65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"25" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1813/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №916/1813/25
за позовом: Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі відокремленого підрозділу Одеської філії “Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) (65026,м. Одеса, Митра площа, 1, код ЄДРПОУ 38728457)
до відповідача: Акціонерного товариства “Одеснафтопродукт» (65039, м. Одеса, пров. 2-й Артилерійський, 6, код ЄДРПОУ 03482749)
про стягнення 696 937,06грн.
Державне підприємство “Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу Одеської філії “Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства “Одеснафтопродукт» про стягнення 696 937,06грн.
Ухвалою від 12.05.2025р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Державного підприємство “Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу Одеської філії “Адміністрація морських портів України» було залишено без руху.
19.05.2025р. до господарського суду надійшла заява (вх. №15814/25) Державного підприємство “Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу Одеської філії “Адміністрація морських портів України» про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.05.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1813/25. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.
Згідно ч.5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Пунктом 5.8 розділу І Положення про ЄСІТС передбачено, що офіційна електронна адреса - це сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.
Таким чином, у розумінні Положення офіційною електронною адресою є адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Подібна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.06.2022 у справі №761/21436/20.
У пункті 5.6. Положення про ЄСІТС визначено, що користувач ЄСІТС - особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС), пройшла автентифікацію та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень.
Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (пункт 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС).
Згідно з п. 37 наведеного розділу підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.
Таким чином, особи, які зареєстровані в ЄСІТС, мають змогу знайомитися з матеріалами справи в електронному вигляді, оскільки всі внесені до автоматизованої системи діловодства судів документи та повідомлення по справі надсилаються до Електронних кабінетів користувачів в автоматичному порядку.
Відповідно до відомостей, наявних у матеріалах справи, відповідач - Акціонерного товариства “Одеснафтопродукт» є користувачем ЄСІТС, зареєстрований в “Електронному суді» та має власний “кабінет» в “Електронному суді».
Так, згідно Довідки суду про доставку електронного документа вих. № 916/1813/25/41693/25 від 21.07.2025 “Документ в електронному вигляді "Ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі (спрощене)" від 26.05.2025 по справі № 916/1813/25 (суддя Погребна К.Ф.) було надіслано одержувачу - Акціонерному товариству “Одеснафтопродукт» в його електронний кабінет, та документ доставлено до електронного кабінету 26.05.25р о 19:54.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Таким чином, Акціонерне товариство “Одеснафтопродукт» повідомлено про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.
Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи суд встановив.
17.04.2012р. між ДП “Одеський морський торговельний порт» (Власник) та ПАТ “Одеснафтопродукт» (Користувач) було укладено договір про встановлення сервітуту на штучно створеній території Нафторайону ДП «Одеський морський торговельний порт» Nє КД-17133, відповідно до п. 1.1 якого на підставі ст. 401 ЦК України Власник надає Користувачу право обмеженого користування (сервітут) об'єктами нафторайону ДП “Одеський морський торговельний порт», зазначеними в додатку № 1 до договору, що є його невід'ємною частиною, які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Гефта, 2, (об'єкт сервітуту), а Користувач зобов'язується здійснювати Власнику плату за сервітут у розмірах і порядку, передбачених цим договором.
Згідно з п. п. 1.3, 1.6 договору про встановлення сервітуту об'єкт сервітуту перебуває у державній власності та закріплений за Власником на праві господарського відання. Обмеження об'єкта сервітуту, передбачені цим договором, не позбавляють Власника права володіння, користування і розпорядження ним з урахуванням вимог цього договору.
Власник зобов'язується шляхом надання сервітуту забезпечити Користувачу можливість експлуатації та обслуговування трубопроводів і технологічного обладнання Користувача, розташованих на об'єкті сервітуту (п. 2.1 договору про встановлення сервітуту).
Положеннями п. п. 4.1 - 4.3 договору про встановлення сервітуту встановлений за цим договором сервітут є відплатним. Плата за сервітут становить 6 450грн. на місяць без урахування ПДВ. ПДВ нараховується відповідно до чинного законодавства України. Користувач зобов'язується здійснювати оплату за сервітут у розмірі, встановленому п. 4.1 цього договору, у строк не пізніше 15 числа кожного місяця, наступного за звітним. Плата за сервітут підлягає щомісячному коригуванню на індекс інфляції. Плата за сервітут здійснюється шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок Власника на підставі виставленого рахунку.
Відповідно до п. 5.2 договору про встановлення сервітуту у разі порушення строків оплати, встановлених цим договором, Користувач несе відповідальність у вигляді сплати неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення виконання грошових зобов'язань, від суми, що підлягає оплаті, за кожний день прострочення.
Перелік об'єктів нафторайону ДП “Одеський морський торговельний порт», на яких встановлюється сервітут, а також план-схема трубопроводу викладені у додатках №1,2 до договору про встановлення сервітуту.
Додатковою угодою від 13.06.2013 до договору про встановлення сервітуту №КД-17133 від 17.04.2012р. Власник, тобто ДП “Одеський морський торговельний порт», був замінений його правонаступником - ДП “АМПУ».
Крім того, додатковими угодами від 26.12.2013, від 06.05.2015, від 03.03.2017, від 30.08.2017, від 26.05.2020, до договору №КД-17133 від 17.04.2012р. сторонами також були внесені зміни до договору, зокрема щодо порядку оплати, зміни реквізитів сторін.
Так, додатковою угодою від 06.05.2015 сторонами вирішили викласти п.4.2 договору про встановлення сервітуту у наступній редакції: «Користувач зобов'язується здійснювати оплату за сервітут у розмірі, встановленому п. 4.1 цього договору, у строк не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за звітним. Плата за сервітут у звітному місяці розраховується шляхом коригування плати за попередній місяць на індекс інфляції звітного місяця. У разі якщо індекс інфляції звітного місяця нижче 100% та плата сервітуту у звітному місяці приймається рівної попереднього місяця».
Позивач вказує, що протягом вересня 2023р. - січня 2025р. між ДП “АМПУ» та АТ “Одеснафтопродукт» були підписані акти здачі приймання робіт (надання послуг): за вересень 2023р. № 440087 від 30.09.2023; за жовтень2023р. №440096 від 31.10.2023; за листопад 2023р. № 440105 від 30.11.2023; за грудень 2023р. № 440112 від 31.12.2023; за січень 2024р. №440006 від 31.01.2024; за лютий 2024р. № 440015 від 29.02.2024,
за березень 2024р. № 440024 від 31.03.2024; за квітень 2024р. № 440033 від 30.04.2024; за травень 2024р. № 440042 від 31.05.2024; за червень 2024р. № 440052 від 30.06.2024; за липень 2024р. № 440059 від 31.07.2024; за серпень 2024р. № 440066 від 31.08.2024; за вересень 2024р. № 440073 від 30.09.2024; за жовтень 2024р. №440080 від 31.10.2024; за листопад 2024р. № 440087 від 30.11.2024; за грудень 2024р. № 440094 від 31.12.2024, за січень 2025 р. № 440002 від31.01.2025.
За посиланнями позивача відповідно до умов Договору плата за користування об'єктами сервітуту у період з вересня 2023р. по січень 2025р. включно становить 578 271,68 грн із ПДВ.
При цьому, як зазначає позивач, ДП “АМПУ» були виставлені відповідачу рахунки-фактури за період з вересень 2023р. до січня 2025р., які були отримані відповідачем як наручно так і поштою, що підтверджується відповідними повідомленнями.
За посланнями позивача, плата за сервітуту за вересень 2023р. погашена частково за рахунок надмірно сплачених сум (авансових платежів) Користувачем у період з червня 2023р. по серпень 2024р. включно на суму 26 861,38грн. та залишок до сплати по рахунку за вересень 2023р. становить 5 329,92грн., про що зазначено у рахунку.
Позивач вказує, що порушення своїх зобов'язана за договором про встановлення сервітуту плату за сервітуту у період з вересня 2023р. по січень 2025р. не здійснив в наслідок чого у нього утворилась заборгованість в сум 551 410,30грн.
Крім того, в зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про встановлення сервітуту, позивачем відповідно до умов договору та з урахуванням положень ст. 625 ГПК України було нараховано відповідачу пені в сумі 69 699,34грн., 3% річних в розмірі 13 539,20грн. та інфляційні витрати в сумі 62 288,22грн.
Крім того, позивач зазначає, що Адміністрація зверталася до відповідач з претензією №1100/19-03-14/Вих від 14.06.2024 з вимогою щодо оплати заборгованості та санкцій за її несвоєчасну оплату, проте відповідна претензія була залишена останнім без відповіді та задоволення.
Отже посилаючись на вищенаведені обставини Державне підприємство “Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу Одеської філії “Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Предметом заявлених ДП “АМПУ» позовних вимог є вимога, зокрема, про стягнення з Акціонерного товариства “Одеснафтопродукт» плати за договором про встановлення сервітуту №КД-17133 від 17.04.2012 за період з вересня 2023р. по січень 2025р. в загальному розмірі 551 410,30 грн.
Відповідно до ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Договором №КД-17133 від 17.04.2012 було встановлено для Акціонерного товариства “Одеснафтопродукт» сервітут без визначення строку його дії, а також передбачено обов'язок відповідача вносити плату за користування майном.
За змістом п. 4.1 та 4.2 договору встановлення сервітуту плата за сервітут становить 6 450грн. на місяць без урахування ПДВ. ПДВ нараховується відповідно до чинного законодавства України. Користувач зобов'язується здійснювати оплату за сервітут у розмірі, встановленому п. 4.1 цього договору, у строк не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за звітним. Плата за сервітут у звітному місяці розраховується шляхом коригування плати за попередній місяць на індекс інфляції звітного місяця. У разі якщо індекс інфляції звітного місяця нижче 100% та плата сервітуту у звітному місяці приймається рівної попереднього місяця
Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором про встановлення сервітуту №КД-17133 від 17.04.2012 Акціонерним товариством “Одеснафтопродукт» не було внесено плати за користування майном протягом періоду з вересня 2023р. по січень 2025р. у загальному розмірі 551 410,30 грн.
Судом враховано, що між сторонами були підписані акти здачі приймання робіт (надання послуг) за період з вересня 2023р. по січень 2025р.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було належним чином виконано обов'язок в частині виставлення та направлення на адресу Акціонерного товариства “Одеснафтопродукт» рахунків за період з вересня 2023р. по січень 2025р. Водночас, незважаючи на вказану обставину, грошові зобов'язання відповідачем за договором №КД-17133 від 17.04.2012 виконані не були.
З огляду на викладене вище, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів внесення відповідачем плати за сервітутом за період вересня 2023р. по січень 2025р., суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених ДП “АМПУ» позовних вимог в цій частині стягнення з Акціонерного товариства “Одеснафтопродукт» суми основного боргу у розмірі 551 410,30 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 69 699,34грн., 3% річних в сумі 13 539,20грн. та інфляційних витрат в розмірі 62 288,22грн.
Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.
Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Відповідно до п. 5.2 договору про встановлення сервітуту у разі порушення строків оплати, встановлених цим договором, Користувач несе відповідальність у вигляді сплати неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення виконання грошових зобов'язань, від суми, що підлягає оплаті, за кожний день прострочення.
Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку пені в зв'язку з чим позовні вимоги Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу Одеської філії “Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 69 699,34грн. підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 13 539,20 грн та інфляційні втрати у розмірі 62 288,22 грн.
Наразі ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Крім того, виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки також випливає з вимог ст.625 ЦК України.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Проаналізувавши здійснений Позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійснених Позивачем розрахунків. Наведене має наслідком необхідність задоволення заявлених Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу Одеської філії “Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення на користь Позивача трьох відсотків річних у розмірі 13 539,20грн. та інфляційні витрати в сумі 62 288,22грн..
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу Одеської філії “Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі відокремленого підрозділу Одеської філії “Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) (65026,м. Одеса, Митра площа, 1, код ЄДРПОУ 38728457) до Акціонерного товариства “Одеснафтопродукт» (65039, м. Одеса, пров. 2-й Артилерійський, 6, код ЄДРПОУ 03482749) - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства “Одеснафтопродукт» (65039, м. Одеса, пров. 2-й Артилерійський, 6, код ЄДРПОУ 03482749) на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі відокремленого підрозділу Одеської філії “Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) (65026,м. Одеса, Митра площа, 1, код ЄДРПОУ 38728457) основний борг в сумі 551 410 (п'ятсот п'ятдесят одна тисяч чотириста десять)грн. 30коп., пеню в розмірі 69 699 (шістдесят дев'ять тисяч шістсот дев'яносто дев'ять)грн. 34коп., 3% річних в сумі 13 539 (тринадцять тисяч п'ятсот тридцять дев'ять)грн. 20коп., інфляційні витрати в розмірі 62 288 (шістдесят дві тисяч двісті вісімдесят вісім)грн. 22коп. та судовий збір в розмірі 10 454 (десять тисяч чотириста п'ятдесят чотири)грн. 06коп.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 25 липня 2025 р.
Суддя К.Ф. Погребна