Справа № 462/5288/25
Іменем України
22 липня 2025 року м.Львів
Суддя Залізничного районного суду м.Львова Колодяжний С.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, місце проживання якої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №454610 від 19.06.2025 року, ОСОБА_1 будучи матір?ю малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виконала передбачені ст.150 СК України обов'язки по вихованню доньки, що проявилося в тому, що 26.05.2025 року близько 09.00 год. малолітня ОСОБА_2 протягом 30 хв. перебувала без нагляду дорослих, що створювало загрозу їх життю та здоров?ю, чим ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП.
У суді ОСОБА_1 свою вину не визнала та пояснила, що 26.05.2025 рокублизько 09.00 год. її донька ОСОБА_2 пішла до магазину, який знаходиться неподалік будинку, щоб купити собі морозиво. Однак, по дорозі до магазину донька заблукала, оскільки вони нещодавно переїхали у даний будинок і вона погано знала дану місцевість.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, виходячи з наступного.
Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.245, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Згідно з ст.251, 252 КУпАП, приймаючи рішення по справі про адміністративне правопорушення, суд оцінює докази в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст.184 КУпАП адміністративна відповідальність настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків щодо виховання дітей, захищає права сім'ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.
Отже, неналежне виховання, виходячи з положень ст.12 закону, може мати місце при умисних чи не умисних діях, які визначені Законом України «Про охорону дитинства» як порушення прав, обов?язків батьків та визначення меж відповідальності батьків за виховання та розвиток дитини.
Так, пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання: не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов?язками.
Суд надає віри поясненням ОСОБА_1 наданим під час розгляду справи, що малолітня ОСОБА_2 пішла до магазину, який знаходиться неподалік будинку, щоб купити собі морозиво, однак заблукала, оскільки такі повністю відповідають її поясненням долучених до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №454610 від 19.06.2025 року.
Також, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №454610 від 19.06.2025 рокувбачається, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягалася.
Враховуючи наведене, в ході судового розгляду даної справи встановлено, що ОСОБА_1 не ухиляється від виховання своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , а мало місце поодинокий випадок, що не свідчить про невиконання матір?ю своїх обов?язків, оскільки події, які відбулися, жодним чином не могли бути ОСОБА_1 спрогнозовані, а повсякденна поведінка її доньки таких підстав не мала.
Таким чином, проаналізувавши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку про відсутність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.
Виходячи з наведеного, з урахуванням вимог ч.1 ст.247 КУпАП, вважаю, що порушене відносно ОСОБА_1 провадження в справі про адміністративні правопорушення підлягає закриттю за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
постановив:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: (підпис)
З оригіналом згідно.
Суддя: С.Ю. Колодяжний