Справа №760/20151/25
1-кс/760/9717/25
25.07.2025 м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Солом'янського районного суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Максима Кривоноса, буд. 25 клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональними органом безпеки Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025101110000651 від 22.05.2025, за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, -
До Солом'янського районного суду міста Києва клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональними органом безпеки Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025101110000651 від 22.05.2025, за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Клопотання прокурора мотивоване тим, що 24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово був продовжений, та діє і по нині.
Крім того, 24.02.2024 у зв'язку з військовою агресією РФ проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України Президентом України видано указ № 69/2022 «Про загальну мобілізацію». Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Розуміючи вищевказані обставини громадянка України ОСОБА_5 , спільно з громадянами України ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , а також іншими невстановленими особами, маючи вплив на відповідних посадових осіб та тісні взаємозв'язки з іншими працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 , налагодили протиправний механізм із отримання неправомірної вигоди за надання послуг військовозобов'язаним особам з ухилення від призову та мобілізації шляхом їх бронювання без передбачених законом підстав.
Разом з тим, ОСОБА_5 , являючись громадянкою України, достеменно знаючи, що Російська Федерація здійснила збройну агресію проти України, а також той факт, що Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 встановлено порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а в Україні діє правовий режим воєнного стану, розуміючи, що перешкоджання законній діяльності ЗС України та інших військових формувань в особливий період, являється протиправним, маючи корисливу мету, прийняла добровільне рішення про перешкоджання законній діяльності ЗС України та інших військових формувань в особливий період, шляхом фіктивного працевлаштування військовозобов'язаних до критично важливих підприємств без фактичного виконання такою особою цілей та завдань, а також шляхом надання вказівок щодо поведінки та дій таких осіб під час правового режиму воєнного стану з метою подальшого формального підписання (укладання) зазначеного вище контракту, усвідомлюючи при цьому, що своїми діями остання перешкоджає законній діяльності структурним підрозділам ЗС України, зокрема територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК), в проведенні мобілізаційних заходів, що полягають в підготовці та накопиченні військово-навчених людських ресурсів призовників, військовозобов'язаних та резервістів для комплектування посад, передбачених штатами військового часу.
Так, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, не пізніше 10.01.2024, громадянка України ОСОБА_5 , маючи на меті отримання прибутку у вигляді частини від суми грошових коштів отриманих від осіб, які до неї звернуться за наданням допомоги в ухиленні від призову на військову службу, використовуючи власні зв'язки та знайомства з невстановленими працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи фактичну можливість забезпечити учаснику ухилення від призову на військову службу, прийняла рішення про здійснення перешкоджання законній діяльності ЗС України та інших військових формувань в особливий період, шляхом зниження мобілізаційного потенціалу ЗС України та інших військових формувань за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також іншими невстановленими особами.
Діючи на виконання свого злочинного умислу та переслідуючи корисливий мотив, громадянка України ОСОБА_5 , за невстановлених органом досудового розслідування обставин, вступила у попередню змову з громадянами України ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , та заздалегідь домовився з ними про спільне вчинення даного кримінального правопорушення, завчасно домовившись з останніми про роль кожного з них під час його вчинення. Так, згідно з досягнутими домовленостями, ОСОБА_6 забезпечував пошук військовозобов'язаних громадян України, які в порушення ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мають намір ухилитися від обов'язків громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, та за заздалегідь обумовлену з ОСОБА_5 грошову винагороду, фіктивного працевлаштовування військовозобов'язаних до критично важливих підприємств, що надасть останнім можливість не бути призваними до ЗС України, шляхом забезпечення бронювання.
Так, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 в ході реалізації свого злочинного умислу та діючи згідно з раніше досягнутими домовленостями, підшукали та сприяли громадянам України за грошову винагороду фіктивно працевлаштуватись до критично важливих підприємств, що надало останнім можливість у отриманні відстрочки від призову до ЗС України.
Так, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 в ході реалізації свого злочинного умислу та діючи згідно раніше досягнутих домовленостей, підшукали та сприяли наступним громадянам України: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , які за грошову винагороду фіктивно працевлаштувалися до критично важливих підприємств, що надало останнім можливість у отриманні відстрочки від призову до ЗС України, ОСОБА_4 будучи колишнім співробітником ІНФОРМАЦІЯ_1 через свої колишні зв'язки з невстановленими досудовим розслідування особами та за допомогою підробних витягів з наказів ІНФОРМАЦІЯ_10 а саме: №2174 від 16.05.2024, реєстраційний номер Витягу з Наказу ІНФОРМАЦІЯ_10 №2704-20/2153-01 від 10.01.2024; №8961 від 29.07.2024, реєстраційний номер Витягу з Наказу ІНФОРМАЦІЯ_10 №2704-20/2153-01 від 10.01.2024; №5128 від 06.06.2024, реєстраційний номер Витягу з Наказу ІНФОРМАЦІЯ_10 №2704-20/2153-01 від 10.01.2024; №7363 від 03.09.2024, реєстраційний номер Витягу з Наказу ІНФОРМАЦІЯ_10 №2704-20/2153-01 від 10.01.2024; №21878 від 07.10.2024, реєстраційний номер Витягу з Наказу ІНФОРМАЦІЯ_10 №2704-20/2153-01 від 10.01.2024; №1326 від 27.07.2024, реєстраційний номер Витягу з Наказу ІНФОРМАЦІЯ_10 №2704-20/2153-01 від 10.01.2024 вносив недостовірні відомості до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», внаслідок чого заінтересовані особи отримували відстрочку від мобілізації.
15.07.2025 у вказаному кримінальному провадженні на підставі ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_11 в ході обшуку, проведеного у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де знаходились речі, які належать ОСОБА_13 , вилучено:
1. мобільний телефон «iPhone 11 Pro Max» S\N: НОМЕР_1 , золотистого кольору;
2. мобільний телефон «Moto G» IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 в чохлі.
Постановою ст. слідчого слідчого управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_14 від 15.07.2025 вилучені предмети та речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 22025101110000651.
У п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України зазначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Враховуючи викладені доводи, прокурор просить накласти арешт на вказане майно.
У судове засідання прокурор не прибув, до суду надійшла заява про розгляд клопотання у його відсутність.
Власник майна в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Враховуючи положення частини першої статті 171 КПК України, відповідно до якої клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, слідчий суддя вважає за можливе здійснити розгляд клопотання у відсутність прокурора або слідчого та власника майна.
Вивчивши клопотання та дослідивши матеріали, додані до клопотання слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 131 КПК України має застосовуватись з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя здійснює повноваження в порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Під час досудового розслідування, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є тимчасовий доступ до речей та документів.
Положеннями п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України та ч. 1 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, який забезпечує тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у ІНФОРМАЦІЯ_12 , інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у ІНФОРМАЦІЯ_12 , інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Так, під час розгляду клопотання, слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025101110000651, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань від 22.05.2025, за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
15.07.2025 у вказаному кримінальному провадженні на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва в ході обшуку, проведеного у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де знаходились речі, які належать ОСОБА_13 , вилучено:
1. мобільний телефон «iPhone 11 Pro Max» S\N: FCLC27J6N70K, золотистого кольору;
2. мобільний телефон «Moto G» IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 в чохлі.
Постановою ст. слідчого слідчого управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_14 від 15.07.2025 вилучені предмети та речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 22025101110000651.
Слідчим суддею були досліджені матеріали кримінального провадження, які в копіях долучені до клопотання.
Таким чином, проаналізувавши подані до суду матеріали кримінального провадження, із врахуванням доводів прокурора, викладених в клопотанні, слідчий суддя дійшов до висновку, що прокурором доведено наявність підстав вважати, що на даному етапі досудового розслідування існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а також те, що вилучене в ході обшуку майно, відповідає ознакам, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України дає підстави для арешту вказаного у клопотанні майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
У зв'язку із викладеними обставинами, суд дійшов до висновку про задоволення клопотання прокурора.
Керуючись ст. ст. 131, 170-173, 175, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора, - задовольнити.
З метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні № 22025101110000651 від 22.05.2025, накласти арешт на майно, вилучене 15.07.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
1. мобільний телефон «iPhone 11 Pro Max» S\N: FCLC27J6N70K, золотистого кольору;
2. мобільний телефон «Moto G» IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 в чохлі.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Київську міську прокуратуру.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_1