24 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/14204/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О.М. - головуючого, Кондратова І.Д., Мамалуя О.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК Арсенал»
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Буравльова С.І., Шапрана В.В., Андрієнка В.В.
від 07.07.2025
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК Арсенал»
до: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг»
про стягнення 435 406,88 грн,
Позов було подано про стягнення 435 406,88 грн за договором фінансового лізингу № 7006-AR-FL від 13.07.2020.
Рішенням Господарського суду м. Києва 06.03.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025, у задоволенні позову відмовлено.
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» про ухвалення додаткової постанови задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК Арсенал» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» 53 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції; В іншій частині заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» залишено без задоволення.
22.07.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК Арсенал» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 у праві № 910/14204/24.
Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.07.2025 (головуючий суддя - Баранець О.М., судді Кондратова І.Д., Мамалуй О.О.).
Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК Арсенал», колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду 21.05.2021 ухвалив постанову у справі № 905/1623/20, в якій виклав висновок з приводу можливості відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на додаткове рішення до судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (додаткову постанову суду апеляційної інстанції щодо розподілу судових витрат у малозначній справі). Як зазначив Верховний Суд, зі змісту статті 244 ГПК вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати; для оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржникові необхідно довести та обґрунтувати наявність передбачених пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК підстав.
Предметом позову у справі № 910/14204/24 стягнення 435 406,88 грн.
Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №910/13737/19, відповідно до якої майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 162, пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 163 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №907/9/17, провадження № 12-76гс18).
Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Позовні вимоги у цій справі про стягнення 435 406,88 мають вартісну оцінку та носять майновий характер.
Позов у цій справі подано в 2024 році.
За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01.01.2024 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028 гривень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Як було зазначено вище, предметом позову у справі № 910/14204/24 є стягнення 435 406,88 грн, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на момент подання позову до суду (1 514 000,00 грн), тому в розумінні ГПК України судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених підпунктами «а-г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПВК Арсенал» у касаційній скарзі, як на підставу касаційного оскарження, посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Посилання скаржника на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не є доводами, які у розумінні підпунктів «а» - «г» пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, підтверджують наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.
При цьому скаржник, не визначає підстави, що підпадають під дію підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України та підтверджують наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.
За змістом статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.
На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення одної з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.
З огляду на відсутність обґрунтування обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК Арсенал» на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 у справі № 910/14204/24 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК Арсенал» на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 у справі № 910/14204/24.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді І. Кондратова
О. Мамалуй