номер провадження справи 27/77/25
21.07.2025 Справа № 908/1376/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., розглянувши матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства “ОКСІ БАНК» (вул. Газова, 17, м. Львів, 79019, ідентифікаційний номер юридичної особи 09306278)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРЕСТВОН ДІЛАЙЗ» (пр. Соборний, буд. 160, офіс 7, м. Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний номер юридичної особи 44459857)
про стягнення 128 419 грн 00 коп.
Без виклику представників сторін
Суть спору:
Акціонерне товариство “ОКСІ БАНК» звернулося до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРЕСТВОН ДІЛАЙЗ» про стягнення заборгованість за договором № 1282/04/А/BGV від 17.12.2024 в розмірі 141 819 грн 52 коп., яка складається з 128 419 грн 00 коп. заборгованості по простроченому кредиту, 13 400 грн 52 коп. заборгованості по прострочених процентах.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1376/25 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 19.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1376/25, присвоєно справі номер провадження 27/77/25. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.
Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 19.05.2025 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 10.06.2025.
Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
Ухвала Господарського суду Запорізької області від 19.05.2025 у справі направлялася судом на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРЕСТВОН ДІЛАЙЗ»: пр. Соборний, буд. 160, офіс 7, м. Запоріжжя, 69005, проте, конверт повернулись з відміткою засобу поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням є: пр. Соборний, буд. 160, офіс 7, м. Запоріжжя, 69005, що відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.
Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18). Тож відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалою суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).
Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною “права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.
Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень»: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень»).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1376/25.
Судом також враховано, що не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.
З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 21.07.2025.
Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
08.05.2024 між Акціонерним товариством “ОКСІ БАНК» (далі - Банк, Гарант) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ДН Бізнес Альянс», в подальшому перейменовано на - Товариство з обмеженою відповідальністю “ПРЕСТВОН ДІЛАЙЗ» (далі - Принципал)укладено договір про укладення гарантії № 1282/04/А/BGV (далі - Договір № 1282/04/А/BGV).
Відповідно до п. 1.1 Договору № 1282/04/А/BGV Банк, за заявою Принципала, надає на користь Бенефіціара гарантію, для забезпечення виконання принципалом своїх зобов'язань перед Беніфіціаром за основним зобов'язанням - за договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № Л/НХ-24303/НЮ від « 09» травня 2024 року укладеного між Бенефіціаром та Принципалом, за результатом проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі, згідно з Шпала обрізна (А) непросочена тип І узагальнена і пава предмета закупівлі код за ДК 021:2015 - 03410000-7 Деревина Назва предмета закупівлі, визначена на основі четвертої цифри Державного класифікатора ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник". Лот 2 - Шпача дерев'яна обрізна (А) непросочена тип 1 код за ДК 021:2015 - 03410000-7 Деревина Назва предмета закупівлі, визначена на основі четвертої-сьомої цифр Державного класифікатора ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" (Ідентифікатор закупівлі UА-2024-03-27-001375-а), в забезпечених виконання зобов'язань за яким надається гарантія.
Оголошення про проведення відкритих торгів з особливостями № UА-2024-03-27-001375-а оприлюднено на авторизованій уповноваженим органом електронній системі закупівель (інформаційно-телекомунікаційна система «РROZORRO») за посиланням https://рrozoro.gov.ua/tender/UA-2024-03-27-001375-а.
Валюта гарантії: гривня (п.1.2 Договору).
Згідно п. 1.3 Договору № 1282/04/А/BGV сума гарантії становить 183 456 грн 00 коп.
Відповідно до п. 1.4 Договору № 1282/04/А/BGV гарантія набирає чинності з дати її видачі та діє до 01.02.2025.
Згідно п. 2.1 Договору зобов'язання Принципала перед Банком за цим Договором забезпечуються: всім майном та грошовими коштами Принципала, на яке може бути звернуто стягнення відповідно до положень чинного законодавства України; неустойкою (пеня, штраф), передбаченою умовами цього Договору; грошовим покриття в сумі 55 037 грн 00 коп., яке Принципал має розмістити на рахунку покриття IВАN UА05325990000000293200422І790_в АТ «ОКCІ БАНК», код банку 325990.
Пунктом 3.4 Договору № 1282/04/А/BGV визначено порядок сплати Банком коштів за Гарантією в разі отримання вимоги Бенефіціара.
Бенефіціаром є - Регіональна філія «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Регіональна філія «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця».
06.11.2024 на адресу Банку надійшла Вимога про сплату гарантійного платежу за Гарантією виконання зобов'язань № 1282/04/А/BGV від 08.05.2024 вихідний Бенефіціара № НХ-1/8223 від 06.11.2024 (вхідний банку № 003862 від 06.11.2024) про сплату 183 456 грн 00 коп. на користь Бенефіціара за Банківською гарантією у зв'язку з неналежним виконанням Принципалом умов Договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів Л/НХ-24303/НЮ від « 09» травня 2024 року, укладеного за результатами проведеної закупівлі між Принципалом та Регіональною філією «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Регіональна філія «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця».
Відповідно до п. 3.4.3 Договору № 1282/04/А/BGV протягом 1 (одного) робочого дня з дати отримання Вимоги Бенефіціара за Гарантією, Банк письмово повідомляє Принципала про отримання такої вимоги, направляє її копію (разом із копіями документів, якими вона супроводжувалась, якщо подання таких документів передбачалось умовами Гарантії).
На виконання умов Договору № 1282/04/А/BGV Банком було направлено лист від 07.11.2024 на адресу відповідача про повідомлення щодо отримання вимоги та необхідність сплати суми гарантій в розмірі 183 456 грн 00 коп. на рахунок Банку Гаранта для забезпечення компенсації суми вимог.
Відповідно до п. 3.4.7 Договору № 1282/04/А/BGV у випадку повного або частково невиконання Принципалом своїх зобов'язань щодо перерахування коштів для здійснення платежу за вимогою Банку/формування Грошового покриття, Банк виконує платіж за Гарантією за рахунок кредиту, що надасться Банком Принципалу у день здійснення Банком платежу за Гарантією в сумі, що дорівнює різниці між сумою, що підлягає сплаті Банком за Гарантією, та сумою коштів, які перераховані Принципалом для здійснення платежу за вимогою Банку/які сформовано (перераховано) Принципалом на Рахунку покриття станом на дату такого платежу.
17.12.2024 Гарантом на підставі Протокольного рішення Головного кредитного комітету Акціонерного товариства «ОКСІ БАНК» № 133/24 від 16.12.2024 було сплачено на користь Бенефіціара грошові кошти в сумі 183 456 грн 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером № 8083321 від 17.12.2024, за Банківською гарантією № 1282/04/А/BGV від 08.05.2024, з них в тому числі суму в розмірі 55 037 грн 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером № 8084199 від 17.12.2024, за рахунок коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТВОН ДІЛАЙЗ», що є повним правонаступником прав та зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «ДН БІЗНЕС АЛЬЯНС» у зв'язку з перейменуванням, розміщеного в банку на рахунку UA05325990б000002932004221790, суму в розмірі 128 419 грн 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером № 8084432 від 17.12.2024, за рахунок кредитних коштів від Банку, відповідно до пункту 3.4.7 Договору № 1282/04/А/BGV від 08.05.2024.
Отже, відповідно до п. 3.4.7 Договору № 1282/04/А/BGV, починаючи 17.12.2024 відповідачу на підставі Рішення Головного Кредитного Комітету Акціонерного товариства «ОКСІ БАНК» від 16.12.2024 відкрито кредит (строком користування Принципалом грошовими коштами (кредитом), що складає 90 календарних днів з відсотковою ставкою в розмірі 30% (тридцять) процентів річних від суми кредиту) в сумі 128 419 грн 00 коп.
Листом № 5100-1360 від 17.12.2024 Банк/Гарант повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТВОН ДІЛАЙЗ» про сплату на користь Бенефіціара суму в розмірі 128 419 грн 00 коп., а також про відкриття кредиту для Принципала по Договору № 1282/04/А/BGV і необхідність обслуговування даного кредиту.
Відповідач відповіді на лист не надав, кредит не сплатив, у зв'язку з чим заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТВОН ДІЛАЙЗ» перед Акціонерним товариством «ОКСІ БАНК» склала: 128 419 грн 00 коп. заборгованості по простроченому кредиту, 13 400 грн 52 коп. заборгованості по прострочених процентах.
На підтвердження вищевикладених обставин додатком до позовної заяви є обґрунтований розрахунок суми заборгованості, а також виписка по рахунку.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення 128 419 грн 00 коп. заборгованості по простроченому кредиту та 13 400 грн 52 коп. заборгованості по прострочених процентах.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України, зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Приписами статей 626 та 627 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до приписів ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний
повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самії/ сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 3 статті 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент переданая позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Положеннями частини 1 статті 1048 ЦК України унормовано, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно приписів ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно і частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.
Відповідно до статті 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частиною 1 статті 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до п. 7.1 Договору цей Договір є укладеним з дня його підписання представниками сторін та діє до повного виконання зобов'язань сторонами по цьому Договору.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання такого договору.
Судом встановлено, що 06.11.2024 на адресу Банку надійшла Вимога про сплату гарантійного платежу за Гарантією виконання зобов'язань № 1282/04/А/BGV від 08.05.2024 вихідний Бенефіціара № НХ-1/8223 від 06.11.2024 (вхідний банку № 003862 від 06.11.2024) про сплату 183 456 грн 00 коп. на користь Бенефіціара за Банківською гарантією у зв'язку з неналежним виконанням Принципалом умов Договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів Л/НХ-24303/НЮ від « 09» травня 2024 року, укладеного за результатами проведеної закупівлі між Принципалом та Регіональною філією «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Регіональна філія «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця».
Відповідно до п. 3.4.3 Договору № 1282/04/А/BGV протягом 1 (одного) робочого дня з дати отримання Вимоги Бенефіціара за Гарантією, Банк письмово повідомляє Принципала про отримання такої вимоги, направляє її копію (разом із копіями документів, якими вона супроводжувалась, якщо подання таких документів передбачалось умовами Гарантії).
На виконання умов Договору № 1282/04/А/BGV Банком було направлено лист від 07.11.2024 на адресу відповідача про повідомлення щодо отримання вимоги та необхідність сплати суми гарантій в розмірі 183 456 грн 00 коп. на рахунок Банку Гаранта для забезпечення компенсації суми вимог.
Відповідач відповіді на лист не надав, кредит не сплатив.
Відповідно до п. 3.4.7 Договору № 1282/04/А/BGV у випадку повного або частково невиконання Принципалом своїх зобов'язань щодо перерахування коштів для здійснення платежу за вимогою Банку/формування Грошового покриття, Банк виконує платіж за Гарантією за рахунок кредиту, що надасться Банком Принципалу у день здійснення Банком платежу за Гарантією в сумі, що дорівнює різниці між сумою, що підлягає сплаті Банком за Гарантією, та сумою коштів, які перераховані Принципалом для здійснення платежу за вимогою Банку/які сформовано (перераховано) Принципалом на Рахунку покриття станом на дату такого платежу.
17.12.2024 Гарантом на підставі Протокольного рішення Головного кредитного комітету Акціонерного товариства «ОКСІ БАНК» № 133/24 від 16.12.2024 було сплачено на користь Бенефіціара грошові кошти в сумі 183 456 грн 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером № 8083321 від 17.12.2024, за Банківською гарантією № 1282/04/А/BGV від 08.05.2024, з них в тому числі суму в розмірі 55 037 грн 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером № 8084199 від 17.12.2024, за рахунок коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТВОН ДІЛАЙЗ», що є повним правонаступником прав та зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «ДН БІЗНЕС АЛЬЯНС» у зв'язку з перейменуванням, розміщеного в банку на рахунку UA05325990б000002932004221790, суму в розмірі 128 419 грн 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером № 8084432 від 17.12.2024, за рахунок кредитних коштів від Банку, відповідно до пункту 3.4.7 Договору № 1282/04/А/BGV від 08.05.2024.
Отже, відповідно до п. 3.4.7 Договору № 1282/04/А/BGV, починаючи 17.12.2024 відповідачу на підставі Рішення Головного Кредитного Комітету Акціонерного товариства «ОКСІ БАНК» від 16.12.2024 відкрито кредит (строком користування Принципалом грошовими коштами (кредитом), що складає 90 календарних днів з відсотковою ставкою в розмірі 30% (тридцять) процентів річних від суми кредиту) в сумі 128 419 грн 00 коп.
Листом № 5100-1360 від 17.12.2024 Банк/Гарант повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТВОН ДІЛАЙЗ» про сплату на користь Бенефіціара суму в розмірі 128 419 грн 00 коп., а також про відкриття кредиту для Принципала по Договору № 1282/04/А/BGV і необхідність обслуговування даного кредиту.
Відповідно до п. 3.4.9 Договору № 1282/04/А/BGV за користування неповернутим у строк кредитом Принципал зобов'язаний сплачувати проценти )в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України) за ставкою у розмірі 30 % річних, які нараховуються та сплачуються в порядку, визначеному п. 3.4.7-3.4.8 цього Договору.
Згідно п. 5.1.5 Договору № 1282/04/А/BGV банк має право після сплати ним суми за Гарантією Бенефіціару, вимагати від Принципала відшкодування у повному обсязі сплачених Бенефіціару сум та усіх витрат Банку, пов'язаних з оплатою Бенефіціару коштів за Гарантією, в тому числі повернути кредитні кошти у разі їх отримання згідно п. 3.4.7 цього Договору, та сплатити проценти за їх користування у розмірі та строки, передбачені цим Договором.
Відповідно до п. 5.4.6 Договору № 1282/04/А/BGV Принципал зобов'язується повністю відшкодувати Банку кошти, сплачені останнім Бенефіціару за Гарантією, та усі пов'язані з цим витрати Банку, в тому числі будь - які комісії, пов'язані з оплатою Вимоги Бенефіціара, та сплачувати Банку Проценти в порядку та на умовах, визначених цим Договором, в тому числі сплатити Проценти за користування грошовими коштами за Кредитом, у випадку надання Кредиту для здійснення відшкодування у разі Виплати Банком за Вимогою згідно п.3.4.7 цього Договору.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач регулярно допускає порушення повернення кредитних котів, не сплачує проценти за користування кредитними коштами.
Відповідно до п. 3.4.5 Договору № 1282/04/А/BGV Банк сплачує кошти Бенефіціару за Гарантією в разі отримання Вимоги, що становить належне представлення. Банк перераховує Бенефіціару кошти за Гарантією в строк, визначений у Гарантії, та за реквізитами вкачаними у Гарантії або Вимозі.
17.12.2024 Банком/Гарантом було перераховано на рахунок Бенефіціара суму сплати за Банківською гарантією № 1282/04/А/BGV від 08.05.2024 у розмірі 183 456 грн 00 коп., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.
Таким чином, враховуючи, що зобов'язання відповідача було забезпечено гарантіями. Беніфіціар звернувся із відповідною вимогою до Гаранта, який здійснив виплату в розмірі, передбаченому гарантіями.
Згідно з частиною 1 статті 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Пунктом 5.1.1 Договору № 1282/04/А/BGV передбачено, то Гарант має нічим не обмежене право на зворотну вимогу до Принципала (Регрес) у розмірі суми Гарантії, процентів та будь-яких витрат (збитків), у разі настання Гарантійного випадку та виконання Гарантом своїх гарантійних зобов'язань.
Відповідно до п. 5.1.10 Договору № 1282/04/А/BGV Банк має право відшкодувати свої зворотні вимоги до Принципала (регрес)/вимоги до Принципала щодо повернення кредитних коштів, у разі їх отримання згідно п. 3.4.7 цього Договору, та сплатити проценти за їх користування у розмірі та строки, передбачені цим Договором.
Сплата Гарантом на користь Бенефіціара грошових коштів та надання кредиту підтверджується: випискою по руху коштів за належним Принципалу/Боржнику, відкритому у Позивача особового рахунку, яка є належним та допустимим доказом у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день
задоволенню в повному обсязі.
Як встановлено судом, відповідачем порушено строки погашення кредиту та процентів, у зв'язку з чим заборгованість останнього перед Акціонерним товариством «ОКСІ БАНК» склала: 128 419 грн 00 коп. заборгованість по простроченому кредиту, 13 400 грн 52 коп. заборгованість по прострочених процентах.
Вказані нарахування підтверджуються відповідними розрахунком та виписками по рахункам, що додані до матеріалів позовної заяви.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною “права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач, своїм правом на заперечення проти заявлених до стягнення сум не скористався, документально та нормативно обґрунтованого контррозрахунку суду не надав.
З позовної заяви вбачається, що Акціонерне товариство “ОКСІ БАНК» згідно норм чинного законодавства України не нарахував неустойку (пеню, штраф) за невиконання кредитних зобов'язань. Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості по простроченому кредиту та прострочених процентах.
Суд зазначає, що укладаючи договір сторони розраховували на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладанні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.
При укладанні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.
Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору.
Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Отже, відповідач у справі самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Також суд відзначає, що відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Таким чином, судом розцінюється критично посилання відповідача на його незадовільний фінансовий стан та дані фінансової звітності також з огляду на те, що майновий стан відповідача є наслідком його господарської діяльності, а також, наслідком його власного комерційного розрахунку та ризику.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 218 Господарського кодексу України).
Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 № 910/123/17 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.
Враховуючи викладене, суд не вбачає правових та фактичних підстав для звільнення відповідача від виконання основних зобов'язань за договором у вигляді стягнення заборгованості за кредитом та заборгованості по процентах.
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
За вказаних обставин, стягненню з відповідача на користь позивача у справі підлягає сума заборгованості по простроченому кредиту в розмірі 128 419 грн 00 коп. та 13 400 грн 52 коп. заборгованість по прострочених процентах.
Позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи приписи статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3 028 грн 00 коп.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства “ОКСІ БАНК» до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРЕСТВОН ДІЛАЙЗ» задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРЕСТВОН ДІЛАЙЗ» (пр. Соборний, буд. 160, офіс 7, м. Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний номер юридичної особи 44459857) на користь Акціонерного товариства “ОКСІ БАНК» (вул. Газова, 17, м. Львів, 79019, ідентифікаційний номер юридичної особи 09306278) заборгованість по простроченому кредиту в розмірі 128 419 (сто двадцять вісім тисяч чотириста дев'ятнадцять) грн 00 коп., заборгованість по прострочених процентах в розмірі 13 400 (тринадцять тисяч чотириста) грн 52 коп., 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 25.07.2025.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.