Рішення від 24.07.2025 по справі 920/1061/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.07.2025м. СумиСправа № 920/1061/23(920/40/25)

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Шишла Н.С., розглянувши матеріали справи № 920/1061/23(920/40/25),

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Шосткинське підприємство “Харківенергоремонт» (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Каденюка Леоніда,1, код 34113412)

до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про стягнення 17623 грн 54 коп.

за зустрічним позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Шосткинське підприємство “Харківенергоремонт» (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Каденюка Леоніда,1, код 34113412)

про зобов'язання вчинити дії,

представники сторін:

позивача (в режимі відеоконференції) - Рекун С.В.;

відповідача: Кондратенко Ю.М.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Шосткинське підприємство “Харківенергоремонт» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача 17623 грн 54 коп. заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 30.06.2024 та 2422,40 грн судового збору.

Ухвалою від 23.01.2025 суд постановив: прийняти позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Шосткинське підприємство “Харківенергоремонт» до розгляду у відокремленому провадженні в межах провадження у справі № 920/1061/23 банкрутство ТОВ “Шосткинське підприємство “Харківенергоремонт»; справа № 920/1061/23(920/40/25) підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

10.02.2025 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 , в якій вона просить суд зобов'язати ТОВ “ШП “Харківенергоремонт» здійснити перерахунок заборгованості по особовому рахунку ОСОБА_1 за опалювальні періоди 2019-2024.

Ухвалою від 13.02.2025 суд постановив: зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ “ШП “Харківенергоремонт» про захист прав споживачів прийняти до спільного розгляду з первісним позовом; вимоги за зустрічним позовом об'єднати в одне провадження з первісним позовом; розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 11.03.2025.

27.02.2025 до суду надійшов відзив відповідача на зустрічну позовну заяву, в якому просить суд у задоволенні позовних вимог про захист прав споживача ОСОБА_1 про здійснення перерахунку заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 за опалювальні періоди 2019-2024 роки відмовити.

У судовому засіданні 11.03.2025 оголошено перерву до 20.03.2025.

Ухвалами від 20.03.2025, 10.04.2025, 13.05.2025 суд відкладав підготовче засідання відповідно на 10.04.2025, 13.05.2025, 27.05.2025.

Ухвалою від 27.05.2025 суд постановив: закрити підготовче провадження у справі № 920/1061/23(920/40/25); призначити справу № 920/1061/23(920/40/25) до судового розгляду по суті на 17.06.2025.

Ухвалою від 17.06.2025 суд відклав розгляд справи по суті на 03.07.2025.

У судовому засіданні 03.07.2025 оголошено перерву до 16.07.2025.

15.07.2025 до суду надійшли додаткові пояснення позивача за первісним позовом стосовно порядку виконання розрахунку заборгованості та наданих доказів, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою від 16.07.2025 суд відклав розгляд справи по суті на 24.07.2025.

Згідно зі статтею 194 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення первісного позову, враховуючи наступне.

З 15.10.2006 ТОВ “ШП “Харківенергоремонт» забезпечує тепловою енергією на опалення підприємства, установи, організації та населення м. Шостки і визнане надавачем послуг з теплопостачання (постачання теплової енергії) згідно з рішенням Виконавчого комітету Шосткинської міської ради № 226 від 28.07.2006.

Предметом господарської діяльності позивача є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення, підприємств, установ та організації міста Шостка. Тому позивач є виконавцем комунальної послуги в значенні Закону України “Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІ (далі Закон).

Позивач в опалювальні періоди 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 роки надавало послугу з постачання теплової енергії, утому числі для багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 .

Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.11.2024 та довідки ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» про склад родини від 17.09.2024 квартира АДРЕСА_3 вищевказаного будинку, опалювальна площа якої 44,8 кв.м, належить ОСОБА_1 .

З обігової відомості по рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім'я ОСОБА_1 , вбачається, що в період з листопада 2021 року по червень 2024 року за вказаною адресою здійснювалися щомісячні нарахування за послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування.

Згідно зі ст. 322 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 6, 13 ч. 1 ст. 1 Закону споживачем житлово-комунальних послуг є індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна, на відповідній правовій підставі, і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб.

Таким чином, відповідачі є індивідуальними споживачами в розумінні Закону.

Надання житлово-комунальних послуг (до якої належить послуга з постачання теплової енергії) здійснються виключно на договірних засадах.

Частиною 1 ст. 14 Закону передбачено, що співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, зокрема 1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно; 2) колективний договір; 3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, за кожним видом комунальних послуг.

Положеннями ч. 5 ст. 13 Закону встановлено відповідні виключення з моделі правовідносин між споживачем та виконавцем комунальних послуг, а саме, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Статтями 633, 634 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться, а договором приєднання, в свою чергу, є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому і друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

При цьому відповідно до ч. 5, 6 ст. 633 ЦК України актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Так п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону, в системному зв'язку з наведеними вище положеннями ЦК України, встановлено, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Згідно з п. 3 розділу VI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України “Про житлово-комунальні послуги» договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Згідно з ч.7 ст. 21 Закону послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 “Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», якою затверджено Типові договори про надання послуг з постачання теплової енергії за відповідними моделями договірних відносин.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 13 Закону публічні договори приєднання вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Текст публічного договору приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії було розміщено на офіційному вебсайті ТОВ “ШП “Харківенергоремонт» http://shkhaer.com.ua 01.10.2021 та на офіційному вебсайті Шосткинської міської ради - shostka-rada.gov.ua.

Тобто договір є укладеним за умови відсутності рішень співвласників багатоквартирного будинку про обрання моделі договірних відносин будинку одразу після спливу 30 днів з моменту його опублікування та факту приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) - вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги ( п. 4 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджено постановою КМУ № 1022 від 08.09.2021).

На адресу позивача у встановлений Законом порядок та строк не надходило жодних рішень співвласників багатоквартирного будинку про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги.

Таким чином, типові договори з індивідуальними споживачами про надання послуги з постачання теплової енергії вважаються укладеними з відповідною категорією споживачів з 01.11.2021.

Розрахунки обсягів спожитої теплової енергії та нарахування за послугу з постачання теплової енергії здійснюються на основі комерційного обліку відповідно до розділу ІІІ Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22.06.2017 р. № 2119-VIII, Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (далі Правила) та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі Методика розподілу).

Відповідно до статті 13 Закону плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 33 Правил у разі коли співвласники багатоквартирного будинку самостійно не обрали однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою статті 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», та/ або не дійшли згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, плата виконавцю за індивідуальним договором складається з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування.

Граничний розмір плати за абонентське обслуговування визначається методологією відповідно до вимог постанови КМУ від 21.08.2019 № 808 “Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг».

Відповідно до наказу ТОВ “ШП “Харківенергоремонт» № 263 від 01.10.2021 плата за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії, що надається споживачам за індивідуальними договорами встановлюється в розмірі 32,18 грн з ПДВ на місяць на одного абонента.

Предметом договору є надання виконавцем споживачу послуги з постачання теплової енергії, обсяг якої визначається зокрема як частина обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Відповідно до п. 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу.

Обсяги спожитої споживачем послуги за відповідний період обліковувались встановленим в будинку № 21 по вул. Чернігівська в місті Шостка лічильником, з листопада 2021 року по лютий 2022 року, у зв'язку з несправністю приладу обліку теплової енергії, нарахування споживачам здійснювалося розрахунково відповідно до вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22.06.2017 № 2119-VIII та Методики розподілу.

Зауваження щодо правильності роботи зазначеного лічильника обліку теплової енергії від відповідача не надходили.

Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачам за період з листопада 2021 року по червень 2024 року включно, що підтверджується розрахунками заборгованості за використану теплову енергію за вказаний період, актами приймання теплоносія та актами перевірки роботи системи опалення, засвідчені підписами представників позивача та управителя багатоквартирного будинку, показаннями теплового лічильника на загальну суму 17623,54 грн.

У свою чергу відповідачем не було сплачено вартість наданої послуги з постачання теплової енергії за вказаний вище період, що являє собою прострочення відповідачем грошового зобов'язання.

Відповідно до абз. 6 ст. 19 Закону України “Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 30 Договору передбачено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, визначеної Правилами та плати за абонентське обслуговування.

Згідно з п. 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 33 Договору передбачено, що виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається у паперовій формі.

Відповідно до п. 34 Договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

У зв'язку з несплатою відповідачем вартості наданої послуги з постачання теплової енергії, виникла заборгованість в сумі 17623,54 грн перед позивачем за Договором, що є порушенням майнових прав та інтересів останнього.

Ураховуючи, що відповідачем заборгованість погашено не було, позивач звернувся з позовом до суду.

За ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

На підставі ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 530 цього ж Кодексу якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не розрахувався за послуги, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, доказів сплати боргу не подав.

Ураховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманих послуг з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування за період з 01.11.2021 до 30.06.2024, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 17623,54 грн заборгованості.

Судовими витратами у справі є витрати позивача на сплату судового збору, які згідно з приписами статті 129 ГПК України підлягають стягненню з відповідача.

Стосовно зустрічних позовних вимог суд зазначає наступне.

Вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що неправомірні дії ТОВ “ШП “Харківенергоремонт» мають наслідком безпідставні нарахування за постачання теплової енергії у період з 2019 по 2025 роки. Позивач у зустрічному позові зазначає, що Товариство порушує право споживача на отримання інформації щодо якості теплопостачання, тарифів, цін, порядку оплати, режимів споживання теплової енергії; отримання теплоносія за нормативними якісними показниками температури та тиском теплоносія; ігнорує претензії та відмовляється приєднувати батарею в під'їзді споживача до теплової мережі; забезпечення деталізації інформації щодо обсягу спожитої послуги, структури плати у щомісячних розрахунках споживача, структуру ціни/тарифу на послугу та про її споживчі властивості; перерахунок плати за теплоносій у бік зменшення у зв'язку з фактично вищою середньомісячною температурою зовнішнього повітря від зазначеної в нормах і Правилах; перерахунок за спожиту теплову енергію в бік зменшення в установленому законодавством порядку розміру плати за послугу, хоча Товариство використовувало на вироблення теплової енергії придбаний природний газ ціною меншою від ціни врахованої в структурі тарифу на теплову енергію, встановленого уповноваженими органами для категорії «населення».

Суд відхиляє аргументи позивача за зустрічним позовом в частині відсутності між сторонами укладеного договору на постачання теплової енергії, оскільки відсутність укладеного між сторонами договору, обов'язковість укладання якого лежить і на споживачеві, і на теплопостачальній організації не виключає можливості стягнення з споживача на користь теплопостачальної організації вартості послуг з теплопостачання, оскільки між сторонами склалися фактичні договірні відносини.

Відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє відповідача від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13).

Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Таким чином, з урахуванням системного аналізу вище наведених норм чинного законодавства і матеріалів справи, типовий індивідуальний договір від 01.11.2021 між сторонами є укладеним через відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування відповідно до вимог Закону України “Про житлово-комунальні послуги» індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання.

Разом з тим, в силу положень ч. 5 ст. 13 Закону від споживача не вимагається вчинення будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, адже, як вже зазначено, відповідно до вимог цього Закону такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Оскільки квартира, власницею якої є відповідачка, є частиною житлового будинку за адресою: вул. Чернігівська, 21 у м. Шостка, співвласники якого не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги, відтак типовий індивідуальний договір від 01.11.2021 є укладеним у силу вимог Закону.

Суд відхиляє посилання позивача за зустрічним позовом на те, що відносини між сторонами у період з 01.11.2021 по 30.06.2024 регулюються договором про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 17.10.2019 з наступних підстав.

Порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13-15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII.

Відповідно до Закону № 2189 -VIII та Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22.06.2017 №2119 -VIII (далі Закон № 2119-VІІІ) на виконання яких розроблена та затверджена Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі Методика №315), комунальними послугами є послуги: з постачання теплової енергії; з постачання гарячої води; з централізованого водопостачання; з централізованого водовідведення.

До введення Закону № 2189-VIII в дію (01.05.2019) мешканці багатоквартирних будинків - споживачі, отримували комунальні послуги згідно норм Закону України від 24.06.2004 № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги», а саме: з централізованого опалення, з централізованого постачання гарячої води, з централізованого постачання холодної води, з централізованого водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Ці послуги є відмінними від тих, що визначені виконавцями комунальних послуг згідно із Законом №2189-VIII: 1) змінено умови надання послуг споживачам (співвласники багатоквартирного будинку визначають моделі організації договірних відносин у своєму будинку та укладають відповідні договори із виконавцем); 2) для виконавців послуг мають бути переглянуті тарифи на комунальні послуги, які встановлювалися до моменту введення в дію Закону № 2189-VIII; 3) плата виконавцю відповідної комунальної послуги залежить від обраної співвласниками моделі договірних відносин; 4) на виконання Закону №2189-VIII, враховуючи його вимоги та особливості надання послуг споживачам, Кабінетом Міністрів України повинні бути затверджені правила надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та типові договори про надання (постачання) цих послуг (правова позиція визначена у постанові Верховного Суду від 02.07.2024 у справі № 620/10707/21).

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону споживачі житлово-комунальних послуг зобов'язані укласти нові договори з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електроенергії та природного газу) за кожним видом комунальної послуги.

Таким чином, договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, укладений 17.10.2019 за особовим рахунком № 8143 між ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» та ОСОБА_1 втратив чинність 01.11.2021, тобто з дати набрання чинності Типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії на підставі положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII та Постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії».

Доводи позивача щодо роботи системи опалення багатоквартирного будинку не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 382 ЦК України та статтями 4, 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Співвласники зобов'язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку і технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку відповідно до цього ж Закону, є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок i належні до нього будівлі та споруди i його прибудинкова територія.

Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку: і житлових, і нежитлових. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказане приміщення не підпадає під термін неопалюване приміщення.

При проектуванні та будівництві житлових будинків забудовник здійснює вибір системи теплозабезпечення і теплоспоживання будинку, з врахуванням техніко-економічної доцільності та вимог законодавства, у тому числі в частині опалення місць загального користування.

Теплова енергія подається в житловий будинок № 21 по вул. Чернігівська в м.Шостка через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах.

Відсутність опалювальних приладів у місцях загального користування не виключає загальнобудинкові потреби на опалення всієї будівлі/будинку, оскільки це входить до загального обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення.

Якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у місцях загального користування та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком.

Слід наголосити, що саме співвласники повинні спільно вирішувати питання щодо внутрішніх мереж і систем опалення, утеплення належного їм будинку тощо, надаючи завдання обслуговуючому підприємству, а не навпаки.

Тому відсутність батареї в під'їзді не свідчить про постачання теплової енергії в недостатньому обсязі для досягнення нормативно визначених температур у місцях загального користування будинку.

Чинним законодавством передбачений порядок врегулювання відносин між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. У разі ненадання послуги, надання її не в повному обсязі, несвоєчасно або надання послуги неналежної якості споживач має право викликати виконавця або його представника для проведення перевірки кількості та/або якості наданої послуги. Оформлення претензій споживачів здійснюється в порядку, передбаченому статтею 27 Закону. Оформлення претензій споживачів у багатоквартирному будинку здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених статтею 28 Закону.

Факт надання послуг з постачання теплової енергії, а відтак і отримання їх позивачем за зустрічним позовом, підтверджується актами подачі теплоносія та актами перевірки роботи опалювальної системи після подачі теплоносія на опалювальний об'єкт, а також інформацією про кількість фактично спожитої теплової енергії будинком відповідно до встановленого у ньому вузла обліку теплової енергії, зокрема і за період нарахування - з 01.11.2021 по 30.06.2024.

Отже, позивач за зустрічним позовом не дововів незадовільної якості послуг.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1209 від 10.11.2021 механізм зміни теплопостачальною організацією (виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води) розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв'язку із щомісячною зміною ціни природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника) застосовується до споживачів теплової енергії, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій) з урахуванням диференціації тарифів, що визначається згідно з Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011.

У період з 01.11.2021 по 31.03.2024 при здійсненні нарахувань за послуги з постачання теплової енергії відповідачем використовувався тариф на послугу з постачання теплової енергії для потреб населення, встановлений постановою НКРЕКП № 96 від 14.01.2020.

Вказаний тариф на послугу постачання теплової енергії по категорії споживачів “населення», не переглядався з 2020 року в зв'язку з тим, що п. 2 розділу ІІІ Меморандума про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері постачання теплової енергії та постачання гарячої води в опалювальному періоді 2021/2022 років закріплює принцип недопущення застосування до кінцевих споживачів комунальних послуг (населення) тарифів на послуги з постачання теплової енергії, встановлених уповноваженими органами, розмір яких перевищуватиме розмір тарифів на вказані комунальні послуги, що застосовувалися до відповідних споживачі в кінці опалювального періоду 2020/2021. Відповідно до п. п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 № 502 “Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану» протягом дії воєнного стану в Україні, але не раніше завершення поточного опалювального періоду, рекомендовано органам, уповноваженим встановлювати тарифи, не підвищувати тарифи на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання), у тому числі тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням альтернативних джерел енергії, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення для населення та застосовувати їх до споживача (населення) на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24 лютого 2022 року.

Ураховуючи викладене, визначення відповідачем при розрахунках тарифів теплової енергії, надання послуг з постачання теплової енергії населенню, який був встановлений постановою НКРЕКП № 96 від 14.01.2020, відповідав вимогам законодавства України.

Оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не доведено обставин, на які вона посилалася при зверненні до суду із зустрічним позовом. Відтак вимоги позивачки є необґрунтованими, а тому відсутні підстави для задоволення зустрічного позову.

Під час ухвалення рішення судом враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі “Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами в справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають урахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування в цій справі.

Керуючись статтями 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» до ОСОБА_1 про стягнення 17623 грн 54 коп. задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Шосткинське підприємство “Харківенергоремонт» (вул. Каденюка Леоніда, буд. 1, м. Шостка, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 34113412) 17623 грн 54 коп. (сімнадцять тисяч шістсот двадцять три гривні 54 копійки) заборгованості за послугу з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування за період з 01.11.2021 до 30.06.2024 та 2422 грн 40 коп. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) судового збору.

3. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.07.2025.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суддя В.В. Яковенко