Номер провадження: 22-з/813/338/25
Справа № 522/950/19
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Назарова М. В.
25.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Назарової М.В. (судді-доповідача), Коновалової В.А., Лозко Ю.П.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі свого представника ОСОБА_4
на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 червня 2023 року, ухвалене Приморським районним судом м. Одеси у складі: судді Чернявської Л.М. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 (правонаступник ОСОБА_6 ) до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙСС», Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВДЕВЕЛОПМЕНТ», ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_7 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А., Державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Мельник Тетяна Іванівна про визнання договорів недійсними, скасування записів та витребування майна із чужого незаконного володіння,
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 червня 2023 року позов ОСОБА_5 (правонаступник ОСОБА_6 ) до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙСС», товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВДЕВЕЛОПМЕНТ», ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_7 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А., Державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Мельник Тетяна Іванівна про визнання договорів недійсними, скасування записів та витребування майна із чужого незаконного володіння задоволено частково.
Визнано недійсним Договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором укладений між ТОВ «АЗОВДЕВЕЛОПМЕНТ» та ОСОБА_1 від 13.06.2016 р., посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А., за реєстровим № 1107;
Скасовано запис про право власності: 15034418, дата, час, державної реєстрації 16.06.2016 18:46:41 за ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 951588951101;
Скасовано рішення приватного нотаріусу Михайленко Сергія Анатолійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30115189 від 17.06.2016 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 951588951101;
Скасовано запис про право власності: 26539554, дата, час, державної реєстрації 06.06.2018 10:43:55 за Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙСС» (місцезнаходження: 65023, м. Одеса, вул. Новосельського, 100, код ЄДРПОУ: 42186202) на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 951588951101;
Скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Мельник Тетяна Іванівна про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 41520865 від 08.06.2018 року про державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙСС» (місцезнаходження: 65023, м. Одеса, вул. Новосельського, 100, код ЄДРПОУ: 42186202) на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 951588951101;
Витребувано з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙСС» (місцезнаходження: 65023, м. Одеса, вул. Новосельського, 100, код ЄДРПОУ: 42186202) на користь ОСОБА_6 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна: 951588951101.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 в особі свого представника Мойсеєнка Р.М. вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим, винесеним з порушенням норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 червня 2023 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_5 (правонаступник ОСОБА_6 ) у повному обсязі.
Справу останній раз призначено на 12 серпня 2025 року о 14.15 год.
18 липня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, заборонити вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів щодо нерухомого майна а саме: квартири АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_6 .
Вищевказана заява, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, зареєстрована судом 18 липня 2025 року о 17:25:54 та отримана головуючою суддею Назаровою М.В. 25 липня 2025 року.
Відповідно до довідки від 27.06.2025 № 05-26/220/2025 суддя Назарова М.В. перебувала у відпустці з 01 по 24 липня 2025 (наказ № 85-в від 27.06.2025).
Заява обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду є таким, що не набрало законної сили, але вже до реєстру речових прав на нерухоме майно внесені зміни щодо перереєстрації права власності на квартиру на іншого власника - правонаступника позивача по справі ОСОБА_6 , яка в будь-який момент може відчужити квартиру, яка є предметом оскаржуваних договорів, на користь третіх осіб.
Отже, на теперішній час існує спір щодо вищезазначеної квартири, тому поза розумним сумнівом є підстави для твердження, що можуть бути вчинені новим власником дії щодо подальшого відчуження квартири, які ускладнять або зроблять неможливим виконання рішення суду у разі, якщо суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду справи дійде протилежних оскаржуваному рішенню висновків, що вказує на необхідність забезпечення позову.
Заявник зазначає, що в повному обсязі підтримує подану представником ОСОБА_3 апеляційну скаргу, адже ним були виконані всі умови Договору про зміну сторони у зобов'язанні № 8/06-2016 від 08.06.2016 р. та сплачені грошові кошти в розмірі 2703357,31 грн, про що свідчить Довідка від 03.11.2016, що була видана ТОВ «АЗОВДЕВЕЛОПМЕНТ», та вважає, що по справі необхідно вжити заходи забезпечення позову, у зв'язку з тим, що невчинення власником спірної квартири, а саме ОСОБА_6 дій, що могли би підтвердити намір її відчужити спірну квартиру, зокрема, не звернення до ріелторів і не розміщення оголошення про продаж, не лишає її як одноособового власника можливості вільно розпорядитись спірним нерухомим майном, якщо не вжити заходи забезпечення позову.
Заявник вказує, що не має підстав для застосування зустрічного забезпечення, у зв'язку з тим, що він має зареєстроване в установленому законом порядку місце проживання (перебування) на території України та володіє рухомим та нерухомим майном, достатнім для відшкодування можливих збитків.
21 липня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 надійшла заява, в якій просить у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по справі № 522/950/19 відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачка є законною власницею нерухомого майна, яка не вчиняє жодних дій, спрямованих на відчуження або обтяження зазначеного майна. Твердження ОСОБА_1 про існування ймовірності такого відчуження не лише не підтверджені доказами, а й побудовані на припущеннях, які не відповідають дійсності.
Зазначає, що відповідач ОСОБА_1 вимагає накладення арешту на майно, яке не перебуває у його власності, не знаходиться в його володінні чи користуванні, щодо якого він не заявляє жодних самостійних майнових вимог, а також він не є скаржником у цьому провадженні, а тому не має процесуального інтересу, який міг би обґрунтувати застосування заходів забезпечення позову.
Більше того, заявник не надав жодного доказу, який би підтверджував факт існування загрози відчуження майна або вчинення дій, що ускладнять реалізацію рішення суду. Лише загальні припущення про те, що власник «теоретично може» розпорядитися своїм майном, не є підставою для обмеження конституційного права власності. Це прямо суперечить ст. 81 ЦПК України, яка покладає на заявника обов'язок доказування підстав для вжиття заходів забезпечення.
Отже, заява відповідача про вжиття заходів забезпечення позову не обґрунтована жодними належними та допустимими доказами існування ризиків, передбачених статтею 149 ЦПК України; навпаки, така заява має на меті штучне обмеження права власності позивачки без достатніх на те правових підстав, що суперечить самому призначенню інституту забезпечення позову, порушує принципи змагальності, пропорційності та справедливості судового розгляду, а відтак має бути залишена без задоволення.
Згідно частин 1, 7 статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши подану заяву про забезпечення позову, апеляційний суд дійшов до висновку про задоволення заяви про забезпечення позову з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, таке забезпечення за змістом вказаної норми (ст. 149 ЦПК України) здійснюється за заявою не лише позивача, а й іншого учасника справи.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. При цьому вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) виснувала, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом залежно від конкретного випадку. Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 201/9686/23 (провадження № 61-18173св23).
Розглядаючи заяву відповідача ОСОБА_1 про забезпечення позову, колегія суддів бере до уваги підтвердження матеріалами справи, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення у разі задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 , тому з метою запобігання ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання можливого рішення, доходить висновку про наявність підстав для застосування заявлених вказаним відповідачем заходів (способів) забезпечення позову, а саме: накладення арешту на спірне майно, з забороною органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, вчиняти дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно вказаного майна, та вважає, що такі заходи забезпечення позову відповідають позовним вимогам, є співмірними з негативними наслідками, які можуть настати у випадку невжиття цих заходів.
Не спростовують наведеного заперечення позивачки про непропорційність обмеження її прав вказаними заходами та недоведеність реальних ризиків невиконання рішення апеляційної інстанції.
У справі, яка переглядається, існує наявність спору між сторонами, який стосується нерухомого майна, щодо якого ставиться питання про застосування заходів забезпечення позову; ризик незабезпечення ефективного захисту порушених прав заявника, який може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду за наслідками розгляду апеляційної скарги одного із відповідачів, а також співмірність обраного заявником виду забезпечення позову з пред'явленими у теперішній справі позовними вимогами.
Крім того, дійсна мета звернення ОСОБА_1 до суду з заявою про забезпечення позову підтверджується тим, що по справі не встановлено, а учасники справи не довели належними та допустимими доказами те, що таке звернення заявника було спрямоване на зловживання ним своїми правами.
Навпаки, підставами подання заяви про забезпечення позову у цій справі ОСОБА_1 зазначив необхідність забезпечення йому можливості ефективного захисту та поновлення права на спірне майно, яке він вважає порушеним оскаржуваним рішенням. Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що спірне майно, яке належало йому на праві власності, та згодом було перереєстровано за позивачкою за рішенням суду, яке не набрало законної сили та наразі є предметом апеляційного перегляду.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25 липня 2025 року (відповідь № 1604603) власником трикімнатної квартири загальною площею 142,2 кв м, житловою площею 70,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення суду від 12.06.2024 Приморського районного суду м. Одеси № 522/950/19 є правонаступник позивачки - ОСОБА_6 .
Тобто, правонаступником позивачки не спростовано, що заявник має на меті захистити своє право власності на указане в заяві про забезпечення позову майно, яке вважає порушеним.
Крім того, Верховний Суд сформулював та підтримує правову позицію про те, що у разі подання позову про стягнення коштів відповідач, якщо немає відповідних обмежень, може у будь-який момент розпорядитися коштами та відчужити майно. І це у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача (постанова від 11.12.2023 у справі № 904/1934/23).
Отже, хоча і посилання заявника на те, що правонаступниця позивача має намір відчужити спірне майно, не підкріплене відповідними доказами, проте апеляційний суд з огляду на наведену практику ВС вважає, що вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права позивача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування у разі вимоги надання відповідних доказів завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
З огляду на наведене, повно та всебічно дослідивши обставини справи щодо застосування у цій справі заходів забезпечення позову, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, установивши наявність спору між учасниками справи щодо відповідного майна, а також існування підстав для забезпечення позову, колегія суддів доходить висновку про необхідність забезпечення позову у цій справі шляхом накладення арешту на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та заборони здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, заборонити вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів щодо нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Колегія суддів наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб здійснюється в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог заявника (позивача). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Такі висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18.
Заходи забезпечення позову, про які просить заявник, за обставин цієї справи, є співмірними із заявленими позивачем вимогами, які спрямовані на збереження існуючого становища у спірних правовідносинах до завершення розгляду справи. Водночас відсутні підстави вважати, що застосування таких заходів забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження майнових прав правонаступника позивача, оскільки спірна квартира залишається в володінні та користуванні останньої.
Установивши, що між сторонами виник майновий спір з приводу витребування нерухомого майна від його останнього набувача на користь позивача, надавши правову оцінку доводам заявника, на які він посилається як на підставу для забезпечення позову, апеляційний суд доходить висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом арешту спірного майна та заборони здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, заборонити вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів щодо нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ), оскільки у випадку його відчуження це унеможливить виконання/поворот виконання судового рішення про витребування спірного майна на користь позивача.
Такий висновок колегія суддів робить, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу, вважає вказані заходи забезпечення позову прав співмірними із заявленим позовним вимогам та такими, що відповідають позовним вимогам.
Керуючись ст. 149, 150, 153 ЦПК України, апеляційний суд,
Заяву ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 (правонаступник ОСОБА_6 ) до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙСС», Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВДЕВЕЛОПМЕНТ», ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_7 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А., Державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Мельник Тетяна Іванівна про визнання договорів недійсними, скасування записів та витребування майна із чужого незаконного володіння задовольнити.
Накласти арешт на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Заборонити здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, заборонити вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів щодо нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Стягувач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ).
Боржник: ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ).
Строк пред'явлення виконавчого документу до виконання - 24 липня 2028 року.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Дата складення повного тексту ухвали - 25 липня 2025 року
Судді: М.В. Назарова
В.А. Коновалова
Ю.П. Лозко