Справа № 202/6496/25
Провадження № 1-кс/202/5280/2025
22 липня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , слідчого ОСОБА_5 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого та прокурора, що полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, яке подане в рамках кримінального провадження № 42024042010000223, внесеного до ЄРДР 15.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -
До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська звернулась ОСОБА_3 зі скаргою на бездіяльність слідчого та прокурора, що полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, яке подане в рамках кримінального провадження № 42024042010000223, внесеного до ЄРДР 15.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Скарга мотивована тим, що 09.07.2025 р. на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпро у справі N? 202/6496/25 від 04.07.2025р. було
вилучено грошові кошти, які не були прямо зазначені в ухвалі як об'єкти, що підлягають тимчасовому вилученню або арешту, а отже, відповідно до частини 5 статті 236 КПК України, їх вилучення є незаконним. Грошові кошти, які були вилучені, вона зберігала виключно з метою забезпечення себе та своїх дітей у надзвичайних умовах, спричинених військовою агресією, терміновою операцією, ризиком втрати будинку тощо. Зазначала, що 3 000 доларів США - це її особисті заощадження, які були накопичені нею протягом попередніх років; ??2 000 доларів США це особисті кошти її матері, які вона передала їй на тимчасове зберігання з особистих причин, зокрема в зв'язку з її поважним віком, погіршеним станом здоров'я та недовірою до банківської системи в умовах війни; 700 доларів США - це спільні сімейні заощадження, які вони зібрали разом із членами сім'ї в межах сімейного бюджету з метою забезпечення базових потреб у разі критичних ситуацій або форс-мажору; 300 доларів належать її дітям. Наголошувала, що вона не є підозрюваною чи обвинуваченою у кримінальному провадженні, не порушувала чинного законодавства, не має жодного зв'язку з подіями, які є предметом розслідування в межах провадження N? 42024042010000223. Вважає, що вилучене майно не є речовим доказом у розумінні ст.98 КПК України, не було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.3 ст. 368 УК України, не могло зберегти на собі сліди кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.3 ст. 368 УК України; не містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження; не є предметами, що були об'єктом кримінально протиправних дій; не набуті кримінально протиправним шляхом; не отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, вилучене майно не підшукано, не виготовлено, не пристосовано, не використано як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) не могло зберегти відповідно на собі його сліди тощо. Після вилучення зазначеного майна арешт на вилучене майно не накладався.
Просила зобов'язати слідчого СВ ДРУП N?2 ГУНІ у Дніпропетровській області, який досудове розслідування з кримінального провадження 42024042010000223 від 15.10.2024р., прокурора, який є процесуальним керівником кримінального провадження N? 42024042010000223 15.10.2024р., повернути ОСОБА_3 грошові кошти у загальній сумі 6000 доларів США, майно, документи на яке не було надано дозволу на вилучення, відповідно до ухвали слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпро по справі N? 202/6496/25 від 15.10.2024р.
У судовому засіданні ОСОБА_3 підтримала викладені в скарзі обставини та просила скаргу задовольнити.
Прокурор та слідчий у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні скарги, зазначаючи, що дозвіл на вилучення грошових коштів був наданий в ухвалі слідчим суддею, тому вважають, що грошові кошти не є тимчасово вилученим майном. Грошові кошти слідчим визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні. ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Наразі досудове розслідування триває, встановлюються інші епізоди протиправної діяльності, тому є підстави вважати, що грошові кошти отримані злочинним шляхом.
Заслухавши думку скаржника ОСОБА_3 , слідчого та прокурора, дослідивши матеріали скарги, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до таких висновків.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність дізначава, слідчого або прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, в тому числі - володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування. Скаржник просить повернути відповідне майно, вказуючи на наявність в нього статусу тимчасово вилученого.
У відповідності до ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони, зокрема, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення.
Частиною 2 ст. 167 КПК України визначено, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до ч.1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту; 5) за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку.
За загальним правилом статус тимчасового вилученого майно набуває з моменту фактичного позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких воно перебуває можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення (ч. 1 ст. 167 КПК України).
Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку. При чому майно, яке вилучається під час обшуку, в залежності від зазначення в ухвалі на обшук, може мати різний статус. Це обумовлює різницю в його подальшому процесуальному оформленні у кримінальному провадженні і, відповідно, відмінність в питанні повернення власнику.
Частиною 5 ст. 236 КПК України визначено, що обшук на підставі відповідного судового рішення, повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети такого обшуку. При обшуку слідчий має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч. 7 ст. 236 КПК України).
Вказана слідча дія відповідно до ст. 234 КПК України проводиться на підставі ухвали слідчого судді, в якій, з-поміж іншого, мають міститися відомості про речі та документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук (п.6 ч.2 ст. 235 КПК України).
Необхідність зазначення таких відомостей узгоджується із тим, що під час розгляду клопотання про надання дозволу на обшук слідчий/прокурор, серед іншого, має довести достатність підстав вважати, що відповідні речі та документи мають значення для досудового розслідування, відомості, які в них містяться, можуть бути доказами під час судового розгляду, а також, можливість перебування таких речей та документів у зазначеному житлі чи іншому володінні особи ( п.2-4 ч.5 ст.234 КПК України).
Враховуючи зазначене, при вирішенні питання про дозвіл на проведення обшуку, здійснюється судовий контроль за втручанням у право власності осіб, зокрема щодо конкретного обсягу майна, яке має значення для конкретного кримінального провадження та яке за умови подальшого дотримання встановлених законом правил отримання доказової інформації із таких речей і документів та її фіксування забезпечуватиме правомірність утримання такого майна органом досудового розслідування.
Наявність судового контролю при отриманні дозволу на відшукання речей і документів, що мають значення для кримінального провадження, в сукупності з дотриманням встановлених законом правил отримання і фіксування доказової інформації із вилучених під час обшуку речей і документів, обумовлює правомірність утримання їх органом досудового розслідування без накладення арешту.
Отже, тимчасово вилученим під час виконання ухвали про обшук майном є вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Для повернення майна в порядку ст. 169 КПК України, заявник має довести перед слідчим суддею, що відповідне майно, відносно якого порушується питання про його повернення, не входило до переліку майна, на яке слідчим суддею прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про проведення обшуку.
Слідчим суддею встановлено, що в СВ ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості щодо якого внесені до ЄРДР за № 42024042010000223 від 15.10.2024р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 УК України.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 04 липня 2025 року надано дозвіл на проведення проведення обшуку в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесені 15.10.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024042010000223 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, квартири за адресою: АДРЕСА_1 , з метою відшукання та вилучення чорнових записів, мобільних телефонів, сім-карток, за допомогою яких зв'язувались співучасники злочину, банківських платіжних карток, грошових коштів, отриманих в якості неправомірної вигоди, грошових коштів у готівковій та електронній формах, отриманих в результаті здійснення незаконної діяльності; медичної документації (медичні картки, виписні епікризи, виписки, направлення, журнали відвідувань, інші медичні документи щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ), персональних комп'ютерних систем та їх частин (комп'ютерів, ноутбуків, планшетів); мобільних терміналів (мобільних телефонів) систем зв'язку; сім-карток; електронних носіїв інформації.
Згідно зазначеної ухвали, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , частка права власності належить ОСОБА_6 , та якою користується останній.
09 липня 2025 року був проведений обшук за зазначеною адресою, та були вилучені грошові кошти, зазначені у скарзі, та інші документи, згідно переліку.
10 липня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та застосовано запобіжний захід.
Грошові кошти були вилучені за місцем проживання ОСОБА_6 .
Постановою старшого слідчого СВ ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області від 09 липня 2025 року грошові кошти, які були вилучені 09.07.2025 за адресою: АДРЕСА_1 в сумі 6 000 доларів США визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Слідчий суддя вважає, що ОСОБА_3 не доведено, що вилучені грошові кошти, не входять до переліку майна, на яке слідчим суддею прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про проведення обшуку. Надана інформація з Пенсійного фонду України щодо працевлаштування ОСОБА_3 , а також копія розписки ОСОБА_10 від 11.11.2024 про передачу грошових коштів своїй доньці, не є беззаперечними доказами та обставинами, що обумовлюють походження вилучених грошових коштів, та у своїй сукупності, на день розгляду клопотання, не дають підстав стверджувати, що ці кошти є тимчасово вилученим майном.
З врахуванням вищевикладеного, підстави для задоволення скарги, відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 306, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого та прокурора, що полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, яке подане в рамках кримінального провадження № 42024042010000223, внесеного до ЄРДР 15.10.2024 за ознаками кримінальних правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1