Справа № 204/12545/24
Провадження № 2/204/1112/25
49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
(повний текст)
07 липня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючої судді Чудопалової С.В.
за участю секретаря судового засідання Корягіної Р.Р.
представника позивача Дейчман Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ), в інтересах якого діє представник Дейчман Тетяна Миколаївна (адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ), третя особа: Третя дніпровська державна нотаріальна контора (адреса місця знаходження: 49006, м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 22а) про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини,-
Позивач, в інтересах якого діє представник адвокат Дейчман Т.М. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини,-
В обґрунтування позовної заяви зазначає, що позивач є спадкоємцем за законом після смерті свого батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . У встановлений законом шестимісячний строк позивач не подав до державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, однак фактично спадщину прийняв, оскільки на момент смерті спадкодавця мешкав із ним за адресою: АДРЕСА_1 , хоча за даною адресою зареєстрованим не був, у зв'язку з чим він позбавлений можливості належним чином оформити свої спадкові права. Просив встановити факт спільного проживання із померлим ОСОБА_3 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнала.
Представник третьої особи - Третя дніпровська державна нотаріальна контора в судове засідання не з'явився, однак надав заяву про розгляд справи у його відсутність та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У судовому засіданні встановлено, що позивач є спадкоємцем за законом першої черги після смерті свого батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис №4935, видане 19.06.2006 року відділом реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис №2686).
На момент смерті був власником частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , згідно свідоцтва про право власності від 18.03.1992 року виданого виконавчим комітетом Красногвардійської районної ради, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 02.02.2007 року.
Спадкоємцями першої черги є позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , яка на спадкове майно не претендує.
За прийняттям спадщини позивач звернувся до державного нотаріуса Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Хилько Л.А., однак постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14.11.2024 року, позивачу відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на належне ОСОБА_3 майно, оскільки ним не було надано документів на підтвердження постійного проживання зі спадкодавцем на момент його смерті, а встановлений шестимісячний термін для подачі заяви про прийняття спадщини він пропусти.
В судовому засіданні встановлено, що на день смерті ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується листом Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур управління у сфері державної реєстрації відділу обліку проживання фізичних осіб №14/5-14500 від 21.10.2024 року.
З огляду на паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Красногвардійським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Дніпроперовська, місце проживання: з 03.08.1999 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до абз.3 п.3постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»,місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами статті29, частини другої статті1221 ЦК. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.
Частино першою статті 1296 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1ст. 1269 ЦК України).
Згідно з п.п.4.10 п.4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактично прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування", виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому розглядаються заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Пунктом 23 зазначеної постанови встановлено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Тобто, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України,місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.
Отже, відсутність реєстрації місця проживання не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував, що факт реєстрації місця проживання позивача за іншою адресою, ніж місце проживання й реєстрації спадкодавця, не має правового значення у таких спірних правовідносинах. Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»,не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.
Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16, від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17, від 01 липня 2020 року у справі № 222/1109/17.
В ухвалі Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2020 року у справі № 569/15147/17, зазначено, що тлумачення статті 29 ЦК України у поєднанні зі статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», у відповідній редакції та Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, дає підстави для висновку, що постійне місце проживання громадян України може бути підтверджено як відміткою у паспорті, так і іншими документами згідно із статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 вказав, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 12 січня 2022 року у справі № 446/53/16-ц.
Отже, під час вирішення питання, чи прийняли спадкоємці спадщину у порядку частини третьої статті 1268 ЦК України, суд повинен досліджувати та встановлювати фактичне місце проживання спадкодавця на момент смерті та фактичне місце проживання його спадкоємців.
У матеріалах справи наявний Акт фактичного проживання, підписаного сусідами: ОСОБА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 , ОСОБА_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_6 . в якому вони підтверджують той факт, що ОСОБА_3 фактично проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 з 1991 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 . Разом з ним постійно проживали за вказаною адресою: колишня дружина - ОСОБА_6 , син - ОСОБА_1 .
Згідно Акту про не проживання, складеному 25 листопада 2024 року сусідами домоволодіння АДРЕСА_4 , а саме: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживає АДРЕСА_4 , ОСОБА_8 , проживає за адресою: АДРЕСА_7 , ОСОБА_9 . ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 , які підтвердили той факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 фактично не проживав за адресою: АДРЕСА_4 з 1991 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 , після того, як побудував домоволодіння по АДРЕСА_1 , куди переїхав і проживав разом з сім'єю, в тому числі з сином - ОСОБА_1 .
Крім того, позивачем на підтвердження факту постійного проживання за адресою : АДРЕСА_1 надано квитанції про сплату земельного податку за земельну ділянку за адресою : АДРЕСА_1 за період з 1995 року по 2002 рік.
Як вбачається з матеріалів спадкової справи №894/2006, після смерті ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини звернувся лише позивач ОСОБА_1 , а ОСОБА_10 із заявою про відмову у прийнятті спадщини, інші спадкоємці не встановлені.
Крім того, в судовому засіданні була допитані в якості свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , які підтвердили факт постійного проживання позивач разом із батьком ОСОБА_3 до смерті останньої, за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до вимог ст.76-83 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що встановлення вказаного факту необхідно позивачу для належної реалізації прав після смерті батька ОСОБА_3 встановити даний факт в позасудовому порядку неможливо, тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог із встановленням факту проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , який знайшов своє підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами в їх сукупності та має для позивача істотне юридичне значення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 1216-1218, 1265, 1268 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Дейчман Тетяна Миколаївна до ОСОБА_2 , третя особа: Третя дніпровська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.
Встановити факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 );
Представник позивача - адвокат Дейчман Тетяна Миколаївна (адреса місця знаходження: АДРЕСА_2 );
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 );
Третя особа - Третя дніпровська державна нотаріальна контора, ЄДРПОУ 02890950, (адреса місця знаходження: м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 22-а).
Суддя: С.В.Чудопалова