неї з ночівлею, на що він відповів, що запитає у матері та скаже. Він зателефонував матері, яка погодилась, щоб він переночував у ОСОБА_14 , та одразу він набрав її, на що ОСОБА_14 сказала, що зараз вийде на вулицю. Коли вона вийшла на вулицю, вона була вся у сльозах, він запитав, що трапилось, але ОСОБА_14 спочатку не хотіла відповідати, що трапилось, бо вони були разом з другом ОСОБА_21 , але потім вони відійшли, та вона розповіла, що ОСОБА_7 її зґвалтував. Вона розповіла, що коли вона зайшла додому, ОСОБА_7 попросив її закрити вхідні двері, далі вони пішли в іншу кімнату, він зачинив двері та сказав ОСОБА_14 , що він знає, чим вона займається з ОСОБА_15 . Потім ОСОБА_7 кинув її на ліжко, зняв з неї штани та труси, почав водити статевим органом по її геніталіям. Після того, як він увійшов у неї, пройшла можливо хвилина, він закінчив їй на живіт, він взяв рушник, та протер їй живіт та геніталії. Після чого попросив ОСОБА_14 зробити йому чай та бутерброди. Коли ОСОБА_14 розповіла про все, що сталося, вони пішли до дяді ОСОБА_20 , який мешкає через декілька будинків, на що він сказав викликати поліцію, а потім ОСОБА_14 зателефонувала матері.
З показань свідка ОСОБА_22 , суд встановив, що 19.09.2023 року вони у трьох, ОСОБА_23 , ОСОБА_24 і він гуляли. Марині на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_7 та сказав, що їм треба серйозно поговорити і вона повинна терміново йти додому. Вони її провели додому. Через хвилин тридцять ОСОБА_16 їй передзвонив, але вона не відповідала. Через хвилин 12 вона вийшла, туш на обличчі була вся розмазана, вона плакала, вся тремтіла. Вона підійшла до ОСОБА_15 , та вони відійшли на хвилин 15, а коли повернулись, вони разом розповіли, що ОСОБА_7 забрав у ОСОБА_14 телефон та закрив двері. Потім ОСОБА_14 розповіла, що дійшло до статевого акту і більше вона нічого не розповідала. Це все вона розповідала ОСОБА_15 , а він це почув, коли вони вже утрьох гуляли. Після її розповіді вони усі пішли до дядька ОСОБА_15 , розповіли все йому, на що він сказав викликати поліцію.
З показань свідка ОСОБА_11 , яка є законним представником неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 , суд встановив, що 19.09.2023 року о 18:50 год. їй зателефонувала донька ОСОБА_14 з номеру телефону її хлопця ОСОБА_25 та повідомила, що ОСОБА_7 дізнався, що вона має статеві стосунки зі своїм хлопцем, через камери, які встановлені в будинку та зґвалтував її. Після того, як донька їй це повідомила, вона подзвонила ОСОБА_7 , дізнатися, що сталося, але він категорично заперечував факт зґвалтування. Зі слів доньки, він її неодноразово доторкався до неї, цікавився нею як жінкою, але вона такого не помічала.
З вищевикладеного слідує, що показання свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_22 не стосуються події злочину, оскільки вказані свідки не були очевидцями розглядуваних подій, однак їх показання стосуються поведінки потерпілої, що мала місце після вчинення щодо неї неправомірних дій. Таким чином, аналізуючи показання вказаних осіб, встановлено, що: 1) потерпіла ОСОБА_9 покинувши будинок за адресою: АДРЕСА_2 , плакала та повідомила про її зґвалтування обвинуваченим ОСОБА_7 ; 2) разом із вказаними свідками одразу звернулися за допомогою до дорослих людей, які у подальшому звернулися до поліції стосовно протиправних дій ОСОБА_7 . У свою чергу, апеляційний суд акцентує увагу, що повідомлення на лінію поліції від ОСОБА_11 , про те, що ОСОБА_7 , зґвалтував її доньку ОСОБА_9 , надійшло 19.09.2023 року о 22 годині 11 хвилин, а аналіз змісту витягу №105696465 від 19.09.2023 року з ІІПС «Армор» свідчить про те, що потерпілою відразу повідомлялись деякі деталі події, зокрема те, що - обвинувачений розпочав розмову на тему особистого сексуального життя потерпілої; зачинення ним дверей у кімнату; обіцянка обвинуваченого не вступати у статевий акт; тривалість статевого акту та його завершення на живіт потерпілої (а.с.60 т. 1).
Окрім того, суд першої інстанції послався на дані, що містяться в наступних письмових доказах, зокрема:
- протоколу обшуку від 20.09.2023 року з фототаблицями та відеозаписо, який проведено за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 . В ході обшуку у ванній кімнаті був виявлений рушник. Зі слів потерпілої ОСОБА_9 її вітчим залишив рушник у пральній машині. Під час обшуку з використанням BLUESTAR Identi-PSA (Імунохроматографічний експрес-тест для виявлення простат-специфічного антигену) були зроблені мазки з поверхні вказаного рушника. При проведенні тесту результат виявився позитивний на наявність на рушнику сіменної рідини. Рушник з надписом «Valesto» білого кольору - упаковано до картонної коробки та скріплено стрічкою НПУ. Також в ході огляду пральної машинки було виявлено жіночу нижню білизну чорно - блакитного кольору - упаковано до картонної коробки та скріплено стрічкою НПУ. Реакційна тест пластина BLUESTAR Identi-PSA - упакована до паперового конверта НПУ (а.с. 61-73),
- медичної довідки, виданою ОСОБА_9 , від 19.09.2023 року про проведення о 23:55 год. медичного огляду, за анамнезом хвороби: зі слів біля 19:00 год. було зґвалтування. Статевим життям до цього жила. Епітелій - цілий, тіло матки не збільшено. Діагноз: гінекологічна патологія не виявлена (а.с. 84);
- висновку експерта №521 від 24.10.2023 року, відповідно до якого на рушнику білого кольору представленому на дослідження в об'єктах № № 4,6 (тут і далі збережена нумерація відділення судово - медичної імунології) знайдені клітини піхвового епітелію, при визначенні групової приналежності яких виявлений антиген А ізосерологічної системи АВ0, що не виключає походження клітин з піхви жінки (жінок) з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В, у тому числі і від потерпілої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 110-112);
- висновку експерта №541 від 15.01.2024 року, відповідно до якого згідно молекуляpно-генетичним аналiзом ДНК, виділеної з клітин біологічного матеріалу виявленого в об'єкті № 4 на рушнику, вилученому 20.09.2023 p. за адреcoю: Одеська область, Одеський район, с. Дачне, вул. Ювілейна, 52, відповідно до Висновку експеpта № 1753 від 27.09.2023 p., судово-медичної експертизи, проведеної у відділенні судово-медичної імунології ООБ СМЕ (об'єкт № 1), виявлені алелі за локусами: D8S1179-11,12,13,14; D21S11-28,30,31,33.2; D7S820-08,11,12; CSF1PO-10,12; D3S1358-15,16,17; TH01-08,09,9.3; D13S317- 11,13; D16S539-09,12,13; D2S1338-17,18,23; D19S433-14,14; vWA-14,15,16,19; TPOX-08,09; D18S51-10,14,16; AMEL-X,Y; D5S818-11,13; FGA-21,22,23. Moлeкyляpно-генетичним аналізом ДНК, виділеної з клітин біологічного матеріалу, виявленого в об'єкті № 6 на рушнику, вилученому 20.09.2023 p. за адреcою: Одеська область, Одеський район, с. Дачне, вул. Ювілейна, 52, відповідно до Bисновку експеpта №1753 вiд 27.09.2023 р., судово-медичної експертизи, проведеної у відділeннi cудово-медичної імунології ООБ СМЕ (об'єкт № 2), виявленi алелi за локусами: D8S1179-12, 14; D21S11-31,33.2; D7S820-08,12; CSF1PO-10,12; D3S1358-15,17; TH01-9.3,9.3; D13S317-11,13; D16S539-09,13; D2S1338-17,23; D19S433-14,14; vWA-14,16; TPOX-08,09; D18S51-10,16; AMEL-X,Y; D5S818-11,13; FGA-22,23.Молекулярно-генетичним аналізом ДНК, виділеної з клітин біологічного матеріалу, виявленого в об'єкті №10 на рушнику, вилученому 20.09.2023 p. за адреcою: Одеськa область, Одеський район, с. Дачне, вул. Ювілейна, 52, відповідно до Висновку eкcпepтa № 1753 вiд 27.09.2023 p., судово-медичної експертизи, проведеної у відділенні судово-медичної імунології ООБ СМЕ (об'єкт № 3), виявлені алелі за локусами: D8S1179-11,12,13,14; D21S11-28,30,31,33.2; D7S820-08,11,12; CSF1PO-10,12; D3S1358-15,16,17; TH01 -08,09, 9.3; D13S317 - 11,13; D16S539-09,12,13; D2S1338-17,18,23; D19S433-14,14; vWA-14,15,16,19; TPOX-08,09; D18S51-10,14,16; AMEL-X,Y; D5S818-11,13; FGA-21,22,23. Таким чином, молекулярно-генетичним аналізом ДHК встановлено: 1. визначений ДНК-пpoфiль (генетичні ознаки) клітин біологічного матеріалу, виявленого в об'єкті № 4 на рушнику, вилученому 20.09.2023 р. за адресоo: Oдеcька область, Одеський район, с. Дачне, вул. Ювілейна, 52, відповідно до Висновку експepтa № 1753 вiд 27.09.2023 p., судово-медичної експертизи, проведеної у Biддiлeннi судово-медичної імунології ООБ CME (об'єкт № 1), який є змішаним та може походити від декількох (щонайменше двох) осіб чоловічої або чоловічої та жіночої генетичної статі; 2. Визначений ДНК-профіль (генетичні ознаки) клітин біологічного матеріалу, виявленого в об'єкті № 6 на рушнику, вилученому 20.09.2023 р. за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Дачне, вул. Ювілейна, 52, відповідно до Висновку експерта № 1753 від 27.09.2023 р., судово-медичної експертизи, проведеної у відділенні судово-медичної імунології OОБ CМE (об'єкт № 2), який може походити від невстановленої особи чоловічої генетичної статі. 3. Визначений ДHK-пpoфiль (генетичні ознаки) клітин біологічного матеріалу виявленого в об'єкті № 10 на рушнику, вилученому 20.09.2023 p. за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Дачне, вул. Ювілейна, 52, відповідно до Висновку експерта № 1753 від 27.09.2023 р., судово-медичної експертизи, проведеної у відділенні судово-медичної імунології ООБ СМЕ (об'єкт №3), який є змішаним та може походити від декількох (щонайменше двох) осіб чоловічої або чоловічої та жіночої генетичної статі (а.с. 113-118);
- висновку експерта №15 від 01.02.2024 року, відповідно до якого молекулярно-генетичним аналізом ДНК встановлено: визначені ДНК-профілі (генетичні ознаки) клітин біологічного матеріалу, виявленого на рушнику, вилученому 20.09.2023 р. за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Дачне, вул. Ювілейна, 52, (об'єкти № 1 і № 3, відповідно до Висновку експерта № 541 від 28.12.2023 р. судово-медичної експертизи, проведеної у відділенні судово-медичних молекулярно-генетичних експертиз Одеського обласного бюро СМЕ), є змішаними, збігаються між собою та можуть походити від декількох осіб, а саме: від ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та від неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ймовірністю 99,9999999 %. Визначений ДНК-профіль (генетичні ознаки) клітин біологічного матеріалу виявленого на рушнику, вилученому 20.09.2023 р. за адресою: АДРЕСА_2 , (об'єкт № 2 відповідно до Висновку експерта № 541 від 28.12.2023 р. судово-медичної експертизи, проведеної у відділенні судово - медичних молекулярно-генетичних експертиз Одеського обласного бюро СМЕ), не походить від неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та може походити від ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ймовірністю 99,99999999999999999 % (а.с. 177-183).
Вищенаведені докази, на переконання апеляційного суду, узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам зазначеного кримінального провадження.
Надавши об'єктивну оцінку дослідженим доказам, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочину та правильно кваліфікував його дії за ч. 3ст. 152 КК України, за кваліфікуючими ознаками: зґвалтування, тобто вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої, вчинене щодо неповнолітньої особи.
Оцінюючи посилання сторони захисту з приводу того, що жодного переконливого доказу, який би достовірно підтверджував винуватість ОСОБА_7 матеріали провадження не містять, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
У справі «Кобець проти України» ЄСПЛ повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Система зібраних в кримінальному провадженні доказів повинна давати можливість зробити однозначний висновок як за кожним елементом предмета доказування, так і у справі загалом та усунути будь-які сумніви. Всі сумніви у справі підлягають об'єктивному вивченню, а якщо вичерпано можливості їх усунути, повинні тлумачитися та розв'язуватися на користь обвинуваченого.
Стаття 85 КПК України передбачає, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Підставою для поділу доказів на прямі та непрямі (побічні) є характер їх відношення до обставин, які підлягають доказуванню.
Прямий доказ - такий, що прямо і безпосередньо вказує на ті факти і обставини, що підлягають доказуванню. Із цього випливає, що між доказом і тезою, що доводиться, не існує проміжних ланок. Їх зв'язок має одноступеневий характер.
На відміну від прямих доказів, непрямі докази обґрунтовують обставини, які підлягають доказуванню, не прямо, а опосередковано через проміжні факти шляхом послідовних висновків. Непрямим (побічним) є доказ, який спочатку обґрунтовує наявність чи відсутність проміжного (доказового) факту, а через нього - наявність чи відсутність шуканої обставини предмета доказування. Непрямі докази вказують на окремі факти, на основі логічного аналізу сукупності яких встановлюються окремі елементи складу кримінального правопорушення та інші обставини предмета доказування.
Як засвідчує судова практика, доказування тих чи інших обставин злочину досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх, у тому числі непрямих доказів, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) факту вчинення злочину конкретною особою.
У контексті обставин провадження, апеляційний суд вважає, що сукупністю доказів, які містяться в матеріалах провадження доведено вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення.
Перевіряючи доводи обвинуваченого, який не заперечує використання рушника на якому було виявлено клітини його біологічного матеріалу, проте, зазначав, що використовував його регулярно після статевого акту зі своєї співмешканкою - свідком ОСОБА_11 , колегія суддів виходить з наступного.
Обставини, про які повідомила потерпіла ОСОБА_26 під час обшуку, після вчинення щодо неї неправомірних дій, зокрема щодо використання ОСОБА_7 рушника після статевого акту, а також місця знаходження вказаного рушника (який було вилучено з парильної машини), співвідноситься з даними висновку молекулярно-генетичного аналізу ДНК. Усі вказані обставини, у сукупності, безумовно, свідчать про те, що тільки особа, яка була безпосереднім очевидцем подій, змогла би так докладно описати обставини та обстановку події.
Не заслуговують на увагу доводи сторони захисту, що під час досудового розслідування не було встановлено часу утворення сіменної рідини та часу потрапляння її на рушник, з огляду на наступне.
Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
У свою чергу, відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (ч. ч. 1, 2, 6 вказаної статті).
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження сторона захисту не заявляла будь-яких клопотань про проведення будь-яких слідчих дій або призначення експертних досліджень під час досудового розслідування, які вважала би за необхідне провести. При цьому, такого клопотання не було заявлено під судового розгляду.
Проявів упередженості щодо обвинуваченого з боку органів досудового розслідування, апеляційним судом при вивченні матеріалів кримінального провадження не виявлено.
Водночас, доказування ґрунтується на аналізі сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) винуватості особи.
Доводи сторони захисту про те, що на тілі потерпілої не було виявлено характерних для зґвалтування тілесних ушкоджень є безпідставними, оскільки фізичним насильством при зґвалтуванні, яке вказувало б на те, що потерпіла чинила опір обвинуваченому, може бути протиправний фізичний вплив на тіло потерпілої особи без завдання їй тілесних ушкоджень.
Домінуючим криміноутворюючим чинником, що обумовлює відповідальність за зґвалтування, стає відсутність добровільної згоди потерпілої особи по відношенню до дій обвинуваченого.
На переконання колегії суддів, відсутність у потерпілої тілесних ушкоджень, характерних для зґвалтування, не виключає того, що статевий акт між ОСОБА_27 та ОСОБА_9 відбувся без добровільної згоди останньої, тобто за відсутності її вільного волевиявлення. Зокрема, обставинами, які підтверджують відсутність добровільної згоди потерпілої на статевий акт з обвинуваченим та вчинення нею опору були дії обвинуваченого, який тримав її у положенні лежачи на спину, а також прохання потерпілої не вступати з нею в статеві відносини, намагання протидіяти ОСОБА_27 , вік потерпілої - на момент зґвалтування 15 років, а також понад сімнадцятирічну різницю у віці з обвинуваченим, якому на час скоєння злочину було 32 років.
Що стосується аргументів захисника сторони захисту про те, що під час досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_7 , який заперечував свою вину, був допитаний за допомогою поліграфа, який підтвердив що останній говорить правду, колегія суддів зауважує, що відповідно до положень ст.ст. 23, 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, а чинним КПК не передбачена можливість перевірки правдивості показань особи на поліграфі (детекторі брехні), оскільки це відноситься до компетенції суду.
Крім того, прокурор зазначив, що під час досудового розслідування при допиті ОСОБА_7 поліграф не застосувався, а усі допити здійснювались виключно у присутності захисника.
У підсумку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, оцінивши у сукупності всі докази у справі, які є взаємоузгодженими, належними та допустимими і в своїй сукупності доповнюють один одного і дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_7 , у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалено законне, обґрунтоване та умотивоване рішення, підстави для його скасування відсутні, у зв'язку з чим вирок суду слід залишити без зміни.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України за насідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити або ухвалу суду без змін.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування законного та обґрунтованого вироку суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційні скарги захисників задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 370, 372, 376, 404, 405, 407, 419, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргузахисників ОСОБА_28 та ОСОБА_8 , які діють в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
ВирокБіляївського районного суду Одеської області від 18 червня 2024 року, у кримінальному провадженні №12023163250000243, внесеному до ЄРДР 20.09.2023 року, щодо ОСОБА_7 за ч.3 ст. 152 КК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4