Справа № 757/14888/24-ц
Провадження № 2/541/1400/2025
Іменем України
25 липня 2025 року м.Миргород
Суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області Шатілова Л.Г., вирішуючи питання про відкриття провадження за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс», засновник ТОВ ФК «Поліс» ОСОБА_2 , засновник ТОВ ФК «Поліс» ОСОБА_3 , засновник ТОВ ФК «Поліс» ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «СВ Медікал», треті особи на боці позивача: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , МП «МРІЯ», Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання недійсним договору оренди частини нежитлового приміщення,
16 липня 2025 року на підстави ухвали від 04.04.2024 року судді Печерського районного суду міста Києва Головко Ю.Г. надійшли матеріали вищевказаної позовної заяви за підсудністю.
В позовній заяві ОСОБА_1 просить суд визнання недійсним договір оренди частини нежитлового приміщення 1 по вул. Гоголя, 84 в м.Миргород Полтавської області, 37600, площею 73,1 кв.м, укладений між ТОВ ФК Поліс та ТОВ СВ Медікал від 22.08.2016 року, стягнути з відповідачів судовий збір.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, вважаю, що у відкритті провадження у справі слід відмовити, виходячи з наступних підстав.
Положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За приписами статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Поняття «суд встановлений законом» включає, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Судова юрисдикція це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
При цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
З аналізу наведеної вище норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи -підприємці.
Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Спори між юридичними особами та фізичними особами-підприємцями щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно, яке використовується у господарській діяльності розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші - за правилами цивільного судочинства.
Отже, критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб'єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин.
Згідно з частиною першою статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, встановлено, що оспорюваний правочин за своєю суттю є господарським, оскільки був укладений між юридичними особами з приводу передачі в оренду частини нежитлового приміщення.
Встановивши, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, і правочин який оспорюється за своєю суттю є господарським, суддя приходить до висновку, що справа не підсудна суду загальної юрисдикції, а спір між сторонами повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.
З огляду на викладене, відповідно до п.1 ч.1ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 186, 260, 261 , 353 ЦПК України, суддя
Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс», засновник ТОВ ФК «Поліс» ОСОБА_2 , засновник ТОВ ФК «Поліс» ОСОБА_3 , засновник ТОВ ФК «Поліс» ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «СВ Медікал», треті особи на боці позивача:: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , МП «МРІЯ», Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання недійсним договору оренди частини нежитлового приміщення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Л. Г. Шатілова