09 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/4017/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,
прокурора - Томчук М.О.,
представників учасників справи:
ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_1.,
Військової частини НОМЕР_1 - не з'явився,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгеоцентр Сервіс" - Єркін М.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 (суддя Павленко Є.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 колегія суддів: Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.)
у справі за позовом Заступника керівника Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі:
1) ІНФОРМАЦІЯ_1,
2) Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгеоцентр Сервіс" (далі - ТОВ "Київгеоцентр Сервіс")
про визнання недійсним договору в частині та стягнення 94 832,00 грн.
Суть спору
1. У 2022 році ВЧ НОМЕР_1 та ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" уклали договір про закупівлю товарів за державні кошти та включили до ціни товару суму податку на додану вартість (далі - ПДВ). Товар за договором був поставлений та прийнятий без зауважень та заперечень.
2. У березні 2023 року ВЧ НОМЕР_1 звернулася до ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" з листом та претензією про повернення коштів у сумі ПДВ. Лист і претензія залишилися без відповіді і без задоволення.
3. У 2024 році прокурор в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 та ВЧ НОМЕР_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" про визнання недійсним пункту Договору щодо включення до ціни правочину суми ПДВ та стягнення коштів.
4. Суд першої інстанції позов прокурора в інтересах держави в особі ВЧ НОМЕР_1 залишив без розгляду, у задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовив. Суд апеляційної інстанції залишив це рішення без змін.
5. Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на вказані рішення, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
6. У цій справі перед Верховним Судом постали такі питання:
- чи може прокурор звертатися до суду в інтересах держави в особі військової частини та ІНФОРМАЦІЯ_1 з позовом про оскарження пункту договору в частині включення до ціни правочину суми ПДВ;
- чи були звільнені від оподаткування ПДВ операції щодо постачання товарів на момент укладення договорів про закупівлю цих товарів.
7. Верховний Суд касаційну скаргу залишив без задоволення, виходячи з таких мотивів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
8. 11.11.2022 ВЧ НОМЕР_1 та ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" уклали договір про закупівлю товарів за державні кошти №81 (без застосування відкритих торгів та/або електронного каталогу для закупівлі відповідно до п.13.1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування") (далі - Договір), за умовами якого:
- ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" зобов'язалося поставити товар (код товару згідно з Державним класифікатором ДК 021:2015, код послуг 35000000-4 "Охоронне, протипожежне, поліцейське та оборонне обладнання"), номенклатура, асортимент та кількість якого зазначена в специфікації (додаток №1 до договору), а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах цього правочину;
- постачання товару здійснюється протягом 5-ти днів після отримання постачальником письмового повідомлення про готовність покупця прийняти й оплатити товар, одержувачем якого є ВЧ НОМЕР_1 для ВЧ НОМЕР_2 (пункти 2.1, 2.2);
- загальна сума договору та ціна за одиницю товару зазначаються в специфікації (додаток №1 до договору) і становить 568 992,00 грн з ПДВ; у випадку перевищення ціни договору, сума перевищення оплаті не підлягає (п.4.1).
9. Специфікацією (додаток №1 до Договору) сторони погодили асортимент, кількість та вартість обумовленого договором товару, а саме: тепловізор Cyclops 325 (348х288, VOх, 1500 м) у кількості 7 штук, загальною вартістю 344 155,00 грн (без ПДВ); тепловізійний приціл Konus Flame-R у кількості 3 штуки, загальною вартістю 130 005,00 грн (без ПДВ); загальна вартість товару склала 568 992,00 грн з ПДВ.
10. ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" на виконання умов Договору поставило, а ВЧ НОМЕР_1 прийняла без жодних заперечень та зауважень товар на загальну суму 568 992,00 грн з ПДВ.
11. На виконання умов Договору ВЧ НОМЕР_1 перерахувала на рахунок ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" грошові кошти в розмірі 568 992,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 11.11.2022 №95.
12. 23.03.2023 ВЧ НОМЕР_1 звернулася до ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" з листом вих. №1664/1/4/412 та претензією від 30.01.2024 №1 (вих. №1664/115/262) про повернення безпідставно сплаченого в ціні товару ПДВ у загальному розмірі 94 832,00 грн. Однак, вказані лист та претензія залишені ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" без відповіді й задоволення.
Короткий зміст позовних вимог
13. 29.03.2024 заступник керівника Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 та ВЧ НОМЕР_1 до ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" про визнання недійсним п.4.1 Договору щодо включення до ціни вказаного правочину суми ПДВ. Крім того, прокурор просив суд стягнути з відповідача на користь ВЧ НОМЕР_1 сплачену останнім суму ПДВ за Договором у розмірі 94 832,00 грн.
14. Позовні вимоги мотивовані тим, що продавець до ціни Договору безпідставно включив ПДВ у розмірі 94 832,00 грн. Прокурор стверджував, що умова Договору про включення до ціни товари суми ПДВ є недійсною та, як наслідок, покупцю на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) мають бути повернуті безпідставно набуті продавцем кошти (сплачена сума ПДВ). Прокурор посилався на те, що ВЧ НОМЕР_1 як сторона Договору та Міністерство оборони України, на яке покладено функції з контролю за ефективністю використання фінансових ресурсів військових частин, не вжили достатніх заходів щодо повернення безпідставно сплачених бюджетних коштів.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
15. Господарський суд міста Києва рішенням від 08.08.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025:
- позов прокурора в інтересах держави в особі ВЧ НОМЕР_1 до ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" про визнання недійсним Договору в частині та стягнення 94 832,00 грн залишив без розгляду;
- у задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 до ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" про визнання недійсним Договору в частині та стягнення 94 832,00 грн відмовив.
16. Рішення суду першої інстанції мотивоване, зокрема, таким:
- прокурор фактично звертається до суду не в інтересах держави, а в інтересах суб'єкта господарювання поза відносинами представництва, що не відповідає висновку про заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, оскільки ВЧ НОМЕР_1 за своєю організаційно-правовою формою є державною установою, а не державним органом, як помилково зазначав прокурор у своєму позові та у судових засіданнях; у спірних правовідносинах ця установа діяла як господарюючий суб'єкт, а не як суб'єкт владних повноважень, а тому пред'явлення позову в інтересах останнього є неправомірним і виходить за межі повноважень прокурорського представництва, що є підставою для залишення позову без розгляду;
- прокурор просив стягнути безпідставно набуті кошти з ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" на користь ВЧ НОМЕР_1 у розмірі 94 832,00 грн; Міністерство оборони України не було стороною оспорюваного правочину та не є розпорядником коштів; прокурор у позові не обґрунтував порушень спірною частиною Договору прав ІНФОРМАЦІЯ_1, а також не довів, що позов про стягнення з відповідача на користь ВЧ НОМЕР_1 надлишково сплачених коштів за вказаним правочином зачіпає його інтереси;
- як на час укладання спірного Договору, так і нас час поставки спірного товару ВЧ НОМЕР_1 правові підстави для звільнення цього товару від оподаткування ПДВ були відсутні;
- матеріали справи не містять жодних повідомлень від контролюючого органу про порушення відповідачем або його контрагентом вимог податкового законодавства, у тому числі щодо порядку справляння ПДВ, а також щодо зазначення ним недостовірної інформації у відповідній податковій звітності;
- прокурор просив визнати недійсним саме п.4.1. Договору, однак спірна сума ПДВ, яка, на думку прокурора, безпідставно включена до ціни Договору, визначена не в оспорюваному пункті Договору, а в додатку №1 (специфікації) до цього правочину; вимога про визнання недійсним Договору в частині вищевказаного додатку №1 (специфікації) прокурором заявлена не була, і такий додаток не був визнаний недійсним у передбачену законом порядку;
- ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" виконало свої зобов'язання зі справляння до державного бюджету України спірної суми ПДВ; доказів порушення відповідачем вимог податкового законодавства за спірними господарськими операціями сторонами та прокурором надані не були, і такі докази в матеріалах справи відсутні; посилання прокурора на порушення інтересів держави внаслідок вибуття з її володіння спірної суми коштів у розмірі 94 832,00 грн є необґрунтованим, оскільки такі кошти були сплачені відповідачем державі Україна як податковим агентом ВЧ НОМЕР_1 у формі податку до державного бюджету України.
17. Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована, зокрема, таким:
- суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що товари, які були поставлені, на момент укладення Договору та його виконання, не звільнялись від оподаткування ПДВ і відповідно вимоги про визнання недійсним пункту Договору в частині включення до ціни договору суми ПДВ задоволенню не підлягають;
- посилання прокурора на таке джерело інформації як словник, не відповідає нормам ст.11 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), положення якої не передбачають, що лінгвістичні словники є джерелом законодавства, яким має керуватись суд при розгляді справи;
- прокурор не надав жодних належних та допустимих доказів того, що поставлений відповідачем за Договором товар підпадав під дію абз."і" пп.4 п.32 підрозд.2 розд.ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - ПК); такі докази не були надані і до суду першої інстанції;
- суд першої інстанції правильно встановив, що положення законодавства на час укладання Договору та здійснення відповідної поставки звільнення від оподаткування ПДВ товарів за кодом УКТЗЕД 8525 89 00 90 не передбачали;
- суд першої інстанції за результатом оцінки наданих сторонами доказів дійшов висновку про те, що цілком вірогідним є факт постачання обумовленого Договором товару саме 14.12.2022, а не 11.11.2022 як зазначав прокурор у своєму позові;
- заперечуючи в апеляційній скарзі постачання відповідачем товару на підставі видаткової накладної від 14.12.2022 №81, яка підписана уповноваженими представниками обох сторін та скріплена печатками як постачальника, так і покупця, прокурор не надав доказів на спростування факту підписання такої накладної зі сторони покупця та відтиску печатки останнього;
- висновки суду першої інстанції щодо неправомірності пред'явлення позову прокурором в інтересах ВЧ НОМЕР_1 , як самостійного господарюючого суб'єкта, та, відповідно, ІНФОРМАЦІЯ_1, враховуючи прохальну частину позовної заяви щодо стягнення коштів виключно на користь ВЧ НОМЕР_1 , які належать вказаній особі як самостійному господарюючому суб'єкту прокурор не спростував, у зв'язку з чим колегія суддів відхиляє доводи скаржника про належне обґрунтування ним у позовній заяві підстав представництва інтересів держави;
- відповідно до законодавства, саме податковий орган здійснює перевірку дотримання вимог податкового законодавства та вживає заходи щодо усунення виявленого порушення; відтак правом на позов у цьому випадку наділений саме податковий орган.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи
18. 10.03.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (подана 07.03.2025) на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
19. Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 ч.2 ст.287 ГПК та зазначає, зокрема, таке:
1) у ході визначення підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді відповідно до ст.23 Закону "Про прокуратуру", суд апеляційної інстанції не застосував правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, що ставить під сумнів сталість правозастосовчої практики у подібних правовідносинах щодо представництва прокурором інтересів держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 та військових частин як складових Збройних Сил України; лише протягом 2024-2025 років Верховний Суд ухвалив 6 постанов у справах за позовами прокурора, де суб'єктний склад позивачів був Міністерство оборони України та відповідна військова частина (п.1 ч.2 ст.287 ГПК);
2) відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання недійсності пункту 4.1 Договору з підстав його невідповідності вимогам абз і) пп.4 п.32 підрозд.2 розд.XX ПК (у редакції від 28.10.2022, чинній на момент здійснення правочину) (п.3 ч.2 ст.287 ГПК).
20. Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону у касаційній скарзі також зазначає таке:
- суди першої та апеляційної інстанції не надали правової оцінки Довіднику №108/1 податкових пільг, що є втратами доходів бюджету станом на 01.06.2022, затвердженому Державною податковою службою України 01.06.2022 (далі - Довідник), де серед переліку пільг за ПДВ міститься пільга під кодом 14060514, яка охоплює операції з постачання на митній території України товарів оборонного призначення, визначених такими згідно з п.29 ч.1 ст.1 Закону "Про оборонні закупівлі", що класифікуються за такими групами, товарними позиціями та підкатегоріями УКТ ЗЕД групи 90 (тільки для біноклів, приладів нічного бачення, тепловізорів, захисних окулярів та аналогічних оптичних виробів, телескопічних прицілів та інших оптичних пристроїв для військової зброї, якщо вони не поставлені разом із військовою зброєю, для якої вони призначені, інші оптичні, навігаційні та топографічні прилади та інструменти, що використовуються в оборонних цілях); при цьому, Довідником визначено, що початок дії вищезазначеної податкової пільги - 25.09.2014; термін дії - на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та/або запровадження воєнного стану;
- Верховний Суд у постанові від 20.06.2019 у справі №826/7208/16 висловився щодо питання щодо класифікації товару згідно Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД); відповідач фактично не довів правомірність своїх дій щодо самостійного визначення коду товару, зокрема, у випадку непроведення жодного експертного дослідження; аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №814/1256/17, від 20.03.2018 у справі №814/978/17 від 03.05.2018 у справі №811/849/17, від 07.08.2018 у справі №808/2133/17;
- прокурор надав суду оригінал видаткової накладної від 11.11.2022 №81, яка є підтвердженням приймання товару ВЧ НОМЕР_1 саме 11.11.2022; в супереч ст.80 ГПК, суд першої інстанції виснував про здійснення поставки відповідачем товару за договором 14.12.2022 на підставі недопустимого доказу (до відзиву на позовну заяву відповідач додав копію видаткової накладної від 14.12.2022 №81, оригінал якої для огляду суду не надавався, яка суперечить видатковій накладній від 11.11.2022 №81, яку в оригіналі досліджено судом);
- надані ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" копії видаткових накладних щодо поставки вказаних товарів для подальшого продажу ВЧ НОМЕР_1 , які надані суду також лише у копіях, є недопустими доказами та не можуть ставитися в основу судового рішення;
- майно, придбане військовою частиною НОМЕР_1 , стає військовим і належить до сфери управління ІНФОРМАЦІЯ_1, що вказує на нерозривний зв'язок органу виконавчої влади та військової частини як суб'єкта владних повноважень на місцях відповідно до зони своєї компетенції; характерними рисами суб'єкта владних повноважень є впливовість, авторитет, монополія, фінансування, офіційність, автономність, нормативне регулювання; суб'єкт владних повноважень - це уповноважений носій публічної влади; тобто, ВЧ НОМЕР_1 є суб'єктом адміністративно-правових, господарських та публічних повноважень, а отже бюджетною неприбутковою організацією, підпорядковується Міністерству оборони України, фінансування діяльності якої здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законом; матеріально-технічне забезпечення ВЧ НОМЕР_1 здійснюється головним органом військового управління через в межах коштів передбачених на зазначені цілі;
- саме Міністерство оборони України як орган, що уповноважений державою на здійснення контролю за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечення ефективного і цільового використання бюджетних коштів у військових частинах Збройних Сил України, а також ВЧ НОМЕР_1 , як сторона оспорюваного правочину та вигодонабувач, є органами державної влади та суб'єктами владних повноважень, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах;
- під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19); саме Міністерство оборони України та ВЧ НОМЕР_1 визначені позивачами у цій справі та саме вони мали б захищати інтереси держави за вказаних у позовній заяві обставин;
- існує стала практика Верховного Суду щодо розгляду справ, де прокурор як позивачів визначив Міністерство оборони України та відповідну військову частину, якою безпосередньо укладався правочин (постанови від 20.02.2025 у справі №910/15474/23, від 05.12.2024 у справі №910/2557/24, від 24.10.2024 у справі №914/2694/23, від 18.09.2024 у справі №916/3864/23, від 23.05.2024 у справі №918/587/23, від 28.05.2024 у справі №910/12151/23); Верховний Суд у постанові від 23.04.2019 у справі №910/3169/18, з'ясовуючи підстави для представництва, підтвердив, що звернення прокурора викликано саме захистом інтересів держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 та військової частини.
21. 11.04.2025 ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" через систему Електронний суд надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
22. У відзиві ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" вказує, зокрема, таке:
- твердження прокурора, що ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" самостійно визначило підкатегорії УКТ ЗЕД товару, що поставлявся ВЧ, суперечать фактичним обставинам справи, оскільки визначення підкатегорії УКТ ЗЕД товару було здійснено його імпортером ТОВ "Агрон ЛТД";
- Законом від 28.07.2023 №3287-ІХ "Про внесення змін до п.32 підрозд.2 розд.XX "Перехідні положення" ПК щодо особливостей ввезення на митну територію України товарів для потреб безпеки і оборони" (набув чинності 23.08.2023) було доповнено перелік товарів та тимчасово звільнено від оподаткування ПДВ операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України, зокрема: й) тепловізійні біноклі, монокуляри та бінокуляри, прилади нічного бачення; к) далекоміри;
- товар, який був поставлений 14.02.2022 за Договором, було звільнено від оподаткування ПДВ з 23.08.2023;
- прокурор не надав жодного доказу щодо належності товару , який був предметом поставки, до підкатегорії УКТ ЗЕД: групи 90;
- надані відповідачем копії видаткових накладних, складені імпортером товару ТОВ "Агрон ЛТД", є належними і допустимими доказами обставин, до якої категорії УКТ ЗЕД належить товар, що був предметом поставки за договором;
- оскаржувані рішення відповідають позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №814/1256/17, від 20.03.2018 у справі №814/978/17 від 03.05.2018 у справі №811/849/17, від 07.08.2018 у справі №808/2133/17 (класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає декларацію);
- жодних доказів порушення відповідачем податкового законодавства (акту та/або рішення податкового органу) прокурор або позивачі не надали;
- у разі задоволення позовних вимог прокурора про стягнення з ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" утриманих як ПДВ коштів, товариство, відповідно до п.50.1. ст.50 ПК має право скоригувати, шляхом зменшення на вказану суму, своїх зобов'язань перед державним бюджетом України; це спростовує твердження прокурора, що включення до ціни договору ПДВ порушує інтереси Держави.
23. 18.04.2025 надійшли письмові пояснення ІНФОРМАЦІЯ_1, в яких просить касаційну скаргу прокурора задовольнити, скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Зміст письмових пояснень ІНФОРМАЦІЯ_1 співпадає з позицією прокурора (скаржника).
24. 22.04.2025 від прокурора надійшли додаткові пояснення, в яких вказує, що товари за Договором належали саме до групи 90 відповідно до УКТ ЗЕД. Просить врахувати пояснення, скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове про задоволення позову, а також стягнути на користь прокуратури витрати зі сплати судового збору.
25. 03.05.2025 надійшли додаткові пояснення прокурора щодо окремих питань (щодо класифікації товарів, щодо сплати відповідачем отриманих коштів до Державного бюджету України).
26. 05.05.2025 надійшли письмові пояснення ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" щодо: 1) представництва прокурором інтересів держави в особі військової частини; 2) класифікації товарів; 3) повноти з'ясування обставин справи судами попередніх інстанцій.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
27. Верховний Суд ухвалою від 27.03.2025 відкрив касаційне провадження у справі №910/4017/24 за касаційною скаргою прокурора, розгляд справи призначив у відкритому судовому засіданні на 23.04.2025.
28. Верховний Суд ухвалою від 23.04.2025 оголосив перерву у судовому засіданні до 07.05.2025.
29. Верховний Суд ухвалою від 07.05.2025 передав справу №910/4017/24 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.02.2025 у справі №910/15474/23, від 24.10.2024 у справі №914/2694/23, від 18.09.2024 у справі №916/3864/23, від 28.05.2024 у справі №910/12151/23, щодо застосування ст.23 Закону "Про прокуратуру", вказавши, що у наведених справах суд касаційної інстанції не лише переглянув справи, в яких прокурор як позивачів визначив Міністерство оборони України та відповідну військову частину, а і дійшов висновку про задоволення вимог, фактично вважаючи, що звернення прокурора викликано саме захистом інтересів держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 та військової частини.
30. Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду ухвалою від 06.06.2025 повернув справу №910/4017/24 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду, виходячи з того, що в жодній із вказаних постанов суд не робив висновків щодо застосування положень ст.23 Закону "Про прокуратуру" в контексті можливості здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі суб'єкта господарювання, як і не надавали висновку щодо правомірності/неправомірності звернення прокурора в інтересах держави в особі саме військової частини.
31. Верховний Суд ухвалою від 16.06.2025 прийняв справу №910/4017/24 до провадження, розгляд справи призначив на 09.07.2025.
Щодо звернення прокурора в інтересах держави
32. У касаційній скарзі скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції не застосував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, що ставить під сумнів сталість правозастосовчої практики у подібних правовідносинах щодо представництва прокурором інтересів держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 та військових частин. Наголошує, що протягом 2024-2025 років Верховний Суд неодноразово ухвалював постанови у справах за позовами прокурора, де суб'єктний склад позивачів був Міністерство оборони України та відповідна військова частина.
33. На думку скаржника, Міністерство оборони України та військова частина є органами державної влади та суб'єктами владних повноважень, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах.
34. Верховний Суд щодо доводів прокурора в цій частині зазначає таке.
35. Пунктом 3 ч.1 ст.131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
36. Стаття 53 ГПК встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
37. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, на які посилається скаржник).
38. Під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19, на які посилається скаржник).
39. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст.23 Закону "Про прокуратуру".
40. За змістом абз.1 ч.3 ст.23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
41. Згідно з ч.4 ст.23 Закону "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
42. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 та від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).
43. У п.76 постанови від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, на яку посилається скаржник, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до ч.3 ст.23 Закону "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
44. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абз.3 ч.3 ст.23 Закону "Про прокуратуру", має застосовуватись з урахуванням положень абз.1 ч.3 ст.23 Закону "Про прокуратуру" який передбачає, що суб'єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб'єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи.
45. Визначення суб'єкта владних повноважень наведене у Кодексі адміністративного судочинства України.
46. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України).
47. У цій справі прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 та ВЧ НОМЕР_1 .
(І) Щодо звернення з позовом в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1
48. У ст.1 Закону "Про оборону України" визначено, що органами військового управління є, зокрема, Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України.
49. Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство оборони України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та Держспецтрансслужба. Міністерство оборони України є уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі державної авіації (п.1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671 (далі - Положення про Міністерство оборони України).
50. Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань (ч.1 ст.10 Закону "Про оборону України").
51. Відповідно до абзаців 2, 5, 8, 9 ч.2 ст.10 Закону "Про оборону України" Міністерство оборони України:
- бере участь у формуванні та реалізації державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, оборони і військового будівництва, підготовці проектів законодавчих та інших нормативних актів у сфері оборони, забезпечує їх виконання у Збройних Силах України, у встановленому порядку координує діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування щодо підготовки держави до оборони;
- бере участь у формуванні оборонного бюджету, звітує перед Кабінетом Міністрів України про використання виділених коштів;
- виступає, відповідно до визначених Генеральним штабом Збройних Сил України потреб, вимог та пріоритетів, замовником із державного оборонного замовлення на розроблення, виробництво, постачання, ремонт, знищення та утилізацію озброєння, військової техніки, військового майна і металобрухту, виконання робіт і надання послуг, а також на поставку матеріальних цінностей до мобілізаційного резерву Збройних Сил України;
- здійснює управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.
52. Відповідно до підпунктів 9, 9-1, 20, 26-1, 105 п.4 Положення про Міністерство оборони України, Міністерство оборони України відповідно до покладених на нього завдань:
9) бере участь у формуванні оборонного бюджету, звітує в установленому порядку перед Кабінетом Міністрів України про використання виділених коштів;
9-1) виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів;
20) укладає в установленому порядку договори (контракти) на виконання мобілізаційних завдань (замовлень) з підприємствами, установами і організаціями, які залучаються ним до виконання таких завдань (замовлень), і підприємствами, які здійснюють поставку військової продукції;
26-1) забезпечує відповідно до законодавства виконання функцій уповноваженого органу з державного гарантування якості, головного органу у сфері здійснення оборонних закупівель та державного замовника у сфері оборони;
105) здійснює в межах повноважень, передбачених законом, інші функції з управління об'єктами державної власності, які належать до сфери управління ІНФОРМАЦІЯ_1.
53. Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 5 Положення про Міністерство оборони України, Міністерство з метою організації своєї діяльності:
3) організовує планово-фінансову роботу в апараті ІНФОРМАЦІЯ_1, на підприємствах, в установах і організаціях, які належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку;
4) забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів і матеріальних ресурсів, в тому числі тих, що передбачені для реалізації проектів, виконання програм, зокрема міжнародних; здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за їх використанням та усунення недоліків і порушень, виявлених органами державного фінансового контролю та правоохоронними органами;
9) забезпечує в установленому порядку самопредставництво ІНФОРМАЦІЯ_1 в судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від його імені, у тому числі через посадових (службових) осіб юридичної служби ІНФОРМАЦІЯ_1 або інших уповноважених осіб, а також забезпечує представництво інтересів ІНФОРМАЦІЯ_1 в судах та інших органах через представників.
54. Крім того, Верховний Суд у постанові від 11.02.2025 у справі №914/2243/24 розглянув питання можливості звернення до суду прокурора в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 та дійшов висновку, що Міністерство як головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки, зокрема, у сфері військового будівництва у мирний час та особливий період, забезпечує відповідно до законодавства виконання функцій головного органу у сфері здійснення оборонних закупівель та державного замовника у сфері оборони. Міністерство оборони України є суб'єктом управління об'єктами державної власності, зокрема, військовим майном та здійснює функції щодо контролю виконання державних контрактів, зокрема, на виконання робіт і надання послуг у сфері військового будівництва. На Міністерство оборони України покладено функції забезпечення ефективного і цільового використання бюджетних коштів, контролю за їх використанням та усунення недоліків і порушень, виявлених, зокрема, правоохоронними органами.
55. З урахуванням цього, Міністерство оборони України є уповноваженим суб'єктом в розумінні, зокрема, ст.23 Закону "Про прокуратуру" та ст.53 ГПК, від імені якого прокурор може звернутися до суду з позовом в інтересах держави.
(ІІ) Щодо звернення з позовом в інтересах держави в особі військової частини
НОМЕР_3 . Суди попередніх інстанцій у цій справі позов прокурора в інтересах держави в особі ВЧ НОМЕР_1 до ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" залишили без розгляду, мотивувавши це тим, що прокурор фактично звертається до суду не в інтересах держави, а в інтересах суб'єкта господарювання поза відносинами представництва, що не відповідає висновку про заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, оскільки ВЧ НОМЕР_1 за своєю організаційно-правовою формою є державною установою, а не державним органом, як помилково зазначав прокурор у своєму позові та у судових засіданнях; у спірних правовідносинах ця установа діяла як господарюючий суб'єкт, а не як суб'єкт владних повноважень, а тому пред'явлення позову в інтересах останнього є неправомірним і виходить за межі повноважень прокурорського представництва, що є підставою для залишення позову без розгляду.
57. Як вже було зазначено, суб'єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб'єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи.
58. Правові засади здійснення у Збройних Силах України господарської діяльності, встановлює умови і гарантії її організації та державної підтримки визначає Закон "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".
59. Суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням (ст.3 Закон "Про господарську діяльність у Збройних Силах України").
60. У пп.106 п.4 Положення про Міністерство оборони України вказано, що Міністерство оборони України відповідно до покладених на нього завдань реєструє військові частини як суб'єкти господарської діяльності.
61. Отже, в розумінні цих правових норм військова частина не є органом державної влади чи місцевого самоврядування і не є суб'єктом владних повноважень, а є суб'єктом господарської діяльності.
62. Прокурор наголошує, що відповідно до Закону "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" придбане ВЧ НОМЕР_1 майно стає військовим і належить до сфери управління ІНФОРМАЦІЯ_1, що вказує на нерозривний зв'язок органу виконавчої влади та військової частини. Зазначає, що Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами. Військова частина НОМЕР_1 входить до складу Збройних Сил України, є юридичною особою, фінансується за рахунок бюджетних коштів, має самостійний баланс, рахунки в установах банку, утримується окремим штатом, має гербову печатку зі своїм найменуванням, а командир частини несе повну відповідальність перед органом управління майном - Міністерством оборони України за стан і діяльність частини.
63. Крім того, у касаційній скарзі прокурор вказує, що існує стала практика Верховного Суду щодо розгляду справ, де прокурор як позивачів визначив Міністерство оборони України та відповідну військову частину, яка безпосередньо укладала правочин (посилається постанови від 20.02.2025 у справі №910/15474/23, від 05.12.2024 у справі №910/2557/24, від 24.10.2024 у справі №914/2694/23, від 18.09.2024 у справі №916/3864/23, від 23.05.2024 у справі №918/587/23, від 28.05.2024 у справі №910/12151/23).
64. Однак, в частині цих доводів прокурор посилається не лише на постанови Верховного Суду, а і на ухвали.
65. Так, Верховний Суд ухвалами від 05.12.2024 у справі №910/2557/24 від 23.05.2024 у справі №918/587/23, на які посилається прокурор, закрив касаційне провадження на підставі п.5 ч.1 ст.296 ГПК та п.4 ч.1 ст.296 ГПК відповідно.
66. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.236 ГПК).
67. Тому, посилання скаржника на необхідність врахування ухвал Верховного Суду про закриття касаційного провадження є необґрунтованим.
68. Крім того, Верховний Суд ухвалою від 07.05.2025 передав цю справу №910/4017/24 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.02.2025 у справі №910/15474/23, від 24.10.2024 у справі №914/2694/23, від 18.09.2024 у справі №916/3864/23, від 28.05.2024 у справі №910/12151/23, щодо застосування ст.23 Закону "Про прокуратуру", вказавши, що у наведених справах суд касаційної інстанції не лише переглянув справи, в яких прокурор як позивачів визначив Міністерство оборони України та відповідну військову частину, а і дійшов висновку про задоволення вимог, фактично вважаючи, що звернення прокурора викликано саме захистом інтересів держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 та військової частини.
69. Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду ухвалою від 06.06.2025 повернув справу №910/4017/24 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду, виходячи з того, що в жодній із них колегії суддів не робили висновків щодо застосування положень ст.23 Закону "Про прокуратуру" в контексті можливості здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі суб'єкта господарювання, як і не надавали висновку щодо правомірності/неправомірності звернення прокурора в інтересах держави в особі саме військової частини.
70. Хоч у наведених прокурором постановах Верховний Суд не робив висновків щодо правомірності/неправомірності звернення прокурора в інтересах держави в особі саме військової частини, важливою є специфіка спорів у подібних правовідносинах.
71. Так, з постанов Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №910/3169/18, від 18.09.2024 у справі №916/3864/23, на які посилається скаржник, вбачається, що прокурор звертався до суду з вимогами, зокрема, про стягнення коштів на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі відповідної військової частини.
72. У постанові від 23.04.2019 у справі №910/3169/18, на яку посилається скаржник, Верховний Суд вказав, що звернення прокурора викликано саме захистом інтересів держави, оскільки кошти, одержані від здійснення військовими частинами господарської діяльності, зараховуються до Державного бюджету України та використовуються виключно на національну оборону відповідно до кошторису ІНФОРМАЦІЯ_1.
73. Отже, у справі №910/3169/18 Верховний Суд вважав, що прокурор може звернутися до суду з позовом в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 (центрального органу виконавчої влади і військового управління), стягнувши кошти на користь військової частини (яка входить до сфери управління ІНФОРМАЦІЯ_1).
74. У цій же справі прокурор звернувся з позовом в інтересах держави як в особі ІНФОРМАЦІЯ_1, так і в особі ВЧ НОМЕР_1 (яка не є суб'єктом владних повноважень).
75. З огляду на це, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій правильно залишили без розгляду позов, поданий прокурором в інтересах військової частини.
76. Водночас, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у позові, наголосили на тому, що у прохальній частині позовної заяви йдеться про стягнення коштів на користь ВЧ НОМЕР_1 , в частині якої позов залишено без розгляду, в той час як Міністерство оборони України не є стороною оспорюваного правочину.
77. Верховний Суд вважає цей довід помилковим, виходячи з таких міркувань.
78. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 вирішувала питання правомірності представництва прокурором інтересів держави в особі обласної ради та комунального закладу (школи) як некомерційного суб'єкта господарювання.
79. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у прокурора відсутні підстави представництва інтересів держави в особі школи, оскільки остання не є суб'єктом владних повноважень. Втім, у контексті заявлених прокурором позовних вимог про стягнення грошових коштів на користь школи Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на свої висновки, викладені у п.56 постанови від 22.09.2022 у справі №125/2157/19, де вказано, зокрема, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна відчужувачу не відновлює права позивача, то суд може застосувати іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.
80. Крім того, Верховний Суд у постанові від 01.02.2023 у справі №910/9872/21 вказав, що некоректне, з точки зору лінгвістики, формулювання вимог позову не може бути перешкодою для захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду, оскільки надміру формалізований підхід щодо дослівного розуміння вимог позову, як реалізованого способу захисту, суперечить завданням господарського судочинства, якими є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
81. З огляду на це, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій проявили завий формалізм, відмовляючи у позові через те, що прокурор заявив вимогу про стягнення коштів на рахунок саме військової частини, а не Міністерства оборони чи до державного бюджету. Втім, це не вплинуло на правильність вирішення спору, оскільки вимоги про стягнення коштів є похідними від вимоги про визнання недійсним пункту Договору.
Щодо можливості визнання недійсним пункту договору в частині включення до ціни товару суми ПДВ та стягнення коштів
82. У касаційній скарзі прокурор зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання недійсності пункту 4.1 Договору з підстав його невідповідності вимогам абз і) пп.4 п.32 підрозд.2 розд.XX ПК (у редакції від 28.10.2022, чинній на момент здійснення правочину) (п.3 ч.2 ст.287 ГПК).
83. Скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанції не надали правової оцінки Довіднику, де серед переліку пільг за ПДВ міститься пільга під кодом 14060514, яка охоплює операції з постачання на митній території України товарів оборонного призначення, визначених такими згідно з п.29 ч.1 ст.1 Закону "Про оборонні закупівлі", що класифікуються за такими групами, товарними позиціями та підкатегоріями УКТ ЗЕД групи 90; при цьому, Довідником визначено, що початок дії вищезазначеної податкової пільги - 25.09.2014; термін дії - на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та/або запровадження воєнного стану.
84. Верховний Суд щодо цих доводів скаржника зазначає таке.
85. Відповідно до ст.712 ЦК за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
86. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК).
87. Відповідно до ст.11 Закону "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
88. Згідно з пп.14.1.178 п.14.1 ст.14 ПК ПДВ - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
89. Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розд.V та підрозд.2 розд.XX ПК.
90. За змістом підпунктів а) і б) п.185.1 ст.185 ПК об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу.
91. Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до пп.213.1.9 і 213.1.14 п.213.1 ст.213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
92. За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем товару (замовником послуг).
93. Пунктами 30.1-30.2, 30.9 ст.30 ПК визначено, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п.30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Податкова пільга надається шляхом:
а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;
б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору;
в) встановлення зниженої ставки податку та збору;
г) звільнення від сплати податку та збору.
94. Суди попередніх інстанцій вказали, що:
- жодними положеннями законодавства на час укладання спірного правочину та здійснення відповідної поставки звільнення від оподаткування ПДВ товарів за кодом УКТ ЗЕД 8525 89 00 90 взагалі передбачено не було;
- товари за кодом УКТ ЗЕД 9013 10 90 00 були звільнені від оподаткування ПДВ лише з набранням чинності 23.08.2023 Закону від 28.07.2023 №3287-IX "Про внесення змін до п.32 підрозд.2 розд.XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо особливостей ввезення на митну територію України товарів для потреб безпеки і оборони",
95. Так, Договір між ВЧ НОМЕР_1 та ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" був укладений 11.11.2022.
96. За умовами п.4.1 Договору загальна сума договору та ціна за одиницю товару зазначаються в специфікації (додаток №1 до договору) і становить 568 992,00 грн з ПДВ; у випадку перевищення ціни договору, сума перевищення оплаті не підлягає.
97. Як встановили суди попередніх інстанцій, предметом поставки за Договором були тепловізійні приціли Konus Flame-R 2.5Х-20Х (код УКТЗЕД 9013 10 90 00); тепловізори монокуляри Cyclops 325 (код УКТЗЕД 8525 89 00 90).
98. Відповідно до пп.4 п.32 підрозд.2 розд.XX Перехідних положень ПК (в редакції, чинній на момент укладення Договору) тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування ПДВ операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України:
- товарів оборонного призначення, визначених такими згідно з п.29 ч.1 ст.1 Закону "Про оборонні закупівлі", що класифікуються за такими групами, товарними позиціями та підкатегоріями УКТ ЗЕД: групи 90 (тільки для біноклів, приладів нічного бачення, тепловізорів, захисних окулярів та аналогічних оптичних виробів, телескопічних прицілів та інших оптичних пристроїв для військової зброї, якщо вони не поставлені разом із військовою зброєю, для якої вони призначені, інші оптичні, навігаційні та топографічні прилади та інструменти, що використовуються в оборонних цілях);
- … оптичних приладів для слідкування, що класифікуються у товарних підкатегоріях 9013 10 90 00, 9027 80 99 00, 9025 19 20 90 згідно з УКТ ЗЕД…, кінцевим отримувачем яких відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору визначено правоохоронні органи, Міністерство оборони України, Збройні Сили України та інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад, утворені відповідно до законів України, інші суб'єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України.
99. Отже, на момент укладення Договору операції з постачання на митній території України товарів оборонного призначення, визначених такими згідно з п.29 ч.1 ст.1 Закону "Про оборонні закупівлі", що відносилися до групи 90 УКТ ЗЕД (зокрема, 9013 10 90 00), були звільнені від оподаткування ПДВ.
100. Крім того, ні п.32 підрозд.2 розд.XX Перехідних положень ПК в редакції, чинній на момент укладення Договору, ні положення Довідника (про який згадує прокурор) не передбачали звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання на митній території України товарів за кодом УКТЗЕД 8525 89 00 90.
101. Разом з тим, пп.4 п.32 підрозд.2 розд.XX Перехідних положень ПК було доповнено підпунктом "й" згідно із Законом №3287-IX від 28.07.2023 "Про внесення змін до п.32 підрозд.2 розд.XX "Перехідні положення" ПК щодо особливостей ввезення на митну територію України товарів для потреб безпеки і оборони", який набрав чинності 24.08.2023.
102. Так, пп.4 п.32 підрозд.2 розд.XX Перехідних положень ПК в редакції Закону №3287-IX від 28.07.2023 передбачав: тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування ПДВ операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів оборонного призначення, визначених такими згідно з п.29 ч.1 ст.1 Закону "Про оборонні закупівлі", що класифікуються за такими групами, товарними позиціями та підкатегоріями УКТ ЗЕД:
і) групи 90 (тільки для біноклів, приладів нічного бачення, тепловізорів, захисних окулярів та аналогічних оптичних виробів, телескопічних прицілів та інших оптичних пристроїв для військової зброї, якщо вони не поставлені разом із військовою зброєю, для якої вони призначені, інші оптичні, навігаційні та топографічні прилади та інструменти, що використовуються в оборонних цілях);
й) тепловізійні біноклі, монокуляри та бінокуляри, прилади нічного бачення (біноклі та монокуляри), що класифікуються у товарних підкатегоріях 8525 89 00 10, 8525 89 00 90 згідно з УКТ ЗЕД.
103. Отже, операції з постачання на митній території України товарів, що класифікуються у товарних підкатегоріях 8525 89 00 90 згідно з УКТ ЗЕД, були звільнені від оподаткування ПДВ починаючи з 24.08.2023 (дата набрання чинності Закону №3287-IX від 28.07.2023), тобто після укладення Договору.
104. Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у постанові від 07.06.2023 у справі №916/334/22 вказав, що податок на додану вартість (ПДВ) - це найскладніший податок, як для платника, так і для державної податкової служби.
105. Як вже було зазначено, у Договорі сторони визначили, що предметом поставки були товари як з кодом УКТЗЕД 9013 10 90 00 (які підлягали звільненню від оподаткування ПДВ), так і з кодом УКТЗЕД 8525 89 00 90 (які не підлягали звільненню від оподаткування ПДВ).
106. Визначення кодів товарів згідно УКТ ЗЕД та суми ПДВ були передбачені у додатку №1 (специфікації) до Договору, заперечень щодо якого прокурор не наводить.
107. Прокурор у касаційній скарзі також наголошує, що надані ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" копії видаткових накладних щодо поставки товарів для подальшого продажу ВЧ НОМЕР_1 , які були надані суду лише у копіях, є недопустимими доказами. Втім, прокурор не вказує, в чому саме полягає недопустимість зазначених ним доказів та не зазначає, як саме його доводи в цій частині підтверджують те, що операції щодо постачання передбачених у Договорі товарів мали бути звільнені від оподаткування ПДВ.
108. Верховний Суд враховує, що Договір був підписаний як ВЧ НОМЕР_1 , так і ТОВ "Київгеоцентр Сервіс".
109. Тобто обидві сторони правочину погодили умови щодо характеристики товару, ціни та, зокрема, умови щодо включення ПДВ до ціни товару.
110. На виконання умов Договору ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" поставило товар, а ВЧ НОМЕР_1 прийняла цей товар без заперечень та зауважень та здійснила оплату коштів за нього (на загальну суму 568 992,00 грн з ПДВ).
111. Суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" виконало свої зобов'язання зі справляння до державного бюджету України суми ПДВ. Суди зазначили, що доказів порушення ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" вимог податкового законодавства за спірними господарськими операціями позивач не надав, і суди таких обставин не встановили. Прокурор не доводив, що сума ПДВ у розмірі 94 832,00 грн була повернута ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" з бюджету як помилково сплачений податок.
112. Отже, доводи прокурора про порушення інтересів держави внаслідок вибуття з її володіння спірної суми коштів у розмірі 94 832,00 грн є необґрунтованим, оскільки такі кошти були сплачені ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" державі Україна як податковим агентом ВЧ НОМЕР_1 у формі податку до державного бюджету України.
113. Нечітке формулювання приписів податкового законодавства, яке призвело до того, що на стадії укладання договору обидва контрагенти - як військова частина, так і постачальник - помилково включили у вартість товарів суму ПДВ і відповідна сума була сплачена до державного бюджету, не має призводити до стягнення з постачальника відповідної суми на користь покупця. Це становитиме надмірний фінансовий тягар для постачальника, який у цьому випадку діяв добросовісно (сплатив в подальшому відповідну суму до бюджету як ПДВ).
114. З огляду на те, що у цій справі відсутні підстави для визнання недійсним пункту Договору в частині включення до ціни правочину суми ПДВ, а спірна сума коштів у розмірі 94 832,00 грн була сплачена державі Україна у формі податку до державного бюджету України, то суди попередніх інстанцій правильно відмовили у задоволенні позову.
115. З огляду на це, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
116. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
117. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
118. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій - без змін.
Судові витрати
119. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 у справі №910/4017/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
І. Кондратова