65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"25" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1191/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І., розглянувши без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження
справу № 910/1191/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Голден» (21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, буд. 82, офіс 7.1, код ЄДРПОУ 45266023)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Іва Лоджистік» (65069, м. Одеса, вул. Героїв Оборони Одеси, буд. 48, кв. 58, код ЄДРПОУ 44477986)
про стягнення 60 797,23 грн.,
26.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Голден» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. № 1223/25) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іва Лоджистік», в якій просить суд стягнути з відповідача 60 797,23 грн., в тому числі: 52 800 грн. - основної заборгованості, 1061,07 грн. - інфляційних витрат, 416, 47 грн. - 3% річних, 3 979,69 грн. - подвійної облікової ставки, 2 540 грн. - пені, а також витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору - заявки №1212-П/1 від 12.12.2024 в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги з організації перевезення вантажу автомобільним транспортом.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.03.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Голден» залишено без руху та встановлено позивачу строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
01.04.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх.№10456/25), згідно якої останнім такі недоліки усунуто.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.04.2025 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1191/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Ухвала Господарського суду Одеської області про прийняття позовної заяви до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1191/25 від 07.04.2025 була надіслана позивачу до його електронного кабінету та доставлена 09.04.2025 року о 21:19, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа 910/1191/25/25623/25 від 10.04.2025.
Ухвала Господарського суду Одеської області про прийняття позовної заяви до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1191/25 від 07.04.2025 була надіслана відповідачу до його електронного кабінету та доставлена 09.04.2025 року о 21:19, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа 910/1191/25/25622/25 від 10.04.2025.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Відповідно до п.п. 3 та 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
Таким чином, враховуючи перебування судді Мостепаненко Ю.І. на лікарняному з 01.05.2025. по 30.06.2025, а також зважаючи на введення в Україні воєнного стану згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
12.12.2024 між ТОВ «Іва Лоджистік»» (замовник) та ТОВ «Авто-Голден» (виконавець) було укладено договір-заявку № 1212-П/1 про надання послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до п. 1 якого, виконавець зобов'язується організувати доставку вантажу замовника автомобільним транспортом по маршруту: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Судноремонтників, 1 - Житомирська обл., м. Житомир, вул. Івана Сльоти, буд. 49.
Згідно п. 2 договору, тип вантажу: Сталь в рулонах (COLD ROLLED GALLVANIZED STEEL COILS).
Відповідно до п. 3 договору, марка та номер а/м, водій:
- MAN НОМЕР_1 , причіп AB4850XF, водій ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_2 тел. НОМЕР_3 ;
- MAN НОМЕР_4 , причіп AB0959ХМ, водій ОСОБА_2 , посвідчення водія НОМЕР_5 тел. НОМЕР_6 .
Згідно п. 4 договору, дата, час і адреса завантаження, контактна особа: 13.12.2024/14.12.2024 року, час за погодженням.
- ТОВ «СОФ МАРІН» за дорученням ПП «ФЕРСТ ФЕЙ», вул. Судноремонтників, 1, м. Ізмаїл, Одеська обл., Україна, 68603, ПрАТ «ДУНАЙСУДНОРЕМОНТ»
Відповідно до п. 5 договору, дата, час розвантаження, адреса та отримувач вантажу: 14.12.2024/16.12.2024 року, час за погодженням;
- ТОВ «ПРОФІЛЬТЕХ», Житомирська обл., м. Житомир, вул. Івана Сльоти, буд. 49 6.
В п. 6 договору сторони узгодили, що вартість перевезення: 1000,00 (грн./тонна), б/г, з ПДВ. Вага по розвантаженню: згідно ТТН.
Згідно п. 7 договору, умови оплати: перерахування 100% вартості перевезення протягом 3-х робочих днів після розвантаження, згідно сканкопії рахунка та акта виконаних робіт на електронну адресу контактної особи, а також за наявності підтвердження відправки оригіналів документів.
Норматив часу на завантаження і розвантаження 72 робочих годин (пункт 8 договору).
Відповідно до п. 9 договору, простій автомобілю понад встановлених нормативів (п. 8.) сплачується Замовником в сумі 1200 грн. за кожну розпочату добу простою, окрім випадків коли водій заздалегідь, одразу після завантаження, перед виїздом, не вийшов на зв'язок з отримувачем вантажу та не узгодив всі нюанси його вивантаження.
В п. 10 договору сторони передбачили, що у випадку відмови однієї із Сторін від врегульованого договору-заявки на перевезення Сторона, яка відмовилась, сплачує іншій Стороні пеню в розмірі 5% від повної вартості перевезення.
Згідно п. 11 договору, у разі неможливості продовження перевезення, якщо це пов'язано з діями митних органів, органів поліції, інших державних органів, які виникли з вини Замовника, він сплачує Виконавцю повну вартість перевезення і виконує розвантаження за свій рахунок у дводенний термін у погодженому з Виконавцем місці.
Відповідно до п. 12 договору, виконавець несе матеріальну відповідальність за цілісність вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до здачі його вантажоодержувачу в розмірі фактичної вартості товару зазначеної в накладних.
Будь-які спори вирішуються згідно з діючим законодавством України (пункт 13 договору).
Згідно п. 14 договору, оформлення товарно-супровідних та митних документів виконує Замовник.
Відповідно до п. 15 договору, перевезення вважається виконаним з моменту отримання вантажу вантажоотримувачем, підтвердженням чого є підпис його у накладній.
Цей Договір-заявка надсилається електронною поштою i може використовуватись як доказ у суді (пункт 16 договору).
Як зазначає позивач, на виконання умов договору-заявки № 1212-П/1 від 01.06.2022 ним було надано відповідачу послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом, що підтверджується: актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № АУ-0000868 від 16.12.2024 на загальну суму 52 800 грн. з ПДВ, а також товарно-транспортними накладними № 51 від 13.12.2024 , № 54 від 14.12.2024.
16 грудня 2024 року замовнику виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000891 на загальну суму 52 800 грн. з ПДВ, однак ТОВ «Іва Лоджистік» свої зобов'язання по договору в частині здійснення оплати за надані послуги з перевезення вантажу не виконало.
З метою досудового врегулювання спору, позивач направляв на адресу ТОВ «Іва Лоджистік» претензії:
- 06.03.2025 на поштову адресу відповідача, відповідно до якої позивач вимагав від відповідача протягом 7 календарних днів, з дня отримання претензії сплатити грошові кошти в розмірі 52 800 грн. з ПДВ за надані послуги з перевезення вантажів, що підтверджується поштовою накладною з АТ «Укрпошти» №2103600079981 та цінним листом з описом вкладення.
- 18.03.2025 на електрону пошту відповідача, відповідно до якої позивач вимагав від відповідача протягом 7 календарних днів, з дня отримання претензії сплатити грошові кошти в розмірі 52 800 грн. з ПДВ за надані послуги з перевезення вантажів, про що свідчить скріншот з електронної скриньки.
Проте, як зазначає позивач, вказані претензії залишились без відповіді.
З огляду на не виконання відповідачем своїй зобов'язань по договору-заявці №1212-П/1 від 12.12.2024 в частині здійснення оплати за надані послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом, позивач і звернувся до Господарського суду Одеської області з даним позовом про стягнення з відповідача 60 797,23 грн. - заборгованості, в тому числі: 52 800 грн. - основної заборгованості, 1061,07 грн. - інфляційних витрат, 416, 47 грн. - 3% річних, 3 979,69 грн. - подвійної облікової ставки, 2 540 грн. - пені, а також витрат по сплаті судового збору.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено матеріалами справи, 12.12.2024 між ТОВ «Іва Лоджистік»» (замовник) та ТОВ «Авто-Голден» (виконавець) було укладено договір-заявку № 1212-П/1 про надання послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до п. 1 якого, виконавець зобов'язувався організувати доставку вантажу замовника автомобільним транспортом по маршруту: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Судноремонтників, 1 - Житомирська обл., м. Житомир, вул. Івана Сльоти, буд. 49.
Згідно п. 2 договору, тип вантажу: Сталь в рулонах (COLD ROLLED GALLVANIZED STEEL COILS).
Відповідно до п. 3 договору, марка та номер а/м, водій:
- MAN НОМЕР_1 , причіп AB4850XF, водій ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_2 тел. НОМЕР_3 ;
- MAN НОМЕР_4 , причіп AB0959ХМ, водій ОСОБА_2 , посвідчення водія НОМЕР_5 тел. НОМЕР_6 .
Отже, з моменту укладення сторонами договору №№ 1212-П/1 від 12.12.2024 між ними виникли зобов'язання, які мають правову природу договору перевезення, а відтак, правовідносини, які виникли у зв'язку з його виконанням регулюються положеннями глави 64 ЦК України.
Згідно з статтею 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Відповідно до п. 15 договору, перевезення вважається виконаним з моменту отримання вантажу вантажоотримувачем, підтвердженням чого є підпис його у накладній.
Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов договору № 1212-П/1 від 12.12.2024 позивачем було надано відповідачу послуги з перевезення вантажу (сталь в рулонах) автомобільним транспортом за погодженим маршрутом - Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Судноремонтників, 1 - Житомирська обл., м. Житомир, вул. Івана Сльоти, буд. 49, на загальну суму 52 800 грн. з ПДВ, що підтверджується:
- актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № АУ-0000868 від 16.12.2024 на загальну суму 52 800 грн. з ПДВ, підписаним з обох сторін та скріплений печатками;
- товарно-транспортними накладними № 51 від 13.12.2024 , № 54 від 14.12.2024, підписаними, зокрема, вантажоодержувачем;
- сформованим позивачем рахунком-фактурою №СФ-0000891 від 16.12.2024 на загальну суму 52 800 грн. з ПДВ.
За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В п. 7 договору, сторони погодили умови оплати, а саме: перерахування 100% вартості перевезення протягом 3-х робочих днів після розвантаження, згідно сканкопії рахунка та акта виконаних робіт на електронну адресу контактної особи, а також за наявності підтвердження відправки оригіналів документів.
Отже, кінцевим строком оплати наданих послуг з перевезення був 19.12.2024.
Проте, доказів, які б підтверджували факт сплати наданих послуг з перевезення вантажу за договором-заявки № 1212-П/1 ТОВ «Іва Лоджистік» в матеріалах справи відсутні. Заявлену до стягнення заборгованість у розмірі 52 800 грн. з ПДВ відповідач не спростував.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Авто-Голден» в частині стягнення з ТОВ «Іва Лоджистік» основної заборгованості у розмірі 52 800 грн.
Щодо вимог про стягнення з відповідача подвійної облікової ставки, пені (згідно п. 10 договору), суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Із наведеного вбачається, що законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Тобто, необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобовязаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується та її розмір.
У постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18, зазначено, що частиною шостою статті 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов'язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов'язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.
Детально проаналізувавши договір-заявку № 1212-П/1 від 12.12.2024, суд звертає увагу, що сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені чи іншого виду неустойки за порушення строків оплати послуг з перевезення вантажу та не визначали її розміру.
Пункт 5.1 на який посилається позивач, в договорі - заявці № 1212-П/1 від 12.12.2024 відсутній.
При цьому, жодними актами цивільного законодавства також не передбачено сплати конкретного розміру неустойки за порушення строків оплати послуг з перевезення вантажу, у зв'язку з чим, суд вважає, що в даному випадку відсутні підстави для стягнення з відповідача 3 979,69 грн - подвійної облікової ставки.
Окрім того, суд також вважає безпідставним нарахування позивачем пені згідно п. 10 договору.
Так, в п. 10 договору сторони передбачили, що у випадку відмови однієї із сторін від врегульованого договору-заявки на перевезення сторона, яка відмовилась, сплачує іншій стороні пеню в розмірі 5% від повної вартості перевезення.
Разом з тим, будь-які докази відмови відповідача від укладеного між сторонами договору в матеріалах справи відсутні, у зв'язку з чим, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 2 540 грн. - пені не підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 416,47 грн (за період з 20.12.2024. по 25.03.2025) суд вважає його вірним, обґрунтованим, та таким, що здійснений відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 1061,07 грн (за період з 20.12.2024. по 25.03.2025) суд встановив його помилковість, з огляду на допущення методологічних помилок, внаслідок невірного визначення сукупних індексів інфляції, з огляду на що, судом, за допомогою системи "Ліга-Закон", здійснено власний розрахунок, відповідно до якого сума інфляційних витрат складає 1868.98 грн.
Період (20.12.2024 - 25.03.2025, 96 днів): IIc = (101.20 : 100) x (100.80 : 100) x (101.50 : 100) = 1.03539744. Інфляційне збільшення: 52800 x 1.03539744 - 52800 = 1868.98.
Разом з тим, враховуючи, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, а таке право належить виключно позивачу, суд, не виходячи за межі позовних вимог, задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 1061,07 грн., які безпосередньо заявлені у позові.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд вважає за доцільне частково задовольнити позовні вимоги зі стягненням з відповідача на користь позивача 52 800 грн. - основної заборгованості, 1061,07 грн. - інфляційних витрат, 416, 47 грн. - 3% річних.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви, яка була подана у електронній формі з використанням системи "Електронний суд", покладаються на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8, визначеного частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іва Лоджистік» (65069, м. Одеса, вул. Героїв Оборони Одеси, буд. 48, кв. 58, код ЄДРПОУ 44477986) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Голден» (21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, буд. 82, офіс 7.1, код ЄДРПОУ 45266023) 52 800 (п'ятдесят дві тисячі вісімсот) грн. - основної заборгованості, 1061 (тисячу шістдесят одну) грн. 07 коп. - інфляційних витрат, 416 (чотириста шістнадцять) грн. 47 коп. - 3% річних та 2162 (дві тисячі шістдесят дві) грн. 63 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно - західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Ю.І. Мостепаненко