65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"25" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2881/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-транспорт ЛТД» про забезпечення позову (вх. №2-1182/25 від 24.07.2025), подану по справі №916/2881/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-транспорт ЛТД» (67300, Одеська обл., Березівський район, м. Березівка, вул. Грушевського, буд. 95, код ЄДРПОУ 40916284);
до відповідача Приватного підприємства «Транс-Експо» (68802, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Рені, вул. Кишинівська, буд. 11, код ЄДРПОУ 35992678);
про стягнення 1 147 035,29 грн.,
23.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Юг-транспорт ЛТД» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. № 2954/25) до Приватного підприємства «Транс-Експо», в якій просить суд стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти грошові кошти у сумі 1 147 035,29 грн., а також суму судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про безпідставне збагачення ПП «Транс-Експо» за рахунок грошових коштів ТОВ «Юг-транспорт ЛТД», посилаючись на те, що ТОВ «Юг-транспорт ЛТД» передало ПП «Транс-Експо» автомобіль вартістю 3 412 667 грн. Проте станом на дату укладення договору про переведення боргу ТОВ «Югтранспорт ЛТД» вже сплатило лізингові платежі на суму 2 622 758, 44 грн., з яких 1 621 016, 79 грн. в якості відшкодування вартості об'єкта лізингу. Відтак, зобов'язання ТОВ «Юг-транспорт ЛТД» щодо відшкодування повної вартості об'єкта лізингу припинилося і одночасно виникло у ПП «Транс-Експо», а тому останнє зобов'язане повернути позивачу грошові кошти, вже сплачені ТОВ «Юг-транспорт ЛТД» за відповідний транспортний засіб, за вирахуванням нарахованої та списаної амортизації в розмірі 473 981,50 грн, тобто 1 147 035, 29 грн.
24.07.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-транспорт ЛТД» надійшла заява про забезпечення позову (вх. №2-1182/25), згідно якої останній просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на грошові кошти Приватного підприємства «Транс-Експо» як в національній валюті (гривні), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських та/або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову в межах суми позовних вимог в розмірі 1 147 035,29 грн.;
- накладення арешту на нерухоме майно, що належить Приватному підприємству «Транс-Експо», в межах суми позову - 1 147 035,29 грн, в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що предметом позову у цій справі є стягнення з ПП «Транс-Експо» на користь ТОВ «Юг-транспорт ЛТД» безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 1 147 035,29 грн. Та оскільки виконання в майбутньому можливого судового рішення про задоволення позову безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме ПП «Транс-Експо» необхідну суму грошових коштів, то застосування обраних ТОВ «Юг-транспорт ЛТД» заходів забезпечення позову безпосередньо пов'язане із предметом спору.
При цьому, вказує, шо адекватність таких заходів забезпечення позову полягає в тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову. У у випадку арешту коштів на рахунках, гроші залишаються у власності відповідача і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з його рахунків й уникнення виконання судового рішення у майбутньому. До того ж, застосування такого заходу забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи втручання в його господарську діяльність, адже грошові кошти залишаються у його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися тимчасово обмежується на певний час лише щодо частини коштів, а не всіх коштів відповідача, і спрямовані на запобігання перешкод у виконанні судового рішення у разі задоволення позову у цій справі.
Поряд із цим, зауважує, що накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане і позивач отримає задоволення своїх вимог.
Щодо зустрічного забезпечення позову, ТОВ «Юг-транспорт ЛТД» зазначає, що оскільки на цей час відсутні будь-які підстави вважати, що забезпеченням позову ПП «Транс-Експо» можуть бути завдані збитки, підстави для застосування зустрічного забезпечення наразі відсутні.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-транспорт ЛТД» про забезпечення позову та дослідивши матеріали позовної заяви, суд зазначає наступне.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17. від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Так, положення зазначеної норми пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення у контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується як гарантія задоволення вимог позивача.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обгрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обгрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову i предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Господарський суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
При цьому, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є майнова вимога про стягнення з Приватного підприємства «Транс-Експо» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-транспорт ЛТД» безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 1 147 035,29.
Відтак, господарський суд вважає, що оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі за позовом про стягнення 1 147 035,29 грн. у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме ПП «Транс-Експо» необхідну суму грошових коштів, то застосування обраного заявником заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову безпосередньо пов'язане із предметом позову.
Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Так, у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
Також, оскільки в силу положень статті 192 Цивільного кодексу України гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається.
До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).
При цьому, ПП «Транс-Експо» наразі не доведено недоцільності чи неспівмірності заходів забезпечення, про вжиття яких просить у суду заявник, як і не доведено того, що такі заходи забезпечення позову створюють або можуть створити перешкоди господарській діяльності товариства.
Разом з тим, слід також відзначити, що у випадку арешту коштів на рахунках гроші залишаються у власності відповідача і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з його рахунків й уникнення виконання судового рішення у майбутньому.
Такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову або виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань перед позивачем. Відсутні будь-які підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи втручання в його господарську діяльність, адже грошові кошти залишаються у його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися тимчасово обмежується на певний час лише щодо частини коштів, а не всіх коштів відповідача, і спрямовані на запобігання перешкод у виконанні судового рішення у разі задоволення позову у цій справі.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21.
Стосово накладення арешту на майно, гоподарський суд враховує позицію Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, в якій остання звернула увагу на те, що:
- у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача;
- вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін;
- за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми спору доцільно було накласти арешт на майно відповідача саме в межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
Також, Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 зазначив, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Відступаючи від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на нерухоме майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, Верховний Суд у справі № 908/2382/21 зазначив, що можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Таким чином, господарський суд зазначає, що накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача/у випадку їх недостатності, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 07.11.2024 у справі №915/538/24).
При цьому, обраний вид забезпечення позову (арешт коштів та майна) в даному випадку не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. У разі задоволення позову боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Крім того, варто відзначити, що застосування таких заходів забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти ПП «Транс-Експо» у межах суми заявлених позовних вимог та накладення арешту на майно ПП «Транс-Експо» , а саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів, не матиме наслідком подвійного забезпечення позовних вимог та не суперечить вимогам закону щодо співмірності заходів забезпечення позову.
Отже, з урахуванням викладеного, суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Юг-транспорт ЛТД», цілком відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності. обгрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Згідно ч. 6 ст.140 ГПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-транспорт ЛТД» про забезпечення позову (вх. №2-1182/25 від 24.07.2025) та з урахуванням позиції Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 вважає за доцільне накласти арешт на грошові кошти Приватного підприємства «Транс-Експо» як в національній валюті (гривні), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських та/або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову в межах суми позовних вимог в розмірі 1 147 035,29 грн.; накласти арешт на нерухоме майно, що належить Приватному підприємству «Транс-Експо», в межах суми позову - 1 147 035,29 грн, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
При цьому, оскільки на теперішній час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідача та їх розміру, суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення.
Керуючись ст. ст. 136-138, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-транспорт ЛТД» про забезпечення позову (вх. №2-1182/25 від 24.07.2025) по справі № 916/2881/25 - задовольнити.
2. Накласти арешт на грошові кошти Приватного підприємства «Транс-Експо» (68802, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Рені, вул. Кишинівська, буд. 11, код ЄДРПОУ 35992678) як в національній валюті (гривні), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських та/або інших фінансовокредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову в межах суми позовних вимог в розмірі 1 147 035,29 грн.
3. Накласти арешт на нерухоме майно, що належить Приватному підприємству «Транс-Експо» (68802, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Рені, вул. Кишинівська, буд. 11, код ЄДРПОУ 35992678) в межах суми позову - 1 147 035,29 грн, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
Стягувачем за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юг-транспорт ЛТД» (67300, Одеська обл., Березівський район, м. Березівка, вул. Грушевського, буд. 95, код ЄДРПОУ 40916284).
Боржником за цією ухвалою є: Приватне підприємство «Транс-Експо» (68802, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Рені, вул. Кишинівська, буд. 11, код ЄДРПОУ 35992678).
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання в порядку Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвала набирає законної сили 25.07.2025 року та може бути оскаржена в апеляційному порядку ст. 256 ГПК України
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя Мостепаненко Юлія Іванівна