ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.07.2025Справа № 910/5971/25
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИСТАЛЛ - 99" (84205, Донецька обл., місто Дружківка, вулиця Соборна, будинок 20) до Приватного акціонерного товариства "КИЇВСЬКИЙ МАРГАРИНОВИЙ ЗАВОД" (01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 69) про стягнення 547 099,68 грн.,
без повідомлення (виклику) сторін,
12.05.2025 в системі «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИСТАЛЛ - 99" сформовано позовну заяву до Приватного акціонерного товариства "КИЇВСЬКИЙ МАРГАРИНОВИЙ ЗАВОД" про стягнення заборгованості за Договором Поставки від 20.03.2023 № 2004 у розмірі 547 099,68 грн та 13.05.2025 передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИСТАЛЛ - 99" залишено без руху.
Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 19.05.2025, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами.
Ухвалою суду від 02.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
04.06.2025 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано клопотання про долучення доказів.
17.06.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано відзив на позовну заяву у якій зокрема представник зазначив, що не заперечує факт поставки Товару Позивачем згідно видаткових накладних, які додані до позовної заяви.
Заперечуючи стосовно позовних вимог представник зазначив наступне:
- у позовній заяві Позивач просить стягнути з Відповідача пеню в розмірі 14 107,23 грн. проте розрахунку пені не надає, тому упевнитися у вірному розрахунку пені за договором у суду та у Відповідача не має можливості;
- у розрахунках 3 % річних та інфляційних втрат Позивачем невірно визначені періоди їх нарахування.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
20.04.2023 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю "КРИСТАЛЛ - 99" (надалі - Постачальник) та Приватним акціонерним товариством "КИЇВСЬКИЙ МАРГАРИНОВИЙ ЗАВОД" (надалі - «Покупець») укладено Договір поставки №2004 (далі - Договір).
Згідно пункту 1.1-1.2 Договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю вироби із гофрокартона (надалі - Товар), а Покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти належний Товар та оплатити його на умовах цього Договору. До поняття Товар відноситься вся Договірна кількість Товару, партія Товару або частина партії Товару.
Відповідно до п. 3.1 Договору, умови поставки Товару за цим Договором викладені Сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «ІНКОТЕРМС» (у редакції 2010 року), застосовуються з урахуванням особливостей внутрішньодержавних поставок DDP, за адресою: м. Київ, проспект Науки, будинок 3, якщо інше не вказано в Замовленнях та Специфікаціях до цього Договору (надалі - «Місце поставки»).
Пунктами 4.1-4.2 Договору передбачено, що ціна, асортимент та інші характеристики Товару, що постачається, відображаються у видатковій накладній на відповідну партію Товару, дані якої мають відповідати погодженій сторонами Специфікації. В разі, якщо асортимент поставленого Товару, не відповіла погодженій Сторонами Специфікації, Покупець має право не приймати такий Товар. В разі, якщо кількість поставленого Товару, не відповідає погодженій Сторонами Специфікації, Покупець має право прийняти ту частину Товару, що відповідає Специфікації. В цьому випадку зобов'язання Постачальника щодо поставки такої партії Товару вважаються виконаними в частині, яка стосується погодженого Товару. Зобов'язання по оплаті непогодженого Товару у Покупця не виникають. Ціна включає всі витрати на виробництво і доставку Товару.
Загальна ціна цього Договору складається із суми вартості всіх поставок Товару здійснених відповідно до цього Договору та розраховується шляхом складання сум, зазначених у підписаних видаткових накладних на всі поставки Товару протягом строку дії цього Договору.
Відповідно до п. 5.1-5.1.2 Договору, оплата проводиться Покупцем в залежності від виконання Постачальником своїх зобов'язань в наступному порядку:
При наданні Постачальником Покупцю протягом 5 календарних днів з дати поставки Товару Податкової накладної, яка пройшла реєстрацію в ЄРІІН та отримала статус документа «ЗАРЕЄСТРОВАНА В ЄРПН», Покупець оплачує поставлений Товар на умовах відтермінування платежу протягом 30 (тридцяти) днів з дата, зазначеної у підписаній Сторонами видатковій (товарній) накладній.
При наданні Постачальником Покупцю в строк понад 5 календарних днів з дата поставки Товару Податкової накладної, яка пройшла реєстрацію в ЄРІІН та отримала статус документа «ЗАРЕЄСТРОВАНА В ЄРПН», Покупець оплачує поставлений Товар на умовах відтермінування платежу протягом 30 (тридцята) днів з дата, реєстрації Податкової накладної в ЄРПН.
Згідно п. 8.1 Договору, за порушення умов цього Договору винна Сторона відшкодовує іншій Стороні спричинені цим збитки в порядку, передбаченому діючим законодавством України.
У випадку несвоєчасного виконання Покупцем грошових зобов'язань за цим Договором Покупець сплачує на вимогу Постачальника пеню у розмірі облікової ставки НБУ від несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (п. 8.2 Договору).
У відповідності до п. 8.5 Договору, сплата штрафу та пені не звільняє Сторони від виконання своїх зобов'язань за цим Договором.
Пунктами 10.1 та 10.2 Договору сторони погодили, що цей Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх печатками (за наявності) і діє до 31 грудня 2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
В разі, якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна Сторона не виявить бажання розірвати його, то дія цього Договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік на тих же умовах.
Згідно п. 11.9 -11.11 Договору сторони домовились, що вони є належним чином повідомлені будь-якими видами кореспонденції, якщо ця кореспонденція відправлена іншою Стороною на адресу, вказану в статті 12 даного Договору. Сторони вважаються належним чином повідомлені про факти та обставини, які виникають під час дії цього Договору, з використанням електронної пошти тільки у випадках, що прямо передбачені в цьому Договорі.
Уповноважена особа Постачальника: Голубкова С.В., ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 тел. НОМЕР_1 .
Уповноважена особа Покупця: Платонова А. А., ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 тел. НОМЕР_2 .
На виконання умов Договору позивач було поставлено відповідачу товар на загальну суму 586 808,68 грн за наступними видатковими накладними:
- РН-0000071 від 09.02.2025 на суму 305 093,52 грн.(частково сплачена, наявна заборгованість 230 093,52 грн.);
- РН-0000078 від 11.02.2025 на суму 22 976,06 грн.
- РН-0000109 від 26.02.2025 на суму 243 833,95 грн.
- РН-0000122 від 04.03.2025 на суму 14 905,15 грн.
Отримання означеного товару відповідачем не заперечується.
Позивач вказує, що на виконання вимог п. 5.1 Договору та чинного законодавства, Постачальником були зареєстровані Податкові накладні в ЄРПН:
ПН №15 від 09.02.2025. Дата реєстрації 13.02.2025 на суму 305 093,52 грн;
ПН №24 від 11.02.2025. Дата реєстрації 13.02.2025 на суму 22976,06 грн;
ПН №63 від 26.02.2025. Дата реєстрації 06.03.2025 на суму 243 833,95 грн;
ПН № 7 від 04.03.2025. Дата реєстрації 07.03.2025 на суму 14905,15 грн.
Позивач звернувся до відповідча з листом №б/н від 24.04.2025 з проханням закрити прострочену заборгованість, що підтверджується скріншотом з електронної пошти та версією для друку у електронній пошті gmail. Означений лис був надісланий з електронної пошти kristall99karton@Gmail.com на електронну пошту відповідача a.platonova@olkom.ua, яка є уповноваженою особою відповідача, згідно з п.11.10 Договору.
З огляду на те, що відповідачем заборгованість оплачено не було, останнє стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 5.1-5.1.2 Договору, оплата проводиться Покупцем в залежності від виконання Постачальником своїх зобов'язань в наступному порядку:
При наданні Постачальником Покупцю протягом 5 календарних днів з дати поставки Товару Податкової накладної, яка пройшла реєстрацію в ЄРІІН та отримала статус документа «ЗАРЕЄСТРОВАНА В ЄРПН», Покупець оплачує поставлений Товар на умовах відтермінування платежу протягом 30 (тридцяти) днів з дата, зазначеної у підписаній Сторонами видатковій (товарній) накладній.
При наданні Постачальником Покупцю в строк понад 5 календарних днів з дата поставки Товару Податкової накладної, яка пройшла реєстрацію в ЄРІІН та отримала статус документа «ЗАРЕЄСТРОВАНА В ЄРПН», Покупець оплачує поставлений Товар на умовах відтермінування платежу протягом 30 (тридцята) днів з дата, реєстрації Податкової накладної в ЄРПН.
Таким чином з урахуванням п. 5.1-5.1.2 Договору у відповідача виник обов'язок з оплати за поставлений товар за накладною:
- РН-0000071 від 09.02.2025 на суму 305 093,52 грн.(частково сплачена, наявна заборгованість 230 093,52 грн.) з 12.03.2025;
- РН-0000078 від 11.02.2025 на суму 22 976,06 грн. з 14.03.2025;
- РН-0000109 від 26.02.2025 на суму 243 833,95 грн. з 08.04.2025, оскільки 30 день припадає на вихідний, суд враховує положення ч. 5 ст. 254 ЦК України.
- РН-0000122 від 04.03.2025 на суму 14 905,15 грн. з 03.04.2025.
Разом з тим відповідач не заперечує стосовно основної заборгованості, натомість не погоджується з нарахуванням пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як свідчать матеріали справи, позивач свій обов'язок за договором поставки щодо передачі відповідачу товару виконав, що підтверджується видатковими накладними.
Відповідачем у свою чергу оплату за поставлений товар не здійснено у повному обсязі, доказів протилежного матеріали справи не містять.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано наявність у Приватного акціонерного товариства "КИЇВСЬКИЙ МАРГАРИНОВИЙ ЗАВОД" заборгованості за поставлений проте неоплачений товар у розмірі 511 808,68 грн.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційне збільшення - 14 924, 57 грн, 3% річних - 6 259, 20 грн, пеню у розмірі облікової ставки НБУ - 14 107,23 грн.
Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У випадку несвоєчасного виконання Покупцем грошових зобов'язань за цим Договором Покупець сплачує на вимогу Постачальника пеню у розмірі облікової ставки НБУ від несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (п. 8.2 Договору).
Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк свого обов'язку за договором зі сплати за поставлений товар не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання, і він вважається таким, що прострочив.
Поміж тим позивачем не було надано розрахунок пені, а відтак встановити його вірність не вбачається за можливе.
У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі 910/1265/17 від 21 листопада 2019 року колегія суддів зазначила наступне: «Крім того, на переконання судової колегії, саме на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду першої інстанції підстав, розміру, строку обчислення боргу шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем сум. Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоби суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи».
Таким чином суд дійшов висновку про відмову в задоволення позовних вимог в частині нарахування пені.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
Згідно розрахунку позивача 3% річних складає 6 259,19 грн. та інфляційні втрати складають 14924,57 грн.
Суд перевіривши розрахунок позивача, дійшов висновку, що він є арифметично невірним з огляду на те, що позивачем не враховано п. 5.1-5.1.2 Договору.
З розрахунком суду розмір 3% річних складає 2036,28 грн та інфляційні втрати складають 7405,29 грн. В іншій частині слід відмовити.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Так як позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору, що підлягає сплаті, підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 6565,20 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 8133,17 грн (відповідно до платіжної інструкції №577 від 07.05.2025), тобто внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, у зв'язку з чим на користь позивача підлягає поверненню судовий збір у розмірі 1567,97 грн.
Поміж тим в матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору
Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "КИЇВСЬКИЙ МАРГАРИНОВИЙ ЗАВОД" (01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 69, код ЄДРПОУ 00333581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИСТАЛЛ - 99" (84205, Донецька обл., місто Дружківка, вулиця Соборна, будинок 20, код ЄДРПОУ 30415453) основну заборгованість у розмірі 511 808 (п'ятсот одинадцять тисяч вісімсот вісім) грн. 68 коп., 3 % річних у розмірі 2036 (дві тисячі тридцять шість) грн. 28 коп., інфляційні втрати у розмірі 7405 (сім тисяч чотириста п'ять) грн. 29 коп. та судовий збір у розмірі 6 255 (шість тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 25.07.2025.
Суддя Владислав ДЕМИДОВ