65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"21" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2589/24
Господарський суд Одеської області у складі:
судді С.В. Літвінова
при секретарі Т.О. Липі
розглянувши заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАМАН ШИПІНГ"(вх.№2-1017/25 від 01.07.2025р.) про ухвалення додаткового рішення по справі №916/2589/24 за позовом Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінов С.В., розглянувши справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКІ МАШИНОБУДІВНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (49033, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. пр-т Хмельницького Богдана, буд. 147; код ЄДРПОУ 45175680) до Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАМАН ШИПІНГ" (Військовий узвіз, 12, офіс 401,Одеса,Одеська область,65082) про стягнення 375901,36грн.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "РИАЛТО" звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАМАН ШИПІНГ" про стягнення 375901,36грн., з яких вартість втраченого Товару - 263 317,69 грн, митні платежі (податки) нараховані на інвойсову вартість втраченого вантажу - 52 663,54 грн.. митні платежі (податки), нараховані на вартість перевезення втраченого вантажу з Шанхаю, Китай до кордону України, що увійшли у митну вартість втраченого вантажу - 7 208,85 грн.. вартість перевезення втраченого вантажу з Шанхаю, Китай до Дніпра (Україна) - 51 658,01 грн.. комісія за здійснення оплати за втрачений вантаж - 1 053,27 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від "02" червня 2025 р. замінено позивача у справі № 916/2589/24 Товариство з обмеженою відповідальністю "РИАЛТО" (код ЄДРПОУ 42108674) на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКІ МАШИНОБУДІВНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (49033, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. пр-т Хмельницького Богдана, буд. 147; код ЄДРПОУ 45175680).
26.06.2025р. у судовому засіданні була проголошена вступна та резулятивна частина рішення, згідно якої позивачу відмовлено в позовних вимогах в повному обсязі.
01.07.2025р. до Господарського суду Одеської області надійшла заява від Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАМАН ШИПІНГ" про прийняття додаткового рішення щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 50 500 грн.
07 липня 2025 року до суду від ТОВ "ДНІПРОВСЬКІ МАШИНОБУДІВНІ ТЕХНОЛОГІЇ" надійшли заперечення на клопотання (заяву), в яких зазначає, що справа не є складною для відповідача, адвокатом не витрачено багато часу на виконання робіт та участі у судових засідань. Розмір витрат на оплату послуг адвоката завищений щодо ціни позову та становить більше 13 % від ціни позову, а також зазначена відповідачем кількість судових засідань дещо меньше .
Отже, позивач наполягає за наявних обставин, співрозмірними витратами відповідача на професійну правничу допомогу у цій справі є 3000,00 грн.
Дослідивши заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до таких висновків.
Як встановлено судом, 25.05.2024 між ТОВ "ЛАМАН ШИПІНГ" (надалі - клієнт або замовник) і адвокатом Сиротко М.В. (надалі - адвокат) був укладений Договір про надання правничої допомоги № 2505 (надалі - Договір).
Відповідно до умов п. 1.1. Договору виконавець зобов'язується надавати Клієнту правову допомогу (надалі може іменуватися - Послуги), на умовах та обсязі визначених цим Договором.
Пунктом 3.1. Договору встановлено, що Сторони домовились, що гонорар буде визначений додатковою угодою до цього Договору.
Надалі 25.06.2024 між ТОВ "ЛАМАН ШИПІНГ" і адвокатом Сиротко М.В. було укладено Додаткову угоду № 18 до Договору про надання правничої допомоги № 2505 від 25.05.2024 про детальний опис робіт (наданих послуг) та розрахунок вартості професійної правничої допомоги в рамках Договору.
Згідно детальний опис робіт були надані наступні послуги:
- Участь у судових засіданнях, що перевищує кількість 3-х засідань - 10000 грн. загальна сума;.
- Гонорар успіху - 10000 грн.
Загальна вартість переліку зазначеніх послуг 20000 грн
Також суд зазначає, що до заяви відповідачем було додано Додаткову угоду № 12 до Договору №2505 від 25.05.2023 на загальну вартість наданих послуг у розмірі 35500,00 грн., проте дані докази судом не приймаються, у зв'язку з тим, що до матеріалів залучено лише витяг із Договору №2505 від 25.05.2023 у якому не можливо встановити порядок оплати послуг.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що надані докази в їх сукупності підтверджують надання відповідачу його адвокатом послуг професійної правничої допомоги при розгляді цієї справи у заявленому обсязі на суму 20 000 грн.
Відповідно до частин 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з частиною четвертою статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 916/3904/19.
Близька за змістом правова позиція викладена у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Судом встановлено, що представництво інтересів ТОВ "ЛАМАН ШИПІНГ" в даній справі здійснювалось адвокатом Сиротко М.В., який представляв інтереси відповідача у справі згідно укладеного Договору про надання правової допомоги № 2505 від 25.05.2024 та витягу з договору №2505 від 25.05.2023.
Як вже зазначалось, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, в частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі “East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, господарський суд доходить висновку про часткове задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які, на думку суду вважаються розумними, співмірними та справедливими.
В іншій частині вимог заяви відповідача щодо стягнення з позивача 30500,00 грн витрат на правничу допомогу, заявником не доведені, а тому задоволенню не підлягають.
Отже, проаналізувавши надані відповідачем докази в обґрунтування заяви про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов висновку про їх часткову обґрунтованість.
Також суд враховує, що заявлені у запереченнях зменшення витрат до 3000 грн, про що клопотав Позивач, не ґрунтується ані на фактичних обставинах, встановлених судом, ані на нормах процесуального закону, а також порушує право позивача на правомірне очікування відшкодування своїх розумних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАМАН ШИПІНГ" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКІ МАШИНОБУДІВНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (49033, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. пр-т Хмельницького Богдана, буд. 147; код ЄДРПОУ 45175680) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАМАН ШИПІНГ" (65082, м. Одеса, Військовий Узвіз, буд. 12, оф. 401; код ЄДРПОУ 40551877) 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні решти вимог по заяві - відмовити.
4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне додаткове рішення складено 25.05.2025.
Суддя С.В. Літвінов