Справа № 761/10571/25
Провадження № 1-кп/761/3025/2025
16 липня 2025 року Шевченківський районний суд міста Києва в складі головуючої судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 обвинуваченого ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), захисника ОСОБА_6 , перекладача ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесенні в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 22025000000000302 від 05.03.2025 по обвинуваченню
ОСОБА_8 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Веньчжоу (Wenzhou) Китайської Народної Республіки, громадянина Китайської Народної Республіки, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 114 КК України
Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 ( ОСОБА_5 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114 КПК України.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 ( ОСОБА_5 ) без визначення розміру застави, з огляду на наявність ризиків, передбачених п.п. 1-3 та 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які залишились незмінні та продовжують існувати, зазначив, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого на даному етапі кримінального провадження.
Обвинувачений ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) та захисник ОСОБА_6 не заперечували проти клопотання прокурора.
Заслухавши думку учасників, дослідивши матеріали кримінального провадження, клопотання сторони обвинувачення та сторони захисту, суд дійшов наступного висновку.
Суд зважає на те, що вирішуючи питання розумності продовження строку подальшого утримання обвинуваченого в умовах несвободи, необхідно враховувати особливості конкретної справи, у якій необхідне тривале утримання особи під вартою, оскільки у деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним засобом, який дає змогу гарантувати явку обвинуваченого до суду, зокрема, з урахуванням його особистості, характеру злочину, а також тяжкості ймовірного покарання.
Так, «особливими випадками» відповідно до позицій ЄСПЛ є справи, у яких існують конкретні вказівки на справжні інтереси суспільства, які попри презумпцію невинуватості переважують правила поваги до особистої свободи та виправдовують тримання особи під вартою.
Для цього суд має вивчити всі факти «за» і «проти» наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи.
Отже, вирішуючи питання щодо реальності зазначених стороною обвинувачення ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченої суд має керуватись наявністю підстав, які свідчать про необхідність подальшого ізолювання особи від суспільства з метою забезпечення інтересів невизначеного кола громадян.
Таке рішення суду обґрунтовується тим що, як убачається з обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення за ступенем тяжкості, згідно зі ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
Перелік доказів зібраних під час досудового розслідування, що наведений у реєстрі матеріалів досудового розслідування є вагомим, більш детальну оцінку яким суд надасть в ході судового розгляду під час їх безпосереднього дослідження, однак на даній стадії судового провадження, на думку суду цього достатньо для продовження обвинуваченому запобіжного заходу, про який йдеться у клопотання прокурора.
Зокрема, судом враховується міра покарання, яка може бути призначена у разі доведення винуватості, і саме усвідомлення обвинуваченим цієї обставини, переконливо дає підстави вважати, про існування такого ризику як переховування від суду, незаконного впливу на свідків.
Суд, вважає, що тяжкість обвинувачення, хоча й не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати.
Характеризуючі дані обвинуваченого, інші обставини встановлені під час судового розгляду за наслідками дослідження доказів, не переважають можливих ризиків неправомірної процесуальної поведінки на даній стадії судового провадження, з урахуванням попередньо встановлених ризиків, які на думку суду не зменшились.
Оцінюючи доводи сторони обвинувачення, викладені у клопотанні щодо запобіжного заходу, суд керується положенням ч.1 та ч.2 ст.331 КПК України, так під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Щодо ризику впливу на свідків суд зазначає. Так, після відкриття матеріалів кримінального провадження стороні захисту обвинувачений дізнався про обсяг зібраних доказів, у тому числі свідків, показання яких, на думку сторони обвинувачення підтверджують вину у вчиненні інкримінованого правопорушення, які можуть бути допитані у судовому засіданні.
Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд, виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша та друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Разом з тим, судом також враховано мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), який має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що ризик переховування від суду, ризик незаконного впливу на свідків, а також інші попереднього встановлені ризики у цьому кримінальному провадженні не зменшилися та продовжують існувати, що обумовлює необхідність продовження застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу з метою запобігання цим ризикам.
Суд вказує, що принцип змагальності, як загальна засада кримінального провадження, передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. При цьому сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
В той же час, судом враховано і аргументи, які наводяться стороною захисту в частині визнання вини обвинуваченим, разом з тим така позиція захисту не свідчить про безумовну недоцільність продовження строку дії запобіжного заходу, оскільки при розгляді клопотання прокурора встановлено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою та встановлена наявність ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, а будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання та подальшого продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суду не наведено.
Даних про стан здоров'я особи, щоб унеможливлювало продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суду не надано.
Отже, суд, розглянувши питання про можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого та оцінивши доводи кожної сторони, з урахуванням наведених вище доводів, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що прокурором доведено, що при застосуванні до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не можна буде запобігти вказаним ризикам.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні зокрема, щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.
Прокурор клопоче про продовження варти без визначення альтернативи, та з урахуванням наведеного вище суд вважає за недоцільне на даній стадії судового розгляду не визначати розмір застави, як альтернативний вид запобіжного заходу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 369-372, 376 КПК України, суд
Продовжити ОСОБА_8 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, терміном до 13 вересня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст оголосити 17 липня 2025 року о 15 годині 45 хвилин.
Головуюча суддя ОСОБА_1